Рішення № 59024931, 05.07.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/4008/16-ц

Провадження № 2/520/2855/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.07.2016 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Луняченка В.Л.

при секретарі Нефедової Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики та штрафних санкцій за прострочення повернення боргу -

ВСТАНОВИВ:

08.04.16 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики та штрафних санкцій за прострочення повернення боргу, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неповернуті по грошовим зобовязанням суми та штрафні санкції за прострочення виконання грошових зобовязань у розмір 2687293,42 гривень та судові витрати у сумі 7165,60 гривень.

Позивач ОСОБА_1 надав до суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити і розглядати справу за його відсутності та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлявся належним чином, неодноразово надавав заяви про відкладення розгляд у справи, одна до судових засідань не зявлявся жодного разу.

Відповідно до ст.ст. 224, 225 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

Суд дослідивши матеріали справи, вважає позов підлягаючим задоволенню.

У судовому засіданні встановлено, що 06.09.2013 року між позивачем та відповідачем у письмовій формі був укладений договір позики на підставі якого відповідач, у якості позичальника, отримав від позивача у борг 10 000 доларів США, зобов'язавшись сплачувати позикодавцю за користування цими грошима 3% від отриманої суми щомісячно.

13.09.2013року відповідач ОСОБА_2 на підставі аналогічного договору отримав від позивача ще 3 000 доларів США. 31.10.2013 року до тексту договору були внесені зміни, згідно до яких сума позики збільшилася до 4 200 доларів США.

Гроші за цими двома договорами були підлягали поверненню після отримання позичальником вимоги позикодавця про їх повернення.

29.01.2015 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 був також укладений договір позики, до якого 16.02.2015 року були внесені зміни, згідно до яких позичальник отримав від позикодавця у борг 1 000 доларів США, зобов'язавшись сплачувати за користування цими грошима по 5% від отриманої суми щомісячно і призвести повний розрахунок не пізніше 15.12.2015 року.

За умовами п. 5 договорів від 06. і 13.09.2013 року та п. 4 договору від 29.01.2015 року позичальник, у разі прострочення повернення боргу за цими договорами, повинен сплатити позикодавцю штрафні санкції у розмірі 1% від неповернутої суми позики за кожен день прострочення повернення боргу, що не позбавляє його від обов'язку окрім цих санкцій повернути також всі отримані за договорами позики грошові кошти. Ця умова не суперечить вимогам ст. 625 ЦК України.

Також 12.05,2015 року ОСОБА_2 отримав від позивача у позику ще 1 000 доларів США, зобов'язавшись сплачувати за користування цими грошима по 5% від отриманої суми щомісячно і призвести повний розрахунок не пізніше 30.06.2015 року, підтвердивши свої зобов'язання власноручно написаною розпискою.

22.07.2014року ОСОБА_2 отримав від позивача письмову вимогу призвести з ним повний розрахунок по договорам позики від 06. і 13.09.2013 року не пізніше 03.09.2014 року, видавши про отримання цієї вимоги відповідну розписку.

Відповідач ОСОБА_2 вимоги позикодавця про повернення грошей за усіма вище перерахованими договорами та розпискою проігнорував, а також, починаючі з березня 2015 року практично перестав сплачувати позикодавцю відсотки за користування грошима, виплативши в декілька прийомів 630 дол.США, мотивуючи це тимчасовими несприятливими умовами.

Ухилення відповідача від виконання покладених на нього договором позики зобовязань з повернення позичених коштів, змусиор ОСОБА_1 на звернення до суду з відповідним позовом.

Таким чином, з моменту передання Позивачем Відповідачу грошових коштів відповідно до ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України був укладений договір позики, істотні умови якого зафіксовані у договорі позики, укладеному між сторонами, а саме: визначено особу позикодавця та позичальника, суму грошових коштів, що передаються у позику, встановлено строк повернення грошових коштів та сума, яка підлягає поверненню.

