Постанова № 59017847, 12.07.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року Справа № 876/1373/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Качмара В.Я.,

суддів - Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

при секретарі судового засідання - Бадівській О.О.,

за участі представників позивача - Шевченко А.В.,Чекмарьова О.С.,

та відповідача - Григоріва В.М.,-

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі за позовом Компанії з обмеженою відповідальністю «ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В :

У січні 2016 року Компанія з обмеженою відповідальністю «ВЕНСІМАРС МЕНЕДЖМЕНТ ЛІМІТЕД» (далі - Компанія) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ) в якому просила:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не взяття на облік платником податку на нерухоме майно Компанії за місцезнаходженням належного їй на праві власності об'єкту нерухомості - торгово-виробничих будівель, загальною площею 6562,70кв.м, розташованих за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Дністровська, 3 (далі - Об'єкт);

зобов'язати ДПІ вчинити дії - взяти на облік платником податку на нерухоме майно в ДПІ Компанію за місцезнаходженням належного їй на праві власності об'єкту нерухомості - Об'єкту.

В обґрунтування позовних вимог, покликається на те, що відповідачем в порушення вимог чинного законодавства не взято позивача на облік платником податку на нерухоме майно за місцезнаходженням належної йому на праві власності нерухомості. Вважає бездіяльність ДПІ протиправною і такою, що суперечить приписам закону.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року у справі №809/29/16 заявлений позов задоволено повністю. Визнано бездіяльність ДПІ протиправною. Зобов'язано відповідача взяти Компанію на облік, як платника податку на нерухоме майно. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила ДПІ, яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції і прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити. Вказує, що подана представником позивача заява форми №1-ОПП від 01.09.2015 (далі - Заява) (для юридичних осіб та відокремлених підрозділів) не містила інформацію про Компанію в повному обсязі.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно зазначено, що 28.08.2015 позивач повторно звернувся із відповідною заявою, але відповіді від податкового органу не отримав, оскільки така відповідь була направлена представнику Компанії на адресу вказану в заяві від 28.08.2015.

Позивач у письмовому запереченні (поясненнях) вважає постанову суду першої інстанції обґрунтованою, прийняту з врахуванням всіх обставини справи та такою, що відповідає нормам матеріального та процесуального права. Просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін. Відзначає, що Компанія 17.02.2016 була взята на облік платником податку на нерухоме майно в ДПІ про що видана довідка про взяття на облік платника податків від цієї ж дати №1609150203322 (далі - Довідка) та прийнята форма №20-ОПП від 29.02.2016 №09/02.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити з таких міркувань.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції погодився із доводами позивача про те, що Компанія не веде на території України постійної господарської діяльності, а тому потреби створювати постійне представництво немає, будь-яких рішень з цього приводу підприємством не приймалося. Об'єкт перебуває в оренді та утримується за рахунок орендаря, всі орендні платежі переказуються на рахунок Компанії за кордон на підставі актів цінової експертизи Державного підприємства «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків». Відповідно діяльність іноземного підприємства, пов'язана виключно з отриманням орендних платежів, не потребує створення відокремленого підрозділу чи постійного представництва.

Зазначив, що чинним законодавством України не передбачено обов'язку нерезидента створювати постійне представництво на території України у разі набуття ним у власність нерухомого майна та з метою сплати податку на нерухоме майно. Рішення про доцільність створення такого представництва приймається самим нерезидентом у випадку необхідності ведення постійної господарської діяльності та з урахуванням економічної обґрунтованості такого створення.

Оскільки позивачем було подано всі необхідні документи, скарг до яких у податкового органу немає, а Компанією зазначено, що спосіб і цілі отримання нерухомого майна не потребують створення відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, у ДПІ виник обов'язок взяти на облік нерезидента за місцезнаходженням об'єкта нерухомості.

Враховуючи, що даний обов'язок виконано не було, така бездіяльність контролюючого органу, є протиправною.

Такі висновки суду першої інстанції є передчасними, з огляду на таке.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення його права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.

