Постанова № 59006857, 11.07.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 липня 2016 року №813/1485/16

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Бравчука Д.Є.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2В,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправними дій, зобовязання вчинитидії, -

В С Т А Н О В И В :

28 квітня 2016 року на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (надалі по тексту ОСОБА_3, позивач) до Головного управління Національної поліції у Львівській області (надалі по тексту ГУ Національної поліції у Львівській області, відповідач) з урахування заяви про уточнення позовних вимог просить суд:

-визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області, що полягають в кваліфікації в п.2 Висновку службового розслідування за фактом отримання колишнім дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконання службових обовязків від 16.03.2016 року, складеному Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, обставини отримання рільничим інспектором Фединцем Іваном Івановичем 11.03.2004 року тілесних ушкоджень як таких, що отриманні під час проходження служби, а також, що полягають у посиланні в п.2 Висновку службового розслідування за фактом отримання колишнім дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконання службових обовязків від 16.03.2016 року, складеному Головним управлінням Національної поліції у Львівській області на те, що у процесі проведення службового розслідування не надавалось здобути жодного документального підтвердження щодо отримання вказаних тілесних ушкоджень при виконання службових обовязків;

-скасувати акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.03.2004 року від 30.03.2016 року за формою Н-5*, складений Галицьким ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області;

-скасувати акт №1 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.03.2016 року за формою НТ*, складений Галицьким ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області;

-зобовязати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно провести службове розслідування за фактом отримання колишнім дільничним інспектором Галицького ВП ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків, що мали місце 11.03.2004 року о 19 год. 00 хв. в підїзді будинку №1 по вул. Зерновій в м. Львові біля входу на дільничний пункт міліції, та повторно провести розслідування нещасного випадку, що мав місце з колишнім дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 11.03.2004 року о 19 год. 00 хв. в підїзді будинку №1 по вул. Зерновій в м. Львові біля входу на дільничний пункт міліції, та оформити його у відповідності з вимогами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346.

Ухвалою суду від 04.05.2016 року у даній адміністративній справі відкрито провадження та призначено попереднє судове засідання.

Ухвалою суду від 11.07.2016 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проходив службу в органах внутрішніх справ України, 11.03.2004 року під час несення служби, а саме перебуваючи у вечірній час з 18 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. на прийомі громадян на дільничному пункті міліції по вул. Зерновій, 1 в м. Львові, позивачем під час виконання своїх безпосередніх обовязків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю були отриманні травми, а саме: струс головного мозку, забій мяких тканин голови, ВСД по гіпертонічному типу. В подальшому 13.03.2004 року позивача було доставлено в лікарню УМВС у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 233. Відповідно до записів в медичній картці стаціонарного хворого №259, позивачу поставлений діагноз струс головного мозку, забій мяких тканин голови, ВСД по гіпертонічному типу. На лікуванні в лікарні позивач пробув з 13.03.2004 року по 02.04.2004 року та відповідно до Листка непрацездатності №91 від 02.04.2004 року був звільнений від виконання службових обовязків з 13.03.2004 року по 02.04.2004 року у звязку із настанням непрацездатності, а саме у звязку із нещасним випадком, повязаним з виконанням службових обовязків. 26.02.2016 року позивач звернувся до УКЗ ГУНП у Львівській області із письмовою заявою, в якій просив провести службове розслідування факту отримання вищевказаних тілесних ушкоджень під час виконання службових обовязків по охороні громадського порядку по боротьбі зі злочинністю, що мало місце 11.03.2004 року. За результатами проведеного розслідування ГУ Національної поліції у Львівській області складено Висновок службового розслідування за фактом отримання дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків від 16.03.2016 року. Вказаним висновком службового розслідування у пункті 2 резолютивної частини зазначено: «Обставини отримання дільничним інспектором Галицького РВ ГУМС України у Львівській області старшим лейтенантом ОСОБА_1 11.03.2004 року тілесних ушкоджень в вигляді «Струс головного мозку, забій мяких тканин голови, ВСД по гіпертонічному типу» слід кваліфікувати як такі, що отриманні ним під час проходження служби, тому що у процесі службового розслідування не надавалось здобути жодного документального підтвердження щодо отримання вказаних тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків». Однак, на думку позивача, складений Висновок є незаконним, необгрунтованим та складений з грубим порушенням норм законодавства.

