Ухвала суду № 59028852, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22ц/774/1103/К/16 Головуючий в суді першої

Справа № 210/955/15-ц інстанції - Літвіненко Н.А.

Категорія 27 (1) Доповідач - Ляховська І.Є.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.,

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем - Чубіною А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку ст..197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділення № 132 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» про захист прав споживачів,

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Відділення № 132 Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк», (ПАТ «Ві Ей Бі Банк», Банк) з даним позовом, посилаючись на те, що 14 березня 2013 року ним у "Ві Ей Бі Банку" відкрито доларовий картковий рахунок НОМЕР_1. 03 червня 2014 він звернувся до Відділення № 132 ПАТ «Ві Ей Бі Банк» з метою зняття коштів, але йому було відмовлено через відсутність коштів в Банку та запропоновано укласти договір строкового банківського вкладу мінімальним строком на два місяці з річною відсотковою ставкою 12,5% річних, серпень, вересень -10% річних, а жовтень - 2% річних та перевести гроші з карткового рахунку на депозитний рахунок. Зазначені кошти не повернуто до теперішнього часу, у зв'язку із чим ним не одержаний прибуток в сумі 1402,35 доларів США від інвестування зазначених коштів своїй знайомій ОСОБА_6 під 5% в місяць. Уточнивши свої позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів на його користь суму, завдану йому невиконанням Банком взятих на себе зобов'язань щодо повернення коштів, а саме: суму втраченого доходу, який він міг би отримати від позики ОСОБА_7 в розмірі 2136,89 долари США, штраф - 1157,25 долари США, 3% річних - 1272,72 долари США, пеню - 42143,97 доларів США. Крім того, просив стягнути з відповідача на його користь 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, 28938 грн. - за нанесення ушкодження його здоров'ю та призначити щомісячні виплати в розмірі мінімальної заробітної плати до його повного одужання, а також - правову допомогу в розмірі 5000 грн. Також просив, при неможливості сплати валютної заборгованості в доларах США, зобов'язати Банк проводити виплату валютної заборгованості в гривні по курсу продажу долару США в комерційних банках з урахуванням всіх аналогів і зборів на момент виплати, а також здійснювати нарахування та виплату штрафів, пені та розміру втраченої вигоди щомісячно до виплати заборгованості в повному обсязі.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 лютого 2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення його позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, судом не взято до уваги те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження фактів виконання відповідачем рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2015 року, яким з ПАТ «Ві Ей Бі Банк» на його користь стягнуто 3030,86 долари США та проценти в розмірі 12,5 % річних від суми вкладу за весь час користування грошима за період з 04 серпня 2014 року по день виплати йому банком всієї суми вкладу повністю, і отримання 20 лютого 2015 року ним від відповідача 45906,52 грн. Крім того, вважає, що суд, ухвалюючи рішення, не розглянув жодну з його позовних вимог, зазначених в його уточненій позовній заяві. Також зазначає, що в мотивувальній частині рішення суду не зазначені встановлені судом обставини, мотиви та норми законів, на підставі яких вирішено справу.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони не з'явились.

Рекомендоване повідомлення №5007401784309, направлене на адресу позивача ОСОБА_2 (АДРЕСА_1), останнім не отримано та повернуто до суду за спливом терміну зберігання.

Представник позивача ОСОБА_2- ОСОБА_9 отримав рекомендоване повідомлення №5007401784422.

Відповідно до ч. 5 ст. 76 ЦПК України вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

У день розгляду справи представник позивача ОСОБА_9 надав колегії суддів документи, які посвідчують його повноваження, проте до залу судового засідання не з'явився.

Відповідач надав клопотання про розгляд справи у відсутність його представника.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 14 березня 2013 року між «ПАТ «Ві Ей Бі Банк» та позивачем укладено договір про відкриття та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 (а.с 3).

04 серпня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Ві Ей Бі Банк» укладено договір №829644/2014 про строковий банківський вклад строком на тринадцять місяців з правом дострокового закриття, станом на 04 листопада 2014 року сума вкладу складає 3 026 доларів США.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2015 року з ПАТ «Ві Ей Бі Банк» на користь ОСОБА_2 стягнуто 3030,86 долари США та проценти 12,5 % річних від суми вкладу за весь час користування грошима за період з 04 серпня 2014 року по день виплати йому банком всієї суми вкладу повністю.

Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 жовтня 2015 року зазначене рішення суду скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" про захист прав споживачів та повернення коштів по депозитному вкладу.

