Ухвала суду № 59007587, 30.06.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

30 червня 2016 рокусправа № 808/8477/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Бишевської Н.А.

суддів: Добродняк І.Ю Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.,

без представників сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 р. у справі № 808/8477/15

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області

про скасування вимоги про сплату боргу, -

ВСТАНОВИВ:

22.10.2015 Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату податкового боргу № Ф-28-1702 від 05.10.20158, винесену Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м.Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області , якою ФОП ОСОБА_2 визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 48027,24 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю винесеної вимоги, з огляду на невірність обрахування податковим органом витрат від провадження господарської діяльності і, відповідно, помилковість визначення суми єдиного внеску, що підлягає до сплати.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2016 р. у справі № 808/8477/15 вищевказаний адміністративний позов задоволено.

Постанову суду мотивовано наявністю судового рішення, яке набрало законної сили і яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення, що визначало позивачу грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в зв'язку чим і вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28-1702 від 05.10.2015, якою позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування внаслідок визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, є протиправною та підлягає скасуванню.

Не погодившись з постановою суду, ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 1 лютого 2016 р. у справі № 808/8477/15, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Доводи апеляційної скарги по суті є висновками акту перевірки. Скаржник наводить норми податкового законодавства, якими регулюються питання нарахування та порядку сплати єдиного податку, а також, вказуючи на акт перевірки, наполягає на правомірності та обґрунтованості висновків податкового органу.

Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

До судового засідання не з'явились представники сторін. Жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників суду не повідомлені.

З урахуванням наявних в справі матеріалів, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.

Матеріалами справи підтверджується наступне: ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м.Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_2 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014, за результатами якої складено акт №215/26-55-17-01-НОМЕР_1 від 11.06.2015 (а. с.20-25).

За висновками даної перевірки встановлено порушення Підприємцем вимог ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у результаті чого донараховано своєчасно не нарахований єдиний внесок за 2014 рік на загальну суму 48027,24 грн. (а. с.12).

23.06.2015 на підставі даного акту перевірки ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС в м.Києві складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8У, відповідно до якої Підприємцю визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 48 027,24 грн. (а. с.13).

За результатами процедури адміністративного оскарження, застосованої ФОП ОСОБА_2 вищевказана вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8У від 23.06.2015 скасована, зобов'язано ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м.Києві направити нову вимогу, згідно чинного законодавства (а. с.14-19).

05.10.2015 ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя на підставі акту перевірки №215/26-55-17-01-НОМЕР_1 від 11.06.2015 складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28-1702, якою Підприємцю визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 48027,24 грн. (а. с.12).

ФОП ОСОБА_2, вважаючи зазначену вимогу відповідача від 05.10.2015 №Ф-28-1702, незаконною, звернувся до адміністративного суду з даним позовом про визнання її протиправною та скасування.

Матеріали справи містять постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі № 808/5551/15, якою задоволено адміністративний позов ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000281701 від 23.06.2015 щодо визначеного грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 28 016,27 грн. (а. с.38-40).

Як вбачається з даної постанови, податкове повідомлення-рішення № 0000281701 від 23.06.2015 прийнято ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС м.Києві на підставі вищевказаного акту перевірки № 215/26-55-17-01-НОМЕР_1 від 11.06.2015, яким, крім наведеного вище порушення, також встановлено порушення Підприємцем п.44.1 ст.44, п.138.1 ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України, у результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб від здійснення діяльності за 2014 рік на суму 22 413,02 грн.

Так, даною постановою Запорізького окружного адміністративного суду у справі №808/5551/15 встановлено, що:

- з метою здійснення господарської діяльності ФОП ОСОБА_2 уклав кредитні договори, кошти з яких використовувались для оплати товарів, які в подальшому були використані в підприємницькій діяльності, реалізовані покупцям з отриманням доходу;

- в ході перевірки податківцями зроблено висновок, що Підприємець на загальній системі оподаткування не має права включати до складу витрат суму сплачених відсотків за кредитним договором, які нараховані за його користування, незалежно від того, що кредит отримувався для здійснення підприємницької діяльності, у зв'язку з чим ФОП ОСОБА_2 порушено вимоги п.138.1 ст.138, п.177.4 ст.177 ПК України та безпідставно віднесено до складу витрат 138407,40 грн. на сплату відсотків за користування кредитом;

- матеріалами справи підтверджується, що отримані ФОП ОСОБА_2 за кредитними договорами кошти, використані останнім за цільовим призначенням у власній господарській діяльності, а саме для оплати товарів, які в подальшому використані в підприємницькій діяльності, реалізовані покупцям з отриманням доходу, використані для оплати послуг з оренди, сплати ЕСВ на доходи підприємця, сплати внесків по прибутковому податку з доходів підприємця.

