Ухвала суду № 59002036, 07.07.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/148/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Лисюк І.О. Провадження № 22-ц/789/853/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.Категорія - 27

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 липня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Ходоровський М. В.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" на рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк" про визнання недійсним кредитного договору,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Гусятинського районного суду від 11 травня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано недійсним кредитний договір від 21.01.2014 року, укладений між ОСОБА_2 та АТ "Банк Ренесанс Капітал". Стягнуто з ПАТ "ПУМБ" на користь державного бюджету Гусятинського району судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі ПАТ "ПУМБ" просить скасувати рішення суду, вважаючи його ухваленим у зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального права та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Доводи апеляційної скарги в частині неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи обґрунтовує тим, що судом не враховано, що перед укладенням кредитного договору ОСОБА_2 власноручно підписала анкету від 21.01.2014 року, пропозицію укласти договір та загальні умови кредитування від 21.012014 року, завірила свій паспорт та ідентифікаційний код з проставленням напису на кожній сторінці; відповіла працівнику банку на ряд прямих та чітких запитань щодо мети та суми видачі кредиту, надала свої контактні дані та адресу проживання, розмір основного доходу та відомості про місце праці, шляхи погашення кредиту. Також, не враховано, що в період укладання кредитного договору ОСОБА_2 на лікуванні не перебувала, могла бути цілком здорова та усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними.

Вважає, що внаслідок необгрунтованої відмови суду в клопотанні ПАТ "ПУМБ" у призначенні додаткової судово-психіатричної експертизи для чіткого встановлення психічного стану та ступеня свідомості позивача на момент вчинення правочину, не було досліджено чи могла ОСОБА_2 чітко відповісти на поставлені працівником банку прямі запитання, які стосуються видачі кредиту, ознайомитися з умовами кредитування та власноручно підписати/завірити необхідні документи.

Крім цього, звертає увагу на те, що в порушення вимог закону судом не було враховано правової позиції Верховного Суду України від 29.02.2012 року, висловленої при розгляді справи № 6-9цс12, яка вказує на неможливість визнання правочину недійсним за умови відсутності висновку експертизи про абсолютну неспроможність учасника правочину в момент його вчинення усвідомлювати значення своїх дій.

Будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, сторони та їх представники в судове засідання не з'явилися, не повідомивши про причини неявки, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи за їх відсутності.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення Гусятинського районного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких міркувань.

Задовольняючи позов, суд виходив з доведеності того факту, що на момент укладення позивачем, яку не було визнано недієздатною, договору № GP-5905746 від 21.01.2014 року з ПАТ "Банк ренесанс капітал", правонаступником якого є ПАТ "ПУМБ", ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, і як наслідок - з наявності правових підстав, передбачених ч.1 ст.225 ЦК України, для визнання вказаного договору недійсним.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що відповідають вимогам закону та зроблені на підставі наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що 21.01.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" укладено кредитний договір GР-5905746, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит на суму 8400,00 грн. (а.с.6-9).

Через невеликий проміжок часу, а саме 26.06.2014 року, ОСОБА_2 була поміщена на лікування в Тернопільську обласну психоневрологічну лікарню, де проходила лікування до 23.07.2014 року (а.с.44).

З 2000 року ОСОБА_2 знаходиться на "Д" обліку в психіатричному кабінеті Гусятинської ЦРКЛ з діагнозом "шизофренія, параноїдна форма", є інвалідом 2 групи внаслідок психічного розладу довічно, потребує опіки (а.с.10-13).

Недієздатною ОСОБА_2 у встановленому законом порядку не визнано.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 160 від 31.03.2016 року, призначеною в даній справі за ухвалою Гусятинського районного суду від 09.03.2016 року, ОСОБА_2 з 2000 року, в тому числі в період з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року страждала на параноїдну шизофренію, безперервний перебіг, стабільний дефект, що досягає рівня вираженого хронічного психозу. За своїм психічним станом в період з 01.12.2013 року по 01.03.2014 року ОСОБА_2 не могла керувати своїми діями і давати звіт своїм діям (а.с.43-45).

Внаслідок проведеної шляхом приєднання реорганізації ПАТ "Банк Ренесанс Капітал" правонаступником усього його майна, майнових прав та обов'язків є ПАТ "Перший український міжнародний банк".

