Ухвала суду № 59020389, 18.07.2016, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

____________________________

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

"18" липня 2016 р.№ 927/658/16

Суддя Книш Н.Ю., розглянувши матеріали позовної заяви № 11/1-36252 від 08.07.16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2, код ЄДРПОУ 19017842,

вул. Дегтярівська, 27-Т, м. Київ, 04119;

адреса для листування: Харківське щосе, 49, м. Київ, 02096

До відповідача: Приватного підприємства приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Перемога", код ЄДРПОУ 30812727,

вул. Леніна, буд. 160-Б, с. Шабалинів, Коропський район, Чернігівська область, 16242

Предмет спору: про стягнення 7251833,32 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" ОСОБА_2 заявлено позов до приватного підприємства приватно-орендного сільськогосподарського підприємства "Перемога" про стягнення заборгованості по кредитному договору №51-2012 від 29.02.2012 року із подальшими змінами та доповненнями у розмірі 7251833,32грн., з яких: 3000000,00грн. - заборгованість за кредитом, 1006154,00грн. - заборгованості за процентами, 629597,13грн. - пені за несвоєчасну сплату по кредиту; 155120,98грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 23981,60грн. - заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 213910,18грн. - заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату кредиту; 2053518,23грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту та 169551,20грн. - інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів.

Згідно ст. 57 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують, зокрема, сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Правові засади справляння, розмір ставок судового збору та порядок його сплати регулюється Законом України "Про судовий збір".

Позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судовий збір" судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

За приписами ст.3 цього Закону судовий збір справляється, серед іншого, за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно із приписами Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з 1 січня 2016 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1378,00грн.

Відповідно до підпункту 1) п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1378,00грн.) та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (206700,00грн.), за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір справляється 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Виходячи з ціни позовну та вимог ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", позивач повинен сплатити судовий збір в розмірі 108777,50грн. (7251833,32грн.х1,5%).

У матеріалах позовної заяви відсутні докази сплати позивачем судового збору у порядку та в розмірі, визначеними чинним законодавством.

Натомість позивачем до позовної заяви додано заяву №11/1-36255 від 08.07.2016 про відстрочення сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що 19.03.2015 року Правлінням Національного банку України була прийнята постанова №188 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський ОСОБА_1", що у ПАТ "ВіЕйБі Банк" важке фінансове становище та відсутня можливість сплати судовий збір у зв'язку прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб рішення №63 від 20.03.2015 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації банку ПАТ "ВіЕйБі Банк" та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 до 19.03.2016 включно. Також заявник посилається на Рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2016 №213, відповідно до якого продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "ВіЕйБі Банк" та повноваження ліквідатора банку провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків ОСОБА_2 до 19.03.2018 включно.

Суд, розглянувши заяву позивача про відстрочення сплати судового збору, встановив таке.

Згідно ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.

Судом враховано рекомендації, викладені у пункті 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", згідно яких у розгляді питань, пов'язаних з відстроченням та розстроченням сплати судового збору, зменшенням його розміру або звільненням від його сплати (стаття 8 Закону) і застосуванням приписів Закону щодо пільг зі сплати судового збору (стаття 5 Закону) господарським судам слід враховувати таке. Єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін.

Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.

Водночас судом враховано, що здійснюючи свої конституційні обов'язки, господарські суди повинні дотримуватись принципів здійснення правосуддя, зокрема, принципу рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом (стаття 129 Конституції України).

Суд дослідивши вказані положення, зазначає, що дії суду при розгляді заяви заявника про відстрочення сплати судового збору повинні здійснюватися з дотриманням принципів рівності та збалансованості інтересів сторін. Окрім того, господарському суду надано лише право, а не покладено обов`язок у будь-якому випадку задовольняти клопотання учасників судового процесу про відстрочення сплати ними судового збору. Тобто, вказана норма є суб`єктивною та застосовується лише у випадку, коли заявник надасть суду дійсно переконливі докази скрутного матеріального становища, яке перешкоджає йому вчинити необхідні дії по сплаті судового збору.

Враховуючи вище вказане, позивач, як заінтересована сторона, звертаючись до суду із проханням про відстрочення сплати судового збору, має належним чином обґрунтувати неможливість або утруднення здійснення оплати судового збору, та на підтвердження цього надати належні та допустимі докази.

Отже, зазначені положення Закону дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що в майбутньому заявник матиме фінансову можливість сплатити розмір судового збору.

Однак, позивачем таких обставин не наведено та не надано доказів складного фінансового становища, що унеможливлює сплату судового збору.

У той же час, за п.п.2, 4, 9 ч.1 ст.48 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд безпосередньо або шляхом делегування повноважень уповноваженій особі Фонду з дня початку процедури ліквідації банку здійснює такі повноваження: приймає в управління майно (у тому числі кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу, виконує функції з управління та продає майно банку; вживає у встановленому законодавством порядку заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб; здійснює відчуження активів та/або зобов'язань банку, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках, передбачених цим Законом, тощо.

До ліквідаційної маси банку включаються будь-яке нерухоме та рухоме майно, кошти, майнові права та інші активи банку (ч.2 ст.50 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Отже, віднесення банку до категорії неплатоспроможних та відкликання ліцензії на здійснення банківської діяльності не свідчить про відсутність у банку коштів на сплату судового збору та про неможливість його сплати.

Таким чином, постанова НБУ та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, на які посилається позивач, не можна вважати належними та допустимими доказами такого майнового стану позивача, який унеможливлює сплату судового збору при поданні позову у встановленому порядку та розмірі.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позивачем не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Суд дослідивши усі наявні обставини справи та письмові пояснення позивача, приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви позивача про відстрочення сплати судового збору за подання позовної заяви.

Враховуючи вищевикладені обставини та норми Закону, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви позивача про відстрочення сплати судового збору.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 63 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущених порушень.

Керуючись п. 4 ч.1 ст. 63, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви позивача про відстрочку сплати судового збору - відмовити.

2. Повернути позовну заяву Публічному акціонерному товариству "Всеукраїнський ОСОБА_1" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" - без розгляду.

Додаток на 41 аркуші.

Суддя Книш Н.Ю.