Рішення № 59028760, 13.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 215/835/16-ц 22-ц/774/1203/К/16

Справа № 215/835/16-ц Головуючий в суді першої

Провадження 22ц/774/1203/К/16 інстанції ОСОБА_1

Категорія№ 26 (3)Доповідач Ляховська І.Є.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді Ляховської І.Є.

суддів - Барильської А.П., Михайлів Л.В.,

із секретарем Чубіною А.В.,

за участю - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного (у теперішній час Приватного) акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Тернівськогорайонногосудум. Кривого Рогувід 15 квітня 2016 рокупо справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" про стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 рокуОСОБА_4 звернувся до Публічного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ПАТ «Північний ГЗК») з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду, спричинену втратою професійної працездатності внаслідок професійного захворювання, у розмірі 250 000 грн. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що працював у шкідливих умовах на підприємстві відповідача, внаслідок чого отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 02 квітня 2015 року йому встановлено 40 % втрати професійної працездатності.

Рішенням Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково та на його користь з ПАТ «Північний ГЗК» стягнуто 40 000 грн. моральної шкоди, а також на користь держави - судовий збір 551,20 грн.

В апеляційній скарзі ПАТ «Північний ГЗК» ставить питання про зміну рішення суду в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь позивача, посилаючись на неповне зясування судом усіх обставин справи. Зокрема, ставить під сумнів наявність у позивача моральних страждань і факт набуття ним професійного захворювання саме з вини відповідача, зазначаючи, що довідки МСЕК і виписки з історії хвороби позивача не є беззаперечними доказами заподіяння моральної шкоди. Крім того, на його думку, визначений судом розмір моральної шкоди, що підлягає стягненню, є необґрунтованим та значно завищеним, не відповідає засадам виваженості, розумності і справедливості, а також характеру і тривалості фізичних та моральних страждань позивача.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_4 працював на підприємстві відповідача з 11 липня 1983р. по 03 квітня 2015р. агломератником та старшим майстром на дільниці пипалювання обкотишів в цеху по виробництву обкотишів № 2 (а.с. 16-22).

Рішенням ЛЕК Українського науково-досліницького інституту промислової медицини від 15 січня 2015 року позивачу встановлено професійні захворювання: радікулопатія шийна С5, С6, С7 та поперекова-крижова справа з помірно вираженим статико-динамічним порушенням, больовим синдромом, нейродистрофією у вигляді двобічного плечолопаткового пері артрозу ліктьових суглобів; хронічне обструктивне захворювання легень першої стадії (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), ЛН першого-другого ступеню.

Пунктами 14, 16, 17 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 лютого 2015р. встановлено обставини, за яких у ОСОБА_4 виникли професійні захворювання під час роботи на ПАТ «Північний ГЗК», а також те, що причиною виникнення професійних захворювань стала робота впродовж 24 років 3 місяців в умовах перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу (а.с. 4-6).

Висновком МСЕК від 02 квітня 2015 року ОСОБА_4 встановлено 40% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01 березня 2016 року (а.с.7).

При повторному огляді висновком МСЕК від 01 березня 2016 року позивачу підтверджено 40% втрати професійної працездатності з датою переогляду 01 березня 2018 року (а.с.55).

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із доведеності позовних вимог ОСОБА_4 та вірно встановив, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання отримано позивачем під час виконання ним трудових обовязків і повязане з виробництвом, і наявності, у звязку з цим, підстав для відшкодування моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Згідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя, повязаним з виконанням трудових обовязків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Частиною першої ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним, орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Як убачається з Акту розслідування розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 03 лютого 2015р., причиною виникнення професійного захворювання стало перевищення гранично допустимого рівня небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища та трудового процесу.

У звязку з цим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності факту спричинення позивачу моральної шкоди з вини підприємства-роботодавця.

Доводи апеляційної скарги щодо відсутності підстав відшкодування позивачу моральної шкоди не можуть бути взятими до уваги, оскільки факт заподіяння такої шкоди, у звязку з отриманим ним професійним захворювання, встановлений висновком МСЕК від 02 квітня 2015 року та підтверджено висновком МСЕК від 01 березня 2016 року при повторному огляді, внаслідок чого, позивачу заподіяні моральні й фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації його фізичних і професійних можливостей, погіршилися відносини з оточуючими людьми, змінився його звичний спосіб життя.

Однак, на думку колегії суддів, розмір моральної шкоди визначений судом без повного урахування розяснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р., з подальшими змінами, Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоровя потерпілого, характер отриманого позивачем професійного захворювання, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.

У звязку із чим колегія суддів приймає доводи апеляційної скарги про те, що розмір моральної шкоди, стягнутої на користь ОСОБА_4, є значно завищеним.

Зважаючи на те, що відсоток втрати професійної працездатності позивача становить 40 %, та враховуючитривалість розладу здоровя, конкретні обставини по справі, характер отриманого позивачем професійного захворювання і повязаних із ним фізичних і моральних страждань, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, наслідків, що наступили, колегія суддів вважає, що суму моральної шкоди, стягнутої судом першої інстанції з ПАТ «Північний ГЗК» на користь позивача, необхідно зменшити з 40 000 грн. до 20000 грн., у звязку із чим рішення підлягає зміні на підставі п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, а апеляційна скарга - частковому задоволенню.

Керуючись ст. 303, 307, ст. 309 ч.1 п.3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного (у теперішній час Приватного) акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" задовольнити частково.

Рішення Тернівського районного суду м. Кривого Рогу від 15 квітня 2016 року в частинірозміру моральної шкоди, стягнутої з Публічного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_4, змінити, зменшивши цей розмір з 40000 (сорок тисяч) гривень до 20 000 (двадцять тисяч) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий І.Є.Ляховська

Судді: А.П.Барильська

ОСОБА_5