Рішення № 59029008, 11.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/945/16 Справа № 183/2396/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Лаченкова О.В.

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 липня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Лаченкової О.В.

суддів - Варенко О.П., Єлізаренко І.А.

при секретарі - Порубай М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна подружжя, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2014 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації.

В липні 2015 року до Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшов зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна подружжя.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - ОСОБА_4 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації - відмовлено.

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа -ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна задоволено частково.

Встановлено факт спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2012 року.

Визнано спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату № 2 в квартирі № 40, розташованій за адресою: м.Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Українська, б. № 2, та розташовану в жилому будинку з цегли, яка складається із: кімната 2 - 13,9 кв.м; в загальному користуванні знаходяться коридор «і», кухня «З», ванна «4», убиральня «5».

Визнано право власності ОСОБА_3 на 1/2 частину в кімнати № 2 в квартирі № 40, розташованій за адресою: м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Українська, б. № 2, та розташовану в жилому будинку з цегли, яка складається із: кімнати 2 - 13.9 кв.м; в загальному користуванні знаходяться коридор «1», кухня «З», ванна «4», убиральня «5».

В решті позову - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову та задовольнити вимоги первісного позову.

Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу на праві приватної власності з 15 грудня 2006 року належить кімната 2 у квартирі, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

У вказаній квартирі з 01 березня 2010 року була зареєстрована відповідач, яка з січня 2013 року за місцем реєстрації не проживає і тому просив визнати відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняти її з реєстрації. 01 листопада 2012 року ОСОБА_2 подарував сину ОСОБА_4 кімнату № 6 комунальної квартири № 40, що знаходиться за адресою: вул. Українська, буд.2 м. Новомосковськ Дніпропетровської області /а.с.6/.

Відповідно до ст.405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, суд першої інстанції правомірно відмовив,однак колегія суддів вважає,що необхідно змінити правові підстави визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01 листопада 2012 року ОСОБА_2 подарував сину ОСОБА_4 кімнату № 6 комунальної квартири № 40, що знаходиться за адресою: вул. Українська, буд.2 м. Новомосковськ Дніпропетровської області /а.с.6/, а 29 травня 2015 року згідно договору купівлі - продажу квартири ОСОБА_4 продав ОСОБА_5 квартиру № 40, що знаходиться за адресою: вул. Українська, буд.2 м. Новомосковськ Дніпропетровської області і складається вона як з кімнати 6 так і з кімнати 2 квартири 40.

Отже на момент ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_2 не був власником спірної квартири,окрім того,суд першої інстанції не зясував чи був він власником і на момент звернення до суду з позовом,отже ОСОБА_2 є неналежним позивачем по справі,оскільки просив визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстрації квартири АДРЕСА_2.

Задовольняючи зустрічний позов в частині встановлення факту, який має юридичне значення, а саме, проживання однією сім'єю без шлюбу в період з 01 січня 2005 року по 31 грудня 2012 року та визнання спільним сумісним майном подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кімнату № 2 в квартирі № 40, розташованій за адресою: м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Українська, б. № 2, суд першої інстанції дійшов до висновку, що цей факт підтверджується поясненнями свідків та наданими до суду доказами.

Однак з цим не погоджується колегія суддів з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Новомосковського міськрайонного суду від 18.04.2003 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був розірваний, однак згідно актового запису про розірвання шлюбу №44 відділу РАЦС Новомосковського міського управління юстиції ОСОБА_3 розірвала шлюб з ОСОБА_7 лише 14.02.2007 року.

Відповідно до норм, діючого на момент розірвання шлюбу, КпШС України (1969 року), шлюб припиняється з моменту реєстрації розлучення в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу.

Отже, до 14.02.2007 року ОСОБА_3 знаходилась у шлюбі з ОСОБА_6 , а тому визнати факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сімєю з 01 січня 2004 року є порушенням норм діючого законодавства, а тому рішення суду в частині встановлення факту спільного проживання як чоловіка та дружини ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2012 року необхідно скасувати і відмовити.

Виходячи з вищевикладеного,колегія суддів вважає, що не підлягає задоволенню і зустрічний позов в частині визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частину кімнати №2 в квартирі №40, розташованій за адресою: м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Українська, б. №2, як на спільне майно подружжя, оскільки на момент купівлі в 2006 році позивачем вказаних кімнат №2 та №6 в квартирі №40, розташованих за адресою: м. Новомосковськ Дніпропетровської області, вул. Українська, ОСОБА_3 перебувала в іншому шлюбі.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року скасуванню в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Керуючись ч. 1 ст. 218, ст.ст. 303, 307, 309, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 28 жовтня 2015 року скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа - ОСОБА_4 про встановлення факту спільного проживання, поділ спільного сумісного майна відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя О.В.Лаченкова

Судді О.П.Варенко

ОСОБА_8