Відносини позики, які виникли між позивачем, як позикодавцем, та Відповідачем, як позичальником, за своєю природою є одностороннім зобов'язанням (правочином), в якому відповідач, як позичальник, зобов'язаний повернути отриману ним грошову суму в строк, встановлений за домовленістю сторін (зазначений у розписці), а позивач, як позикодавець, має право прийняти виконання зобов'язання або вимагати належного виконання Відповідачем свого обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

В договорах позики Відповідач однозначно взяв на себе обов'язок по поверненню отриманих грошових сум відповідного розміру.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

До теперішнього часу Відповідачем досі не повернуто позичені грошові кошти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Несплачені відсотки по договору від 29.01.2015 року за період 29.01.2015 року по 15.12.2015 року дорівнюють 575 дол. США з розрахунку 1 000 х 5% ч 11,5місяців.

Несплачені відсотки по розписці від 12.05.2015 року за період з 12.05.2015 року по 30.06.2015 року дорівнюють 75 доларів США відповідно до розрахунку 1 000 х 5% х 1,5 місяця.

Остаточно несплачені відсотки по всім грошовим зобов'язанням становлять 20 дол. США з розрахунку з врахування вже сплачених відсотків сумою 630 дол.

Штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання за договорами від 06.09.13 року і 13.09.2013 року за період з 04.09.2014 року по 30.04.2016 року (119 + 365 + 91 = 575 дні) складають суму 85910дол. США відповідно до розрахунку 14 200 х 1% х 605.

Штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором від 29.05.2015 року за період з 16.12.2015 року по 30.04.2016 року (137 днів) становить 1 370 доларів США з розрахунку 1000 х 1% х 137.

Штрафні санкції за прострочення виконання грошового зобов'язання за розпискою від 12.05.2015 року за період з 01.07.2015 року по 31.04.2016 року 305 днів становить 25,07 дол. США з розрахунку 1000 х 3% : 365 х 305.

Остаточно за прострочення виконання грошових зобов'язань з відповідача на користь позивача належить стягнути 87 305,07 дол. США з розрахунку 85 910 дол. США+ 1370 дол. США +25,07дол. США.

Всього ціна позову у іноземній валюті дорівнює 14200 дол. США + 1000 дол. США + 1000 дол. США + 20 дол. США + 87 305,07 дол. США = 103525,07 дол. США, що при курсі співвідношення по 25,9579 грн. за $1 станом на 07.04.2016 року складає 2 687293, 42 гривень.

За положеннями статей 625,1048 ЦК України позикодавець має право на одержання процентів від суми позики лише протягом строку дії договору, а після його закінчення, у разі прострочення виконання грошового зобовязання, застосовуються лише положення ст. 625 ЦК України.

Однак позивачем позовні вимоги, щодо стягнення неустойки, процентів та 3% річних не заявлялись.

Оскільки відповідач не виконав покладені на нього договорами позики обовязки, не повернув суму боргу відповідно до договорів, суд вважає можливим позов задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача загальну суму боргу у розмірі 103525,07 дол. США, що станом на 07.04.2016 року в еквіваленті по курсу НБУ становить 2 687293, 42 гривень.

При зверненні до суду з дійсним позовом, позивачем було сплачено судовий збір сумою 7165,60 гривень, що підтверджено документально.

Вирішуючи даний позов, суд враховує вимоги ст. 88 ЦПК України, а саме, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 7165,60 гривень.

Керуючись ст.ст. 88, 213, 215, 223-228 ЦПК України, ст.ст. 525, 526, 530, 1046, 1047, 1049, 1167 ЦК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договорами позики та штрафних санкцій за прострочення повернення боргу - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН2399411136 ) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) грошові кошти у розмірі 2 687293, 42 (два мільйони шістсот вісімдесят сім тисяч двісті девяносто три грн.. 42 коп.) гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНН2399411136 ) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) понесені судові витрати у вигляді судового збору сумою 7165,60 ( сім тисяч сто шістдесят пять грн. 60 коп.) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Одеської області через Київський районний суд м. Одеси шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача.

Суддя Луняченко В. О.