Відповідач проти позову заперечив, надав суду письмові заперечення. У таких запереченнях відповідач вказує, що жодних записів про причину та обставини отримання даних тілесних ушкоджень в медичній картці стаціонарного хворого ОСОБА_1 не вказано. Окрім цього, службовим розслідуванням встановлено, що отриманні дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді «Струс головного мозку, синдром ВСД по гіпертонічному типу, забій мяких тканин голови» у відповідності до п.3.9 Порядку розслідувань та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що стались в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом МВС України від 27.12.2002 року №1346 із змінами, затвердженими наказом МВС України від 10.06.2015 року №667, слід кваліфікувати як такі, що отриманні ним під час проходження служби». Проведеним службовим розслідуванням не здобуто документального підтвердження щодо отримання вказаних тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків.

У звязку із тим, відповідач зазначає, що Головне управління Національної поліції у Львівській області жодних прав позивача не порушило, діяло на підставі чинного законодавства, просить у задоволенні позову із урахуванням уточнених позовних вимог відмовити.

У судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та уточненнях до неї, просили суд позов задовольнити.

Відповідач явку уповноваженого представника із невідомих суду причин не забезпечив, хоча належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується наявною у матеріалах справи розпискою. Однак, представником відповідача надіслано на електронну пошту суду клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у разі ж винесення рішення у справі просить суд направити завірену копію судового рішення на адресу Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Судом, в порядку ст.128 КАС України та із врахуванням уже висловленої позиції відповідача/представника відповідача у справі та наданих пояснень, було ухвалено здійснювати розгляд справи у відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення позивача та представника позивача, показання свідків (ОСОБА_4, ОСОБА_5М.), розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, із наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 1997 року по 06.11.2015 року проходив службу в органах внутрішніх справ України на посаді дільничного інспектора міліції Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області.

11.03.2004 року під час несення служби відповідно до п.6.15 Розділу 6 Положення про службу дільничних інспекторів міліції в системі міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України №1212 від 20.10.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1031/8352, 11.11.2003 року, який був чинним станом на той час, установлювались приймальні дні населення на кожній дільниці, тому перебуваючи у вечірній час з 18 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. на прийомі громадян на дільничному пункті міліції по вул. Зерновій, 1 в м. Львові, позивачем під час виконання своїх безпосередніх обовязків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю були отриманні травми.

Як підтверджується матеріалами справи, 11.03.2004 року позивач, перебуваючи на дільничному пункті міліції по вул. Зерновій, 1 в м. Львові, почувши гуркіт та вийшовши з підїзду будинку в якому здійснювався прийом громадян зафіксував невідомого громадянина, який вчиняв дії, які кваліфікуються за ст. 173 КУпАП (дрібне хуліганство). Зробивши зауваження невідомому громадянину щодо вчинення ним вказаних протиправних дій, невідомий громадянин несподівано напав на позивача завдавши йому тілесні ушкодження. Вказаний невідомий громадянин з місця правопорушення втік і в подальшому встановити його особу не представилось можливим. Свідком вказаної події став громадянин ОСОБА_4, який в той самий час, коли позивач робив зауваження вказаному невідомому громадянину, заходив у підїзд будинку.

В подальшому, 13.03.2004 року позивача було доставлено в лікарню У МВС у Львівській області за адресою: м. Львів, вул. Замарстинівська, 233. Відповідно до записів в медичній картці стаціонарного хворого №259, позивачу поставлений діагноз «Струс головного мозку. Забій мяких тканин головию ВСД по гіпертонічному типу». На лікуванні в лікарні позивач пробув з 13.03.2004 року по 02.04.2004 року та відповідно до Листка непрацездатності №91 від 02.04.2004 року був звільнений від виконання службових обовязків з 13.03.2004 року по 02.04.2004 року у звязку із настанням непрацездатності, а саме у звязку із нещасним випадком, повязаним з виконанням службових обовязків.

