Постанова № 59006385, 14.07.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа № 918/2063/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Коломис В.В. , суддя Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Величко К.Я

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 року у справі № 918/2063/13 (суддя Марач В.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго"

про стягнення в сумі 7407581,33 грн.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - не з'явився,

ДВС - не з'явився

В судовому засіданні 14.07.2016 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 року по справі № 918/2063/13 позов задоволено частково, стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" (далі - ТзОВ "Рівнетеплоенерго") на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") 5746679,35 грн. заборгованості, 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. 3% річних та 65502,84 грн. витрат по сплаті судового збору.

18.03.2014 року господарським судом Рівненської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 25.02.2014 року.

У листопаді 2015 року ТзОВ "Рівнетеплоенерго" звернулось до господарського суду Рівненської області із заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню. У вказаній заяві заявник просив визнати наказ господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. 3% річних. В обґрунтування заяви заявник посилався на ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України від 14.05.2015 року № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" якою було встановлено списання пені, штрафних та фінансових санкцій теплогенеруючих та теплопостачальних організацій за умови погашення ними у 3-місячний строк заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року. Товариство вважало, що оскільки воно 03.09.2013 року, в межах строку визначеного законом № 423-VIІІ здійснило повне погашення суми основного боргу за спожитий природний газ до 01.01.2014 року, то відповідно отримало право на списання пені, штрафних та фінансових санкцій.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року задоволено заяву ТзОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду від 18.03.2015 року таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТзОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. три процента річних.

За апеляційною скаргою ПАТ "НАК "Нафтогаз України" Рівненський апеляційний господарський суд переглянувши ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року в апеляційному порядку, постановою від 27.01.2016 року залишив її без змін.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просило скасувати ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТзОВ "Рівнетеплоенерго" у задоволенні заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Вищого господарського суду України від 29.03.2016 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 27.01.2016 року та ухвалу господарського суду Рівненської області від 08.12.2015 року у справі № 918/2063/13 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області (суддя Марач В.В.) від 16.05.2016 року заяву ТзОВ "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу від 18.03.2014 року у справі № 918/2063/13 таким, що не підлягає виконанню в частині задоволено частково. Наказ від 18.03.2014 року у справі № 918/2063/13 визнано таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення з ТзОВ "Рівнетеплоенерго" 512319,52 грн. пені та 546405,79 грн. штрафу. В іншій частині заяви відмовлено в задоволенні.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України із вказаною ухвалою не погодилось, звернулось до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 року у справі № 918/2063/13 скасувати, посилаючись на те, що ухвала винесена при неповному з'ясуванні обставин справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник, зокрема, посилається на те, що порядок реструктуризації заборгованості та відповідно списання штрафних санкцій, передбачений ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" із змінами внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" не поширюється на спірні правовідносини, оскільки договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий у 2014 році природний газ між сторонами у справі не укладався. При цьому наголошував, що можливість списання 3% річних та інфляційних втрат зазначеним Законом не передбачено, оскільки ці нарахування не є штрафними або фінансовими санкціями, а є компенсацією кредитору за збитки, понесені внаслідок знецінення грошових коштів та інфляційних процесів за період прострочення платежу.

ТзОВ "Рівнетеплоенерго" подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останнє проти доводів скарги заперечує, вважає їх безпідставними та такими, що не узгоджуються з приписами чинного законодавства, а тому просить оскаржувану ухвалу залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В засіданні суду 22.06.2016 року представник НАК "Нафтогаз України" наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених в останній.

Представник ТзОВ "Рівнетеплоенерго" в судовому засіданні 22.06.2016 року заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив суд оскаржувану ухвалу залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві доводи сторін, вислухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, рішенням господарського суду Рівненської області від 25.02.2014 року позов ПАТ "НАК "Нафтогаз України" задоволено частково, стягнуто із ТзОВ "Рівнетеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 5746679,35 грн. заборгованості, 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. 3% річних та 65502,84 грн. витрат по сплаті судового збору, яка виникла за період жовтень 2011, вересень - грудень 2012 року за договором № 14/2608/11 на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011 року.

18.03.2014 року господарським судом Рівненської області було видано наказ про примусове виконання рішення від 25.02.2014 року.

