Рішення № 59002443, 14.07.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження: 22-ц/791/1472/2016 Єдиний унікальний номер справи: 648/4648/15-ц

Головуючий в І інстанції Коваленко А.В.

Доповідач Приходько Л.А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Херсонської області в складі:

головуючого Приходько Л.А.,

суддів: Борка А.Л.,

Кузнєцової О.А.

секретар Кутузова А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2016 року у справі

за позовом

ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики та стягнення боргу,

в с т а н о в и л а :

У грудні 2015 року ОСОБА_4 звернувся в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що 02 червня 2015 року він надав ОСОБА_3 позику в сумі 12000грн., які останній зобов'язався повернути щомісячно рівними частинами по 600грн. до 07.02.2017року, що підтверджується власноручно написаною відповідачем в присутності свідка розпискою. Однак не зважаючи на неодноразові звернення відповідач грошові кошти відповідно до їх домовленості не повертав та відмовився від повернення боргу взагалі, у зв'язку з чим позивач просив розірвати договір позики, укладений 02 червня 2015 року, та стягнути з ОСОБА_3 суму боргу в розмірі 12000грн., та судові витрати по справі.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2016 року, зі змінами внесеними ухвалою Білозерського районного суду Херсонської області від 19 квітня 2016 року, позов задоволено. Розірвано договір позики укладений 02 червня 2015 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Стягнено з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 за договором позики 12000грн. та судові витрати в сумі 3487,20грн.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, діючи в інтересах ОСОБА_3, посилаючись на неповне з'ясування всіх обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала в повному обсязі за обставинами викладеними у скарзі. Просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_4 у задоволені позовних вимог у повному обсязі.

Заперечуючи проти апеляційної скарги ОСОБА_4 та його представник адвокат Токаленко В.М., зазначаючи що, на їх думку, рішення суду є законним та обґрунтованим, просили апеляційну скаргу відхилити, рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідача, осіб, які приймають участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 склав розписку про те, що він отримав від ОСОБА_4 12 000 грн., які зобов'язався повернути в строк до 07 лютого 2017 року, відповідно до графіку погашення боргу: 07 числа кожного місяця рівними частинами по 600грн.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції, виходив з того, що між сторонами було укладено договір позики, на підтвердження укладення якого й надана вищезазначена розписка, тому ОСОБА_3 зобов'язаний повернути ОСОБА_4 отримані у борг кошти на підставі статей 1046, 1047 та 1049 ЦК України.

Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до частин першої та другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, частиною першою статті 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов'язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 6-1967 цс15.

У справі, яка переглядається, розписка про отримання грошових коштів не містить даних про час укладення договору позики між сторонами та дати їх отримання відповідачем.

Доводи позивача про те що договір позики укладений між сторонами 02 червня 2015 року, і в той же день ОСОБА_3, знаходячись на своєму подвір'ї, отримав від нього грошові кошти, про що склав розписку, категорично заперечуються відповідачем. Будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження вказаних доводів позивачем суду не надано.

Заперечуючи проти заявлених вимог відповідач наполягав на тому, що грошові кошти ОСОБА_4 йому не давав, розписку він склав на вимогу позивача 07 червня 2015 року в рахунок відшкодування шкоди, заподіяної злочином, на думку позивача.

Судом встановлено, і вказані обставини визнані сторонами, що ОСОБА_3, без укладення трудового договору, працює охоронцем складських приміщень (колишня птахофабрика), розташованих в с. Микільське, які належать ОСОБА_6

ОСОБА_4 орендує частину вказаних приміщень для вирощування свиней.

В ніч з 02 на 03 червня 2015 року невідомими особами здійснена крадіжка 4 свиней, що належать ОСОБА_4, у зв'язку із чим, на підставі заяви ОСОБА_4, 03 червня 2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015230080000873 внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 185 КК України.

Допитаний в якості потерпілого ОСОБА_7 зазначав, що у вчинені даного злочину він підозрює, зокрема і охоронника ОСОБА_3, який чергував з 02.06.2015 по 03.06.2015 року. Шкода заподіяна йому по факту крадіжки становить близько 14000грн (протокол допиту потерпілого від 03.06.2015).

Враховуючи, що ОСОБА_3 знаходився на чергуванні з 08.00 години 02.06.2015 по 08.00 годину 03.06.2015, і вказана обставина не заперечувалась сторонами під час розгляду справи, укласти договір позики, передати грошові кошти та написати розписку днем 02.06.2015 року на подвір'ї ОСОБА_3, сторони не могли.

На підтвердження своїх доводів, що ОСОБА_3 пішов під час свого чергування з робочого місця та в день 02.06.2015 року знаходився у себе дома, де і були передані йому грошові кошти та написана розписка, належні та допустимі докази позивачем не надані. Пояснення свідка ОСОБА_9 щодо часу та обставин укладення договору позики між сторонами не можуть бути прийняті судом, оскільки факт передачі грошових коштів не може бути підтверджений поясненнями свідків, розписку свідок особисто не підписував. Крім того, свідок є братом дружини ОСОБА_7, а тому може бути зацікавлений в результатах розгляду справи.

Отже належних та допустимих доказів того, що між сторонами 02.06.2015 укладений договір позики та, в той же день, відповідач отримав грошові кошти за цим договором, позивачем, на виконання ст. 60 ЦПК України, не надані, а судом такі обставини не спростовані.

Встановлені судом обставини дають ґрунтовні підстави вважати, що дана розписка написана відповідачем на відшкодування можливої шкоди, заподіяної позивачу внаслідок крадіжки свиней вчиненої невідомими особами.

Суд першої інстанції не встановив справжню правову природу укладеного між сторонами договору, неправильно застосував ст.ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України та зробив помилковий висновок про те, що між сторонами укладено договір позики.

Оскільки неправильне застосування зазначених норм матеріального права у справі, яка переглядається, призвело до неправильного вирішення справи, то відповідно до ст. 309 ЦПК України судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

У зв'язку з ухваленням нового рішення розподіл судових витрат між сторонами, відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає зміні. З позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати в сумі 1071.84грн.

Керуючись ч. 3 ст. 209 ЦПК України, колегія суддів -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, діючої в інтересах ОСОБА_3, задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 11 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення.

У задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання договору позики та стягнення боргу відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судові витрати в сумі 1071.84грн

Рішення набирає законної сили з дня його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Л.А. Приходько

Судді: А.Л. Борко

О.А. Кузнєцова