Вирок № 59030693, 19.07.2016, Зміївський районний суд Харківської області

2014/4794/2012

1-кп/621/1/16

В И Р О К

іменем України

19 липня 2016 року м. Зміїв

Зміївський районний суд Харківської області

головуючий суддя Овдієнко В.В.

за участю: секретаря судового засідання Іванової О.В.

прокурорів Гетьмана С.А., Фурманова Є.В.

потерпілих ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

законного представника потерпілого ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду об'єднані в одне провадження кримінальні провадження №12012220300000101, №12013220190001527, №12016220190000210 за обвинуваченням:

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який народився та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, не одружений, не працює, був засуджений: вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 01.11.2012 року за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до обмеження волі на строк 2 роки, від якого звільнений із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки; вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 21.05.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, до обмеження волі на строк 2 роки, від якого він був звільнений із застосуванням ст. 75 КК України з іспитовим строком 2 роки,

у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України,

в с т а н о в и в:

12 листопада 2012 року близько 02:00 години в м. Зміїв Харківської області, по вул. Вишневй, буд. 2-а, ОСОБА_6 прийшов до магазину ПП "Бєляцький" "Пілот", у якому здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1, де через незамкнуті двері службового входу проник до приміщення вказаного магазину, звідки повторно таємно викрав 770 грн., чим спричинив потерпілій ОСОБА_1 майнову шкоду на вказану суму.

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив повторне таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у приміщення, тобто злочин, передбачений ч. 3 ст. 185 КК України.

08 липня 2013 року близько 15:00 години в м. Балаклія Харківської області ОСОБА_6, будучи у стані алкогольного спяніння, перебував на пляжі біля річки Балаклійки, розташованому поблизу вул. Набережної, де, шляхом вільного доступу, з барсетки малознайомого неповнолітнього ОСОБА_8 повторно таємно викрав мобільний телефон «Nokia Asha 311», вартістю 697 грн. 00 коп., який належав матері неповнолітнього ОСОБА_8 - ОСОБА_2, чим спричинив останній майнову шкоду на зазначену суму.

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив повторне таємне викрадення чужого майна, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Крім того, 08 липня 2013 року, близько 18:30 години в м. Балаклія Харківської області ОСОБА_6, будучи у стані алкогольного спяніння, перебував на пляжі біля річки Балаклійки, розташованому поблизу вул. Набережної, де шляхом вільного доступу з поліетиленового пакету, який лежав на покривалі, повторно таємно викрав належні ОСОБА_9 речі і офіційний документ: портмоне жіноче, вартістю 18 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 60 грн., а також офіційний документ - платіжна картка Державного банку «Ощадбанк» за рахунком №26257501173037, після чого пішов у невстановленому напрямку.

Того ж числа, виявивши у викраденому портмоне вищевказану платіжну картку, а також напис із ПІН-кодом до неї, усвідомлюючи, що ця картка є офіційним документом ОСОБА_9, ОСОБА_6, діючи з метою викрадення грошових коштів, що перебували на рахунку вказаної банківської картки, направився до банкомату АТ «Ощадбанк», розташованого в м. Балаклія Харківської області по вул. Леніна, буд. 90, де перевів з рахунку ОСОБА_9 в готівку 700 грн., якими розпорядився на власний розсуд.

Вказаними діями ОСОБА_6 спричинив потерпілій ОСОБА_9 (прізвище після реєстрації шлюбу ОСОБА_3) І.І. матеріальну шкоду на загальну суму 778 грн.

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив повторне таємне викрадення чужого майна, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України, а також викрадення офіційного документу, вчинене з корисливих мотивів, тобто злочин, передбачений ч. 1 ст. 357 КК України.