Судами також встановлено, що станом на 06.06.2015 року за наказом від 18.03.2014 року у відповідача перед позивачем рахувалася заборгованість в сумі 5746679,35 грн. за спожитий газ за період з 2011 року по 2012 рік.

Відповідно до платіжного доручення № 1 від 03.09.2015 року на суму 5750641,84 грн., відповідач сплатив борг за договором № 14/2608/11 від 30.09.2011 року за спожитий природний газ.

Таким чином, ТзОВ "Рівнетеплоенерго" непогашена заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз" за договором від 30.09.2011 року № 14/2608/11 у сумі 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. три процента річних, що разом складає 1303852,44 грн.

Листом від 03.09.2015 року № 03-05/2756/2142 відповідач повідомляв ПАТ "НАК "Нафтогаз України", що станом на 03.09.2015 року боржник виконав умову погашення заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій), що залишилося непогашеною на день набрання чинності Законом України № 423-VIII "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України", непогашеною залишилися суми пені, штрафних та фінансових санкцій на суму 17778228,01 грн., що на його думку згідно закону підлягають списанню.

Наказом ТзОВ "Рівнетеплоенерго" № 33 від 17.09.2015 року було створено комісію з питань реструктуризації та списання заборгованості.

Протоколом з питань реструктуризації та списання заборгованості (пені, штрафних санкцій) від 18.09.2015 року вищевказана комісія на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вирішила провести списання з обліку ТзОВ "Рівнетеплоенерго" кредиторської заборгованості перед ПАТ "НАК "Нафтогаз", зокрема, за договором № 14/2608/11 від 30.09.2011 року, а саме у сумі 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. три процента річних, що разом складає 1303852,44 грн., про що повідомила ПАТ "НАК "Нафтогаз" листом від 23.09.2015 року № 03-05/3091/2368.

Апеляційний господарський суд вважає за необхідне зазначити, що 06.06.2015 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України" від 14.05.2015 року № 423-VIII, яким внесені зміні, зокрема, до Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу".

Так, статтю 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" доповнено частиною 13 такого змісту: "Заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій за природний газ, спожитий в період з 01.01.2014 року до 31.12.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), не погашена на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України", підлягає реструктуризації шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору про реструктуризацію заборгованості. Ця реструктуризація здійснюється за умови погашення в трьохмісячний строк з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України"" теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями заборгованості за природний газ, спожитий до 01.01.2014 року (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій, що підлягають стягненню на підставі рішення суду), що залишилася непогашеною на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України". Зазначені пені, штрафні та фінансові санкції підлягають списанню та не можуть бути предметом подальшого продажу за умови виконання вимог цієї частини. У типовому договорі про реструктуризацію заборгованості визначаються, зокрема, порядок реструктуризації і погашення заборгованості, загальна сума реструктуризованої заборгованості, строк її погашення, розмір щомісячних платежів, права та обов'язки сторін. Форма типового договору про реструктуризацію заборгованості затверджується Кабінетом Міністрів України".

З правового аналізу зазначених законодавчих змін вбачається, що предметом його регулювання є заборгованість теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій, не погашена станом на 06.06.2015 року, за природний газ, спожитий протягом 2014 року, яка реструктуризується шляхом розстрочення на 24 місяці на підставі типового договору. При цьому, сплата теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк, починаючи з 06.06.2015 року, заборгованості за природний газ, спожитий в попередній період, тобто до 2014 року, є лише передумовою для такої реструктуризації і укладення відповідного договору.

Водночас, законодавець чітко визначив, що списання пені, штрафних та фінансових санкцій може відбутись лише за умови виконання сторонами вказаних вимог, тобто після сплати теплогенеруючими та/або теплопостачальними організаціями в 3-х місячний строк заборгованості за газ, спожитий до 2014 року, і після укладення договору про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий протягом 2014 року, отже списання пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів процедури реструктуризації цієї заборгованості (останнім етапом саме реструктуризації), отже не може розглядатись відокремлено від реструктуризації.

В обґрунтування заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відповідач зазначив про виконання ним вимог Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а саме сплату в 3-х місячний строк боргу за газ, спожитий до 2014 року, що, на його думку, є підставою для списання штрафу, пені, інфляційних та річних, нарахований на цей борг, суми яких охоплюються спірним наказом.

