Ухвала суду № 59017927, 23.03.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/977/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Литвинова І.В.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Глиняний В.П.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 березня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді Глиняного В.П.

суддів Присяжнюка О.Б.., Паленика І.Г.

при секретарі Костюк А.А.

з участю прокурора Васенкова П.В.

представника власника майна ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу власника майна ФОП ОСОБА_3 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання заступника начальника відділу Головного слідчого управління національної поліції України майора поліції Копія Р.М. погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення ГПУ Васенковим П.В., та накладено арешт на майно, а саме одяг чоловічий, жіночий, взуття, сумки, аксесуари, білизна, головні убори та інше яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку з 15.01.2016 року по 22.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1.

В ухвалі слідчий суддя вказав, що клопотання слідчого містить достатньо правових підстав для арешту майна, передбачених ст..ст. 170 та 167 ч.2 КПК України

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, власник майна ФОП ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати і відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно, яке було незаконно вилучене. При цьому просить поновити строк на апеляційне оскарження так як ухвалу слідчого судді отримала лише 11.03.2016 року.

Мотивуючи свої вимоги, апелянт посилається на відсутність правових підстав для арешту майна, яке належать їй на праві власності відповідно оплатних договорів, тобто майно не стосуються кримінального провадження та не підпадає під ознаки, зазначені в ч.2 ст. 167 КПК України. При цьому апелянт зазначає, що накладення арешту на майно, грубо порушує інтереси власника майна створюючи протиправні перешкоди у законному володінні, користуванні, розпорядженні належним майном.

Також апелянт вказує, що при проведенні обшуку в приміщенні, яке вона орендує для здійснення підприємницької діяльності було вилучено майно, яке не зазначено в ухвалі слідчого судді. Апелянт зазначає, що вона не є підозрюваною в даному кримінальному провадженню, тому посилання слідчого на санкцію статті, яка передбачає конфіскацію майна є передчасним. Вважає, що слідчим суддею при прийнятті рішення не враховано положення ч.5 ст. 171 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення власника майна та її представника, які підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга власника майна ФОП ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого відбувся без виклику особи в судове засідання, а копію ухвали слідчого судді ФОП ОСОБА_3 отримала лише 11.03.2016 року про що є розписка в матеріалах провадження, то подання нею 16.03.2016 року апеляційної скарги слід вважати такою, що подана у строк передбачений чинним КПК України і для цього не потрібно постановлювати окреме рішення.

Як вбачається з матеріалів по розгляду клопотання Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 32014220000000147 від 22.07.2014 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч.1 ст.263 КК України. В ході розслідування даних злочинів за ухвалою суду від 04.01.2016 року було проведено обшук з 15.01.2016 року по 22.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 під час якого було вилучено майно, а саме одяг чоловічий, жіночий, взуття, сумки, аксесуари, білизна, головні убори та інші предмети.

Враховуючи дані обставини орган досудового розслідування звернувся з клопотанням арешту вказаного майна, оскільки останнє може містити сліди вчиненого кримінального правопорушення та для забезпечення конфіскації просив його задовольнити, як і просив поновити процесуальний строк на подання клопотання про арешт майна.

11 лютого 2016 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва дане клопотання слідчого було задоволено.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню (ст. 3 КПК України).

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказ у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (у разі арешту майна з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак на переконання колегії суддів, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Так, клопотання органу досудового розслідування, як і ухвала, містить загальний опис обставин кримінального провадження, які не мають прямого стосунку до майна, яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку з 15.01.2016 року по 22.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1.

Зміст клопотання слідчого щодо обставин злочинів також не характеризуються наявністю сукупності фактів, які б в обов'язковому порядку охоплювали всі істотні обставини кримінального провадження і містили аналітичну прив'язку до конкретних осіб та подій, що стосується діяльності ФОП ОСОБА_3 та надані суду матеріали кримінального провадження не містять жодного обґрунтування необхідності накладення арешту на майно, яке належить на праві власності ФОП ОСОБА_3

Колегія суддів вважає, що слідчий суддя належним чином не перевірив наявність достатніх доказів, які б вказували на вчинення ФОП ОСОБА_3 злочинів та майно, яке було вилучене має відношення до підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_3

Крім цього слідчий зазначаючи, що ряд фізичних осіб підприємців створено з метою прикриття незаконної діяльності ОСОБА_6 не надав слідчому судді жодних доказів, отриманих в результаті проведення слідчих дій, які б підтверджували вказані висновки. Зокрема, в матеріалах клопотання відсутні протоколи допиту ФОП ОСОБА_3, будь-яких інших осіб, які б підтверджували, що зазначені особи є підставними або свідчили про інші обставини фіктивного підприємництва; відсутні документальні дані, які б могли свідчити про те, що ФОП ОСОБА_3 не здійснює діяльність, зазначену в установчих документах та створено для прикриття незаконної діяльності; немає жодних висновків спеціалістів з питань фінансового інспектування.