Так, Запорізький окружний адміністративний суд у постанові від 24.09.2015 у справі № 808/5551/15справі №808/5551/15 дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_2 правомірно включив до витрат суми, сплачені ним ПАТ «КБ «Хрещатик», ПАТ КБ «Приватбанк» як відсотки за користування кредитами згідно з Кредитними договорами №277/07-01/14-КЛ від 13.02.2014, № 277/07-02/14-КЛ від 08.05.2014, № Д-682 від 07.02.2014 та № Д-683 від 07.02.2014.

Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя не підлягає задоволенню з таких підстав:

У відповідності до положень ч.ч1-4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI (в редакції на момент виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2464) рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

Стаття 7 Закону № 2464 визначає базу нарахування єдиного внеску.

У п.2 ч.1 ст.7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб-підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Отже, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що єдиний соціальний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є похідним від податку на доходи фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів перевірки, спірну вимогу відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, складено за порушення Підприємцем п.2 ст.6 Закону № 2464, яке полягає у тому, що позивачем своєчасно не нарахований єдиний внесок за 2014 рік на загальну суму 48 027,24 грн. (а. с.25).

При цьому з акту перевірки позивача від 11.06.2015 вбачається (і не спростовується скаржником), що вищенаведені висновки зроблені податковим органом через порушення, допущені Підприємцем при формуванні валових витрат за рахунок коштів, пов'язаних з виконанням вищевказаних кредитних договорів, що, на думку відповідача, призвело до заниження позивачем податку з доходів фізичних осіб та, як наслідок, до заниження грошового зобов'язання з єдиного внеску.

Стаття 72 КАС України визначає підстави для звільнення від доказування.

Так, згідно ч.1 даної статті обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

У ч.5 ст.254 КАС України визначено, що постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

У відповідності до ч.1 ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Так, вищевказана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 24.09.2015 у справі № 808/5551/15 набрала законної сили 04.01.2016 (з огляду на винесення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали 04.01.2016 від про поранення апеляційної скарги ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м.Києві у справі №808/5551/15 - а. с.36, 37).

Отже, неправомірність висновку відповідача щодо відсутності порушень при формуванні Підприємцем валових витрат, і, відповідно, грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, встановлена судовим рішення у справі № 808/5551/15, яке набрало законної сили.

Таким чином, з огляду на приписи ч.1 ст.72 КАС України, наведене звільняє від доказування протиправності вимоги відповідача про сплату боргу (недоїмки) № Ф-28-1702 від 05.10.2015, якою позивачу визначено суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування внаслідок визначення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, в межах даної адміністративної справи.

Тобто, враховуючи, що судовим рішенням у справі № 808/5551/15 (яке набрало законної сили) не підтверджено висновок податкового органу про завищення Підприємцем валових витрат, безпідставним є донарахування позивачу податкового зобов'язання єдиного внеску за 2014 р. у загальному розмірі 48027,24 грн. згідно вимоги ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя про сплату недоїмки (боргу) від 05.10.2015 № Ф-28-1702, що, в свою чергу, свідчить про обґрунтованість задоволення судом першої інстанції обґрунтовано позовних вимог ФОП ОСОБА_2 про визнання протиправною та скасування даної вимоги.

Крім зазначеного, колегія суддів звертає увагу, що за приписами ч.1 ст.195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

При цьому згідно п.4 ч.2 ст.187 КАС України в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що відповідач, посилаючись в апеляційній скарзі на акт перевірки позивача від 11.06.2015 та норми законодавства, що регулює спірні правовідносини, не визначає у чому саме полягає неправильність/неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права судом першої інстанції.

Тобто скаржником не визначена неправомірність, безпідставність висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 р. у справі № 808/8477/15 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2016 р. у справі № 808/8477/15 - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.

Головуючий: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк

Суддя: Я.В. Семененко