Звертаючись з даним позовом, ОСОБА_2 просив стягнути з відповідачів: борг в сумі 1624,42 долари США, який виник у зв'язку із тим, що він вимущений купувати долари США не в привому Розі, а в Києві; суму втраченого доходу в розмірі 2136,89 долари США, який би він міг отримати, якби надав спірні кошти в позику своїй знайомій ОСОБА_7; штрафні санкції в сумі 1272,72 долари США, передбачені ст.. 625 ЦК України; пеню у розмірі 3% вартості послуги, передбачену ч. 5 ст. 110 Закону України «Про захист прав споживачів», в сумі 42143,97 доларів США; витрати на правову допомогу в сумі 5000 грн.; моральну шкоду у розмірі 20 000 грн.; відшкодування за нанесені ушкодження здоров`я через неправомірні дії Банку на підставі ч. 2 ст. 1195 ЦК України одноразово в розмірі 28938,00 грн. та щомісячно в розмірі мінімальної заробітної плати з 01 квітня 2016 року до його повного одужання; а також просив при неможливості сплати валютної заборгованості в доларах США зобов'язати Банк проводити виплату валютної заборгованості в гривні по курсу продажу долару США в комерційних банках з урахуванням всіх аналогів і зборів на момент виплати та здійснювати нарахування та виплату штрафів, пені та розміру втраченої вигоди щомісячно до виплати заборгованості в повному обсязі.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із відсутні правих підстав для їх задоволення.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги, ОСОБА_2 посилався на те, що у випадку своєчасної виплати йому розміщених у Банку на підставі договору про відкриття та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року грошових коштів, він мав би змогу надати ці кошти своїй знайомій ОСОБА_7 у позику від проценти та отримати дохід. Невиконання Банком своїх зобов'язань призвело до тяжких моральних страждань позивача та встановлення йому групи інвалідності. У зв'язку із цим просив стягнути з відповідачів втрачену вигоду, штрафні санкції, передбачені ст. 625 ЦК України, пеню у розмірі 3% вартості послуги, передбачену ч. 5 ст. 110 Закону України «Про захист прав споживачів», моральну шкоду та відшкодування за нанесені ушкодження здоров`я через неправомірні дії Банку на підставі ч. 2 ст. 1195 ЦК України, а також витрати по справі.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як зазначено в ст.627 ЦК України, відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з положеннями ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорювані правочини).

Як установлено судом, 14 березня 2013 року між «ПАТ «Ві Ей Бі Банк» та позивачем укладено договір про відкриття та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 (а.с 3).

04 серпня 2014 року між позивачем ОСОБА_2 та ПАТ «Ві Ей Бі Банк» укладено договір №829644/2014 про строковий банківський вклад строком на тринадцять місяців з правом дострокового закриття, станом на 04 листопада 2014 року сума вкладу складає 3 026 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що зазначені договори не визнані недійсними та не розірвані, тому з огляду на презумпцію дійсності договору, встановлену ст. 204 ЦК України, є дійсними і свідчать про вільне волевиявлення сторін на укладення цих договорів.

Відповідно до пункту 7.1.2. статті 7 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання коштів і здійснення розрахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Відповідно до ст. 1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах і в порядку, встановлених договором.

Договір банківського вкладу, як зазначено у ст. 1060 ЦК України, укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов'язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника, крім вкладів, зроблених юридичними особами на інших умовах повернення, які встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1074 ЦК України обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаним злочинним шляхом, або фінансування тероризму, передбачених законом.

Положеннями ч.1 ст.22 ЦК Ураїни визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Частиною 2 вказаної статті визначено, що збитками, зокрема, є доходи, яка особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Зі вказаної норми вбачається, що особа, яка має на меті відшкодувати збитків у вигляді упущеної вигоди, повинна довести, що вона гарантовано отримала би відповідну вигоду у разі, якщо її право не було порушено іншою особою.

Відповідно до вимог статей 11, 27, 60 ЦПК, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, зобов'язана надати усі наявні у неї докази та довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу. Доказуванню підлягають обставини, що мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких виник спір.

Доказами в розумінні ст.57 ЦПК України є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Колегія суддів вважає, що позивачем, у порушення вимог ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України, не доведено наявність втраченої внаслідок невиконання Банком зобов'язань у видачі валютних коштів з карткого рахунку позивача на підставі договору про відкриття та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року вигоди, оскільки судом установлено, що 04 серпня 2014 року позивач ОСОБА_2 добровільно розпорядився власними коштами та уклав з ПАТ «Ві Ей Бі Банк» договір строкового банківського вкладу №829644/2014.

У зв'язку з цим підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 відсутні, тому рішення суду першої інстанції про відмову в позові є правильним.

Доводи апеляційної скраги не містять пдстав для її задоволення.

Так, посилання на відсутність доказів на підтвердження факту виконання ПАТ «Ві Ей Бі Банк» рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 23 січня 2015 року не можуть бути взятими до уваги, оскільки цей факт не має правого значення для вирішення питання щодо наявності втраченої вигоди від невиконання Банком зобов'язань за договором про відкриття та обслуговування платіжної картки фізичної особи НОМЕР_1 від 14 березня 2013 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, ухвалюючи рішення, не розглянув жодної з позовних вимог, зазначених в уточненій позовній заяві, також не можуть бути взятими до уваги, оскільки вимоги щодо стягнення штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України, пені у розмірі 3% вартості послуги, передбаченої ч. 5 ст. 110 Закону України «Про захист прав споживачів», витрат на правову допомогу, моральної шкоди та відшкодування за нанесені ушкодження здоров`я через неправомірні дії Банку на підставі ч. 2 ст. 1195 ЦК України є похідними від вимоги щодо упущеної вигоди, яка не знайшла свого підтвердження під час розгляду справи.

Посилання позивача на невідповідність мотивувальної частини рішення суду вимогам процесуального закону також не можуть бути підставої для задоволення апеляційної скарги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права не може бути підставою для скасування правильного по суті рішення суду.

За таких обставин, колегія суду вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 29 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

Л.В.Михайлів