09 липня 2013 року близько 23:30 години в м. Балаклія Харківської області по вул. Стадіонній, буд. 2, біля готелю "Зірка", ОСОБА_6, будучи у стані алкогольного спяніння, шляхом вільного доступу, зі столу альтанки повторно таємно викрав належний малознайомому неповнолітньому ОСОБА_4 мобільний телефон «Nokia 500 Black», вартістю 831 грн., чим спричинив потерпілому матеріальну шкоду на вказану суму.

Зазначеними діями ОСОБА_6 вчинив повторне таємне викрадення чужого майна, тобто злочин, передбачений ч. 2 ст. 185 КК України.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні вказаних злочинів не визнав мотивуючи відсутністю належних та допустимих доказів його вини, та показав, що дійсно в ніч з 11 на 12 листопада 2012 року знаходився у м. Змієві та заходив у магазин "Пілот". Однак, за відсутністю працівників магазину він у приміщення не заходив та крадіжку грошей не вчиняв. З приводу показань свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 про те, що вони його намагалися затримати на виході зі службового входу магазину, показав, що вони дійсно на нього почали кричати, коли помітили, що він справляв нужду біля магазину. Після цього він пішов на залізничну станцію та поїхав додому у м. Балаклія.

З приводу крадіжок у м. Балаклія не заперечував, що дійсно 08.07.2013 року, будучи у стані сп'яніння, він знаходився на пляжі біля річки Балаклійки, де близько 15:00 години спілкувався з компанією ОСОБА_8, а пізніше з компанією ОСОБА_9 Однак, категорично заперечував факт крадіжки мобільного телефону у ОСОБА_8 та портмоне у ОСОБА_9

Разом з тим, ОСОБА_6 не заперечував, що дійсно ОСОБА_9 зі своїм чоловіком ОСОБА_12 декілька разів приходили до нього додому з вимогою повернути викрадене майно, на що він відповів, що ніякого майна не викрадав.

Звідки на порозі його будинку зявилися гаманець та платіжні картки ОСОБА_9, які вона забрала, йому не відомо.

Також, ОСОБА_6 підтвердив, що 09 липня 2013 року близько 23:30 години, будучи у стані алкогольного спяніння, перебував в м. Балаклія біля готелю "Зірка", де знаходилася компанія ОСОБА_8, з якою він познайомився напередодні на пляжі, в тому числі і ОСОБА_4 Однак мобільного телефону, належного останньому, він не бачив та його не викрадав.

Просив ухвалити у відношенні нього виправдовувальний вирок.

Незважаючи на заперечення своєї вини обвинуваченим ОСОБА_6, його вина у вчиненні інкримінованих йому злочинів у повному обсязі підтверджується наступними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпіла ОСОБА_1, яка здійснювала підприємницьку діяльність у магазині «Пілот» (свідоцтво про реєстрацію ФО-П серії В02 №757072 від 02.05.2008 року на а. с. 7 т. 2) показала про обставини, за яких вранці 12 листопада 2012 року вона приїхала до свого магазину, щоб забрати виручку на закупку нового товару. Продавець ОСОБА_13, яка в цей час вийшла на зміну, повідомила про пропажу з промтоварного відділу грошей в сумі 770 грн. Зі слів продавця ОСОБА_10 та охоронника ОСОБА_11, які працювали вночі, вона дізналася, що гроші ймовірно викрав хлопець, який заходив вночі, поміняв гроші, та з холодильника, який розташовано за межами відділів у коридорі, викрав дві пляшки пива та вийшов. Яким чином були викрадені гроші для неї незрозуміло.

