Ухвала суду № 59026107, 07.07.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/3711/16

Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б.

Доповідач Комлева О. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого-судді Комлевої О.С.

суддів Журавльова О.Г., Ісаєвої Н.В.

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Банк «Морський» до ОСОБА_2, третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Ріал Істейт Бізнес Групп» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

У липні 2014 року ПАТ Банк «Морський» звернулося до суду з позовом, який згодом був уточнений та остаточно поданий до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, посилаючись на те, що 25 жовтня 2013 року між ПАТ Банк «Морський» та ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» був укладений кредитний договір №2221013-КЮ , відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування грошові кошти в розмірі 3 200 000 грн., зі сплатою 23% річних з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 24 жовтня 2014 року, додатковою угодою №1 від 07 лютого 2014 року кредитний ліміт був збільшений до 6 200 000 грн.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання 07 лютого 2014 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки №2221013/п-1, відповідно до умов якого ОСОБА_2 поручилась перед Банком за виконання ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» своїх зобов'язань за кредитним договором.

Також в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно до якого ОСОБА_2 передала в іпотеку ПАТ Банк «Морський» в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за договором кредиту нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2

Оскільки, ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» неналежним чином виконує умови кредитного договору у нього утворилась прострочена заборгованість, яка станом на 01 липня 2014 року складає 6 679 175 грн., та складається з: суми заборгованості за кредитом у розмірі 6 199 203, 36 грн.; суми заборгованості за відсотками у розмірі 479 971, 64 грн.

На підставі вищевикладеного позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 679 175 грн. звернути стягнення на предмет іпотеки.

Справа розглядалася судами неодноразово.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав.

Представник відповідачки ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала.

Представник третьої особи ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» в судове засідання не з'явився, про слухання справи був повідомлений належним чином.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року позов ПАТ Банк «Морський» до ОСОБА_2, третя особа ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задоволений. В рахунок погашення заборгованості ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» за кредитним договором, яка станом на 01 липня 2014 року складає їх 6 679 175 грн. та складається з: суми заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 6 199 203 грн. 36 коп.; суми заборгованості за відсотками за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 479 971 грн. 64 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 292, 6 кв. м., яка належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ Банк «Морський» від свого імені будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу, з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Стягнуто з ОСОБА_2 судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якої просить рішення суду скасувати, постановити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права.

В судове засідання на неодноразові виклики ОСОБА_2, а також представник ПАТ Банк «Морський» не з'явилися, були сповіщені належним чином, про що свідчать судові повістки (а.с. 236 - 238).

Згідно із ч. 3 ст. 27 ЦПК України особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов'язки.

Зі змістом ст. 11 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

У відповідності до ст. 305 ч. 2 ЦПК України апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання особи, яка бере участь у справі, щодо якої немає відомостей про вручення їй судової повістки, або за її клопотанням, коли повідомлені нею причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 303 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.

Згідно п. 3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а суд згідно ст.11 ЦПК України, розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив матеріали справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, що 25 жовтня 2013 року між «Ріал Істейт Бізнес Групп» був укладений кредитний договір №2221013-КЮ, відповідно до якого Банк зобов'язався надати позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошових коштів в сумі 3 200 000 грн., зі сплатою 23% річних, з кінцевим терміном погашення заборгованості не пізніше 24 жовтня 2014 року.

Додатковою угодою №1 від 07 лютого 2014 року кредитний ліміт був збільшений до 6 200 000 грн.

З метою забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язання 07 лютого 2014 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_2 укладено договір поруки №2221013/п-1, відповідно до якого відповідачка поручилась перед Банком за виконання ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» своїх зобов'язань за вищевказаним кредитним договором.

Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №2221013-КЮ від 25 жовтня 2013 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір, запис в реєстрі №672 від 25 жовтня 2013 року, згідно з яким остання передала в іпотеку позивачу, у якості забезпечення виконання позичальником основного зобов'язання за договором кредиту, наступне нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_1, загальною пл. 292, 6 кв. м., що належить відповідачці на праві приватної власності.

