Рішення № 59004829, 14.07.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16

тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа № 911/1968/16

Суддя А.С. Грєхов, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Управління поліції охорони в Київській області

до відповідача комунальний заклад Тетіївської районної ради "Тетіївський районний центр первинної медико – санітарної допомоги"

про стягнення заборгованості у розмірі 1 408,60 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Управління поліції охорони в Київській області (надалі – позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до комунального закладу Тетіївської районної ради "Тетіївський районний центр первинної медико – санітарної допомоги" (надалі – відповідач) про стягнення 1 408,60 грн основного боргу з покладенням на відповідача сплати судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов’язань за договором на централізовану охорону майна на об’єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України № 726/15 від 20.02.2015.

12.07.2016 року на адресу суду представник позивача направив клопотання про відкладення розгляду справи, у зв’язку з його участю в іншому судовому засіданні, про що надав докази.

В судове засідання 14.07.2016 не з'явився представник позивача, відповідач в судове засідання також не забезпечив явку свого повноважного представника, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов до суду не надав.

14.07.2016 року у судовому засіданні розглянувши клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, суд зазначає, що ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, зобов'язує сторони та інших учасників процесу добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Явка в судове засідання представників сторін це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами.

Справу від імені підприємства можуть вести керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства.

Представником позивача не подано доказів, що представник, який не мав можливості з'явитись на вказане судове засідання, є єдиним можливим представником управління, за відсутності якого справа не може бути розглянута.

Зважаючи на викладені вище обставини, клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.9.1, 3.9.2 Постанова Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

Як вбачається з матеріалів справи, ухвала суду надсилалась відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві та Спеціальному витягу з ЄДРПОУ, що свідчить про те, що він був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи.

Відповідач не скористався правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, та відзив на позовну заяву не надав.

Враховуючи, що неявка сторін в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, а також зважаючи на строки, передбачені ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, щодо терміну розгляду справи, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за відсутності представників сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення приймається судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Згідно з ч. 1 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, прийняте рішення оголошується господарським судом у судовому засіданні після закінчення розгляду справи.

У судовому засіданні 14.07.2016 після виходу з нарадчої кімнати судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

20.02.2015 року між Управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області (постановою КМУ № 834 від 13.10.2015 було ліквідовано Управління Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області і створено Управління поліції охорони в Київській області, (охорона, позивач у справі) та комунальним закладом Тетіївської районної ради "Тетіївський районний центр первинної медико – санітарної допомоги" (замовник, відповідач у справі) укладено договір на централізовану охорону майна на об’єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України № 726/15 (надалі – Договір), відповідно до умов якого (пункт 2.1. Договору) замовник доручає, а охорона зобов’язується здійснювати охорону майна замовника на об’єкті та обслуговування сигналізації на цьому об’єкті. За цим Договором охорона не приймає майно замовника на зберігання і не вступає у володіння ним.

Згідно з п. 1, 2 та 3 додаткової угоди б/н від 01.12.2015 року про заміну сторони в договорі від 20.02.2015 № 726/15, починаючи з 01.12.2015 права і обов’язки за Договором від 20.02.2015 № 726/15 переходять від Управління ДСО при ГУ МВС України в Київській області до виконавця (Управління поліції охорони в Київській області). Оплата послуг за Договором від 20.02.2015 № 726/15 здійснюється замовником на розрахунковий рахунок виконавця. Цей договір вступає в дію з 01.12.2015 і діє до закінчення терміну основного договору.

Відповідно до п. 2.2 Договору, охорона майна, що знаходиться на об’єкті, здійснюється охороною у дні і години, вказані у Дислокації, за адресою: м. Тетії, вул. Цвіткова, 26.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що вказівки охорони по виконанню встановленого режиму охорони, впровадженню та утриманню сигналізації у відповідності з діючими нормативними актами МВС України є обов’язковими для замовника.

Згідно з п. 2.4. Договору, періодом охорони майна на об’єкті вважається час з моменту прийняття охороною сигналізації, якою обладнаний об’єкт, під спостереження ПЦС до зняття її з-під спостереження замовником у відповідності до Інструкції з правил користування сигналізацією (далі – Інструкція).

