Ухвала суду № 59017296, 12.07.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/1191/16 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

12 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Шостака О.О.,

суддів Желтобрюх І.Л., Мамчура Я.С.,

при секретарі Лебедєвій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом Міністерства аграрної політики та продовольства України до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови від 12.01.2016 ВП №49137586, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіна С.В. від 12.01.2016 ВП №49137586.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін по справі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до частини другої ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з частиною другою ст. 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач оскаржує постанову про накладення штрафу від 12.01.2016, винесену у виконавчому провадженні №49137586 з примусового виконання виконавчого листа №126/2474/15-ц виданого 03.09.2015 Бершадським районним судом Вінницької області, про поновлення ОСОБА_3 на роботі на посаді директора Державного багатопрофільного підприємства «Урожай» з 07.07.2015.

Відповідно до частини першої ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

За правилами ст. 383 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Відповідно до вимог статті 384 ЦПК України розгляд таких скарг віднесено до юрисдикції того суду, який видав виконавчий документ.

Відповідно до частини четвертої ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Приписами частини першої ст. 7, частин першої та другої ст. 8 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що учасниками виконавчого провадження є державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Боржником є фізична або юридична особа, визначена виконавчим документом.

Таким чином, критеріями визначення юрисдикції судів щодо вирішення справ з приводу оскарження рішень дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення є юрисдикційна належність суду, який видав виконавчий документ, та статус позивача як сторони у виконавчому провадженні.

З матеріалів справи вбачається, що позивач є стороною виконавчого провадження №49137586, а саме - боржником.

Закриваючи провадження у даній справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку КАС України, суд першої інстанції врахував, що у справі, яка розглядається, правовідносини стосуються оскарження дій державного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами цивільного судочинства, та позивач у даній справі є стороною (учасником) виконавчого провадження відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження».

Враховуючи положення ст. 181 КАС України, ст. 82 Закону України «Про виконавче провадження», даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що право на звернення до адміністративного суду із позовною заявою про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця, надане частиною першою ст. 181 КАС України, не поширюється на позивача, оскільки він є стороною (учасником) виконавчого провадження за виконавчим листом виданого у цивільній справі.

Щодо доводів апелянта відносно того, що судом першої інстанції не були враховані висновки викладені в Постанові Пленуму ВАСУ №3 від 13.12.2010 та Постанові Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014 щодо юрисдикції адміністративних судів у справах з приводу оскарження постанов державного виконавця, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно частини другої ст. 161 КАС України, при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Крім того, відповідно до ст. 244-2 КАС України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Правова позиція що даний спір не може розглядатись за правилами адміністративного судочинства, так як позивач є стороною виконавчого провадження у цивільній справі підтверджується постановою Верховного суду України від 13.01.2016 №6-2850цс15, що прийнята значно пізніше ніж Постанови Пленуму ВАСУ №3 від 13.12.2010 та Постанова Пленуму ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ №6 від 07.02.2014, та є обов'язковою для судів в силу ст. 244-2 КАС України.

За наведених обставин, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про закриття провадження у справі.

Отже, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 199 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Міністерства аграрної політики та продовольства України залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 березня 2016 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Желтобрюх І.Л.

Мамчур Я.С