У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» зобов'язань за щодо повернення кредиту утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2014 року складає 6 679 175 грн., та складалася з: суми заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 6 199 203, 36 грн.; суми заборгованості за відсотками за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 479 971, 64 грн.

03 квітня 2014 року ТОВ «Ріал Естейт бізнес Груп» була направлена претензія щодо погашення заборгованості (а.с.28), а 07 квітня 2014 року претензія щодо погашення заборгованості була направлена поручителю ОСОБА_2 (а.с.27), які містили повідомлення про те, що у випадку невиконання умов кредитного договору щодо своєчасного погашення заборгованості буде розпочато процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки.

Задовольняючи позов ПАТ Банк «Морський» про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, суд першої інстанції виходив з наступного.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Вищевказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України щодо звернення стягнення на предмет іпотеки від 21 жовтня 2015 року по справі № 6-1561 цс 15 за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування норм матеріального права.

Частиною 1 статті 360-7 ЦПК України передбачено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.

Частино першою статті 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Виходячи зі змісту поняття ціни як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо та аналізу норм статей 38, 39 Закону України «Про іпотеку», у розумінні норми статті 39 цього Закону встановлення початкової ціни предмета іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою частиною шостою статті 38 Закону України «Про іпотеку».

Тобто, оскільки ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» належним чином не виконував зобов'язання щодо повернення кредиту та у нього утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2014 року складала 6 679 175 грн., та яка складається з: суми заборгованості за кредитом за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 6 199 203, 36 грн.; суми заборгованості за відсотками за період з 25 жовтня 2013 року по 01 липня 2014 року у розмірі 479 971, 64 грн., суд обгрунтовано звернув стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 292, 6 кв. м., яка належить поручителю ОСОБА_2 на праві приватної власності, шляхом продажу предмету іпотеки ПАТ Банк «Морський».

Судова колегія погоджується з вказаними висновками суду, та не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що оскільки ПАТ Банк «Морський» продало право вимоги по кредитному договору ТОВ «Екопік-Україна», а тому позивач втратив право пред'явлення вимог до неї як до поручителя, не приймаються до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи, а саме тим, що 25 жовтня 2013 року ПАТ Банк «Морський» уклав з ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» кредитний договір, згідно з яким ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» отримало кредит, та який погашений не був, крім того ТОВ «Ріал Естейт бізнес Груп» та ОСОБА_2 були направлені претензії щодо погашення заборгованості, з повідомленням про те, що у випадку невиконання умов кредитного договору щодо погашення заборгованості буде розпочата процедура звернення стягнення на предмет іпотеки, однак ні ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп», ні ОСОБА_2 вимоги кредитного договору не виконали.

Також не приймаються до уваги доводи апелянта стосовно того, що іпотека по іпотечному договору припинена у квітні 2014 року у зв'язку з заміною забезпечення обов'язків по кредитному договору, а тому суд не мав право звернути стягнення на майно за умови припинення іпотеки, не приймаються до уваги, оскільки ще 25 жовтня 2013 року між ПАТ Банк «Морський» та ОСОБА_2 був укладений іпотечний договір, згідно з яким ОСОБА_2 передала в іпотеку позивачу, у якості забезпечення виконання позичальником ТОВ «Ріал Істейт Бізнес Групп» основного зобов'язання за договором кредиту нерухоме майно, відомості про іпотеку та заборону відчуження були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_2 не з`явлалась, будь яких клопотань не надавала, більш того, не надала належні та допустими доказі, у відповідності до діючих норм процессуального права про припинення договору поруки.

У відповідності до ст. 2 Закону України «Про іпотеку», іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку», передбачено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і ;має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Інші доводи апеляційної скарги також не приймаються до уваги, оскільки вони також спростовуються матеріалами справи, а письмових доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду надано не було.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційної скарги доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги на увагу не заслуговують, та задоволенню не підлягають, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 17 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий ________ О.С. Комлева

Судді ________ О.Г. Журавльов

________ Н.В. Ісаєва