Предметом доказування в адміністративних справах є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (ст.138 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).

Виходячи із предмета позову - визнання протиправною бездіяльності, та підстав позову - неотримання станом на 06.01.2016 відповіді від ДПІ за результатами розгляду заяви від 01.09.2015 (датована 28.08.2015), що є протиправною бездіяльністю та підтверджується правовим обґрунтуванням з покликанням на вимоги абзаців 5-9 п.64.5 ст.64 Податкового кодексу України (далі - ПК), якими цей пункт доповнено Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо зменшення податкового тиску на платників податків» (далі - Закон №655-VIII), який набрав чинності з 01.09.2015, то предметом доказування у цій справі є обставини, щодо розгляду ДПІ заяви позивача від 01.09.2015 із доданими документами про взяття Компанії на облік у цьому контролюючому органі за місцезнаходженням Об'єкта як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 п.9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно сертифікату про реєстрацію від 09.05.2012 №НЕ 161862 Компанія зареєстрована згідно законодавства Республіки Кіпр, є податковим резидентом цієї країни, відповідно є нерезидентом - іноземною компанією (а.с.15-19).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 07.02.2006 та угоди про внесення змін до договору купівлі продажу від 27.09.2006 позивач є власником Об'єкта (а.с.20-29).

У квітні 2015 року Компанія звернулася до ДПІ із заявою про взяття її на облік як платника податку на нерухоме майно за місцезнаходженням належного їй на праві власності Об'єкта.

У листі від 05.05.20915 №9453/10/09-15-17-09-220/5100 ДПІ, з покликанням на вимоги абзаців 1-2 п.64.5 ст.64 ПК та абзац 5 пп.4.4. п.4 «Порядку обліку платників податків і зборів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України (далі - Мінфін) від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Мінфіну від 22.04.2014 №462) (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 29.12.2011 за №1562/20300; далі - Порядок), відзначило, що позивачем не надано документального підтвердження або обґрунтування того, що спосіб та цілі отримання майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні та володіння таким майном іноземною компанією є тимчасовим з подальшим відчуженням. Провівши аналіз законодавства України вказало, що у разі придбання нерезидентом нерухомості та/або землі на території України, в залежності від обраного варіанту платник податків підлягає взяттю на облік в контролюючому органі, як: постійне представництво нерезидента; відокремлений підрозділ нерезидента (представництво нерезидента); управитель майна; юридична особа з іноземними інвестиціями. Відтак, фактично Компанії було відмовлено у реєстрації, як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (а.с.30-31).

01.09.2015, з покликанням на вимоги абзаців 5-9 п.64.5 ст.64 ПК, позивач в особі представника ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від 27.03.2015, знову звернувся до ДПІ із заявою про взяття на облік у цьому контролюючому органі за місцезнаходженням Об'єкта як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. В цій заяві було зазначено адресні дані ОСОБА_4 - АДРЕСА_1 (а.с.9-10, 123-134).

До заяви від 01.09.2015, крім установчих документів Компанії та правовстановлюючих на Об'єкт, було долучено Заяву, підписану ОСОБА_4 (а.с.137-138).

Вважаючи, що Заява не містила інформацію про Компанію в повному обсязі, а саме не зазначено інформацію про реєстрацій номер облікової картки керівника та головного бухгалтера, не заповнено прізвище, ім'я, по батькові головного бухгалтера, не вказано дату та номер взяття на облік Компанії (відповідні графи в заяві є незаповнені), останній, ДПІ у листі від 14.09.2015 №20662/10/09-15-11-01-032/1908 (далі - Лист), запропоновано подати нову заяву форми №1-ОПП, що передбачено п.4.11 Порядку (а.с.75).

Цей Лист було направлено представнику Компанії ОСОБА_4 за вищевказаною ним адресою, який було повернуто до ДПІ аж 26.10.2015 без вручення (а.с.76).

Додатково встановлено, що на підставі заяви від 15.02.2015, із долученими заявою форми №1-ОПП від 15.02.2016 (далі - Заява-1), підписаною ОСОБА_4 як представником на підставі вказаної довіреності, аналогічних статутних та правовстановлюючих документів, ДПІ 17.02.2016 за №28988 взято Компанію на облік у цьому контролюючому органі за місцезнаходженням Об'єкта як платника податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підтверджується Довідкою та прийнятою формою №20-ОПП від 29.02.2016 №09/02 (а.с.95-96, 109-114).

Відповідно до частин 1, 2 ст.55 Конституції України рішення, прийняті суб'єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду.

Стаття 19 Основного Закону передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» (далі - Закон №71-VІІІ), який у відповідній частині набрав чинності з 01.01.2015, були внесені істотні зміни та доповнення до ПК, зокрема, у назві розділу XII слова «Місцеві податки і збори» замінено словами «Податок на майно», а статті 265, 266 викладено новій редакції.

Остання стаття визначає податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а до надбання чинності Законом №71-VІІІ такий податок визначала ст.265 ПК.

Статтею 265 ПК (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

За змістом пп.266.1.1 п.266.1, 266.2.1 п.266.2 ст.266 ПК платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Треба відмітити, що ст.265 ПК в редакції до 01.01.2015 (до надбання чинності відповідних норм Закону №71-VІІІ) по іншому установлювала платників такого податку та об'єкт оподаткування.

Нею було передбачено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, а об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.265.1.1 п.265.1, пп.265.2.1 п.265.2).

Відтак, до 01.01.2015 об'єкти нежитлової нерухомості не були об'єктом оподаткування цим податком.

За пп.14.1.122 п.14.1 ст.14 ПК нерезиденти - це, зокрема, іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи з місцезнаходженням на території України;

Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або кількома податками та зборами (ст.15 ПК).

Одним із способів здійснення податкового контролю є ведення обліку платників податків (пп.62.1.1 п.62.1 ст.62 ПК).

За змістом пунктів 63.1-63.3, 63.6, 63.8-63.10 ст.63 ПК облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов'язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

З метою проведення податкового контролю платники податків підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом цього Кодексу.

Облік платників податків у контролюючих органах ведеться за податковими номерами.

Особливості обліку платників податків за окремими податками, а також окремих категорій платників податків установлюються відповідними розділами цього Кодексу.

Документи, що подаються платниками податків для взяття на облік у контролюючих органах, перевіряються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, і в разі виявлення помилок або подання недостовірних відомостей повертаються для виправлення. Платники податків, які не подали протягом 5 календарних днів, наступних за днем отримання повернутих документів, виправлених документів для взяття на облік у контролюючих органах або повторно подали такі документи з помилками, несуть відповідальність відповідно до закону.

Центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, визначаються: порядок обліку платників податків і зборів; перелік документів, які подаються для взяття на облік платників податків, а також порядок подання таких документів; форми заяв, свідоцтв та документів з питань реєстрації та обліку платників податків.

Відповідно до абзаців 5-9 п.64.5 ст.64 ПК (якими цей пункт доповнено Законом №655-VIII, який, як зазначалося, набрав чинності з 01.09.2015) у разі отримання іноземною компанією або організацією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб та цілі отримання цього майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, такий нерезидент береться на облік у контролюючому органі за місцезнаходженням відповідного об'єкта після подання таких документів:

- заяви за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику;

- копії витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою;

- нотаріально засвідченої копії правовстановлювальних документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім'я нерезидента уповноваженими органами України;

- дані про представника платника податку.

У відповідності до пп.14.1.30 п.14.1 ст.14 ПК відокремлені підрозділи - у значенні, визначеному Цивільним кодексом України та Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» (далі - Закон №755-IV). Для розділу IV цього Кодексу - у визначенні Господарського кодексу України.

Абзацом 2 ч.1 ст.1 Закону №755-IV (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) визначено, що відокремлений підрозділ юридичної особи - це філія, інший підрозділ юридичної особи, що знаходиться поза її місцезнаходженням та виробляє продукцію, виконує роботи або операції, надає послуги від імені юридичної особи, або представництво, що здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.

Приписами пп.14.1.193 п.14.1 ст.14 ПК указано, що постійне представництво - постійне місце діяльності, через яке повністю або частково проводиться господарська діяльність нерезидента в Україні, зокрема: місце управління; філія; офіс; фабрика; майстерня; установка або споруда для розвідки природних ресурсів; шахта, нафтова/газова свердловина, кар'єр чи будь-яке інше місце видобутку природних ресурсів; склад або приміщення, що використовується для доставки товарів, сервер.

З метою оподаткування термін «постійне представництво» включає будівельний майданчик, будівельний, складальний або монтажний об'єкт чи пов'язану з ними наглядову діяльність, якщо тривалість робіт, пов'язана з таким майданчиком, об'єктом чи діяльністю, перевищує шість місяців; надання послуг нерезидентом (крім послуг з надання персоналу), у тому числі консультаційних, через співробітників або інший персонал, найнятий ним для таких цілей, але якщо така діяльність провадиться (в рамках одного проекту або проекту, що пов'язаний з ним) в Україні протягом періоду або періодів, загальна тривалість яких становить більш як шість місяців, у будь-якому дванадцятимісячному періоді; резидентів, які мають повноваження: діяти від імені виключно такого нерезидента (проведення переговорів щодо суттєвих умов та/або укладення договорів (контрактів) від імені цього нерезидента), що призводить до виникнення у цього нерезидента цивільних прав та обов'язків; та/або утримувати (зберігати) запаси товарів, що належать нерезиденту, із складу яких здійснюється поставка товару від імені нерезидента, крім резидентів, що мають статус складу тимчасового зберігання або митного ліцензійного складу.

Постійним представництвом не є використання будівель або споруд виключно з метою зберігання, демонстрації або доставки товарів чи виробів, що належать нерезиденту; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою зберігання або демонстрації; зберігання запасів товарів або виробів, що належать нерезиденту, виключно з метою переробки іншим підприємством; утримання постійного місця діяльності виключно з метою закупівлі товарів чи виробів або для збирання інформації для нерезидента; направлення у розпорядження особи фізичних осіб у межах виконання угод про послуги з надання персоналу; утримання постійного місця діяльності виключно з метою провадження для нерезидента будь-якої іншої діяльності, яка має підготовчий або допоміжний характер.

Пунктом 4.11 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що якщо в заяві за формою №1-ОПП не зазначені обов'язкові реквізити, надані недостовірні або неповні дані, не підписано відповідальною особою платника податку чи особою, яка має документально підтверджене повноваження від платника податку щодо підпису заяви за формою №1-ОПП, документи подані не у повному обсязі або не пред'явлені оригінали відповідних документів, то не пізніше наступного робочого дня від дня отримання заяви контролюючий орган повертає документи платнику податків для виправлення (із зазначенням підстав неприйняття документів). Платник податків зобов'язаний протягом 5 календарних днів, що настають за днем отримання повернутих документів, подати виправлені документи для взяття на облік у контролюючому органі.

За пп.6 п.2.4 Порядку реєстраційний (обліковий) номер платника податків надається контролюючими органами нерезидентам у разі взяття їх на облік згідно з п.4.4 розділу IV цього Порядку (крім дипломатичних місій).

Згідно з п.4.4 Порядку у разі отримання іноземною компанією або організацією чи дипломатичною місією майнових прав на нерухомість або землю в Україні, які підлягають оподаткуванню, якщо спосіб та цілі отримання цього майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні, такий нерезидент за місцезнаходженням відповідного об'єкта подає до контролюючого органу для взяття на облік визначені документи.

При цьому, перелік документів, які подаються до контролюючого органу для взяття на облік, визначений п.4.4 Порядку станом на час виникнення спірних відносин (подання Заяви та повернення ДПІ документів для виправлення) не був приведений у відповідність до вимог абзаців 5-9 п.64.5 ст.64 ПК.

Таке було здійснено лише наказом Мінфіну від 31.08.2015 №747 (зареєстровано в МЮУ 17.09.2015 за №1113/27558), який набрав чинності 16.10.2015.