Згідно вимог ст.203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника угоди повинно бути вільним та відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною /сторонами/ вимог, які встановлені ч. 1-3, 5, 6 ст.203 цього Кодексу.

У відповідності до ч.З ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, вчинений дієздатною фізичною особою, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи в разі, якщо судом буде встановлено, що в момент вчинення правочину вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

У контексті викладеного слід розуміти, що підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст.225 ЦК України, має бути встановлена судом неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.16 своєї постанови від 06.11.2009 року N 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", правила статті 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до ст.145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.

За ст.145 ЦК України психічний стан особи повинен підтверджуватися висновками судово-психіатричної експертизи.

Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК України.

Встановивши, що в момент укладення кредитного договору від 21.01.2014 року, ОСОБА_2 не усвідомлювала значення своїх дій і не могла керувати ними, суд першої інстанції, на думку колегії суддів дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Доводи апеляційної скарги в частині неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, що полягає у неврахуванні пояснень представника відповідача, що перед укладенням кредитного договору ОСОБА_2 власноручно підписала анкету від 21.01.2014 року, пропозицію укласти договір та загальні умови кредитування від 21.012014 року, завірила свій паспорт та ідентифікаційний код з проставленням напису на кожній сторінці; відповіла працівнику банку на ряд прямих та чітких запитань щодо мети та суми видачі кредиту, надала свої контактні дані та адресу проживання, розмір основного доходу та відомості про місце праці, шляхи погашення кредиту, в період укладання кредитного договору на лікуванні не перебувала, могла бути цілком здорова та усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними колегія суддів вважає безпідставними, як такі, що не підтверджені належними й допустимими доказами ні щодо обставин укладення кредитного договору, на які звертає увагу представник відповідача, ні щодо можливості усвідомлювати значення своїх дій в період укладення такого, а тому не спростовують висновок судово-психіатричної експертизи, призначеної у даній справі, який є категоричним і, як такий, що зроблений з врахуванням дослідження самої підекспертної, первинних медичних документів (амбулаторної карти пацієнта), виписок з медичних карт, сумнівів у колегії судів не викликає.

Безпідставними є доводи апеляційної скарги й в частині неврахування судом того факту, що в період укладання кредитного договору ОСОБА_2 на лікуванні не перебувала, могла бути цілком здорова та усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними, оскільки сам по собі факт, що позивач не перебувала на лікуванні не є беззаперечним доказом спроможності особи усвідомлювати значення своїх дій та можливості керувати ними, а твердження представника відповідача, що позивач у період укладення оспорюваного договору могла бути здоровою є лише припущенням, не підтвердженим належними й допустимими доказами, на якому не може грунтуватися рішення суду.

З підстав відсутності в матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б свідчили про обставини укладення та підписання оспорюваного договору, не заслуговують на увагу колегії суддів і доводи апеляційної скарги в частині необгрунтованої відмови в клопотанні ПАТ "ПУМБ" у призначенні додаткової судово-психіатричної експертизи для чіткого встановлення психічного стану та ступеня свідомості позивача на момент вчинення правочину, й зокрема, можливості ОСОБА_2 чітко відповісти на поставлені працівником банку прямі запитання, які стосуються видачі кредиту, ознайомитися з умовами кредитування та власноручно підписати/завірити необхідні документи.

Також, з врахуванням того, що висновок судово-прихіатричної експертизи, що стосується психічного стану позивача ОСОБА_2 в момент укладення правочину є категоричним, а не ймовірнісним, як помилково вважає представник відповідача, й будь-які належні та допустимі докази, які б спростовували вказаний висновок в матеріалах справи відсутні, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно не взято до уваги постанову Верховного Суду України від 29.02.2012 року в справі № 6-9цс12, якою скасовано рішення апеляційного та Вищого судів з підстав, що висновок судово-психіатричної експертизи, покладений в основу рішення, грунтується на припущеннях.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

У відповідності до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313 ч.1, 314 ч.1 п.1; 315 ч.ч.1,2; 317 ч.1, 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

Ухвалила :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Перший Український Міжнародний Банк"- відхилити.

Рішення Гусятинського районного суду від 11 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : Н.Є. Фащевська

М.В. Ходоровський