Рішення № 59004300, 12.07.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

12.07.2016 Справа № 905/1184/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів: Шилової О.М., Паляниці Ю.О., розглянувши позовну заяву Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» м. Красний Лиман Донецька область

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» м. Красний Лиман Донецька область

про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 63269,16 грн., інфляційних витрат у розмірі 706,90 грн., 3% річних у розмірі 245,67 грн., пені у розмірі 3 603,20 грн.

Представники сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача: не зявився

СУТЬ СПОРУ:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» м. Красний Лиман Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Вимпел» м. Красний Лиман Донецька область про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання в сумі 63269,16 грн., інфляційних витрат у розмірі 706,90 грн., 3% річних у розмірі 245,67 грн., пені у розмірі 3 603,20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного договору на постачанння теплової енергїї №53 від 25.12.2015р., позивач зобовязався постачати відповідачу теплову енергію, а відповідач зобовязався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами в строки, передбачені даним договором.

Відповідач свої зобовязання у повному обсязі не виконав, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 63269,16грн.

Нормативно позовні вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 509, 526, 527, 530, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 54, 55, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України.

10.05.2016 року позивач через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи та заяву про зменшення розмір позовних вимог,у якій просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 706,90 грн., 3% річних у розмірі 245,67 грн., пеню у розмірі 3603,20 грн., судовий збір у розмірі 1378,00 грн. та додає акт звірки взаємних розрахунків на суму 63269,16 грн. станом на 06.05.2016 року.

Суд, керуючись вимогами ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду.

Розглянувши надані документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

25.12.2015р. між Обласним комунальним підприємством «Донецьктеплокомуненерго» в особі директора Виробничої Одиниці «Краснолиманська тепломережа» ОСОБА_1, що діє на підставі Положення про ВО та довіреності № юр/595 від 23.03.2015 р. (теплопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вимпел» (споживач), в особі директора ОСОБА_2 укладено договір на постачання теплової енергії №53.

Відповідно до п.1.1. договору, теплопостачальна організація бере на себе зобовязання постачати Споживачеві теплову енергію в потрібних йому обсягах, а Споживач зобовязується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені цим договором.

Пунктом 1.2. договором передбачено, що сторони керуються Законом України «Про теплопостачання», «Правилами технічної експлуатації теплових установок і мереж», «Правилами користування тепловою енергією», іншими нормативними актами, цим договором та чинним законодавством.

Згідно до п. 2.1. договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком №1 до цього договору на такі потреби: опалення в період опалювального сезону.

Відповідно до п. 3.2. договору, споживач теплової енергії зобовязується: 3.2.1.При укладенні договору Споживач зобовязаний мати:

-документ, що підтверджує статус юридичної особи або право укладення договору;

-документ, на підставі якого Споживач знаходиться в приміщенні (св-во власності, договір-оренди,тощо).

3.2.2. Додержуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені в додатком № 1 не допускаючи їх перевищення (кількості діб опалювального періоду).

Пунктом 3.2.3. договору передбачено, що споживач теплової енергії зобовязується виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором.

Згідно п.5.1. договору, облік споживання теплової енергії проводиться:

-споживачам, що мають прилади обліку за приладами обліку;

-споживачам, що не мають прилади обліку згідно з договірними навантаженнями.

Відповідно до п. 6.1. договору, розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №2690 від 29.10.2015р. та складають:

-теплова енергія 1 Гкал 1421, 23 грн. (без ПДВ).

У залежності від цін на енергоносії, встановлених Кабінетом Міністрів України, іншими органами влади, постачальниками енергоносіїв тариф може змінюватися без узгодження зі Споживачем, але відповідності до діючого законодавства.

Загальна сума договору складається із сум вартості місячних поставок теплової енергії за весь строк дії договору.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Відповідно до п.7.2. договору, споживач несе відповідальність за:

7.2.1. Споживання теплової енергії без дозволу Теплопостачальної організації або понад встановлені договором максимальні погодинні навантаження за кожним з видів споживання- штраф у розмірі 5-кратної вартості теплоенергії, спожитої із зазначеними порушеннями.

7.2.2. Зрив, пошкодження пломб, встановлених Теплопостачальною організацією штраф у розмірі 25 % вартості теплоенергії, спожитої в попередньому розрахунковому періоді.