У редакції останнього наказу п.4.4 передбачає подання таких документів: заяви за формою №1-ОПП (у розділі 9 заяви замість даних про керівника зазначаються дані про представника); копію витягу з торговельного, банківського або судового реєстру, виданого в країні реєстрації іноземної компанії, організації та легалізованого в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, що супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою (крім дипломатичних місій); нотаріально засвідченої копії правовстановлювальних документів, якими підтверджується право власності на нерухомість або право власності чи користування земельною ділянкою, виданих та зареєстрованих на ім'я нерезидента уповноваженими органами України; копії документів (з пред'явленням оригіналів), якими підтверджуються повноваження представника платника податку та відомості, зазначені у заяві, що в основному відповідало вимогам до документів, які були передбачені п.4.4 Порядку, в раніше чинній редакції. .

Останнім абзацом п.4.4 Порядку (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) було визначено про подання документального підтвердження або обґрунтування того, що спосіб та цілі отримання майна не потребують створення такою компанією (організацією) відокремленого підрозділу або постійного представництва нерезидента в Україні та володіння таким майном іноземною компанією є тимчасовим з подальшим відчуженням.

Оскільки, у Заяві позивачем не зазначено відомості про головного бухгалтера та його реєстраційний номер облікової картки платника податків, тобто надані неповні дані, то ДПІ обґрунтовано та правомірно повернула Компанії подані документи для виправлення.

Треба категорично відмітити, що на вимогу апеляційного суду два представника позивача - Шевченко А.В. і Чекмарьов О.С., не надали обґрунтування чи письмового підтвердження відсутності головного бухгалтера (чи подібної посади) у Компанії.

Хоча, звертає на себе увагу те, що у Заяві-1 вказано особу головного бухгалтера - ОСОБА_4 (а.с.112).

Щодо не подання (не зазначення) іншої інформації, то доводи ДПІ викладені у Листі є надумані, позаяк: керівником у Заяві вказано нерезидента ОСОБА_6, щодо якої немає даних про надання їй реєстраційного (облікового) номера платника податків, тобто взяття її на облік у встановленому порядку; дата та номер взяття на облік Компанії не міг бути зазначений, оскільки така лише звернулася із Заявою про взяття на такий облік.

Проте, суд першої інстанції в судовому рішенні ці докази не врахував, належної оцінки їм не надав, не витребував їх (інформації (даних) щодо результатів розгляду Заяви) з власної ініціативи відповідно до вимог частин 4-5 ст.11 КАС та зробив передчасні та протилежні висновки, щодо протиправної бездіяльності відповідача та необхідності зобов'язання його вчинити відповідні дії.

Поряд із наведеним, відповідно до зазначених вище вимог ПК щодо визначення відокремленого підрозділу та постійного представництва нерезидента, апеляційний суд вважає за визначально необхідне звернути увагу ДПІ на наявні (обсяг повноважень представника Делі Світлани Дмитрівни - резидент) в матеріалах справи: довіреність Компанії від 02.04.2015, видану Делі С.; довіреність Делі С.Д. від 06.11.2015, яка видана нею Шевченко А.В. і Чекмарьову О.С., у порядку передоручення на підставі довіреності Компанії від 07.04.2015; довіреність Делі С.Д. від 25.04.2016, яка видана нею Шевченко А.В. і Чекмарьову О.С., у порядку передоручення на підставі довіреності Компанії від 17.02.2016 (а.с.42-47, 55, 103).

За змістом ст.202 КАС підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Такі обставини є безсумнівною підставою для скасування постанови суду першої інстанції та прийняття нової постанови про відмову в задоволенні позову, з наведених вище підстав.

Керуючись статтями 195, 196, 198, 202, 207, 254 КАС, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області задовольнити.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25 січня 2016 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч.3 ст.160 КАС - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя В.Я. Качмар

Суддя О.М. Гінда

Суддя В.В. Ніколін

Повний текст виготовлений 15 липня 2016 року.