Постанова № 59017879, 12.07.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 151/272/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Моцний В. С.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

12 липня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Мельник-Томенко Ж. М. Сторчака В. Ю.

за участю:

секретаря судового засідання: Коваль О.В.,

позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача: Гарника А. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області на постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області (далі - відповідач) про визнання дій суб'єкта владних повноважень неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив: визнати протиправними дії Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області по призначенню і виплаті пенсії державного службовця ОСОБА_2 з 18.01.2009 по теперішній час у розмірі 86 відсотків від заробітку; зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії державного службовця ОСОБА_2 у розмірі 90 відсотків від заробітку за період 18.01.2009 та виплатити заборгованість, що виникне на день такого перерахунку, з урахуванням раніше проведених виплат; нарахувати та виплатити компенсації втрати частини пенсії відповідно до Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" №2050-111 від 19.10.2000 за період з 18.01.2009 по теперішній час; стягнути на користь позивача понесені ним судові витрати; вжити заходів по усуненню причин та умов, що сприяли порушенню закону шляхом винесення окремої ухвали.

Постановою Чечельницького районного суду Вінницької області від 29.04.2016 позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.

Позивач заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що з 18.01.2009 позивач отримує пенсію як державний службовець відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" №3727-Х11 від 16.12.1993.

Згідно протоколу №122938 від 30.01.2009 позивачу призначено пенсію у розмірі 86 відсотків від заробітку.

Вважаючи такі дії відповідача у призначенні пенсії протиправними позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Судом першої інстанції зазначено, що в судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, змінивши дату перерахунку і виплату заборгованості та компенсації починаючи з 21.01.2009 по теперішній час.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, відповідачем невірно визначено розмір пенсії 86 відсотків від заробітку, який він отримував до цього часу, що призвело до невірного нарахування та виплати пенсії починаючи з 21.01.2009 по теперішній час.

Колегія судів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Згідно із ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-XII (в редакції станом на 21 січня 2009 року), на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

За кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за № 1566/11846 Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (в редакції станом на 21.01.2009), пунктом 5 встановлено, що днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі, якщо до заяви про призначення, відновлення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за пенсією вважається день приймання заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Якщо документи, які необхідно подати додатково, протягом трьох місяців не подані, пенсія за згодою особи призначається, відновлюється за наявними документами. У подальшому при надходженні додаткових документів пенсія перераховується зі строків, передбачених пунктом четвертим статті 45 Закону.

Днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами.

Особам, які одержують пенсію, призначену органами Пенсійного фонду за іншими законами, пенсія призначається з дня звернення з урахуванням пункту 5 цього Порядку.

При цьому виплата пенсії проводиться з урахуванням виплаченої пенсії.

Згідно наявного в матеріалах справи протоколу № 122938 від 30.01.2009 позивачу призначено пенсію державного службовця, при цьому зарахований стаж: державного службовця 14 років 7 місяців 13 днів; військова служба 1 рік 11 місяців 29 днів; посади віднесені до категорії державного службовця 17 років 24 дня; заг. стаж 4 роки 8 місяців 29 днів і визначено загальний стаж 36 років 9 місяців 22 дні. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку 86 відсотків.

Судом першої інстанції вірно зазначено, що, відповідно до вказаного протоколу фактично включено в стаж державного службовця період роботи в органах внутрішніх справ, але розмір 86 відсотків визначено невірно, оскільки пенсія повинна бути призначена в розмірі 90 відсотків відповідно до Закону, що призвело до невірного нарахування та виплату пенсії починаючи з 21 січня 2009 року по теперішній час, тобто в меншому розмірі.

Таким чином вимога позивача про перерахунок та виплату пенсії судом першої інстанції задоволена вірно. При цьому слід також визнати протиправним та скасувати рішення про визначення розміру пенсії, яке викладене в протоколі № 122938 від 30.01.2009.

