Рішення № 59004317, 11.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.07.2016р. Справа №905/1679/16

за позовом: Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ, код ЄДРПОУ 00169845

до відповідача: Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка, код ЄДРПОУ 32442610

про стягнення 862354,61 грн

Суддя: Паляниця Ю.О.

Секретар судового засідання: Бикова Я.М.

У засіданні брали участь:

від позивача: ОСОБА_1 за дов.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка про стягнення боргу за активну електроенергію у розмірі 850364,31 грн, спожиту у квітні, травні, липні 2013 року; боргу за реактивну електроенергію в сумі 11990,30 грн, спожиту у квітні, травні 2013 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №827 від 30.04.2004р. про постачання електричної енергії, внаслідок чого у Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» утворилась заборгованість за активну електроенергію в сумі 850364,31 грн та реактивну електроенергію у розмірі 11990,30 грн.

Відповідач у судові засідання 07.06.2016р., 11.07.2016р. не зявився, будь-яких пояснень по суті спору не надав, витребуваних судом документів не представив. Одночасно, за висновками суду, Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи з урахуванням наступних обставин.

За приписами ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається учасникам судового процесу за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до п.11 листа №01-8/123 від 15.03.2007р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році» до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Статтею 93 Цивільного кодексу України встановлено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За змістом ч.4 ст.89 вказаного Кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Згідно із спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 11.07.2016р. місцезнаходженням відповідача є: 86132, Донецька область, м.Макіївка, вул.Успенського, буд. 3-Б.

З огляду на те, що відповідач знаходиться на території, на яку не здійснюється пересилання поштової кореспонденції, 16.05.2016р., 10.06.2016р. на офіційному веб-порталі «Судова влада України» (dn.arbitr.gov.ua), у розділі «Новини та події суду» були розміщені оголошення про дату та час судових засідань у справі №905/1679/16, призначених на 07.06.2016р., 11.07.2016р.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобовязують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач, зокрема, у судове засідання 11.07.2016р. на виклик суду не зявився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а відсутність вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобовязання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 30.04.2004р. між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) було підписано договір №827 про постачання електричної енергії, відповідно до розділу 1 якого постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього.

За приписами п.9.4 договору №827 від 30.04.2004р. останній набирає чинності з дня його підписання і укладається на термін до 31.12.2008р. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи зміст пояснень б/н від 07.07.2016р. позивача, що надійшли до господарського суду 08.07.2016р., суд дійшов висновку, що зобовязання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувались кожний наступний рік та були чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

За приписами п.п.2.2.2, 2.3.4 договору №827 від 30.04.2004р. позивач зобовязався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару, а споживач зобовязався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії.

Як свідчать матеріали справи, у квітні, травні, липні 2013 року постачальник поставив Державному підприємству «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» активну електроенергію на суму 1351924,06 грн (1082339 кВт/год) та у квітні, травні 2013 року реактивну електроенергію на суму 11990,30 грн (221192 кВАр/год).

При цьому, за твердженням позивача, відповідач встановлений договором обовязок по оплаті поставленої електричної енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» заявлено вимоги про стягнення боргу за активну електроенергію в сумі 850364,31 грн та реактивну електроенергію у розмірі 11990,30 грн.

Згідно із вимогами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобовязання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу норм ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За правилами п.3.1.1 договору №827 від 30.04.2004р. постачальник має право одержувати від споживача плату за поставлену електричну енергію за роздрібними тарифами.

За змістом п.3.2 додатку №5 «Порядок розрахунків» до вказаного правочину споживач здійснює оплату отриманих від постачальника рахунків за спожиту активну електроенергію самостійно шляхом перерахування грошових коштів у наступні терміни та в наступних розмірах:

-до 04 числа щомісячно здійснює оплату суми рахунку для резервування електричної енергії на покриття екологічної/аварійної броні в наступному розрахунковому періоді;

-до 06 числа поточного місяця сплачує суму за фактично спожиту в звітному розрахунковому періоді активну електроенергію;

-до 06 числа поточного місяця здійснює оплату поточного споживання електроенергії у розмірі 100% від суми одержаного планового рахунку.

Крім того, відповідно до п.4 додатку №5 «Порядок розрахунків» до договору №827 від 30.04.2004р. постачальник зобов?язується щомісячно надавати, а споживач зобов?язується щомісячно сплачувати одержані рахунки за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії (з урахуванням ПДВ) у такому порядку:

- 01 числа щомісячно постачальник надає уповноваженому представнику споживача, який зявляється у службу енергозбуту постачальника відповідно до п.2.4 цього додатку, рахунок на послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії у звітному розрахунковому періоді;

- споживач у 5-ти денний термін після отримання рахунку сплачує вартість послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії.

