Ухвала суду № 59028043, 14.07.2016, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

У Х В А Л А

Справа № 183/3682/16

№ 1-кп/183/675/16

14 липня 2016 року м. Новомосковськ

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Мельника О.М.,

за участю:

секретаря судового засідання Білокурової А.Р.,

прокурора Листопада А.М.,

потерпілого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадженняв ЄРДР за № 42016040000000268 відносно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -

в с т а н о в и в:

В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області знаходиться кримінальне провадження№ 183/3682/16 (в ЄРДР № 42016040000000268) відносно ОСОБА_4, обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

29 червня 2016 року до суду від прокурора військової прокуратури Дніпропетровського гарнізону Південного регіону України надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016040010000062 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України (справа №183/3705/16).

В судовому засіданні поставлено на розгляд питання щодо обєднання в одне вказаних кримінальних проваджень.

Прокурор Листопад А.М. висловив думку про доцільність обєднання в одне вказаних кримінальних проваджень.

Потерпілий ОСОБА_1 погодився з думкою прокурора.

Захисник ОСОБА_2 заперечував проти обєднання кримінальних проваджень в одне, оскільки вважає, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 183/3682/16 (в ЄРДР № 42016040000000268) слід повернути прокурору. Звернувся до суду з письмовим клопотанням з цього питання, в якому посилається на те, що в обвинувальному акті на порушення вимог ст. 291 КПК України, крім слідчого Желіби А.Є., не зазначено повністю прізвище, імя та по батькові інших слідчих, що проводили досудове розслідування. Також, слідчим в порушення принципу презумпції невинуватості, передбаченого ст. 17 КПК України, в обвинувальному акті зазначено, що ОСОБА_4 вчинив злочин, передбачений ч. 3 ст. 368 КК України. Крім того, в реєстрі матеріалів досудового розслідування не міститься даних про надання потерпілому доступу до матеріалів досудового розслідування. З цих підстав просив повернути обвинувальний акт прокурору як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Захисник ОСОБА_3 підтримала клопотання захисника ОСОБА_2 та додала, що в зазначеному обвинувальному акті та додатках до нього не зазначений склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді, що є порушенням вимог ст. 315 КПК України. З цих підстав також заперечувала проти обєднання кримінальних проваджень в одне.

Обвинувачений ОСОБА_4 погодився з думкою своїх захисників та додав, що на 4 сторінці обвинувального акта є помилка щодо дат оголошення ОСОБА_5 у розшук та зупинення досудового розслідування щодо останнього, що також свідчить про наявність недоліків обвинувального акта.

Прокурор Листопад А.М. заперечував проти заявленого клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору. Зазначив, що в обвинувальному акті зазначений слідчий Желіба Артем Євгенійович, який є старшим групи слідчих, здійснював досудове розслідування у кримінальному провадженні та склав обвинувальний акт. Інші слідчі входили лише в групу слідчих та не здійснювали слідчих дій. Потерпілому була надана можливість ознайомитися з матеріалами кримінального провадження, однак відсутність вказівки про це в реєстрі матеріалів досудового розслідування не свідчить про порушення вимог КПК України чи порушення права обвинуваченого на захист. Потерпілий будь-яких заяв, клопотань чи скарг з цього приводу не заявляв, що свідчить також про відсутність порушення і його прав в цій частині. Вважає, що обвинувальний акт відповідає вимогам КПК України, а тому просив в задоволенні клопотання захисника відмовити.

Потерпілий ОСОБА_1 погодився з думкою прокурора.

Дослідивши обвинувальні акти у кримінальних провадженнях, заслухавши думку прокурора, потерпілого, захисників та обвинуваченого, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до п. 4,5 ч. 2 ст. 291 КПК України обвинувальний акт має містити такі відомості, зокрема:

4) прізвище, ім'я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора;

5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

В обвинувальному акті зазначено повністю прізвище, імя та по батькові, посаду старшого групи слідчих слідчого Желіби А.Є., який склав обвинувальний акт. Водночас, КПК України не містить вимог щодо зазначення в обвинувальному акті такої інформації про всіх слідчих, які входили до групи слідчих у кримінальному провадженні.

Посилання захисника на порушення слідчим принципу презумпції невинуватості через зазначення в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, суд вважає слушними. Так, відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічне по суті та за змістом положення передбачено ст. 17 КПК України. З цього приводу суд звертає увагу на рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), а саме «Хужин та інші проти Росії» від 23.10.2008 року, «Шагін проти України» від 10.12.2009 року. В зазначених вище рішеннях ЄСПЛ зазначає, що положення ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), спрямоване на те, щоби убезпечити обвинувачену особу від порушень її права на справедливий процес упередженими твердженнями, що тісно повязані з розглядом її справи в суді. Презумпція невинуватості, закріплена в ч. 2 ст. 6 Конвенції, є одним із елементів справедливого судового розгляду, про який зазначається в ч. 1 ст. 6 Конвенції. Цей принцип забороняє формування передчасної позиції суду, в якій би відображалася думка про те, що особа, обвинувачена у вчинені злочину, є винуватою ще до того, коли її вина буде доведена відповідно до закону. ЄСПЛ чітко дотримується тієї позиції, що презумпція невинуватості порушується у випадку коли судове рішення або твердження посадової особи стосовно обвинуваченого відображає думку про те, що вона є винуватою, тоді як її вина не була попередньо доведена відповідно до закону. Вагоме розрізнення має проводитись між твердженням про те, що особа лише підозрюється у вчинені певного злочину, і відвертим визнанням того, що особа його вчинила. ЄСПЛ неодноразово наголошував на важливості вибору слів у твердженнях посадових осіб про обвинуваченого.

З огляду на зазначене суд вважає, що категоричне ствердження слідчим та прокурором в обвинувальному акті про те, що ОСОБА_4 вчинив злочин, без доведення цього факту вироком суду, що набрав законної сили, є некоректним викладенням фактичних обставин та формулювання обвинувачення, що в даному випадку невиправдано було застосовано стороною обвинувачення. Вказане може бути підставою для захисту ОСОБА_4 своїх прав та законних інтересів шляхом звернення до суду в інших судових провадженнях, у тому числі, в Європейському суді з прав людини. Однак вказана обставина, сама по собі, на думку суду, не може бути вагомою підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки саме прокурору Законом надано право викласти в обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, та сформулювати обвинувачення у такий спосіб і в такій формі, які він вважає за необхідне. Саме такі вимоги діючий КПК України ставить до обвинувального акта. При цьому, КПК України не передбачає право суду повернути обвинувальний акт прокурору у разі, коли суд вважає, що фактичні обставини правопорушення та/або формулювання обвинувачення викладені в ньому не коректно, не вірно. Такі недоліки обвинувального акта можуть бути усунені в ході судового розгляду кримінального провадження та судовим рішенням.

Посилання захисника на відсутність в реєстрі матеріалів досудового розслідування даних про надання потерпілому доступу до матеріалів досудового розслідування також заслуговують на увагу. Дійсно, в реєстрі матеріалів досудового розслідування, який є додатком до обвинувального акта, відсутні відомості про вказану процесуальну дію. Однак прокурор та потерпілий в судовому засіданні повідомили, що останній ознайомлений з матеріалами досудового розслідування. Судом приймається до уваги, що потерпілий будь-яких заяв, клопотань з цього приводу не заявляє, що свідчить про відсутність порушення його прав в цій частині. З огляду на зазначене, суд приходить до висновку, що відсутність вказівки про вказану процесуальну дію в реєстрі матеріалів досудового розслідування не свідчить про порушення вимог КПК України, прав учасників провадження, у тому числі, порушення права обвинуваченого на захист.

Також, посилання обвинуваченого ОСОБА_4 на недоліки обвинувального акта щодо помилково зазначених датах оголошення ОСОБА_5 у розшук та зупинення досудового розслідування щодо останнього, суд розцінює як можливу помилку чи опечатку, що може бути перевірено судом в ході судового розгляду. Однак вказане не свідчить про наявність суттєвих недоліків обвинувального акта і не може бути підставою для його повернення прокурору.

Крім того, доводи захисника ОСОБА_3 про те, що в обвинувальному акті та додатках до нього не зазначений склад осіб, які братимуть участь у судовому розгляді і це є порушенням вимог ст. 315 КПК України, суд не приймає до уваги з таких підстав. Стаття 291 та інші положення КПК України не містить таких вимог до обвинувального акту та його додатків. Відповідно до ст. 315 КПК України питання про склад осіб, які будуть приймати участь в судовому розгляді вирішується судом за наслідками підготовчого судового засідання, з урахуванням думки учасників процесу. Тобто склад осіб, які будуть приймати участь в судовому розгляді, визначається судом у підготовчому судовому засіданні, і не повинен зазначатися слідчим, прокурором в обвинувальному акті чи його додатках.

Таким чином, суд не вбачає достатніх і вагомих підстав для висновку про порушення слідчим, прокурором вимог ст. 291 КПК України під час складення обвинувального акта, а тому в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення обвинувального акта прокурору слід відмовити.

Відповідно до ст. 334 КПК України, матеріали кримінального провадження можуть обєднуватися в одне провадження ухвалою суду, на розгляді якого вони перебувають, згідно з правилами, передбаченими ст. 217 КПК України. У разі якщо на розгляд місцевого суду надійшли матеріали кримінального провадження щодо особи, стосовно якої цим судом вже здійснюється судове провадження, воно передається складу суду, що його здійснює, для вирішення питання про їх об'єднання.

Отже, суд приходить до переконання про доцільність обєднання вказаних кримінальних проваджень в одне, оскільки це позитивно вплине на повноту судового розгляду та забезпечить дотримання прав учасників процесу, вимог діючого законодавства щодо розумних строків розгляду провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 291, 314, 315, 334 КПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

В задоволені клопотання захисника ОСОБА_2 про повернення прокурору обвинувального акта у кримінальному провадженні№ 42016040000000268 відносно ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 368 КК України, відмовити.

Обєднати в одне провадження матеріали кримінального провадження №183/3682/16 (в ЄРДР №42016040000000268) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, з матеріалами кримінального провадження №183/3705/16 (в ЄРДР №42016040010000062) по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, присвоївши обєднаному кримінальному провадженню єдиний номер 183/3682/16.

Ухвала окремому оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Мельник