Постанова № 59025540, 13.07.2016, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/3125/16-а

2-а/212/91/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 липня 2016 року м. Кривий Ріг

Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючої-судді Борис О.Н., з участю: секретаря судового засідання Хазієвої Т.В., позивача ОСОБА_2, представника позивача - адвоката Примакова К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Кривому Розі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови про арешт майна, -

встановив:

31 травня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, в якому просила скасувати постанови Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області (надалі по тексту Жовтневий відділ ДВС КМУЮ) про арешт майна та оголошення заборони його відчуження від 23.10.2009 року, яке належало ОСОБА_5.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач вказала, що ОСОБА_5 є її племінником, який ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після його смерті, відкрилася спадщина на майно, яке за життя належало ОСОБА_5 і вона є єдиним спадкоємцем за законом після смерті племінника. Постановою нотаріуса, у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом їй було відмовлено, оскільки Жовтневим відділом ДВС КМУЮ накладено арешт та заборону на його відчуження.

При зверненні до виконавчої служби, позивач дізналась, що арешт накладено через наявність боргу спадкодавця перед Криворізьким міським центром зайнятості. При зверненні до Криворізького міського центру зайнятості, позивачу повідомлено, що заборгованість в сумі 918,12 грн. списано у зв'язку зі смертю боржника.

При повторному зверненні до виконавчої служби, позивачу було відмовлено у скасуванні арешту з майна, яке за життя належало племіннику, посилаючись на те, що у 2010 році виконавче провадження було завершено та після спливу строку зберігання - знищено.

У судовому засіданні позивач та її представник позов підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити, посилаючись на ті самі підстави.

Представник відповідача до суду не прибув, направив письмову заяву з проханням справу розглядати у його відсутність, заперечень проти позову не надав.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.

Як убачається з копії свідоцтва про смерть, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, про що Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області зроблено відповідний актовий запис № 555 від 26.03.2010 року (а.с. 7). Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 10.05.2016 року, після померлого ОСОБА_5 з заявами про прийняття спадщини ніхто не звертався.

Судом встановлено, що листом приватного нотаріуса Криворізького міського нотаріального округу Дніпропетровської області за вих. № 289/02/14 від 25.05.2016 року, ОСОБА_2 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті племінника ОСОБА_5, оскільки за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наявний запис щодо арешту всього нерухомого майна належного ОСОБА_5, накладеного згідно з Постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження АЕ906586, В-6/1768/09 виданої 23.10.2009 року Жовтневим відділом ДВС КМУЮ, номер запису обтяження 9442020 від 22.01.2010 року. При цьому, приватним нотаріусом зазначено, що видача свідоцтва про право на спадщину можлива після зняття вищевказаного арешту відповідною уповноваженою установою (а.с. 9).

З листа Жовтневого відділу ДВС КМУЮ убачається, що у провадженні Жовтневого відділу ДВС КМУЮ на виконанні перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-3775 від 12.05.2009 року, виданий Жовтневим районним судом м. Кривого Рогу, про стягнення з ОСОБА_5 на користь Криворізького міського центру зайнятості боргу в сумі 1179,45 грн. Виконавче провадження завершено у 2010 році. При цьому, позивачу було повідомлено, що дане виконавче провадження знищено відповідно до вимог Наказу від 05.07.1999 р. за № 470/07 «Про затвердження інструкції з діловодства в органах державної виконавчої служби», строк зберігання виконавчих проваджень даної категорії становить 3 роки від дня завершення виконавчого провадження (а.с. 11).

При зверненні до Криворізького міського центру зайнятості, позивачу було роз'яснено що на підставі наказу Дніпропетровського обласного центру зайнятості № 334 від 29.12.2011 року, наказом Центру № 14 від 13.01.2012 року заборгованість ОСОБА_5 в сумі 918,12 грн. була списана у зв'язку з його смертю. Лист Криворізького міського центру зайнятості від 27.05.2016 року № 07-072086 (а.с. 10).

Для захисту своїх порушених прав та зняття арешту з майна позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом.

Відповідно до статті 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

Суд вважає, що існування на час розгляду справи арешту на майно є безпідставним та таким, що порушує права позивача. При цьому, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, щодо наявності незавершених виконавчих проваджень щодо ОСОБА_5, які б обумовлювали необхідність залишення в силі накладеного на його майно арешту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Стаття 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначає, що державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

Частиною 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому повноваження у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Відповідно до положень ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Згідно положень ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено, що виконавче провадження, в межах якого виносилась постанова АЕ 906586, В-6/1768/09 від 23.10.2009 р., про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, що належало ОСОБА_5 завершене у 2010 році, а матеріали виконавчого провадження знищені за закінченням терміну зберігання.

В той же час, відповідно до положень ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми чинного законодавства, відповідач зобов'язаний був винести постанову про закінчення виконавчого провадження та у постанові про закінчення виконавчого провадження зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Поряд з тим, державним виконавцем передбачених чинним законодавством дій не вчинено, зазначеної постанови не винесено. В той же час, протиправність дій чи бездіяльність відповідача не є предметом розгляду в даній адміністративній справі.

Проаналізувавши норми чинного законодавства та беручи до уваги те, що виконавче провадження, в межах якого виносилась постанова АЕ 906586, В-6/1768/09 від 23.10.2009 р., про накладення арешту на все майно, що належало ОСОБА_5 закінчено, суд вважає, що для повного та об'єктивного захисту прав позивача наявні законні підстави для зняття арешту з майна.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 6, 10, 11, 70, 86, 104, 105, 160-163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, ст. ст. 1, 6, 11, 50, 52, 57, 60 Закону України «Про виконавче провадження» суд, -

постановив:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області про скасування постанови про арешт майна - задовольнити у повному обсязі.

Скасувати Постанову АЕ 906586, В-6/1768/09 про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23.10.2009 року, винесені державним виконавцем Жовтневого відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції Дніпропетровської області, яке належало ОСОБА_5 та скасувати в Єдиному реєстрі заборони про відчуження об'єктів нерухомого майна обтяження - арешт нерухомого майна, яке належить ОСОБА_5, внесене 22.01.2010 року, реєстраційний номер № 9442020.

Апеляційна скарга може бути подана до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: О. Н. Борис