Також колегія суддів погоджується з доводами апелянта про те, що матеріали не містять відомості про те, що ОСОБА_3 має статус підозрюваного, обвинуваченого, відносно нього відсутні відомості в ЄРДР, цивільний позов не пред'явлений.

Разом з тим заслуговують на увагу колегії суддів доводи апелянта про те, що власник майна ОСОБА_3 здійснює реальну діяльність і сплачує податки. Дана обставина підтверджується копіями договорів поставки № 04/04/1 від 04 квітня 2015 року, № 06/04/1 від 06.04.2015 року, № 25/11/1 від 25.11.2015 року, №10/09/2 від 10.09.2015 року, № 05/04/1 від 05.04.2015 року, накладних № 04/04/ від 04.04.2015 року, №06/04/ від 06.04.2015 року № 1512/233 від 15.12.2015 року, № 0101/15 від 01.01.2016 року, видаткова накладна №2 від 10.09.2015 року, №05/04 від 05.04.2015 року про передачу у власність останній одяг, взуття, аксесуари та з зобов'язанням своєчасної оплати товару, платіжних доручень № 526 від 23.12.2015, №535 від 05.01.2016 року, №549 від 18.01.2016 року, документів про звітність щодо оплати ФОП ОСОБА_3 обов'язкових платежів, ліцензійний договір від 21 вересня 2015 року, наданими апеляційному суду.

Також на це вказує повідомлення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_6 внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців 15 липня 2014 року довідки ДФС про відсутність заборгованості із сплати податків, зборів платежів ФОП ОСОБА_3 станом на 16.02.2016 року.

Отже, з наданих доказів та пояснень представника апелянта слідує, що ФОП ОСОБА_3 є законним власником вилученого майна, а ОСОБА_6, відповідно до ліцензійного договору володіє виключно правом на знак для товарів і послуг «ІНФОРМАЦІЯ_1», а не є власником вилученого товару.

За таких обставин у колегії суддів відсутні підстави вважати, що майно, зазначене в клопотанні слідчого є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину, тобто зазначене у клопотанні слідчого майно не має ніякого відношення до вчиненого злочину, оскільки не відповідає критеріям, зазначеним у ч. 2 ст. 167 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, слідчий в розумінні вимог ст. 173 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення, що свідчить про порушення вимог КПК України при проведенні процедури розгляду клопотання про арешт майна, неповноту та однобічність судового розгляду.

Разом з цим задовольняючи вимоги апеляційної скарги та відмовляючи у задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, а саме одяг чоловічий, жіночий, взуття, сумки, аксесуари, білизна, головні убори та інше, яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку з 15.01.2016 року по 22.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1, колегія суддів не може погодитись з доводами апелянта про зобов'язання органу досудового розслідування повернути вилучене майно. Оскільки зобов'язання органу досудового розслідування повернути вилучене майно не входить до компетенції апеляційного суду, так як ч.3 ст. 173 КПК України чітко передбачено негайне повернення особі тимчасово вилученого майна.

Враховуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги щодо порушень судом норм КПК України знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду та, зазначені в апеляційній скарзі обставини, можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 170 - 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуФОП ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 11 лютого 2016 року, якою задоволено клопотання заступника начальника відділу Головного слідчого управління національної поліції України майора поліції Копія Р.М. погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення ГПУ Васенковим П.В., та накладено арешт на майно, а саме одяг чоловічий, жіночий, взуття, сумки, аксесуари, білизна, головні убори та інше яке булотимчасово вилучене під час проведення обшуку з 15.01.2016 року по 22.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою в задоволенні клопотання заступника начальника відділуГоловного слідчого управління національної поліції України майора поліції КопіяР.М. погоджене прокурором першого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення ГПУ Васенковим П.В., про накладення арешту на майно, а саме: одяг чоловічий, жіночий, взуття, сумки, аксесуари, білизна, головні убори та інше яке було тимчасово вилучене під час проведення обшуку з 15.01.2016 року по 22.01.2016 року за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

Судді: Глиняний В.П. Паленик І.Г. Присяжнюк О.Б.