Судом встановлено, що 26.02.2016 року позивач звернувся до УКЗ ГУНП у Львівській області із письмовою заявою, в якій просив провести службове розслідування факту отримання вищевказаних тілесних ушкоджень під час виконання службових обовязків по охороні громадського порядку по боротьбі зі злочинністю, що мало місце 11.03.2004 року.

Висновком службового розслідування за фактом отримання дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області майором міліції ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків від 16.03.2016 року, у пункті 2 резолютивної частини встановлено: - «Обставини отримання дільничним інспектором Галицького РВ ГУМС України у Львівській області старшим лейтенантом ОСОБА_1 11.03.2004 року тілесних ушкоджень в вигляді «Струс головного мозку, забій мяких тканин голови, ВСД по гіпертонічному типу» слід кваліфікувати як такі, що отриманні ним під час проходження служби, тому що у процесі службового розслідування не надалось здобути жодного документального підтвердження щодо отримання вказаних тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків».

В ході вказаного службового розслідування були письмово опитані ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які пояснили та вказали, що 11.03..2004 року у вечірній час по вул. Зерновій, 1 в м. Львові в підїзді будинку біля входу в дільничний пункт міліції в час прийому громадян невідомий громадянин, який здійснював дрібне хуліганство, на зауваження позивача заподіяв останньому тілесні ушкодження.

Однак службовими особами ГУ Національної поліції у Львівській області не було враховано вищевказані пояснення як докази під час проведення службового розслідування.

Відповідно до п.п.3 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України за №541/23073 від 02.04.2013 року, проведення службового розслідування доручається працівникам підрозділів внутрішньої безпеки, інспекції з особового складу підрозділів кадрового забезпечення, а якщо такі підрозділи не передбачені штатним розписом, уповноважені на те начальники доручають проведення службових розслідувань найбільш досвідченим працівникам, здатним усебічно вивчити обставини, що стали підставою для призначення службового розслідування, та зробити обєктивні висновки.

Відповідно до п.6.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, виконавець (голова, члени комісії) з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування, має право, зокрема: викликати осіб РНС, стосовно яких проводиться службове розслідування, а також інших працівників ОВС, інших осіб (за їх згодою), які обізнані або мають відношення до обставин, що стали підставою для призначення службового розслідування, і одержувати від них письмове пояснення, форма якого наведена в додатку до цієї Інструкції, або усні пояснення, а також документи, які стосуються службового розслідування; ознайомлюватися і вивчати в установленому порядку відповідні документи, що мають відношення до службового розслідування, у разі потреби - знімати з них копії і приєднувати до матеріалів службового розслідування; отримувати та збирати згідно із законодавством України матеріали, що стосуються службового розслідування, у тому числі від інших органів державної влади та місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб, за запитом начальника, який призначив службове розслідування, чи інших уповноважених осіб.

Відповідно до п.6.2.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, виконавець (голови, членів комісії) зобовязаний, зокрема: дотримуватися вимог законодавства при проведенні службового розслідування, уживати необхідних заходів щодо недопущення порушення прав та законних інтересів учасників службового розслідування. Окрім цього, виконавець (голова, члени комісії), який (які) проводив (ли) службове розслідування, є відповідальним (и) за повноту, усебічність і об'єктивність висновку службового розслідування та не повинен (ні) допускати розголошення інформації, яка стосується службового розслідування.

Тобто виходячи з положень Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої Наказом МВС України №230 від 12.03.2013 року, пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 є доказами у вказаному службовому розслідуванні та доказом події, викладеної ОСОБА_1 Зокрема вказані вище пояснення ніякими іншими доказами не спростовувалися.

