Рішення № 59026948, 15.07.2016, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/981/16-ц

Провадження № 2/740/629/16

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 липня 2016 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючої - судді Гордієць Л.В.,

при секретарі Носилевській О.В.,

з участю: позивача, представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення.

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила усунути перешкоди у користуванні належним їй будинком № 44 по вул. Євлашівській в м. Ніжині Чернігівської області шляхом виселення відповідачів з нього.

Свої вимоги мотивувала тим, що згідно протоколу № 25-036/12-1 проведення прилюдних торгів (предмет іпотеки) від 29 червня 2012 року, акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 09 липня 2012 року та свідоцтва, посвідченого приватним нотаріусом Ніжинського міського нотаріального округу ОСОБА_5 23 липня 2012 року та зареєстрованого в реєстрі за № 1112, вона є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Євлашівська, 44 та раніше належав відповідачам. З моменту придбання нею вищезазначеного майна колишня його власниця ОСОБА_1 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_4 без її на те згоди проживають у вказаному домоволодінні і не допускають її ні на територію земельної ділянки ні до будинку, чим чинять їй перешкоди у здійсненні нею свого права власності.

Рішенням Ніжинського міськрайонного суду від 09.10.2013 року задоволено її вимоги про усунення відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_4 перешкод у здійсненні нею права власності на вищезазначений будинок шляхом їх виселення.

Підставою для звернення до суду з даним позовом послужило те, що у відкритті виконавчого провадження на виконання вищезазначеного рішення суду їй відмовлено, оскільки нею пропущений строк для звернення до відділу ДВС з виконавчим листом, а ухвалою Ніжинського міськрайонного суду від 18.01.2016 року у поновленні такого строку їй відмовлено.

В суді позивачка підтримала позовні вимоги за обставин викладених вище та просила їх задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2 позовні вимоги не визнав та показав, що з договору іпотеки посвідченого нотаріусом 05 червня 2008 року вбачається, що житловий будинок по вул.Євлашівська, 44 належав колишньому власнику ОСОБА_1 на підставі договору дарування.

Тому виселення відповідачів згідно ч.2 ст.109 ЖК України без надання іншого постійного жилого приміщення допускається лише при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними виключно за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення, без надання їм іншого постійного житлового приміщення є неможливим.При цьому за положеннями ч.2ст.109 ЖК України постійне житло вказується в рішенні суду.

При виселенні з іпотечного майна, придбаного не за рахунок кредиту і забезпеченого іпотекою цього житла в судовому порядку, відсутність постійного жилого приміщення, яке має бути надане особі одночасно, є підставою для відмови в задоволенні позову про виседлення.

Хто саме повинен забезпечити житлом відповідачів він не знає, але про це зазначено в правовому висновку у справі за №6-197 цс 16 від 22.06.2016 року, у справі №6-1033 цс 15 від 21.10. 2015 року та в правовій позиції у справі №6-1469 від 16.12.2015 року.

Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Відповідач ОСОБА_4 до суду не зявився без поважних причин, але про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлений телефонограмою, що міститься в матеріалах справи.

Суд, вислухавши учасників процесу , вивчивши матеріали справи приходить до слідуючого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що згідно копії протоколу ТОВ «Укрспецторг групп» № 25-036/12-1 від 29.06.2012 р. проведення прилюдних торгів (предмет іпотеки) з продажу житлового будинку, що знаходяться за адресою: Чернігівська обл., м. Ніжин, вул. Євлашівська, 44 , переможцем торгів є ОСОБА_3

Згідно копії Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 09.07.2012 року при здійсненні виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-685, виданого Ніжинським міськрайонним судом 07.07.2010 року, звернуто стягнення на житловий будинок та земельну ділянку, що знаходиться в м. Ніжин, вул. Євлашівська, 44 і належить ОСОБА_1, для задоволення грошових вимог ПАТ «Укрсоцбанк» в особі Київської філії ПАТ «Укрсоцбанк».

Згідно копії свідоцтва від 23.07.2012 року ОСОБА_3 є власницею житлового будинку №44, загальною площею 72,2 кв.м та земельної ділянки площею 0,884 га, що знаходяться в м. Ніжин, вул. Євлашівська, №44, Чернігівської області.

Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Встановлений ч. 2 ст. 40 Закону України «Про іпотеку» порядок виселення мешканців передбачає, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Аналогічний порядок щодо виселення всіх громадян, що мешкають у житловому будинку або житловому приміщенні, на які звернуто стягнення як на предмет іпотеки, передбачено ч. 3 ст. 109 ЖК.

Відповідачам 12.07.2012 року позивачкою направлялась письмова вимога про добровільне виселення із спірного житлового будинку, проте вимога задишилась без задоволення, відповідачі житло не звільняють, продовжують в ньому проживати,чим порушують законні права позивачки, як власника даного будинку.

Відповідно до рішення Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09.10.2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення задоволені.

Відповідно до ухвали Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18.01.2016 року позивачці було відмовлено в поновленні пропущеного строку для предявлення виконавчого документа №2/740/1049/13 виданого 15.10.015 року на виконання вказаного рішення.

У правовому висновку Верховного Суду України у справі за №6-197цс16 зазначено наступне.

За змістом частини другої статті 40 Закону «Про іпотеку» та частини третьої статті 109 ЖК УРСР у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР установлює загальне правило про неможливість виселення громадян без надання іншого жилого приміщення. Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого жилого приміщення при зверненні стягнення на жиле приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення.

Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців при зверненні стягнення на жиле приміщення застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норма статті 109 ЖК УРСР.

Аналогічні правова позиція у справах: №6-1033цс15 від 21.10.2015 року, №6-1469 від 16.12.2015 року.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів. З тексту Акту державного виконавця про реалізацію предмета іпотеки від 09.07.012 року відповідачка ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тобто, відповідачка має на праві власності житло або забезпечена правом на користування таким житлом.

Зазначені в акті відомості відповідачами не спростовані і з цього приводу суду не надані ніякі пояснення.

Ст. 8 Конституції передбачає, що в Україні визначається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати, її норми є нормами прямої дії.

Отже, ці положення повинні мати безпосередній вплив на судове рішення.

Враховуючи принцип верховенства права суд відступає від правової позиції, враховуючи те, що відповідачі забезпечені житлом або мають право на його користування

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійснені.

Ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2,4,7 та 11 до Конвенції закріплено принцип непорушності та право приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплено право власника володіти, користуватись і розпоряджатись належним йому майном на власний розсуд, вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до Закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За викладених обставин, враховуючи зазначені вище норми закону, суд приходить до висновку, що позивач має право на захист свого права власності від вказаних порушень її прав як власника, а тому позовні вимоги є законними, обгрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, слід усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_3 права користування та розпорядження своїм майном шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з житлового будинку № 44 по вулиці Євлашівській в місті Ніжині, Чернігівської області.

Відповідно до ст.ст.79, 88 ЦПК України слід стягнути з відповідачів по 275 грн. 60 коп. з кожного на користь позивачки в рахунок повернення сплаченого судового збору, що підтверджується квитанцією.

Керуючись ст.ст.10, 60, 88, 209, 212-215, 218 ЦПК України, ст.ст.15, 16, 316, 317, 321,328, 334, 383, 391 ЦК України, ст.ст.109, 150, 156 ЖК України, ст.40 Закону України Про іпотеку, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні власністю ОСОБА_3 шляхом виселення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з житлового будинку №44 по вулиці Євлашівська в місті Ніжині, Чернігівської області.

Стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 по 275 (двісті сімдесят пять) гривень 60 копійок з кожного на користь ОСОБА_3 в рахунок повернення сплаченого судового збору.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області протягом 10-ти днів з дня його проголошення.

Суддя: