Рішення № 59029085, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 177/1885/15-ц 22-ц/774/852/К/16

Справа № 177/1885/15-ц Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/852/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія 27 (4) Доповідач Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем Чубіною А.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності,

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2014 року Публічне акціонерне товариство «ДЕЛЬТА БАНК» (далі ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК») звернулось до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 з позовом, в якому, уточнивши свої позовні вимоги, просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №11342759000 від 08 травня 2008 року у розмірі 92842,99 доларів США, що еквівалентно 1058410,08 грн. перед ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно - житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями №150, розташований по вул. Садовій в с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області шляхом набуття іпотекодержателем ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» вказаного предмета іпотеки у власність; визнати за ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» право власності на вказане нерухоме майно; виселити та зняти з реєстрації місця проживання та перебування відповідачів, які зареєстровані та проживають за вказаною адресою, та зобовязати ОСОБА_3 передати ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» правовстановлюючі документи на предмет іпотеки (свідоцтво про право власності, державний акт), ключі від вхідних дверей (дублікати ключів), документи, що характеризують обєкт нерухомості (технічний паспорт на будинок) та інші документи, передбачені Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно»;, а також вирішити питання щодо стягнення з відповідача судових витрат. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 08 травня 2008 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3 укладено договір про надання споживчого кредиту №11342759000, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 59 500,00 доларів США, який зобовязався повернути у повному обсязі в строк до 07 травня 2029 року або достроково зі сплатою процентів за користування кредитом. З метою забезпечення виконання грошових зобовязань за зазначеним кредитним договором між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки №11342759000-И, відповідно до якого іпотекодавець передав в іпотеку нерухоме майно - житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями, розташований за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Садова, 150. 08 грудня 2011 року ПАТ «УКРСИББАНК» відступило свої права вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК». У порушення умов кредитного договору ОСОБА_3 свої зобовязання належним чином не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 92 842,99 дол. США, що станом на 05 травня 2014 року еквівалентно 1 058 410,08 грн. У відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» 28 квітня 2014 року позивачем направлено на адресу ОСОБА_3 вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором з попередженням, що у випадку невиконання вимоги позивач змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки, однак вимога відповідачем не виконана.

Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» задовольні частково. Звернено стягнення на предмет іпотеки житловий будинок «А-2», загальною площею 223,30 кв.м., жилою площею 71,1 кв.м., з господарчими та побутовими будівлями: цегляний сарай - Б, цегляний сарай - В, залізобетонний басейн - Г, вимощення - І, огорожа №1, вбиральня - Д, розташований по вул. Садовій, 150 в с. Широке Криворізького району Дніпропетровської області, належний на праві власності ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 11342759000 від 08 травня 2008 року в загальному розмірі 92 842,99 доларів США, що еквівалентно 1 058 410,08 грн., з яких: заборгованість за кредитом 57 978, 81 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 34 864,18 доларів США, шляхом набуття ПАТ «Дельта Банк» права власності на вказане домоволодіння за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності з передачею ОСОБА_3ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» правовстановлюючих документів на предмет іпотеки (свідоцтво про право власності, державний акт), ключів від вхідних дверей (дублікати ключів), документів, що характеризують обєкт нерухомості (технічний паспорт на будинок) та іншіх документів, передбачених Постановою Кабінету Міністрів України №868 від 17 жовтня 2013 року «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно».Визнано за ПАТ «Дельта Банк» право власності на зазначений житловий будинок. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Виконання рішення в частині звернення стягнення на житловий будинок відстрочено до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют». В іншій частині позовних вимог - відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не врахував те, що рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 18 квітня 2011 року з ОСОБА_3 стягнута сума заборгованості за вказаним кредитним договором, та всупереч правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 21 січня 2016 року у справі № 6-42315 св14, визнав суму заборгованості в іноземній валюті. Вважає, що судом не взято до уваги, що ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» набув право вимоги кредитної заборгованості тільки в сумі 655 765,77 грн., яку передав ПАТ «Укрсиббанк». Посилаючись на правову позицію, викладену в ухвалі Верховного Суду України від 25 квітня 2007 року у справі № 6-12873 ск05, вважає, що суд не звернув уваги, що процесуальний закон не допускає повторного розгляду справи з тих же підстав та про той же предмет спору. Крім того, зазначає, що судом проігноровано виписку по кредитному договору, згідно з якою ПАТ «УКРСИББАНК»" списав за рахунок спеціальних резервів заборгованість за кредитом ОСОБА_3, що свідчить про відсутність заборгованості у відповідача та відсутність права вимоги за основним забовязанням. Також апелянт посилається на неврахування судом того, що ПАТ «Укрсиббанк» не було направлено йому вимогу про погашення заборгованості за кредитним договором, а також того, що правочин про відступлення ПАТ «УКРСИББАНК» права вимоги заборгованості за вказаним кредитним договором ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» нотаріально не посвідчено та не зареєстровано у встановленому законом порядку.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом установлено, що 08 травня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» та відповідачем ОСОБА_3Б укладений договір про надання споживчого кредиту № 11342759000, відповідно до умов якого ОСОБА_3 отримав від Банку кредитні кошти в сумі 59500,00 доларів США та зобовязався належним чином використовувати їх і повернути Банку у порядку та на умовах, зазначених в договорі (а.с. 7-13, 30).