Окрім цього, той факт, на який посилаються службові особи ГУ Національної поліції у Львівській області, про те, що відповідно до медичної картки стаціонарного хворого №259 ОСОБА_3 звернувся за медичною допомогою тільки 13.03.2014 року, аж ніяк не спростовує пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_4 про те, що позивач отримав тілесні ушкодження 11.03.2004 року біля дільничного пункту міліції під час виконання ним своїх службових обовязків по охороні громадського порядку. Навпаки вказана медична картка стаціонарного хворого №259 тільки підтверджує те, що позивач дійсно отримав тілесні ушкодження, а саме: струс головного мозку, забій мяких тканин голови, ВСД по гіпертонічному типу. Час звернення ОСОБА_1 за медичною допомогою в даному випадку значення не має. При цьому, самими ж службовим особами ГУ Національної поліції України не наводиться мотивація того, як саме час звернення позивача за медичною допомогою впливає на кваліфікацію вказаних тілесних ушкоджень, як таких, що отриманні під час проходження служби, чи таких, що отриманні при виконанні службових обовязків.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили факт отримання позивачем тілесних ушкоджень 11.03.2004 року біля дільничного пункту міліції під час виконання ним своїх службових обовязків по охороні громадського порядку

У звязку із тим, беззаперечним є той факт, що отриманні позивачем тілесні ушкодження підтверджуються, як медичною карткою стаціонарного хворого №229 так і поясненнями свідків.

На підставі висновку службового розслідування, Галицьким ВП ГУНП у Львівській області було проведено розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що сталося 11.03.2004 року. Вказане розслідування проводилось з 23.03.2016 року по 30.03.2016 року. В результаті розслідування нещасного випадку комісією Галицького ВП ГУНП у Львівській області складено ОСОБА_2 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.03.2004 року від 30.03.2016 року за формою Н-5*. У вказаному акті комісія зробила висновок про те, що майор міліції ОСОБА_3 одержав травму в період проходження служби. Після цього, комісією Галицького ВП ГУНП у Львівській області було складено ОСОБА_2 №1 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.03.2016 року за формою НТ*, в якому комісія зробила висновок про те, що нещасний випадок стався в період проходження служби. Проте суд зазначає, що комісією не враховано що тілесні ушкодження позивач отримав під час виконання службових обовязків по охороні громадського порядку та боротьбі зі злочинністю.

Відповідно до п.3.9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого Наказом МВС України №1346 від 27.12.2002 року із змінами, затвердженими наказом МВС України від 10.06.2015 року №667, комісія з розслідування визнає, що «нещасний випадок, зокрема: трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він трапився в період проходження служби під час: припинення або запобігання злочинам або правопорушенням; вчинення дій із забезпечення особистої безпеки громадян, захисту їх прав і свобод; охорони і забезпечення громадського порядку; несення постової чи патрульної служби; виявлення і розкриття злочинів, розшуку осіб, що їх учинили; забезпечення безпеки дорожнього руху; участі в ліквідації наслідків аварії, пожежі, катастрофи, стихійного лиха та інших надзвичайних подій; виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов'язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні; перебування на робочому місці, на території підрозділу або в іншому місці роботи чи служби (далі - робота) з моменту прибуття потерпілого в підрозділ до його відбуття, що фіксується відповідно до правил внутрішнього розпорядку підрозділу, у тому числі протягом робочого та надурочного часу, або, за дорученням керівника, у неробочий час.

Крім того відповідно до п.3.10 вищевказаного Порядку, комісія з розслідування також визнає, що «нещасний випадок трапився при виконанні службових обов'язків», якщо він стався в період проходження служби внаслідок, зокрема: безпосереднього впливу правопорушника (злочинця) на працівника (учинення опору, захват заручником, напад на працівника, який перебуває не при виконанні службових обов'язків, з метою помсти за законні дії з припинення правопорушення, затримання або викриття правопорушника в період служби тощо).