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_10, в цілому узгоджено між собою, показали про обставини, за яких під час їх роботи в магазині «Пілот» в ніч з 11.11.2012 року на 12.11.2012 року, до магазину декілька разів заходив міняти гроші ОСОБА_6, з яким ОСОБА_11 була знайома по роботі на ринку м. Змієва. Близько 2 години на виході з магазину ОСОБА_6 взяв з холодильника дві пляшки пива, за які не заплатив, тому вони почали його шукати. ОСОБА_10 біля магазину знайшла пиво, після чого вони закрили вхідні двері та пішли шукати ОСОБА_6 до салону гральних автоматів, що знаходився через дорогу напроти магазину. Коли вони поверталися до магазину, то побачили ОСОБА_6 зі сторони службового входу магазину, на виході з огорожі. Вони намагались схватити його, однак той вирвався і втік. Грошей в руках у ОСОБА_6 вони не бачили, а про зникнення 770 грн. дізналися лише вранці від ОСОБА_13, яка виявила пропажу грошей, коли прийшла на роботу.

На підтвердження суми виручки, що зберігалася в магазині ОСОБА_1 надано копію аркушів прибутково-видаткового журналу ПІЛОТ за період з 08.11.2012 року по 14.11.2012 року. (т. 1 а. с. 159-161). При цьому, потерпіла пояснила, що інвентаризація в магазині після крадіжки не проводилася, а сума шкоди встановлена зі слів продавця ОСОБА_13

З показаннями потерпілої ОСОБА_1, свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_10 узгоджуються показання свідка ОСОБА_13 про те, що 12.11.2012 року вона вийшла на роботу в магазин «Пілот», де виявила пропажу 770 грн., які вона залишила напередодні.

Свідок ОСОБА_14 також показала, що про крадіжку грошей вона дізналася від продавців магазину «Пілот», коли о 8 ранку12.11.2012 року прийшла на зміну.

Крім того, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 показали про обставини їх участі в якості понятих під час слідчого експерименту 06.12.2012 року, в ході якого ОСОБА_6 визнавав факт проникнення через службовий вхід до магазину «Пілот» та викрадення грошей.

З показаннями вказаних свідків, в цілому, узгоджуються відомості протоколу слідчого експерименту від 06.12.2012 року, під час якого ОСОБА_6 давав показання про обставини, за яких в ніч з 11 на 12 листопада 2012 року проник до приміщення магазину «Пілот», звідки викрав грошові кошти. Коли він з грошима направився до виходу з огороженої території магазину, його намагались зупинити ОСОБА_10 і ОСОБА_11, однак він вирвався і побіг на залізничну станцію. (т. 2 а. с. 38-39).

Під час судового засідання і сам обвинувачений не заперечував, що у вказаний час знаходився біля магазину «Пілот», де його намагалися зупинити працівники магазину, однак він вирвався і втік.

Судом перевірені доводи сторони захисту щодо визнання недопустимим доказом протоколу слідчого експерименту, що дало підстави для наступних висновків.

Оскільки відомостями протоколу затримання ОСОБА_6 за підозрою у вчиненні злочину від 02 грудня 2012 року (т. 2 а. с. 24), копії книги обліку доставлених, відвідувачів та затриманих до Зміївського РВ ГУМВС України в Харківській області, де зазначено, що ОСОБА_6 перебував у Зміївському РВ 01 грудня 2012 року з 14 до 20 години (т. 1 а. с. 113-119) підтверджуються доводи сторони захисту про те, що ОСОБА_6, у звязку з підозрою у вчиненні злочину, фактично перебував під контролем працівників Зміївського РВ з 01.12.2012 року, то строк тримання його під вартою належить рахувати з 01.12.2012 року.

Разом з тим, на час проведення слідчого експерименту 06.12.2012 року ОСОБА_6 під час складання протоколу затримання від 02.12.2012 року письмово розяснено процесуальні права; 03.12.2012 року було вручено повідомлення про підозру у злочині, передбаченому ч. 3 ст. 186 КК України; підозрюваного ОСОБА_6 було доставлено до суду, де ухвалою слідчого судді Зміївського районного суду від 04.12.2012 року у відношенні нього був застосований запобіжний захід тримання під вартою.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості про те, що з моменту розяснення процесуальних прав підозрюваного 03.12.2012 року і до ознайомлення з повідомленням про завершення досудового розслідування від 07.12.2012 року ОСОБА_6 звертався з клопотанням про залучення захисника, а також і відсутні відомості про те, що у цьому кримінальному провадженні участь захисника є обовязковою.