Вирішуючи питання про правомірність другої позовної вимог апеляційний суд вказує на таке.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок виплати пенсії за минулий час, де вказано, що нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Крім того відповідно до ст. Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Оскільки компенсації підлягають нараховані, але не виплачені суми, а в даному випадку сума пенсії, яку просить виплатити позивач не нарахована, тому в цій частині в задоволенні адміністративного позову необхідно відмовити.

Аналогічного висновку дійшов Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30.06.2016 у справі №К/800/43610/15.

Вирішуючи посилання апелянта про порушення позивачем строку звернення з адміністративним позовом до суду апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановлених цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною 2 статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, згідно положень вказаної статті - початок перебігу строку звернення до суду безпосередньо пов'язане з часом коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною 1 статті 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином суд приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропущенням строку звернення до суду після відкриття провадження, повинен особливо ретельно встановлювати обставини які стосуються дотримання строку звернення до суду, до яких зокрема слід віднести: початок перебігу строку, момент завершення строку, та наявність (відсутність) обставин які б свідчили про поважність причин пропуску звернення до суду та "добросовісність" заявника. Під останнім слід розуміти обставини, які свідчать про умисне ігнорування особою яка звертається до суду правил щодо строків такого звернення в т.ч. і звернення із значним пропуском строку, звернення до суду з пропуском строку з метою отримання "незаконної вигоди", уникнення відповідальності, тощо.

Із змісту наведених норм слідує, що суд самостійно повинен перевірити чи пропущено позивачем встановлений строк звернення до суду, якщо так, то чи є в матеріалах адміністративного позову докази поважності причин його пропуску.

При цьому слід згадати про правову позицію Європейського суду з прав людини, який в своїх рішеннях неодноразово зазначав що строк звернення до суду закріплений в нормах національного законодавства не є абсолютним.

Так, з Рішення Європейського Суду з прав людини по справі "Іліан проти Туреччини" слідує, що правило встановлення обмежень до суду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи.

У справі Delcourt v. Belgium Європейський Суд з прав людини зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення".

Водночас у справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Відтак, правило про пропуск строку звернення до суду не має абсолютного характеру і не повинно застосовуватися автоматично, тобто навіть у разі пропуску строку звернення до суду без відповідних додаткових обґрунтувань суд не може його застосувати.

Крім того, застосування правила пропуску строку звернення до суду залежить від обставин справи. Під цим слід розуміти розуміється вагомість права, про захист якого особа звернулася до суду.

Правила строку звернення до суду закріплені в нормах КАС України є свого роду "фільтром", який сприяє формуванню законного і справедливого правосуддя, унеможливлюючи зловживання правом на звернення та стабілізуючи суспільні відносини. Однак неправильно застосовувати його, як перешкоду в зверненні до суду для захисту порушених прав та інтересів особи.

З врахуванням встановлених обставин та висновків по суті позовних вимог, а також вагомості порушеного права, апеляційний суд вважає, що причини пропуску строку звернення до суду позивачем є поважними, і не можуть бути перешкодою для судового захисту порушених прав в повному обсязі.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про часткове порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової, про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи що при поданні адміністративного позову до суду першої інстанції позивач фактично сплатив суму судового збору за одну немайнову вимогу, при заявлених двох, з яких задоволенню підлягає одна, то в даному розмірі і слід стягнути на його користь с удовий збір.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області задовольнити частково.

Постанову Чечельницького районного суду Вінницької області від 29 квітня 2016 року - скасувати та прийняти нову.

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення управління Пенсійного фонду України у Чечельницькому районі Вінницької області від 30 січня 2009 року (протокол № 122938) про призначення і виплату ОСОБА_2 пенсії відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII за період з 21 січня 2009 року по теперешній час в розмірі 86 відсотків.

Зобов'язати Бершадське об'єднане управління Пенсійного фонду України Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 пенсію відповідно до ст. 37 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року N 3723-XII в розмірі 90 відсотків заробітної плати починаючи з 21 січня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат.

В іншій частині в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Бершадського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області сплачений судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одну) грн. 20 коп.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 липня 2016 року.

Головуючий Ватаманюк Р.В. Судді Мельник-Томенко Ж. М. Сторчак В. Ю.