Враховуючи вищенаведене, матеріалами справи підтверджується той факт, що 11.03.2004 року позивачем, який перебував на своєму робочому місці на дільничному пункті міліції по вул. Зерновій, 1, в м. Львові під час здійснення прийому громадян, як це передбачено Наказом МВС України №1212 від 20.10.2003 року, під час виконання своїх безпосередніх службових обовязків, передбачених ст. 10 Закону України «Про міліцію» (забезпечення громадського порядку, виявлення та припинення адміністративних правопорушень) отримано тілесні ушкодження, а саме струс головного мозку, забій мяких тканин голови, ВСД по гіпертонічному типу, внаслідок припинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.173 КУпАП, що відповідно до п.3.9, 3.10 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України повинно кваліфікуватися, як «нещасний випадок трапився при виконанні службових обовязків».

Таким чином, суд звертає увагу на те, що комісіє при проведенні службового розслідування не повно зясовано усі фактичні обставин справи та не досліджено і не надано належної оцінки наявним у матеріалах справи доказам, а тому вказаний оскаржуваний висновок службового розслідування є незаконним та необґрунтованим а акти розслідування складені на підставі вказаного висновку підлягають скасуванню.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в адміністративному суді, до підсудності якого вона віднесена цим Кодексом. Відмова від права на звернення до суду є недійсною.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 цієї ж статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. При цьому, суд вважає за потрібне наголосити на необхідності дотримуватися й позиції, висловленої у рішенні Європейського Суду з прав людини у п.53 рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України», відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумними сумнівом».

Проаналізувавши матеріали справи та вимоги чинного законодавства України, суд дійшов висновку про протиправність актів відповідача, оскільки висновки викладені у них є необґрунтованими, тобто прийняті без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Вищевказані факти повинні бути детально проаналізовані відповідачем в ході проведення службового розслідування, за результатами якого повинен бути складений акт розслідування відповідно до вимог чинного законодавства України.

Суд звертає увагу на те, що суб'єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків.

Частиною 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань субєкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 7-14, 18, 19, 69-71, 72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В :

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області, що полягають в кваліфікації в п.2 Висновку службового розслідування за фактом отримання колишнім дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконання службових обовязків від 16.03.2016 року, складеному Головним управлінням Національної поліції у Львівській області, обставини отримання рільничим інспектором Фединцем Іваном Івановичем 11.03.2004 року тілесних ушкоджень як таких, що отриманні під час проходження служби, а також, що полягають у посиланні в п.2 Висновку службового розслідування за фактом отримання колишнім дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконання службових обовязків від 16.03.2016 року, складеному Головним управлінням Національної поліції у Львівській області на те, що у процесі проведення службового розслідування не надавалось здобути жодного документального підтвердження щодо отримання вказаних тілесних ушкоджень при виконання службових обовязків.

3.Скасувати акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.03.2004 року від 30.03.2016 року за формою Н-5*, складений Галицьким ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області.

4.Скасувати акт №1 про нещасний випадок невиробничого характеру від 30.03.2016 року за формою НТ*, складений Галицьким ВП Головного управління Національної поліції у Львівській області.

5.Зобовязати Головне управління Національної поліції у Львівській області повторно провести службове розслідування за фактом отримання колишнім дільничним інспектором Галицького ВП ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 тілесних ушкоджень при виконанні службових обовязків, що мали місце 11.03.2004 року о 19 год. 00 хв. в підїзді будинку №1 по вул. Зерновій в м. Львові біля входу на дільничний пункт міліції, та повторно провести розслідування нещасного випадку, що мав місце з колишнім дільничним інспектором Галицького РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області ОСОБА_1 11.03.2004 року о 19 год. 00 хв. в підїзді будинку №1 по вул. Зерновій в м. Львові біля входу на дільничний пункт міліції, та оформити його у відповідності з вимогами Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженого наказом міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року №1346.

Присудити на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 1653 (одна тисяча шістсот пятдесят три) грн. 63 коп., за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі у відповідності до ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Сакалош В.М.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 18 липня 2016 року.