7.2.3. Несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

7.2.4.Споживач, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора, зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від суми боргу.

Пунктом 10.1. договору передбачено, що цей договір набуває чинності з дня його підписання сторонами. Сторони дійшли згоди, що умови цього договору поширюється на відносини між ними, які виникли з 25 грудня 2015р. до 01 жовтня 2018 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Правовідносини у сфері теплопостачання регулюються Цивільним та Господарським кодексами України, Законом України Про житлово-комунальні послуги, Законом України Про теплопостачання, Правилами постачання та користування тепловою енергією, Правилами технічної експлуатації теплопостачальних установок і теплових мереж.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про теплопостачання" постачання теплової енергії, теплопостачання, - господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії, теплоносія, споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору; споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Статтею 714 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона, постачальник, зобов'язується надавати другій стороні, споживачеві, абонентові, енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Статтею 275 Господарського кодексу України унормовано, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство, енергопостачальник, відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду, енергію, споживачеві, абоненту, який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Згідно з ч. 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

За приписами статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Отже, виходячи з наведених норм законодавства постачання теплової енергії здійснюється лише на підставі договору

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання умов договору про надання послуг з теплопостачання №53 від 25.12.2015р., позивач виставив відповідачу для оплати рахунки: №1215-53 від 21.12.2015р. на суму 4724,90грн., №116-53 від 29.01.2016р. на суму 78544,26 грн. всього на суму 83269,16грн. (а.с.23,24).

Про факт надсилання позивачем відповідачу рахунків, свідчать поштові квитанції (а.с.23,24).

На момент подання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем складає 63269,16грн.

В процесі розгляду позовної заяви, відповідачем була оплачена заборгованість у розмірі 63269,16грн., що підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 01.05.2016р., який підписаний повноважними представниками обох сторін та скріплений печатками підприємств. (а.с.45).

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Тобто, в частині стягнення основного боргу у розмірі 63269,16грн., господарський суд припиняє провадження по справі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 706,90 грн., 3 % річних у розмірі 245,67, пеню у розмірі 3603,20 грн.

Що стосується інфляційних витрат у розмірі 706,90 грн., суд зазначає наступне.

Згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур'єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Таким чином, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Також у застосуванні індексації враховуються рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97; цього листа вміщено в газеті «Бізнес» від 29.09.1997 № 39, а також в інформаційно-пошукових системах «Законодавство» і «Ліга», які мають аналогічні приписи.

Оскільки до матеріалів справи не наданий розрахунок інфляційних витрат на суму заявленої заборгованості у розмірі 63269,16 грн., а в матеріалах справи міститься лише розрахунок інфляційних витрат на суму заборгованості 78544,26 грн. за період лютий 2016р. по березень 2016р.

Враховуючи вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат у розмірі 706,90 грн.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перерахувавши пеню зазначає, що розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 760,61 грн.: за період з 02.03.2016р. по 11.03.2016р.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 2842,59 грн., суд відмовляє.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 52,00 грн.: за період з 02.03.2016р. по 11.03.2016р.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3% річних у розмірі 193,67 грн., суд відмовляє.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, п.1-1 ч.1 ст.80, статтями 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження по справі №905/1184/16 в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 63269,16грн.

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю"Вимпел" (84404, Донецька обл., місто Красний Лиман, вул. Кірова, будинок 20 "А", ЄДРПОУ 31709632 ) на користь Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» в особі виробничої одиниці обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» «Краснолиманська тепломережа» (84404, Донецька область, м. Красний Лиман, пров. Робочий 6а, ЄДРПОУ 25670552 ) 3% річних у розмірі 52 (пятдесят дві) грн. 00 коп., пеню у розмірі 760 (сімсот шістдесят) грн. 61 коп., судовий збір у розмірі 1378 (одна тисяча триста сімдесят вісім)грн.00коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 706,90грн., 3% річних у розмірі 193,67 грн., пені у розмірі 2842,59 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя О.Ю. Філімонова

Суддя О.М. Шилова

Суддя Ю.О.Паляниця

Дата складання та підписання повного тексту рішення 15.07.2016 р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу