Постанова № 59007787, 12.07.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

12 липня 2016 рокусправа № 808/7220/15

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.

суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.

при секретарі: Сонник А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року у справі №808/7220/15 за позовом ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці, Головного управління державної казначейської служби України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу та майнової шкоди, -

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до суду з позовом Управління МВС України на Придніпровській залізниці (далі по тексту - відповідач), в кому просив, з урахуванням уточнених позовних вимог, визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України на Придніпровській залізниці №80о/с від 21.08.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі п.64 г (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015 року; зобов'язати відповідача поновити його на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015 року та виплатити на його користь грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2015 року по день поновлення на роботі; стягнути з відповідача 24000 грн. завданої йому моральної шкоди.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 17.11.2015 року залучено другого відповідача Головне управління Державної казначейської служби України у Дніпропетровській області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодився позивач ОСОБА_1 та подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі. Свої вимоги обґрунтував тим, що при прийнятті судом першої інстанції постанови було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт вказував, що фактичною датою ознайомлення його з наказом про майбутнє вивільнення є 12.07.2015 року, а відповідачем не надано належного підтвердження ознайомлення співробітників з наказом про майбутнє звільнення працівників УМВС України на Придніпровській залізниці. Апелянт вказував, що відповідачем не було надано доказів пропонування йому іншої роботи, можливості подальшого використання на службі. Апелянт звертав увагу, що спірний наказ був виданий під час перебування його на лікарняному та вважав, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав скасування наказу, оскільки, відповідачем наказом №88о/с від 25.09.2015 року було змінено дату звільнення на 08.09.2015 року з урахуванням наданого лікарняного.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з реформуванням органів внутрішніх справ, було розпочато процедуру ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці та скорочено його штат, тобто у відповідача дійсно мали місце реорганізація установи із скороченням чисельності або штату працівників. Суд першої інстанції вважав, що відповідачем було додержано вимоги ст.49-2 КЗпП України, оскільки, відповідно до наказу УМВС України на Придніпровській залізниці №138 від 30.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» сектором кадрового забезпечення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці було попереджено всіх працівників про скорочення штатів та наступне вивільнення з 31.08.2015 року, про що свідчить відмітка про оголошення вказаного наказу в переліку змін у штатах УМВС України на Придніпровській залізниці. Суд першої інстанції вказав, що позивач був обізнаний з майбутнім звільненням, оскільки направлявся для обстеження у зв'язку зі звільненням на військово-лікарську комісію. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що будь-які докази, що позивач виявив бажання продовжувати роботу в органах внутрішніх справ на інших посадах відсутні, а тому прийшов до висновку про те, що переведення ОСОБА_1 на іншу посаду не було можливим та відповідач не мав пропонувати останньому іншу роботу. Суд першої інстанції врахував, що у зв'язку з перебуванням позивача на лікарняному, відповідач змінив дату звільнення з 08.09.2015 року. Суд першої інстанції вважав, що позивач не має бути поновлений та відсутні підстави для задоволення позовних вимог про виплату йому грошового забезпечення у зв'язку з вимушеним прогулом та відсутні підстави про задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди у зв'язку з відсутністю протиправності у діях відповідача.

Матеріалами справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 03.03.1999 року, що підтверджується копією його трудової книжки.

Встановлено, що Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці наказом №80о/с від 21.08.2015 року «По особовому складу» звільнено старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1, інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015 року за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), вислуга років у календарному обчислені складає 17 років 11 місяців 02 дні.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 20.08.2015 року по 07.09.2015 року перебував на лікарняному (на стаціонарному лікуванні). У подальшому, УМВС України на Придніпровській залізниці своїм наказом 25.09.2015 року №88о/с внесло зміни до наказу від 21.08.2015 року №80о/с та змінило дату звільнення ОСОБА_1 у зв'язку з перебуванням його на лікарняному, з 08.09.2015 року. Інформація про оскарження вказаного наказу у справі відсутня.

Встановлено, що підставою для прийняття оскаржуваного наказу від 21.08.2015 року №80о/с були накази МВС від 08.06.2015 року №664, від 22.06.2015 року №741 на наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138.

Згідно наказу МВС України від 08.06.2015 року №662 ліквідовано Управління МВС України на Придніпровській залізниці. Відповідно до Довідки Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, станом на 14.01.2016 року, УМВС України на Придніпровській залізниці, з 15.07.2015 року перебуває у стані припинення, створена комісія з ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці. Цей статус не змінений на час розгляду справи в апеляційному провадженні. (а.с.128-129, 220).

Наказом МВС України від 22.06.2015 року №741 затверджено перелік змін у штатах МВС. Згідно вказаного Переліку у лінійному відділі на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці, який реорганізується, скорочуються всі 110 посад та не введено жодної. (а.с.104-106).

Згідно наказу Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138 було оголошено перелік змін у штатах УМВС, яким реорганізовувався лінійний відділ на станції Запоріжжя, скорочувались всі 110 посад та не вводилось жодної. Цим наказом було зобов'язано відділ кадрового забезпечення УМВС невідкладно здійснити заходи, передбачені ст.49-2 КЗпП України, попередити про наступне вивільнення кожного працівника персонально під підпис не пізніше, як за два місяці до звільнення; у стислі строки здійснити заходи з відрядження (переведення) працівників, посади яких скорочені, за їх згодою та при наявності відповідних запитів, до інших органів внутрішніх справ (органів державної влади, установ, підприємств та організацій). (а.с.97-102).

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивача було попереджено 30.06.2015 року про майбутнє вивільнення. Такий висновок суд першої інстанції необґрунтовано зробив, виходячи з того, що в цей день було попереджено всіх працівників про майбутнє вивільнення з 31.08.2015 року шляхом оголошення наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138. При цьому суд першої інстанції вважав належним доказом відмітку про оголошення вказаного наказу в Переліку змін у штатах УМВС України на Придніпровській залізниці

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до ч.1 ст.69, частин 1, 4 ст.70 частин 1, 2 ст.71 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як вбачається з системного аналізу ст.49-2 КЗпП України, законодавець передбачає персональне попередження працівника не пізніше ніж за два місяці про наступне вивільнення. Відмітка про оголошення наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138 у Переліку змін у штатах УМВС України на Придніпровській залізниці, який є додатком до цього наказу, на думку колегії суддів, не є належним доказом виконання відповідачем вимог ст..49-2 КЗпП України стосовно позивача.

Не погоджується колегія суддів з висновком суду першої інстанції щодо своєчасної обізнаності позивача про своє майбутнє вивільнення у зв'язку з одержанням ним направлення на військо-лікарську комісію, оскільки, таке попередження суперечить положенням ст.49-2 КЗпП України та дане направлення датоване 20.08.2015 року, тобто за день до винесення оскаржуваного наказу. (а.с.14).

Крім того, відповідач не виконав стосовно позивача положення підпунктів 1 та 3 пункту 2 свого ж наказу від 30.06.2015 року №138 щодо здійснення заходів, передбачених ст.49-2 КЗпП України про попередження про наступне вивільнення кожного працівника персонально під підпис не пізніше, як за два місяці до звільнення.

Відповідно до п. «г» ст.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Отже, законодавець передбачив таку додаткову підставу звільнення як відсутність можливості подальшого використання на службі.

Підпунктом 5 п.2 наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138 передбачено здійснення заходів з відрядження (переведення) працівників, посади яких скорочуються , за їх згодою та при наявності відповідних запитів до інших органів внутрішніх справ (органів державної влади, установ, підприємств та організацій). Колегія суддів звертає увагу на те, що у матеріалах справи відсутні докази виконання вказаного підпункту наказу відносно позивача.

Відповідач у своїх поясненнях наполягав на тому, що до спірних правовідносин слід застосовувати лише спеціальне законодавство.

Колегія суддів звертає увагу на те, що на момент виникнення спірних правовідносин, спеціальним законодавством не регулювалась процедура вивільнення працівників з органів внутрішніх справ у зв'язку зі скороченням штатів, а тому застосовувались положення КЗпП України, що визнавав сам відповідач, посилаючись на вимоги ст.49-2 КЗпП України у наказі УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у період звільнення позивача, 06.08.2015 року був опублікований Закон України «Про Національну поліцію», який передбачав відповідні вимоги та процедуру прийняття громадян України на службу у Національну поліцію. Згідно п.1 Розділу Х1 Прикінцеві та перехідні положення цей Закон набирав чинності через три місяці з дня, наступного за днем опублікування, тобто 07.11.2015 року.

