Рішення № 59028598, 29.06.2016, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/3866/16-ц

Провадження № 2/185/2396/16

ЗАОЧНЕ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 червня 2016 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді: Бондаренко В.М.,

за участю секретаря: Данильченко Ю.О.,

розглянув у відкритому заочному судовому засіданні в м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, про звільнення майна з-під арешту, суд

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2016 року, відповідно до статті 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження голови Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальної справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 року, ОСОБА_1 звернулася до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, про звільнення майна з-під арешту, в подальшому уточнивши свої позовні вимоги, в якій просила суд звільнити майно з-під арешту, шляхом скасування арешту нерухомого майна, який накладений на 1/2 частку житлового будинку з надвірними побудовами, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Писарева, буд. 5, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №20328412 від 13.07.2010 року Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, реєстраційний номер обтяження 10129458.

В обґрунтування заявленого позову позивач посилалася на те, що згідно договору дарування 1/2 частки житлового будинку з надвірними побудовами, укладеного 18.06.2010 року між ОСОБА_3 та нею, вона отримала в дар 1/2 частку житлового будинку з надвірними побудовами № 5 по вул. Писарева в м. Донецьку. Зазначений договір був нею зареєстрований у КП БТІ м. Донецька 18.11.2010 року. Власником іншої 1/2 частки зазначеного будинку є ОСОБА_2, на майно якої державним виконавцем ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку в ході виконавчого провадження було накладено арешт. Однак, в подальшому з'ясувалося, що державним виконавцем ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку було накладено арешт на весь житловий будинок № 5 по вул. Писарева в м. Донецьку, в тому числі й на належну їй 1/2 частину. У зв'язку з чим вона змушена звернутися до суду за захистом своїх прав.

У судове засідання позивач не з'явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити на підставах, зазначених у позові.

Відповідач у судове засідання не зявилася, хоча була належним чином повідомлена про день та час слухання справи, причини неявки суду не відомі.

Відомостей про неможливість зявитися в судове засідання відповідач суду не надала. Суд на підставі ст. 225 ЦПК України, ухвалив розглядати справу заочно.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, відділ Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку в судове засідання не зявився, хоча був належним чином повідомлений про день та час слухання справи, причини неявки суду не відомі.

Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановив наступне.

Статтею 213 ЦПК України визначено, що рішення суду повинно бути законнимі обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є негайні підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що згідно договору дарування 1/2 частки житлового будинку з надвірними побудовами від 18 червня 2010 року, укладеного між нею та ОСОБА_3, посвідченого приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_4, р. № 3739, позивач є власником 1/2 частки житлового будинку з надвірними побудовами, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Писарева, буд. 5.

Інша 1/2 частина вищевказаного житлового будинку належить ОСОБА_2, відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна № 54282374 від 01.03.2016 року.

З вищевказаної Інформаційної довідки вбачається, що на підставі ухвали Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25.06.2010 року та постанови державного виконавця ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку ВП №20328412 про відкриття виконавчого провадження від 13.07.2010 року накладено арешт на нерухоме майно ОСОБА_2. Однак, державним виконавцем ВДВС Куйбишевського РУЮ у м. Донецьку було накладено арешт не тільки на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Писарева, буд. 5, яка належить ОСОБА_2, але й на 1/2 частину житлового будинку з надвірними побудовами, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Писарева, буд. 51, яка належала ОСОБА_3 (попередньому власнику).

Відповідно до ст. 1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

Відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження виноситься державним виконавцем не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку для самостійного виконання рішення (якщо така постанова не виносилася під час відкриття виконавчого провадження) та не пізніше наступного робочого дня із дня виявлення майна.

Згідно ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення з - під арешту.

У відповідності до п. 5.6. Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 року за №-74/5, арешт та вилучення застосовуються саме до майна боржника, а не до будь-якого іншого майна.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Однак, державним виконавцем всупереч вказаних норм було накладено арешт на майно, яке не належить боржнику, а саме 1/2 частку житлового будинку з надвірними побудовами, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Писарева, буд. 5, яка належить ОСОБА_1 (попередній власник ОСОБА_3).

Відповідно до вимог ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до п. 4 Постанова Пленуму Верховного Суду УРСР від 27.08.1976 р. № 6 «Про судову практику в справах про виключення майна з опису» за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються на праві власності на описане майно або на праві володіння ним. Відповідачами в справі суд притягує боржника, особу, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках - особу, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

У відповідності до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, є всі підстави для скасування арешту, накладеного на майно ОСОБА_1, оскільки будь-яких правомірних підстав обтяження належного їй майна не має.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, оскільки вони обґрунтовані та доведені в судовому засіданні.

На підставі ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 88, 212, 213, 215, 224-228 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: відділ Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, про звільнення майна з-під арешту - задовольнити в повному обсязі.

Звільнити майно з-під арешту, шляхом скасування арешту нерухомого майна, який накладений на 1/2 частку житлового будинку з надвірними побудовами, що розташована за адресою: Донецька область, м. Донецьк, вул. Писарева, буд. 5, на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №20328412 від 13.07.2010 року Державної виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, реєстраційний номер обтяження 10129458.

Стягнути зі ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по справі, а саме: суму сплаченого судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 20 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційного порядку.

Суддя: В.М. Бондаренко