Як свідчать матеріали справи, позивач надав, а відповідач прийняв наступні рахунки:

- №4350/4/1 на оплату активної електроенергії, отриманої у квітні 2013 року на суму 404558,35 грн,

- №1476/5/1 на оплату активної електроенергії, отриманої у травні 2013 року на суму 419067,70 грн,

- №1476/4/1 на оплату активної електроенергії, отриманої у квітні 2013 року на суму 151319,80 грн,

- №1476/5/1 на оплату активної електроенергії, отриманої у травні 2013 року на суму 8563,70 грн,

- №1476/7/1 на оплату активної електроенергії, отриманої у липні 2013 року на суму 123283,15 грн (з урахуванням оплати на суму 245131,36 грн),

- №4350/4/2 на оплату перетікання реактивної електроенергії у квітні 2013 року на суму 5502,31 грн,

- №4350/5/2 на оплату перетікання реактивної електроенергії у травні 2013 року на суму 6487,99 грн.

Рахунки на оплату поставленої активної електроенергії на суму 1106792,70 грн (з урахуванням оплати на суму 245131,36 грн), реактивної електроенергії на суму 11990,30 грн вручені представнику відповідача у відповідності до умов договору №827 від 30.04.2004р. Факт отримання рахунків відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростований.

Відтак, з урахуванням змісту п.3.1.1 договору №827 від 30.04.2004р., п.п.3.2, 4 додатку №5 «Порядок розрахунків» до вказаного правочину, господарським судом встановлено, що строк виконання зобовязань відповідача з оплати активної електроенергії 1351924,06 грн, реактивної електроенергії 11990,30 грн настав.

Проте, за твердженнями позивача, які відповідачем в порядку норм ст.ст.4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростовані, всупереч умовам укладеного договору і положенням ст.ст.526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, Державне підприємство «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» за одержану електричну енергію у повному обсязі не розрахувалось.

Виходячи зі змісту наявної в матеріалах справи виписки філії «Донецьке обласне управління» АТ «Ощадбанк», 24.05.2013р. відповідач перерахував на користь позивача за фактично отриману активну електроенергію 135289,92 грн (рахунок №1476/4/1 від 30.04.2013р.), 17.06.2013р. 5317,69 грн (рахунок №1476/5/1 від 31.05.2013р.), 31.07.2013р. 245131,36 грн (рахунок №1476/7/1), 27.08.2013р. 100820,78 грн (рахунок №1476/7/1), 28.08.2013р. - 15000 грн (рахунок №1476/7/1), що загалом становить 501559,75 грн.

З огляду на наведене, заборгованість Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» на теперішній час становить 850364,31 грн за активну електроенергію, 11990,30 грн за реактивну електроенергію.

Ухвалами господарського суду від 11.05.2016р., 07.06.2016р. відповідача було зобовязано надати, в тому числі, докази часткової чи повної оплати відповідачем, визначеної позивачем заборгованості (за наявності).

Відповідач вимоги суду у визначеній частині не виконав, витребуваних судом документів не представив, наявність заборгованості за активну електроенергію в сумі 850364,31 грн та реактивну електроенергію в розмірі 11990,30 грн не спростував.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобовязання за договором №827 від 30.04.2004р. виконав належним чином, зауважень щодо кількості та якості спожитої електричної енергії від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за спірним договором обовязки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» на користь позивача суми боргу за активну електроенергію 850364,31 грн, реактивну електроенергію 11990,30 грн, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в сумі 12935,32 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Одночасно, виходячи з того, що за подання розглядуваної позовної заяви позивач на підставі платіжного доручення №2116503088 від 29.04.2016р. сплатив судові витрати у більшому розмірі ніж передбачено діючим законодавством, Публічне акціонерне товариство «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» не позбавлено права та можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення судового збору у переплаченому розмірі (4,68 грн) в порядку норм ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля», м.Краматорськ до Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств», м.Макіївка про стягнення боргу за активну електроенергію у розмірі 850364,31 грн, спожиту у квітні, травні, липні 2013 року; боргу за реактивну електроенергію в сумі 11990,30 грн, спожиту у квітні, травні 2013 року, задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства «Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств» (86132, Донецька область, м.Макіївка, вул.Успенського, буд.3-Б, код ЄДРПОУ 32442610) на користь Публічного акціонерного товариства «ДТЕК ПЕМ-Енерговугілля» (84302, Донецька область, м.Краматорськ, вул.Островського, буд.8, код ЄДРПОУ 00169845) борг за активну електроенергію 850364,31 грн; борг за реактивну електроенергію 11990,30 грн, а також судовий збір в сумі 12935,32 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 07.06.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 15.07.2016р.

Суддя Ю.О.Паляниця