Відповідно до п. 3.2. Договору, вартість наданих послуг по охороні за договором на кожний окремий місяць розраховується сторонами на підставі дислокації та розрахунку, відповідно до кількості годин надання цих послуг в кожному окремому місяці та їх вартості. Оплата за послуги охорони здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок охорони до 15 числа поточного місяця за попередній. Датою оплати вважається дата зарахування коштів замовника на банківський рахунок охорони.

Між управлінням Державної служби охорони при ГУ МВС України в Київській області та відповідачем підписані Додатки № 1 та № 2 до договору № 726/15 від 20.02.2015, Дислокація, Розрахунок та Додаток до розрахунку, згідно з якими між сторонами визначені вартість годин спостереження та утримання групи затримання, вартість обслуговування однієї умовної установки засобів ОПС, використання каналу GSM., а також загальна вартість охорони по усім послугам за рік

Крім цього, між сторонами у справі підписаний додаток № 3 до договору № 726/15 від 20.02.2015 Протокол узгодження договірної ціни за здійснення заходів охорони, згідно з яким сторони дійшли згоди щодо договірної ціни по здійсненню заходів охорони.

Пунктом 13.1 Договору передбачено, що відповідно до п. 3 ст. 631 Цивільного кодексу України, цей договір укладається сторонами строком на 1 рік і починає свою дію з 01.01.2015 року. Якщо за один місяць до закінчення строку дії Договору жодна із сторін не повідомить іншу сторону про припинення дії Договору, дія Договору вважається продовженою за згодою обох сторін на кожний наступний рік.

Позивач належним чином та в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання згідно з умовами договору, надавши відповідачу в період: з січня по лютий 2016 послуги з охорони майна на об’єкті та обслуговування сигналізації на ньому, всього в загальній сумі 1 408, 60 грн.

Проте, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань вартість наданих позивачем послуг відповідачем не сплаченою.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором про надання послуг, а тому до нього застосовуються положення законодавства про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов’язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії, або здійснення певної діяльності, а замовник зобов’язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов’язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частина друга цієї ж статті передбачає, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов’язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається із матеріалів справи, позивач свої зобов’язання згідно умов договору виконував належним чином та в повному обсязі, що підтверджується копіями оформлених у відповідності до умов договору актами прийому-здачі виконаних робіт/послуг за січень 2016 № ТЕТ-000097 та за лютий 2016 № ТЕТ-000202.

Дослідженням змісту вказаних актів господарським судом встановлено їх підписання без зауважень та відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов Договору, тобто, відповідач не заперечував стосовно наданих послуг за підписаними актами.

Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання щодо надання послуг у відповідності до умов договору.

Відповідач же свої зобов'язання по оплаті наданих послуг в період з січня 2016 по лютий 2016 не виконав.

Оскільки заборгованість відповідача перед позивачем за надані, згідно з умовами договору на централізовану охорону майна на об’єкті підрозділом Державної служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України № 726/15 від 20.02.2015 на час прийняття рішення не сплачена, а розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення з відповідача 1 408,60 грн. визнається судом та підлягає задоволенню.

Враховуючи наведе вище, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовий збір у відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись статтями 1, 4, 4-2, 4-3, 22, 33-35, 43, 49,77, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з комунального закладу Тетіївської районної ради "Тетіївський районний центр первинної медико – санітарної допомоги" (09800, Київська область, Тетіївський район, місто Тетіїв, вулиця Цвіткова, будинок 26, ідентифікаційний код: 38207928) на користь Управління поліції охорони в Київській області (01033, місто Київ, вулиця Гайдара, 8, ідентифікаційний код: 40109063) 1 408,60 грн (одну тисячу чотириста вісім гривень шістдесят копійок) боргу та 1 378,00 грн (одну тисячу триста сімдесят вісім гривень) судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено – 18.07.2016 року

Суддя А.С. Грєхов