Цільове призначення (мета) кредиту визначено в п. 1.4 Договору, в якому зазначено, що кредит надається позичальнику для його особистих потреб, а саме - придбання нерухомості.

Згідно п. 1.2.2. позичальник зобовязаний повернути кредит у повному обсязі в термін та розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту, згідно Додатку 1 до договору, але в будь-якому випадку не пізніше 07 травня 2029 року.

Плата за користування кредитними коштами встановлена в розділі 1.3 1 Договору та процентна ставка протягом перших 30 календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, встановлюється у розмірі 13,00% річних. Після закінчення цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов Договору.

У забезпечення виконання зобовязань за вищевказаним кредитним договором між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3 укладений договір іпотеки № 11342759000-И від 08 травня 2008 року, відповідно до п. 1.1 якого іпотекодавець ОСОБА_3 передав в іпотеку іпотекодержателю - Банку нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Садова, буд. 150 (а.с.31-34).

Предмет іпотеки складається з житлового будинку А-2, житловою площею 71,1 кв.м, загальною площею 223,3 кв.м., цегляного сараю Б, цегляного сараю В, залізобетонного басейну Г, вимощення І, огорожі 1, цегляної вбиральні Д, та належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку з господарчими та побутовими будівлями і земельною ділянкою, посвідченого 08 травня 2008 року приватним нотаріусом Криворізького районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованим в Криворізькому бюро технічної інвентаризації 08 травня 2008 року в реєстрову книгу № 33-323 під реєстровим № 11765 (а.с. 37-38,39).

Пунктом 1.2 Договору іпотеки сторони домовилися про ринкову вартість предмету іпотеки у розмірі 353 500,00 грн.

Відповідач ОСОБА_3 взятих на себе зобовязань належним чином не виконав, у звязку з чим станом на 14 лютого 2011 року утворилась заборгованість в сумі 613 569, 59 грн., яку рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 квітня 2011 року, що набрало законної сили 21 вересня 2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_7 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за вказаним кредитним договором (а.с.211).

08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно з п. 2.1 якого з урахувань положень цього Договору та відповідно до них, Продавець цим погоджується продати (відступити) Права вимоги за кредитами та передати їх ОСОБА_9, а Покупець цим погоджується придбати Права вимоги за кредитами та прийняти їх та сплатити Ціну купівлі.

Згідно з п. 2.3 вказаного Договору, права вимоги за кредитами переходять від Продавця до ОСОБА_9, та, з урахуванням інших зобовязань Продавця та ОСОБА_9, викладених у цьому Договорі, зобовязання Продавця передати Права вимоги за кредитами ОСОБА_9 є виконаним з моменту підписання Продавцем та ОСОБА_9 приймання-передачі прав вимоги за кредитами на дату звернення (а.с.47-48).

Як убачається з акту прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року, який складений 28 лютого 2012 року, Продавець передав, а Покупець прийняв документи щодо стягнення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором №11342759000 та договором іпотеки 11342759000-И (а.с. 46).

Фактичний розмір невиконаного грошового зобовязання на момент відступлення права вимоги, а саме на 16 грудня 2011 року, становив у гривневому еквіваленті 655 765,77 грн. (а.с.85).

Як убачається із розрахунку заборгованості, з моменту відступлення права вимоги 08 грудня 2011 року відповідач ОСОБА_3 зобовязання по сплаті кредиту не виконував, внаслідок чого станом на 05 травня 2014 року виникла заборгованість перед ПАТ «Дельта БАНК в сумі 92 842,99 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 57978,81 доларів США, заборгованості за відсотками в сумі 34 864,18 доларів США (а.с. 219-220, 232).

28 квітня 2014 року ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» за вихідним № 17552 направило ОСОБА_3 повідомлення про порушення основного зобовязання, згідно з яким вимагало у відповідності до ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» виконати порушене зобовязання у тридцятиденний термін та у звязку із зверненням стягнення на предмет іпотеки звільнити добровільно житлове приміщення, яке є предметом іпотеки (а.с.40-45).

Частково задовольняючи позовні вимогиПАТ Дельта Банк, суд першої інстанції виходив із того, що Тараном Г.Б. допущено порушення зобовязань за кредитним договором № 11342759000 від 08 травня 2008 року, та дійшов висновку про те, що вимога щодо звернення стягнення на предмет іпотеки нерухоме майно є такою, що підлягає задоволенню шляхом набуття позивачем права власності на нерухоме майно, але підлягає відстроченню до закінчення дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валют».

