Рішення № 5901445, 02.09.2009, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02.09.2009 Справа № 16/94

За позовомфізичної особи підприємця ОСОБА_1, смт. Міжгіря

до відповідачадержавного підприємства „Мукачівське лісове господарство”, с. Вільховиця, Мукачівський район

простягнення суми 17703,52 грн.

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

Від позивачане зявився (у судовому засіданні 26.08.09 - ОСОБА_2 (дов. від 08.02.09)

Від відповідачаГусті М.І. (дов. №1 від 05.01.09) СУТЬ СПОРУ: фізична особа підприємець ОСОБА_1, смт. Міжгіря (далі позивач) звернувся з позовом до державного підприємства „Мукачівське лісове господарство”, с. Вільховиця, Мукачівський район (далі відповідач) про стягнення суми 17703,52 грн., у т.ч. 7430,50 грн. пені, 928,81 грн. трьох процентів річних та 9344,21 грн. інфляційних втрат за неналежне виконання договору про надання послуг по розробці лісових деревних ресурсів №200 від 26.09.08.

Позивач просить задоволити позов, мотивуючи тим, що відповідач несвоєчасно виконав грошове зобовязання за договором про надання послуг по розробці лісових деревних ресурсів №200 від 26.09.08, що стягнуто згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.09 у справі №17/6, а тому має право вимагати сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, а також пеню.

Відповідач позовні вимоги не визнав. Зокрема, у письмовому поясненні, поданому у судовому засіданні, відповідач вказує, що він не міг вчасно виконати договірні зобовязання внаслідок дії непереборної сили форс-мажорних обставин, які передбачені у п.9.1. договору, а тому звільняється від відповідальності. Форс-мажорними обставинами відповідач вважає кризові явища в економіці. Відповідач вважає, що позивач неправомірно вимагає стягнення штрафних санкцій та інфляційних за невчасну оплату за надані послуги та виконані роботи.

У судовому засіданні 02.09.09 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) оголошувалася перерва.

Рішення проголошено у відповідності до ч.2 ст. 85 ГПК України. Повний текст рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України та підписано 10.09.09.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Між відповідачем (замовник по договору) та позивачем (виконавець по договору) укладено договір про надання послуг по розробці лісових деревних ресурсів №200 від 26.09.08 (далі договір), згідно якого позивач зобовязався виконати підрядні роботи за вартістю визначеною кошторисом, а відповідач зобовязався здійснювати оплату виконаних робіт двічі на місяць на протязі 5 днів після підписання акту виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, у звязку з невиконанням відповідачем у встановлений у договорі строк обовязку по оплаті за надані послуги, звертався в господарський суд Закарпатської області з позовом до відповідача про стягнення заборгованості у сумі 167262,50 грн. згідно договору.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 05.03.09 у справі №17/6 позов задоволено частково та стягнуто з державного підприємства „Мукачівське лісове господарство” суму 13158,40 грн., а в частині позовних вимог на суму 35678,10 грн. провадження у справі припинено, у звязку з відмовою позивача від позовних вимог у цій частині.

На виконання рішення господарського суду Закарпатської області від 05.03.09 у справі №17/6 видано наказ суду від 30.03.09.

Відповідачем заборгованість погашено у повному обсязі, у підтвердження чого позивач подав наступні платіжні доручення: №402 від 19.05.09 на суму 2000,00 грн.; №U442533 від 28.05.09 на суму 9000,00 грн.; №U552185 від 03.07.09 на суму 428.10 грн.; №U558891 від 08.07.09 на суму 114677,96 грн.; №U575221 від 15.07.09 на суму 6887,0 грн.

Позивач вважає та посилається на ст. 625 Цивільного кодексу України, що у звязку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобовязання по оплаті за надані послуги та виконані роботи, відповідач повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У звязку з цим, позивачем за період з листопада 2008 року по лютий 2009 року розраховано суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що згідно розрахунку позивача становить 934,21 грн., а також за період з 31.10.08 по 01.02.09 нараховано 3% річних, сума яких згідно розрахунку позивача становить 928,81 грн.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що він не міг вчасно виконати договірні зобовязання внаслідок дії непереборної сили форс-мажорних обставин, які передбачені у п.9.1. договору, а тому звільняється від відповідальності.

Форс-мажорними обставинами, відповідач вважає кризові явища в економіці.

У п. 9.1. договору визначено, що кожна сторона звільняється від відповідальності за часткове або повне не виконання зобовязань по даному договору тільки при обставинах подібних до стихійних лих: екстремальних погодних умов, пожеж, війн, забастовок, військових дій, цивільних безпорядків, втручань з боку влади, ембарго, тобто таких, що знаходяться поза контролем сторін, про що сторони зобовязані повідомити одна одну будь-якими доступними способами.

Отже, у вказаному пункті договору відсутня такий вид форс-мажору як кризові явища в економіці, а тому відповідач не звільняється від сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох проценти річних від простроченої суми.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 928,81 грн. трьох процентів річних та 9344,21 грн. інфляційних втрат, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 7430,50 грн., то суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у цій частині, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Частина 1 ст. 57 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо забезпечення виконання зобовязань вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається із змісту договору, сторонами у договорі не передбачено відповідальність у вигляді пені за порушення виконання договірних зобовязання. Таким чином, у позивача відсутні правові підстави для нарахування відповідачу пені.

Таким чином, позовні вимоги, які задоволені судом, позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у сумі 103,73 грн. державного мита та 68,47 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1, 15, 32, 33, 34, 43, 49, 77, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задоволити частково.

Стягнути з державного підприємства „Мукачівське лісове господарство” (Закарпатська область, Мукачівський район, с. Вільховиця, 3, код 22114595) на користь фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ід. номер НОМЕР_1):

- суму 10273,02 грн., у т.ч. 928,81 грн. трьох процентів річних та 9344,21 грн. інфляційних втрат;

- суму 102,73 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та суму 68,47 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 10.09.09.