Рішення № 59004145, 12.07.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.16р. Справа № 904/5207/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "ТЕХНОБУД", смт. Клесів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД", м. Дніпро

про стягнення заборгованості

Суддя Мартинюк С.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1, дов. № 169 від 08.07.2016 року, представник;

від відповідача: ОСОБА_2, дов. № 2 від 20.05.2016 року, представник;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "ТЕХНОБУД" звернулось до господарського суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" про стягнення заборгованості в розмірі 1143674,72 грн., пені в розмірі 493 816,81 грн. та 18% річних в розмірі 261 697,84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №130/04-К/10 від 29.04.2010 року в часині повного та своєчасного розрахунку.

Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги визнає, просить суд відстрочити виконання рішення суду до 01.07.2017 року.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу не заявлялось.

У порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 12.07.2016року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клесівський кар'єр нерудних копалин «ТЕХНОБУД» (далі - Позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торгівельно - промислове підприємство ТД» (далі - Відповідач, Покупець) було укладено Договір поставки № 130/04-К/10 від 29 квітня 2010 р. (далі -Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору, Позивач зобов'язався поставити у власність Відповідача щебінь та відсів гранітний (далі - ОСОБА_3), а Відповідач зобов'язався прийняти та оплатити ОСОБА_3 на умовах Договору.

Положеннями п.4.1. Договору (в редакції згідно Додаткової угоди № 3 від 14.05.2012р.) встановлено, що оплата ОСОБА_3, яка поставляється, проводиться Відповідачем протягом 15 (п'ятнадцяти) календарних днів з дати поставки відповідної партії ОСОБА_3.

На виконання умов договору позивач поставив у власність Відповідача ОСОБА_3, а Відповідач прийняв ОСОБА_3, що підтверджується видатковими накладними, які містяться в матеріалах справи (а.с.14-47).

Відповідач частково розрахувався з позивачем за поставлений товар, непогашеною залишилась заборгованість в розмірі 1 143 674,72 грн., яка визнана відповідачем в повному обсязі.

02.10.2013 року між сторонами укладено Додаткову угоду № б від 02.10.2013р. відповідно до умов якої було встановлено зобов'язання Відповідача щодо погашення заборгованості в розмірі 1 143 674,72грн. до 30.04.2014 року.

28.05.2015р. між сторонами була укладена Додаткова угода № 7 до Договору, положеннями якої за взаємною згодою сторін було передбачено нарахування за прострочення Відповідачем оплати поставленої продукції штрафних санкцій (пені та 18 % річних) в загальному розмірі 627 924,42 грн. та збільшення вищевказаної заборгованості в 1 143 674,72 грн. на суму нарахованих штрафних санкцій, в результаті чого загальна сума заборгованості Відповідача перед Позивачем за Договором поставки збільшилась до 1 771 599,14 грн. встановлення зобов'язання Відповідача щодо погашення до 31.03.2016р. суми вищевказаної заборгованості в розмірі 1 143 674,72 грн. та 50 % нарахованих штрафних санкцій.

Доказів погашення заборгованості сторонами не надано.

Відповідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Виходячи з викладеного, оскільки господарським судом встановлено, що відповідачем допущено порушення строків оплати, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості в сумі 1 143 674,72 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки, Відповідач за порушення строку оплати ОСОБА_3 зобов'язаний сплатити Позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення до моменту повного виконання зобов'язання.

Відповідно до п. 7.4. вищевказаного Договору поставки (в редакції Додаткової угоди № 3 від 14 травня 2012р.), Відповідач за порушення строку оплати ОСОБА_3 додатково до пені, передбаченої п.7.2. Договору поставки, сплачує на користь Позивача 18 процентів річних від простроченої суми відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України.

На підставі вищезазначених пунктів договору позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеня в розмірі 493 816,81 грн. за загальний період з 01.05.2014 року по 10.06.2016 року (розмір пені за період з 01.05.2014 року по 28.05.2015 року розраховано та узгоджено сторонами в додатковій угоді №7 від 28.05.2015 року), яка підлягає задоволенню.

Також позивачем нараховано та заявлено до стягнення 261 697,84 грн. 18% річних за період за загальний період з 01.05.2014 року по 10.06.2016 року (розмір 18% річних за період з 01.05.2014 року по 28.05.2015 року розраховано та узгоджено сторонами в додатковій угоді №7 від 28.05.2015 року), які підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо заяви відповідача про відстрочку виконання рішення необхідно зазначити наступне.

Відповідно до п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Згідно з ст. 121 Господарського процесуального кодексу України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, суд за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Суд, вирішуючи питання щодо надання розстрочення або відстрочення виконання рішення, враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору та інші обставини справи.

Обґрунтовуючи заявлене клопотання про відстрочку виконання рішення, відповідач посилається на тяжке матеріальне становище та неможливість сплатити відразу всю суму заборгованості.

Представник позивача не заперечував проти задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

З урахуванням викладеного, господарський суд вважає за доцільне в порядку ст. 121 Господарського процесуального кодексу України задовольнити заяву відповідача та відстрочити виконання судового рішення у справі № 904/5207/16 до 01.07.2017року.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, судовий збір стягується з відповідача.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 49, 82-85, 121, 115-116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельно-промислове підприємство ТД" (49050, м. Дніпро, вул. Володі Дубініна, 3, код ЄДРПОУ 32627569) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Клесівський кар'єр нерудних копалин "ТЕХНОБУД" (34550, Рівненська область, Сарненський район, смт. Клесів, вул. Промислова, 13, код ЄДРПОУ 32404265) заборгованість в розмірі 1143674,72 грн., пеню в розмірі 493 816,81 грн., 18% річних в розмірі 261 697,84 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 487,84 грн.

Відстрочити виконання рішення господарського суду від року 12.07.2017 року до 01.07.2017 року

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 18.07.2016 року.

Суддя ОСОБА_4