Крім того, доводи ОСОБА_6 щодо застосування у відношенні нього недозволених методів слідства перевірялися під час досудового розслідування кримінального провадження №42013220300000037 від 03.09.2013 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 365 КК України, яке було закрито постановою слідчого прокуратури Зміївського району від 25.09.2013 року у звязку з відсутністю події кримінального правопорушення. (т. 6 а. с. 177-180).

За таких обставин не встановлено, що під час проведення слідчого експерименту 06.12.2012 року було порушено право підозрюваного ОСОБА_6 на захист, тому доводи сторони захисту щодо визнання зазначеного протоколу недопустимим доказом є безпідставними.

На зазначений висновок не впливає і та обставина, що в якості понятих до проведення слідчої дії залучені працівники магазину ОСОБА_13 та ОСОБА_14, які під час події не були на роботі, а про обставини, за яких ОСОБА_6 відвідував магазин, а потім проник до магазину, дізналися від працівників нічної зміни, після чого ОСОБА_13 і виявила пропажу грошей в сумі 770 грн.

З метою перевірки версії сторони захисту про те, що в ніч з 11 на 12 листопада 2012 року ОСОБА_6 знаходився у м. Балаклія і не міг вчинити крадіжку в м. Змієві, був допитаний свідок ОСОБА_15, з показань якого не вбачається, що в зазначений час він бачив ОСОБА_6 в м. Балаклія, а зустрічався з ним наступної ночі, проти чого не заперечував і сам обвинувачений.

Таким чином, зазначені докази, які в цілому узгоджуються між собою, незважаючи на суперечливість відомостей у деталях щодо точного місця зберігання грошей у промтоварному відділі магазину «Пілот» та способу проникнення у приміщення, в цілому узгоджуються між собою, є належними і допустимими, а сукупності та взаємозвязку є достатніми для висновку про винність ОСОБА_6 у вчиненні, за вказаних обставин, крадіжки грошей в сумі 770 грн. з приміщення магазину «Пілот».

Потерпіла ОСОБА_2 показала про обставини, за яких вона дізналася, що у її сина ОСОБА_8, під час перебування на річці, ОСОБА_6 таємно викрав належний їй мобільний телефон «Nokia Asha 311». Крім того, наступного дня після подій на пляжі, був викрадений мобільний телефон у ОСОБА_4 Про обставини пропажі телефонів їй відомо зі слів сина.

Оскільки телефон не був повернутий, просила задовольнити позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 697 грн.

Неповнолітній свідок ОСОБА_8 показав про обставини, за яких 08.07.2013 року він відпочивав на пляжі зі своїми друзями. Там до них приєднався раніше незнайомий ОСОБА_6, який сам залишався біля їхніх речей. Потім він виявив пропажу свого телефону.

Наступного дня вони з друзями були в альтанці біля готелю «Зірка» в м. Балаклія, куди також приїхав ОСОБА_6, який на деякий час залишився в альтанці вдвох з ОСОБА_16 На столі знаходилися належні ОСОБА_4 колонка та мобільний телефон. Коли він з ОСОБА_4 поїхали проводжати дівчат, ОСОБА_4 попросив ОСОБА_16 подивитися за колонкою та телефоном.

Коли вони повернулися, то не знайшли мобільного телефону. ОСОБА_6 вже не було, на телефонні дзвінки він не відповідав. ОСОБА_16 сказав, що не знає, куди подівся телефон.

Після цього він переконався, що і напереднодні в нього, і у ОСОБА_4 мобільні телефони викрав ОСОБА_6

Факт придбання потерпілою ОСОБА_2 мобільного телефону «Nokia Asha 311» підтверджується відомостями гарантійного талону від 21.09.2012 року, наданого нею під час подання заяви про вчинений злочин (т. 6 а. с. 23-25).

