Рішення № 59004363, 14.07.2016, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" липня 2016 р. Справа № 906/424/16

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Маріщенко Л.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Невисевич О.М. - директор (наказ №24-к від 01.02.2014;

Невисевич М.В. - довіреність від 07.06.2016

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (м. Коростишів Житомирська область)

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (м. Коростишів Житомирська область)

про стягнення 29769,20 грн.

Позивачем подано позов до господарського суду про стягнення з відповідача на його користь 29769, 20 грн неустойки, з яких за прострочення користування критим столом НОМЕР_2 в сумі 11856, 00 грн, за користування торговими майданчиками НОМЕР_3 в сумі 15348, 20 грн та НОМЕР_5 в сумі 2565, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконала рішення господарського суду Житомирської області від 20.02.2015 у справі № 906/1196/14, що набрало законну силу, яким було стягнуто з неї 2219, 55 грн заборгованості з орендної плати, 3394, 70 грн неустойки та зобов'язано звільнити критий стіл НОМЕР_2, торгівельні майданчики НОМЕР_3, НОМЕР_5, що являлись предметом договорів оренди №361 від 31.12.2013 та № 362 від 31.12.2013.

Ухвалою господарського суду від 05.05.2016 було порушено провадження у даній справі.

Ухвалою від 30.06.2016 за клопотанням представника позивача строк розгляду справи продовжений по 20.07.2016 включно на підставі ч. 4 ст. 69 ГПК України.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про причини неявки суд не повідомлено, проте 11.07.2016 на адресу суду за підписом представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у позові повністю, оскільки вважає, що договори оренди №361 від 31.12.2013 та № 362 від 31.12.2013, що укладались між позивачем та відповідачем суперечать чинному законодавству, а тому просить господарський суд відповідно до п. 1 ст. 83 ГПК України визнати недійсними пов'язані з предметом спору договори оренди.

Враховуючи вищевикладене та беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.1.1 Статуту, Підприємство Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" (далі позивач) є підприємством, створеним Коростишівською районною спілкою споживчих товариств, яка є його засновником та власником всього майна (а. с. 37 - 40).

Згідно з п.1.2 Статуту, позивач також є правонаступником прав та обов'язків Кооперативного підприємства "Кооперативний ринок" й створений виділенням з райспоживспілки на базі майна КП "Кооперативний ринок" відповідно до рішення ради засновників зборів від 25.11.2003., протокол №5 з передачею йому прав і зобов'язань райспоживспілки в межах прав та зобов'язань КП "Кооперативний ринок".

Відповідно до пп. 2.3.2 та 2.3.3. п. 2.3 Статуту позивача, одним з предметів діяльності підприємства є організація і надання ринкових послуг населенню, організація, підприємствам, що здійснюють торгівлю на ринку і надають послуги та надання в оренду основних засобів та торгових місць ринку.

31.12.2013 між Підприємством Коростишівської райспоживспілки «Кооперативний ринок» (орендодавець/позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар/відповідач), було укладено договір оренди №361 від 31.12.2013 (а.с. 30-31), відповідно до якого предметом договору є критий стіл НОМЕР_2, загальною площею 4 кв.м (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.3 договору № 361 об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.

Згідно п.п. 2.1. договору №361 Орендодавець передає Орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі.

Згідно акту приймання-передачі орендодавець передає орендарю об'єкт оренди за актом приймання-передачі, що є невід'ємною частиною даного договору, в якому сторони зазначають стан об'єкта оренди на момент передачі.

Орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.6 Договору, а саме з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р. (п.п. 2.3. договору №361).

Також пунктом 3.1. договору №361 орендна плата складає 312,00 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Крім цього, 31.12.2013 між сторонами по справі було укладено договір №362 (а.с.32-33), відповідно до якого предметом договору є торгівельний майданчик НОМЕР_3, НОМЕР_4, загальною площею 7кв. м та 1 кв. м. місцезнаходження якого зазначене на плані розміщення торговельних місць ринку (п.п. 1.1. договору).

Відповідно до п.п. 1.3 договору №362 об'єкт оренди надається орендодавцем у тимчасове платне користування орендарю для провадження торговельної діяльності.

Орендар встановив на торгівельному майданчику НОМЕР_3 металевий кіоск, в якому проводить торгівельну діяльність. На торгівельному майданчику НОМЕР_5 орендар встановив дерев'яну конструкцію, яку використовує в своїй торгівельній діяльності.

Пунктом 2.1. договору №362 сторони погодили, що орендар набуває права користування об'єктом оренди з дати початку дії договору відповідно до п.п. 6 договору №362, а саме з 01.01.2014 р. по 31.12.2014 р.

Орендна плата складає 403,90 грн. (т.м.-№ НОМЕР_3) та 67,50 грн. (т.м.-№ НОМЕР_4), загалом в сумі - 471,40 грн. на місяць та вноситься орендарем на розрахунковий рахунок або в касу орендодавця до 10 числа місяця, за який проводиться оплата.

Відповідно п. 4.3.3 вказаних договорів "361, 362 від 31.12.2013 орендар зобов'язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Вищенаведені договори укладено на 1 рік, і діяли останні з 01.01.2014 до 31.12.2014 (п.п. 6.1. договору).

Позивачем та відповідачем підписано акт прийому-передачі (а.с. 34) у тимчасове користування критого столу, зазначеного у п.п. 1 договору оренди №361 від 21.12.2013.

Відповідно до п. 4.3.3 Договору відповідач взяла на себе зобов'язання своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконувала, а тому рішенням господарського суду Житомирської області, що вступило в законну силу від 20.02.2015 у справі №906/1196/14 було стягнуто з відповідача ОСОБА_3 на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок" - 2219, 55 грн заборгованості по орендній платі та 3394, 70 грн неустойки за договорами оренди №361, 362 від 31.12.2013. Крім того даним рішенням суду зобов'язано відповідача звільнити критий стіл НОМЕР_2 загальною площею 4 кв. м на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", що знаходиться за адресою Житомирська область, м. Коростишів, вул. Шевченко, 40 шляхом підписання акту приймання-передачі та торговельні майданчики НОМЕР_3, НОМЕР_5. загальною площею 7 кв. м та 1 кв. м на території Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок".

Позивач у своєму позові зазначив, що станом на 15.04.2016 ОСОБА_3 не виконано рішення суду щодо звільнення критого столу та торгових майданчиків та продовжує використовувати їх у своїй торгівельній діяльності, а ПР "Кооперативний ринок" несе витрати.

01.04.2016 позивачем у складі комісії складено акт про те, що ОСОБА_3 станом на 01.04.2016 здійснює торгову діяльність на ПР "Кооперативний ринок" (м. Коростишів, вул. Шевченко, 40) на критому столі НОМЕР_2 на торгівельних майданчиках НОМЕР_3 та НОМЕР_5 (а.с. 13)

На підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, позивачем нарахована відповідачу неустойку за час прострочення користування річчю з 01.09.2014 по 01.04.2016 за критий стіл НОМЕР_2 - 11856, 00 грн (312 грн х 2 = 624 х 19 місяців) та за торгові майданчики НОМЕР_3 - 15348, 20 грн ( 403, 90 грн х 2= 807, 80 х 19 місяців) та за НОМЕР_5 - 2565, 00 грн ( 67, 50 грн х 2 = 135 х 19 місяців), що разом складає 29769, 20 грн.

У свою чергу, відповідачем було подано відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві та визнати договори оренди №361 та №362 від 31.12.2013 недійсними.

Також відповідач, заперечуючи проти позову, вказала, що договір не містить роз'яснення того, що являють собою об'єкти оренди. На місцевості торгівельні майданчики являють собою частину заасфальтованої земельної ділянки, на якій знаходиться об'єкт оренди - критий стіл позивача загальною площею 4 м.кв. Ця площа нерозривно пов'язана із земельною ділянкою, оскільки безпосередньо на земельну ділянку нанесено асфальтне покриття, тому фактичним предметом договору оренди є частина земельної ділянки. Зазначає, що земельна ділянка, на яку нанесено асфальтне покриття (торгівельний майданчик за договором), що розташована по вул. Шевченка,40 в м.Коростишеві, рішенням Коростишівської міської ради від 17.10.2002 віднесена до земель комунальної власності. Цим же рішенням було припинено право постійного користування земельною ділянкою по вул. Шевченка,40 Коростишівському кооперативному ринку. Оскільки асфальтне покриття не може бути самостійним цивільним об'єктом, а земельна ділянка не належить орендодавцю (позивач), останній не наділений правом передання цього майна у найм.

Відповідач також вказує, що Коростишівська міська рада, як власник земельної ділянки по вул. Шевченка, 40 володіє виключним правом на розпорядження зазначеною земельною ділянкою. Договір, укладений з позивачем, спрямований на використання земель комунальної власності всупереч закону, порушує публічний порядок, тому є нікчемним та таким, що не породжує жодних правових наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови. Нікчемний правочин, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України не потребує визнання його таким в судовому порядку.

Представники позивача, заперечуючи проти тверджень відповідача, вказали, що обставини щодо відповідності чинному законодавству договорів оренди укладених між сторонами, були встановлені господарськими судами та судами апеляційної інстанції, а тому не підлягають доказуванню, зокрема і у справі 906/1196/14.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, суд прийшов до висновку про задоволення позову з огляду на таке.

Згідно із ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 с. 627 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами виникли на підставі договорів оренди № 361, №362 від 31.12.2013.

Відповідно до п. 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Сплата наймачем орендної плати у встановлений строк є обов'язком, який випливає з положень ст.759, 762 ЦК України та умов договору.

Водночас, порушенням зобов'язання згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Неналежним виконанням , виходячи з встановлених судом обставин, є несплата відповідачем орендної плати протягом значного періоду часу, що також тягне за собою правові наслідки, передбачені ч.1 ст.782 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідач не виконала своїх договірних зобов'язань та не провела розрахунки з позивачем в установлені договорами строки, у зв'язку з чим рішенням господарського суду Житомирської області від 20.02.2015 у справі №906/1196/14 стягнено заборгованість по орендній платі та неустойку.

Відповідно до ст. 35 ГПК України, рішення суду зі справи, що набрало законної сили є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору.

Згідно із наявними в матеріалах справи актами комісії позивача від 01.04.2016 та 16.06.2016, відповідач продовжує здійснювати торгову діяльність на ПР "Кооперативний ринок" (м. Коростишів, вул. Шевченко, 40) на критому столі НОМЕР_2 та торгівельних майданчиках НОМЕР_3, НОМЕР_4. (а.с. 13, 21).

Перевіривши правильність розрахунку неустойки в розмірі 29769, 20 грн за час прострочення користування орендованим майном в період з 01.09.2014 по 01.04.2016 суд вважає дані вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають до задоволення, зазначаючи наступне.

Якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (ч.2 ст.785 ЦК України).

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

За змістом статті 33 ГПК України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3, (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Підприємства Коростишівської райспоживспілки "Кооперативний ринок", (12501, м.Коростишів Житомирської області, вул.Шевченка 40, ідентифікаційний код 31843604):

- 29769, 20 грн неустойки;

- 1378, 00 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 18.07.16

Суддя Маріщенко Л.О.

Віддрукувати: 1- в справу

2, 3 - сторонам (рек. з пов.)