У зв'язку з цим, на підставі рішення комісії ТзОВ "Рівнетеплоенерго" з питань реструктуризації та списання заборгованості, на підставі ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" вирішено провести списання з обліку ТзОВ "Рівнетеплоенерго" кредиторську заборгованість перед ПАТ "НАК "Нафтогаз", зокрема, за договором № 14/2608/11 від 30.09.2011 року, а саме у сумі 512319,52 грн. пені, 546405,79 грн. штрафу, 40277,24 грн. інфляційних втрат, 204849,89 грн. три процента річних, що разом складає 1303852,44 грн., про що повідомила ПАТ "НАК "Нафтогаз" листом від 23.09.2015 року № 03-05/3091/2368.

Однак, позивач, заперечуючи проти такого одностороннього списання зазначив про те, що норма ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" не поширює своєї дії на вказані правовідносини в контексті визнання наказу у справі таким, що не підлягає виконанню, адже у цій справі стягнено борг за газ, спожитий у 2011-2012 роках, однак між сторонами договір про реструктуризацію заборгованості за газ, спожитий у 2014 році, який є необхідною передумовою для списання пені, не укладався.

Вказані обставини свідчать про наявність між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та ТзОВ "Рівнетеплоенерго" спору про право останнього на припинення зобов'язання щодо штрафних та фінансових санкцій.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Згідно зі ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

За змістом зазначених норм, права або інтереси особи підлягають судовому захистові у разі їх порушення, невизнання або оспорювання іншою особою.

Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

Положеннями ст. 20 ГК України та ст. 16 ЦК України визначені способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання, зокрема, визнання права та припинення правовідношення.

За приписами ст. 4-1 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом.

Згідно зі ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи, зокрема, за позовними заявами, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Позов про визнання права, зокрема, на списання штрафних та фінансових санкцій, набутого за Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу", або ж про припинення правовідношення, в якому відповідач виступає боржником, що зобовязаний сплатити пеню, інфляційні та річні за неналежне виконання зобов'язання, подається у випадках, коли належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою. Тобто метою подання таких позовів є усунення невизначеності у взаємовідносинах суб'єктів, створення необхідних умов для реалізації права, запобігання дій зі сторони третіх осіб, які перешкоджають його здійсненню, встановлення правових підстав, з якими законодавчі приписи або дії осіб пов'язують припинення правовідношення, що, в свою чергу, в разі задоволення таких вимог буде засвідчувати наявність або відсутність обов'язків у особи або їх припинення, визнання особи такою, що має або втратила право, тощо.

Відтак, за змістом наведених законодавчих приписів, права особи, які не визнаються або оспорюються, у вказаних вище способах їх захисту (визнання права та припинення правовідношення), захищаються судами в порядку позовного провадження, процедура якого визначена розділами І-ХІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 117 ГПК України господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

За приписами пунктів 3.1, 3.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 року № 9 (із змінами і доповненнями) ч. 4 ст. 117 ГПК України містить підстави визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за заявами стягувачів або боржників, поданими в порядку зазначеної статті, які слід розглядати за правилами ГПК у межах вже розглянутої справи, у разі:

- якщо його видано помилково;

- якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин (наприклад, у разі скасування чи зміни в апеляційному або в касаційному порядку чи за результатами перегляду за нововиявленими обставинами рішення, на підставі якого наказ було видано, якщо на момент таких скасування чи зміни наказ ще не було виконано повністю або частково).

Отже, враховуючи імперативні приписи ст. 124 Конституції України та ст. 115 ГПК України щодо обов'язковості виконання судового рішення, що набрало законної сили, норма ч. 4 ст. 117 ГПК України визначає можливість припинення виконання судового рішення, яке набрало законної сили, лише внаслідок наявності для цього безумовних і безспірних підстав, тобто є процедурною нормою, що врегульовує правовідносини між боржником і стягувачем на стадії виконання рішення, втім не встановлює процесуального механізму вирішення судом спору про право на цій стадії господарського процесу.

Таким чином апеляційний господарський суд зазначає, що обставини, на підставі яких господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню, мають бути безспірними та безпосередньо засвідчувати факт припинення зобов'язань боржника, адже в іншому випадку між сторонами з цього приводу виникає спір про право, який не можливо вирішити лише шляхом застосування процесуальної норми.