З цієї дати втрачав чинність Закон України Про міліцію». До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (п.4).

Прикінцевими та перехідними положеннями до Закону України «Про національну поліцію» було передбачено процедуру вивільнення працівників органів внутрішніх справ та прийняття бажаючих на службу в Національну поліцію.

Так, згідно пунктів 8-10 Прикінцевих та перехідних положень Закону, було передбачено, що з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції. Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Аналізуючи вказане законодавство, колегія суддів звертає увагу на те, що положення п.8 Прикінцевих та перехідних положень до Закону України «Про Національну поліцію» щодо процедури попередження про можливі майбутнє звільнення через скорочення штатів не підлягало застосуванню, оскільки процедура вивільнення позивача у зв'язку зі скороченням штатів була розпочата до опублікування вказаного Закону.

Отже, враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає, що стосовно позивача відповідачем при звільненні його у зв'язку зі скороченням штатів було допущено протиправну діяльність, незаконно видано оскаржуваний наказ від 21.08.2015 року №80о/с. У зв'язку з цим вказаний наказ підлягає скасуванню з виплатою позивачу грошового забезпечення за вимушений прогул, починаючи з дня його звільнення з урахуванням виплат при його звільненні.

Вирішуючи питання про поновлення на роботі позивача на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст.240-1 КзпП України у разі, коли працівника звільнено без законної підстави або з порушенням встановленого порядку, але поновлення його на попередній роботі неможливе внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, орган, який розглядає трудовий спір, зобов'язує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника), виплатити працівникові заробітну плату за весь час вимушеного прогулу. Одночасно орган, який розглядає трудовий спір, визнає працівника таким, якого було звільнено за пунктом 1 статті 40 цього Кодексу.

Як встановлено матеріалами справи, УМВС України на Придніпровській залізниці з 15.07.2015 року по теперішній час знаходиться у стані припинення. Створена ліквідаційна комісія.

Згідно наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 30.06.2015 року №138 всі посади у лінійному відділі на станції Запоріжжя скорочено.

Законом України «Про Національну поліцію», який набрав чинності з 07.11.2015 року передбачена втрата чинності Закону України «Про міліцію». Проходження працівниками міліції служби в поліції передбачає відповідні умови, у тому числі, перш за все, бажання та відповідність вимогам до поліцейських, визначених Законом України «Про Національну поліцію». Працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

У матеріалах справи є Довідка начальника сектору забезпечення діяльності комісії з ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці майора поліції В.Є.Рязанцева про те, що ОСОБА_1 рапортів або заяв щодо переведення його до Національної поліції України на адресу ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці не подавав.

В матеріалах справи є, також, Довідка Управління кадрового забезпечення ГУ Національної поліції в Дніпропетровській області від 11.07.2016 року №8/1531 про те, що ОСОБА_1 з заявами та рапортами щодо прийому його на службу в поліцію до ГУНП в Дніпропетровській області до управління кадрового забезпечення ГУНП в Дніпропетровській області не звертався.

За таких обставин, колегія суддів, вважає за необхідне скасувати спірний наказ, зобов'язати ліквідаційну комісію Управління МВС України на Придніпровській залізниці виплати ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 31.08.2015 року по 12.07.2016 року з урахуванням виплачених сум при його звільненні, встановити, що ОСОБА_1 звільнений за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у поновленні його на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці слід відмовити.

Вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди, колегія суддів вважає, що вказані позовні вимоги не підтверджені належними доказами, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів,-

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2016 року у справі №808/7220/15 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Визнати протиправними та скасувати наказ Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №80о/с від 21.08.2015 року «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31.08.2015 року.

Зобов'язати Ліквідаційну комісію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2015 року по 12.07.2016 року включно.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: О.М. Лукманова

Суддя: Л.А. Божко

Суддя: Т.С. Прокопчук