Ухвала суду № 59017885, 13.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/675/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Богонос М.Б.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

13 липня 2016 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма "Нападівська" про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом до приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма «Нападівська», в якому просило стягнути з приватного сільськогосподарського підприємства "Агрофірма" Нападівська" (вул. Кірова, 1, с. Нападівка, Липовецький район, Вінницька область, 22541, код ЄДРПОУ 32292489, банківські реквізити: р/р 26001133918 у ПАТ «Райффайзен банк Аваль», МФО 380805) на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (одержувач: Держбюджет Липовецького району, код 37336986, р/р 31214230700273, банк одержувача: ГУДКСУ у Вінницькій області м. Вінниця, МФО 802015, символ звітності 230, код бюджетної класифікації 50070000, призначення платежу: «платежі до Фонду соціального захисту інвалідів за 2015 рік») адміністративно-господарські санкції в сумі 55979,60 грн. та пеню в сумі 839,75 грн., що разом становить 56819,35 грн.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року скасувати, прийняти нове рішення яким задоволити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явивилися.

Крім того, від представника позивача надійшла заява про розгляд справи без участі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду- без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, 20.01.2016 року ПСП "Агрофірма "Нападівська" подало до Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік, згідно з яким середньооблікова кількість штатних працівників становить 98 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особи. Крім того, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", також самостійно розрахована відповідачем та становить 4 особи.

Позивач, вважаючи, що відповідачем не виконано нормативів для працевлаштування інвалідів, звернувся з вказаним позовом до суду.

Суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

За приписами ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.

Крім того, статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, а якщо працює від 8 до 15 осіб - в розмірі половини середньої річної заробітної плати.

Пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення", встановлено, що роботодавці зобов'язані своєчасно та в повному обсязі подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Згідно пункту 2.1 Порядку надання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 (далі - Наказ № 316), інформація за даною формою подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Таким чином, зважаючи на вимоги чинного законодавства, діючі положення Наказу № 316, звітність за формою № 3-ПН роботодавці подають до центрів зайнятості за наявності попиту на робочу силу (вакансії), тобто лише у разі наявності на підприємстві чи в організації вільних робочих місць. При цьому обов'язок щомісячно подавати вказаний звіт Наказом № 316 на роботодавця не покладено, оскільки звітність подається лише не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії.

Як встановлено судом першої інстанції, ПСП "Агрофірма "Нападівська" перебуває на обліку у Фонді як підприємство, яке у своїй діяльності використовує найману працю. При цьому у відповідача в 2015 році середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 98 осіб, серед яких за даними звіту відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 2 особам.

Однак, кількість інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" становить 4 особи.

Як слідує з матеріалів справи, листом Липовецького районного центру зайнятості №01-12/586 від 23.03.2016 року підтверджено, що ПСП "Агрофірма "Нападівська" подавало звіти для працевлаштування інвалідів за формою №3-ПН в паперовому варіанті з січня по грудень 2015 року, а направлення на працевлаштування інвалідів з числа безробітних на дане підприємство видавалось: 15.04.2015 року - ОСОБА_2, 27.04.2015 року - ОСОБА_3 та 03.11.2015 року - ОСОБА_4, однак безробітні від запропонованої вакансії відмовлялись, в силу того, що робота знаходиться не за місцем проживання. Фактів відмови відповідача у працевлаштуванні інвалідів не встановлено.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем виконані вимоги постанови Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007 року "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо подання у встановленому порядку інформації про зайнятість і працевлаштування інвалідів до центру зайнятості.

Крім того, як встановлено судом першої інстанції, протягом 2015 року, відповідач відкрив вакансії для працевлаштування інвалідів, про що повідомив Липовецький РЦЗ шляхом подання звіту форми № 3-ПН, та підтверджував ці вакансії до кінця року, на які інваліди працевлаштовані не були з причин, які не залежали від відповідача.

Адміністративно-господарська відповідальність, передбачена статтею 20 Закону, за своєю правовою природою є господарсько-правовою відповідальністю. Підставою для застосування такої відповідальності учасника господарських відносин, згідно частини 1 статті 218 ГК України, є вчинене роботодавцем правопорушення в сфері господарювання. Відповідно до частини другої зазначеної статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та дослідивши обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені, оскільки в діях останнього відсутній склад правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позовні вимоги є необґрунтованими, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 травня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Граб Л.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.