Відтак, оскільки стягувачем за наказом не визнається право боржника, яке він вважає набутим на підставі приписів ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" (в редакції Закону України від 14.05.2015 року № 423-VIІІ "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України") на списання в односторонньому порядку штрафних та фінансових санкцій, а зобов'язання з їх оплати за спірним наказом припиненим, між сторонами існує спір про відповідне право, який до його вирішення в загальному порядку та встановлення судом обставин наявності/відсутності вказаного права, позбавляє господарський суд підстав для застосування приписів ч. 4 ст. 117 ГПК України до судового наказу в частині стягнення пені та штрафу.

Суд першої інстанції, задовольняючи заяву товариства про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення пені та штрафу, не врахував вказаних вище норм та дійшов безпідставного висновку, що пеня та штраф, стягнені за рішенням суду, є погашеними на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо стабілізації фінансового стану НАК "Нафтогаз України", адже, цей закон лише надає можливість їх списання після укладення між сторонами договору про реструктуризацію, втім не встановлює автоматичного їх погашення і, відповідно, припинення обов'язку боржника, тим більше за його одностороннім рішенням.

При цьому, необхідно зазначити, що законодавець чітко встановив, що списання пені, штрафних та фінансових санкцій є одним із елементів процедури реструктуризації цієї заборгованості (останнім етапом реструктуризації), тому не може розглядатись відокремлено від такої реструктуризації. Зі змісту даної статті, списання пені, штрафних та фінансових санкцій являється правом теплогенеруючих та/або теплопостачальних організацій, проте реалізація такого права прямо залежить від виконання такими організаціями необхідних передумов та укладання договору про реструктуризацію заборгованості. Тобто відсутність такого договору виключає можливість для застосування механізму списання пені, штрафних та фінансових санкцій, передбачених цим Законом. Поряд з цим судами установлено, та сторонами не заперечується, що договір про реструктуризацію заборгованості за спожитий у 2014 році природний газ між сторонами у справі не укладався.

(Аналогічні висновки викладені у постанові Вищого господарського суду України від 12.05.2016 року у справі № 918/398/13).

За таких обставин, оскаржена ухвала господарського суду підлягає скасуванню в частині часткового задоволення заяви ТзОВ "Рівнетеплоенерго" та в частині визнання наказу від 18.03.2014 року у справі № 918/2063/13 таким, що не підлягає виконанню в частині стягнення 512319,52 грн. пені та 546405,79 грн. штрафу.

Відповідно до приписів ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Частиною 2 ст. 625 ЦК України унормовано, що в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, правомірним є висновок про те, що 3% річних та інфляційні втрати є збільшенням розміру грошового зобов'язання боржника, пов’язаним з його простроченням і не є санкціями, а тому в цьому випадку не можуть бути списані відповідно до ч. 13 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" в редакції Закону України № 423-VIII від 14.05.2015 року.

(Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 20.12.2010 року у справі № 3-57гс10 і від 04.07.2011 року у справі № 3-65гс11).

Апеляційний господарський суд, також вважає за необхідне зазначити про помилковість застосування приписів Закону України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" від 12.05.2011 року № 3319-VI та Закону України від 06.09.2012 року №5213-УІ "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу учасників Державного концерну "Укроборонпром", оскільки вони не стосуються спірних правовідносин.

Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на ТзОВ "Рівнетеплоенерго".

Керуючись ст.ст. 91, 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволити.

2. Ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 року у справі № 918/2063/13 скасувати в частині часткового задоволення заяви та в частині визнання таким, що не підлягає виконанню наказу господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 року у справі № 918/2063/13 в частині стягнення 512319,52 грн. пені та 546405,79 грн. штрафу і в цій частині відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" про визнання наказу господарського суду Рівненської області від 18.03.2014 року у справі № 918/2063/13 таким, що не підлягає виконанню.

В іншій частині ухвалу господарського суду Рівненської області від 16.05.2016 року у справі № 918/2063/13 залишити без змін.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнетеплоенерго" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 1378,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити господарському суду Рівненської області видати відповідний наказ із зазначенням необхідних реквізитів.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

6. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Коломис В.В.

Суддя Петухов М.Г.