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2267 від 08.08.2013 року ринкова вартість мобільного телефону «Nokia Asha 311», терміном експлуатації 9 місяців, станом на 08.07.2013 року, з урахуванням зносу, становить 697 грн. Вартість судових витрат на залучення експерта складає 293 грн. 40 коп. (т. 6 а. с. 28-29).

Свідок ОСОБА_17 показав, що 09.07.2013 року він, працюючи на ринку м. Балаклія, придбав у ОСОБА_6 мобільний телефон «Nokia Asha 311». Під час придбання телефону він записав паспортні дані ОСОБА_6 у свій зошит, де здійснював різні робочі записи.

Копію сторінки із зошиту, на якому записані відомості про купівлю ОСОБА_17 мобільного телефону у ОСОБА_6, залучено до матеріалів кримінального провадження. (т. 6 а. с. 30).

Відомості, зафіксовані свідком ОСОБА_17 у робочому зошиті підприємця, копію сторінки з якого ним надано та залучено до матеріалів кримінального провадження, підтверджують показання цього свідка щодо обставин придбання ним 09.07.2013 року у ОСОБА_6 мобільного телефону «Nokia Asha 311», а також вказують на джерело інформації, що дало змогу свідкові детально вказати дані про особу продавця, найменування мобільного телефону та дату придбання.

Таким чином, підтверджується, що ОСОБА_6 наступного дня після таємного викрадення мобільного телефону у неповнолітнього ОСОБА_8 продав викрадений телефон ОСОБА_17

Неповнолітній потерпілий ОСОБА_4 показав про обставини викрадення у нього мобільного телефону «Nokia 500 BLAC» у вечірній час 09.07.2013 року. Переконаний, що телефон викрав ОСОБА_6, оскільки крім нього та ОСОБА_16, під нагляд якого він залишив свій мобільний телефон, в альтанці біля кафе «Зірка» нікого не було. А коли він повернувся, то телефон зник, ОСОБА_6 також не було, на дзвінки він не відповідав. ОСОБА_16 пояснив, що не бачив куди подівся телефон.

З показаннями потерпілого ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_8 щодо обставин викрадення у них мобільних телефонів, узгоджуються показання свідка ОСОБА_16, який підтвердив що знаходився разом із вказаними особами, а також і ОСОБА_6, 08.07.2013 року на пляжі, де увечері дізнався про пропажу телефону у ОСОБА_8, а 09.07.2013 року - в альтанці біля кафе «Зірка», де він деякий час залишався спочатку вдвох з ОСОБА_6, а потім сам. Після повернення ОСОБА_4 він віддав йому колонку, а куди подівся мобільний телефон він не знає. Того вечора він був зайнятий грою на своєму мобільному телефоні, тому не слідкував за залишеними ОСОБА_4 колонкою та телефоном.

Свідок ОСОБА_18 також показав, що знаходився з ОСОБА_4 та ОСОБА_8 на пляжі 08.07.2013 року та біля готелю «Зірка» 09.07.2013 року. Про те, що у них пропали телефони дізнався 10.07.2013 року. ОСОБА_8 йому казав, що крадіжку напевно вчинив ОСОБА_6 Детально подій тих днів він не памятає.

Законний представник потерпілого ОСОБА_5, якій обставини крадіжки телефону її сина відомі з його слів, предявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 831 грн. 00 коп.

Факт придбання потерпілим ОСОБА_4 мобільного телефону «Nokia 500 BLAC» підтверджується ідентифікаційними відомостями на коробці від мобільного телефону, та фіскальним чеком №141617 від 28.05.2013 року, що були надані під час подання заяви про вчинений злочин. (т. 6 а. с. 64-67).

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2238 від 18.07.2013 року ринкова вартість мобільного телефону «Nokia 500», станом на 09.07.2013 року, складає 831 грн. Вартість судових витрат на залучення експерта складає 391 грн. 20 коп. (т. 6 а. с. 71-73).

Потерпіла ОСОБА_3 показала про обставини, за яких 08.07.2013 року вона зі своїм майбутнім чоловіком ОСОБА_12, а також подружжям ОСОБА_19 відпочивала на пляжі в м. Балаклія. Коли чоловіки пішли в магазин, до них підійшов раніше не знайомий ОСОБА_6, який під вигаданими приводами з ними познайомився, назвавши вигадане імя Артур, і знаходився біля їхнього місця розташування до приходу чоловіків, а також і коли вони ходили купатися. Після уходу ОСОБА_6 вона не помітила пропажу свого гаманця. Однак після 19 години їй на мобільний телефон почали приходити СМС повідомлення про знаття коштів з банківського рахунку, на що вона спочатку не відреагувала, а коли почали збиратися, помітила, що пропав гаманець, в якому були гроші в сумі 60 грн. та банківські картки, в тому числі Ощадбанку, з якої були зняті кошти в сумі 700 грн.

Вона здогадалася, що крадіжку вчинив ОСОБА_6, тому вони почали його шукати по вулиці, у напряму якої пішов ОСОБА_6 ОСОБА_7 вони зустріли ОСОБА_20, який повідомив їм справжнє імя ОСОБА_6 та показав, де той проживає.

Вони декілька разів ходили до ОСОБА_6 додому, щоб забрати викрадене майно, однак ОСОБА_6 двері не відчиняв. Потім їй на мобільний телефон з номера ОСОБА_6 прийшло СМС з пропозицією забрати гаманець на порозі будинку. Вона з чоловіком знову прийшли до двору ОСОБА_6, де на порозі знайшли гаманець та три банківських картки, серед яких не було картки Ощадбанку, з якої знімалися кошти. Після цього вона звернулася з заявою до міліції.

Зазначені показання потерпілої підтвердив свідок ОСОБА_12, який показав про обставини знайомства з ОСОБА_6 та обставини виявлення на порозі будинку ОСОБА_6 гаманця та банківських карток, що були викрадені у його дружини.

Крім того, ОСОБА_12 показав, що ходив до відділення Ощадбанку, де йому показали фотознімок особи, яка знімала гроші з картки його дружини. На знімку він впізнав ОСОБА_6

Свідки ОСОБА_19, ОСОБА_21 показали про зазначені вище обставини перебування 08.07.2013 року на пляжі в м. Балаклія та про обставини виявлення ОСОБА_9 пропажі гаманця з грошима та платіжними картками.

Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні підтвердив показання потерпілої та свідка ОСОБА_12 про те, що останні шукали ОСОБА_6, і що він показав їм, те той проживає.

Свідок ОСОБА_22, який працював в Балаклійському відділенні АТ «Ощадбанк» до 01.08.2013 року, підтвердив показання свідка ОСОБА_12 про те, що той приходив до банку з метою подивитися на фотознімки в місці зняття коштів з картки. За реакцією ОСОБА_12, який побачив на фотознімку молодого чоловіка, було зрозуміло, що він впізнав цю особу.

З протоколу огляду місця події від 10.07.2013 року вбачається, що в приміщенні Балаклійського РВ, з участю потерпілої ОСОБА_9, було оглянуте портмоне жіноче, в якому знаходилися платіжні картки Приватбанку, Надра банку, Укрсиббанку. Також, був оглянутий мобільний телефон SAMSUNG, на екрані якого малося СМС від №+380664742027 наступного змісту: "забери на пороге деньги потом отдам" (т. 6 а. с. 33-37).

Зазначені речі були визнані речовими доказами та 10.07.2013 року передані на зберігання ОСОБА_9 (т. 6 а. с. 40, 41).

Відомостями договору на відкриття рахунку №26257501173037 у Державному банку «Ощадбанк» та видачу платіжної картки №6157490007251110, виписок по вказаному рахунку ОСОБА_9 підтверджується, що 08.07.2013 року у період часу з 19:50 години по 19:53 годину було перевірено баланс картки, відмовлено у видачі суми 1000 грн., потім здійснена видача готівки у розмірі 200 і 500 грн. у банкоматі АТ «Ощадбанк», розташованому в м. Балаклія Харківської області по вул. Леніна, буд. 90. (т. 6 а. с. 42, 45-59, 124-145).

Даними листа генерального директора ТОВ «Балаклійський шиферний комбінат» від 18.02.2016 року підтверджується, що ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_9 працювали за таким графіком: 07.07.2013 року з 00:00 годин до 08:00 години, 09.07.2013 року з 08:00 години по 20:00 годину, 10.07.2013 року з 20:00 години по 24:00 годину. (т. 6 а. с. 89).

Згідно з відомостями табелів обліку робочого часу ТОВ «Балаклійський шиферний комбінат», ОСОБА_19 ОСОБА_21, ОСОБА_12, ОСОБА_9 працювали за таким графіком: 07.07.2013 року з 00:00 годин до 08:00 години, 09.07.2013 року з 08:00 години по 20:00 годину, 10.07.2013 року з 20:00 години по 24:00 годину. (т. 6 а. с. 114-123).

Зазначені вище відомості щодо графіку роботи потерпілої і свідків, а також щодо часу зняття коштів з рахунку потерпілої, дозволяють усунути суперечності щодо дати викрадення майна потерпілої ОСОБА_9, оскільки достовірно встановлено, що зняття коштів з рахунку відбувалося, коли потерпіла ще знаходилася на пляжі, а дата та час зняття коштів 08.07.2013 року з 19:50 години по 19:53 годину, і цього дня потерпіла мала вихідний день.

Згідно висновку судово-товарознавчої експертизи №2171 від 16.07.2013 року ринкова вартість портмоне жіночого, виконаного з синтетичного матеріалу, розмірами 18х9 см, наданого на дослідження, станом на 08.07.2013 року, становить 18 грн. Вартість судових витрат на залучення експерта складає 391 грн. 20 коп. (т. 6 а. с. 60-64).

Оцінивши зазначені вище, досліджені в судовому засіданні докази, які є належними, допустимими та достовірними, і в сукупності та взаємозв'язку є достатніми для ухвалення обвинувального вироку, суд дійшов наступного висновку, що ОСОБА_6 у межах предявленого обвинувачення винен:

- у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, поєднаному із проникненням у приміщення, і його дії належить кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України;

- у таємному викраденні чужого майна, вчиненому повторно, і його дії належить кваліфікувати за ч. 2 ст. 185 КК України;

- у викраденні офіційного документу, вчиненому з корисливих мотивів, і його дії належить кваліфікувати за ч. 1 ст. 357 КК України.

Доводи сторони захисту щодо недоведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих йому злочинів є неспроможними і оцінені судом як обраний ним спосіб захисту, що не спростовує його вини, а також не впливає на тяжкість покарання.

Обставини, що відповідно до ст. 66 КК України пом'якшують покарання обвинуваченого, - відсутні.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, визнається вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного спяніння.

Під час призначення покарання ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. ст. 65-67 КК України, враховуючи: ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким, середньої тяжкості та невеликої тяжкості злочинами; відсутність обставин, що пом'якшують покарання; обставину що обтяжує покарання; особу винного, який має непогашені судимості за попередніми вироками, нові злочини вчинив під час іспитового строку; на обліку в психіатричному кабінеті не перебував, з 2012 року знаходиться на обліку у лікаря нарколога Балаклійської ЦРЛ з діагнозом F 10.20; за місцем проживання характеризується негативно, як особа, що зловживає спиртними напоями, суд дійшов висновку, що необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі.

