Ухвала суду № 59017962, 06.07.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

6 липня 2016 року Апеляційний суд м. Києва

у складі:

головуючого Вербової І.М.

суддів Білич І.М.

ПоливачЛ.Д.

при секретарі Литвиненку Р.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа - відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, про стягнення пені, штрафу, неустойки, процентів та інших виплат, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року, -

у с т а н о в и в :

У жовтні 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом (у подальшому з заявою про уточнення позовних вимог) до ОСОБА_3, третя особа - ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, про стягнення пені, штрафу, неустойки, процентів та інших виплат на загальну суму 145200,00 грн.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Представник позивача, зокрема, посилається на ті обставини, що суд першої інстанції дійшов помилково висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків. Зазначає, що він звернувся до суду за захистом майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити.

Інші особи, що беруть участь у справі та їх представники належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не прибули, про причини неявки суд не повідомили, у зв'язку із чим колегія суддів вважала за можливе слухати справу у їх відсутність на підставі ч. 2 ст. 305 ЦПК України.

Перевіривши законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не знаходить підстав для її задоволення виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом встановлено, що 27 серпня 2013 року ОСОБА_3 взяв в борг у ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 10000,00 доларів США, з щомісячною

_____________

Справа № 761/29804/15-ц

№ апеляційного провадження 22-ц/796/8107/2016

Головуючий у суді першої інстанції: Піхур О.В.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Вербова І.М.

сплатою 10 % від наданої суми за користування коштами, що підтверджується розпискою (а. с. 8).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року, що набрало законної сили, задоволено позов ОСОБА_2 та стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача борг у розмірі 125300,00 грн., судовий збір в сумі 1253,00 грн., а всього 126553,00 грн. (а. с. 51).

За правилом ч. 3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

15 травня 2015 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист на примусове виконання заочного рішення від 19 грудня 2014 року (а. с. 9).

Постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 19 травня 2015 року відкрито виконавче провадження ВП № 47582320 (а. с. 6-7).

23 грудня 2015 року відповідачем було перераховано на депозитний рахунок ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві кошти у розмірі 139308,30 грн. в рахунок погашення боргу, виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій боржником (а. с. 52, 53).

Постановою ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві від 19 січня 2016 року звільнено з-під арешту все майно, що належить ОСОБА_3, накладеного постановою державного виконавця від 29 жовтня 2015 року по виконавчому провадженню № 47582320 (а. с. 54-55).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що грошове зобов'язання має виконуватися у гривнях.

Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції законними та обґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Гривня є законним платіжним засобом на території України (ч. 1 ст. 192 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Як вбачається з пояснень сторони позивача, останній посилається на наступне.

Згідно офіційного курсу НБУ курс долара США станом на 29 лютого 2016 року становив 27,05 грн.

Тобто 10000,00 доларів США х 27,05 грн. = 270500,00 грн.

Відповідно до заочного рішення від 19 грудня 2014 року з відповідача підлягає стягненню 125300,00 грн., тобто різниця становить: 270500,00 грн. - 125300,00 грн. = 145200,00 грн.

Відповідно до чинного законодавства, гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України.

Разом із тим ч. 2 ст. 533 ЦК України допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов'язанням, визначається в гривні за офіційним курсом Національного банку України.

Отже, якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті в гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Аналіз норм ст. 99 Конституції України, ст. ст. 192, 533 ЦК України дає підстави для висновку про те, що незалежно від валюти боргу (тобто грошової одиниці, в якій визначена сума зобов'язання) валютою платежу, тобто засобом погашення грошового зобов'язання і його виконання є національна валюта України - гривня.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 2 липня 2014 року у справі № 6-79цс14, яка в силу ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися судами. Підстав для відступлення від такої правової позиції апеляційний суд не вбачає.

Положення ч. 2 ст. 533 ЦК України має припис про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Таким чином, суд дійшов обґрунтованого висновку про безпідставність вимог ОСОБА_2 про стягнення з відповідача ОСОБА_3 на його користь боргу у розмірі 145200,00 грн.

Посилання представника позивача на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15 колегія суддів не бере до уваги, оскільки з матеріалів справи вбачається, що заочне рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 19 грудня 2014 року виконано, борг з відповідача стягнуто.

Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності задоволення позову, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваного рішення, є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду по суті спору.

Підстав до скасування рішення суду, передбачених статтею 309 ЦПК України, при апеляційному розгляді не встановлено.

З огляду на викладене та у зв'язку з тим, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, апеляційна скарга має бути відхилена на підставі п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України.

Керуючись статтями 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий І.М. Вербова

Судді: І.М. Білич

Л.Д.Поливач