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо виселення відповідачів з житлового будинку, суд першої інстанції виходив з того, що є чинним Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», а також з того, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості про направленням відповідачам ОСОБА_5 та ОСОБА_10 повідомлення про добровільне виселення із житлового будинку, дійшовши висновку про передчасність заявлених вимог про виселення відповідачів та відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» не оскаржено, тому колегія суддів не вдається до обговорення цієї частини рішення.

Що стосується рішення суду в частині задоволенні позовних вимог ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК», то колегія суддів не може погодитись з висновками суду в цій частині, з огляду на наступне.

Згідно із частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Виконання зобовязання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (стаття 575 ЦК України).

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобовязання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобовязання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною першою статті 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобовязанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобовязання.

Відповідно до статті 589 ЦК України, частини першої статті 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобовязання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобовязанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

При цьому, право вибору конкретного способу звернення стягнення на предмет іпотеки покладається на іпотекодержателя. Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суди повинні розглядати питання про можливість застосування звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений у позовній вимозі.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року (справа № 6-1080цс15), та вона в силу положень ст.ст.214, 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачене Законом України «Про іпотеку».

Згідно із частиною третьою статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку».

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульований статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

При вирішенні даної категорії справ судам слід встановити наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також здійснення виконавчого напису нотаріусом, як правову підставу для реєстрації права власності іпотекодержателя, якщо такі умови передбачені умовами договору іпотеки.

Вказаний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у Постанові від 30 березня 2016 року (справа № 6-1851цс15), та в силу положень ст.ст.214, 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при виборі та застосуванні правової норми до спірних правовідносин.

Як убачається із договору іпотеки № 11342759000-И від 08 травня 2008 року, укладеному між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_3, предметом іпотеки є житловий будинок з господарчими та побутовими будівлями, який знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Широке, вул. Садова, буд. 150, загальною площею 223,3 кв.м, житловою площею 71,1 кв.м.

Відповідно до п.п. 4.1.1 п. 4.1 договору іпотеки Іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення Іпатекодавцем будь-якого зобовязання за цим договором або будь-якого зобовязання, що забезпечено іпотекою за цим договором.

Умовами п.п. 4.2.1, 4.2.2., 4.2.3., 4.2.4 п. 4.2 зазначеного договору передбачено, що звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання відповідно до умов цього Договору та Закону України «Про Іпотеку», а також з інших, передбачених законодавством України, підстав.

Право визначення підстав та способів звернення стягнення на предмет іпотеки належить іпотекодержателю (п.п. 4.3 п. 4.1 вказаного договору іпотеки).

Відповідно до п.п. 4.4 п. 4.1 вказаного договору звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду та/або виконавчим написом нотаріуса здійснюється відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Натомість, позивачем ПАТ «Дельта Банк» не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право на звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності нього, неможливості у позасудовий спосіб врегулювати питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобовязань, а також неможливості реєстрації ним права власності на предмет іпотеки у порядку, передбаченому п.п. 4.3.2. договору іпотеки від 08 травня 2008 року.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказаних обставин справи не врахував та на вищезазначені положення закону уваги не звернув, дійшовши помилкового висновку про можливість задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на спірний житловий будинок, який є предметом іпотеки, шляхом визнання за позивачем права власності на нього у порядку ст.37 Закону України «Про іпотеку», у спосіб, не передбачений ст.16 ЦПК України, у звязку з чим доводи апеляційної скарги відповідача про порушення судом норм матеріального та процесуального права знаходять своє підтвердження та заслуговують на увагу.

Враховуючи те, що за рішенням суду можливо звернути стягнення на предмет іпотеки лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», право вибору якого, згідно п.п. 4.3 п. 4.1 договору іпотеки, належить позивачу, колегія суддів, розглядаючи справу відповідно до ст.11 ЦПК України, у межах заявлених позивачем вимог, приходить до висновку про неможливість звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, заявлений ПАТ «Дельта Банк» у позовній заяві, а саме шляхом визнання за позивачем права власності на предмет іпотеки, а тому позовні вимоги ПАТ «Дельта БАНК» задоволенню не підлягають.

Позову з інших підстав, із застосуванням способу звернення стягнення на предмет іпотеки, вирішення якого підлягає у судовому порядку, позивачем не заявлено.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ОСОБА_3 відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, з ПАТ «Дельта Банк» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 3888 грн. 50 коп.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду на підставі п.4 ч.1 ст.309 ЦПК України скасуванню в частині задоволення позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» з ухвалення нового рішення про відмову у задоволені цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст.309, ст.ст. 313-315, 316ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3задовольнити частково.

Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 15 лютого 2016 рокускасувати в частині задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства«Дельта Банк» та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «ДЕЛЬТА БАНК» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа - ОСОБА_7, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття у власність, виселення та усунення перешкод у здійсненні права власності.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства«Дельта Банк» на користь держави судовий збір у 3888 (три тисячі вісімсот вісімдесят вісім) гривень 50 копійок за розгляд апеляційної скарги.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І. Є. Ляховська

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_11