Остаточне покарання ОСОБА_6 належить призначити за сукупністю злочинів, відповідно до ст. 70 КК України, та за сукупністю вироків, відповідно до ст. 71 КК України.

Відповідно до ст. ст. 127-129 КПК України, під час вирішення цивільних позовів, суд дійшов наступного:

Згідно ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 1 ст 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Потерпіла ОСОБА_2 предявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 697 грн. 00 коп. (т. 4 а. с. 14).

Зазначений розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення обвинуваченим крадіжки майна потерпілої, доведений під час судового розгляду.

Відомостей про часткове чи повне відшкодування майнової шкоди потерпілій не надано.

За таких обставин, позовна заява потерпілої ОСОБА_2 є обґрунтованою і підлягає задоволенню шляхом стягнення зазначеної суми з обвинуваченого.

Законний представник потерпілого ОСОБА_5 предявила цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 831 грн. 00 коп. (т. 4 а. с. 13).

Зазначений розмір матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення обвинуваченим крадіжки майна неповнолітнього потерпілого ОСОБА_4, доведений під час судового розгляду.

Відомостей про часткове чи повне відшкодування майнової шкоди потерпілому не надано.

За таких обставин, позовна заява представника потерпілого ОСОБА_5 є обґрунтованою і підлягає задоволенню шляхом стягнення зазначеної суми з обвинуваченого.

Згідно ст. ст. 124, 126 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_6 на користь держави належить стягнути витрати на залучення експертів для проведення судово-товарознавчих експертиз: 293 грн. 40 коп. за експертизу №2267 від 08.08.2013 року; 391 грн. 20 коп. за експертизу №2171 від 16.07.2013 року; 391 грн. 20 коп. за експертизу №2238 від 18.07.2013 року, а всього 1075 грн. 80 коп.

Відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України, речові докази: портмоне жіноче; платіжні картки Приватбанку, Надра банку, Укрсиббанку; мобільний телефон SAMSUNG, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_3, належить вважати їй повернутими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 368-374 КПК України, суд

у х в а л и в:

Визнати ОСОБА_6 винним у злочинах, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців;

- за ч. 1 ст. 357 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Відповідно до ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим, призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, до покарання призначеного за даним вироком, приєднати покарання у виді позбавлення волі на строк шість місяців, якому, відповідно до ч. 1 ст. 72 КК України, відповідає один рік обмеження волі, що є частиною невідбутого покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, призначеного вироком Балаклійського районного суду Харківської області від 21.05.2013 року за ч. 2 ст. 185 КК України, із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України, та остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

До набрання вироком законної сили залишити у відношенні ОСОБА_6 запобіжний захід - тримання під вартою в Харківській УВП №27.

Строк відбуття покарання ОСОБА_6, з урахуванням строку тримання під вартою, рахувати з 08.05.2015 року, а також включити до відбутого покарання строк тримання під вартою з 01.12.2012 року по 19.04.2013 року.

Відповідно до ч. 5 ст. 72 КК України строк перебування ОСОБА_6 під вартою з 01.12.2012 року по 19.04.2013 року та з 08.05.2015 року по 19.07.2016 року зарахувати із розрахунку: один день тримання під вартою за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на корись ОСОБА_2 697 (шістсот девяносто сім) грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на корись ОСОБА_5 831 (вісімсот тридцять одну) грн. 00 коп. на відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави 1075 (одну тисячу сімдесят пять) грн. 80 коп. судових витрат на залучення експертів для проведення судово-товарознавчих експертиз: №2267 від 08.08.2013 року, №2171 від 16.07.2013 року, №2238 від 18.07.2013 року.

Речові докази портмоне жіноче; платіжні картки Приватбанку, Надра банку, Укрсиббанку; мобільний телефон SAMSUNG, які передані на зберігання потерпілій ОСОБА_3, - вважати їй повернутими.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Копію вироку негайно після його проголошення належить вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий: