Рішення № 59001659, 12.07.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №592/11704/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Косолап М. М.Номер провадження 22-ц/788/1215/16 Суддя-доповідач - Собина О. І. Категорія - 39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Собини О. І.,

суддів - Левченко Т. А. , Попруги С. В.

за участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду Сумської області цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4

на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_5, третя особа: Друга Сумська державна нотаріальна контора

про встановлення факту постійного не проживання, визнання таким, що не прийняв спадщину, -

в с т а н о в и л а :

14 лютого 2016 року позивач звернувся до місцевого суду з вказаним позовом і свої вимоги обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його матір ОСОБА_7 З 1998 року він постійно проживав з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 і зареєстрований за цією адресою на даний час. За цією ж адресою зареєстрований і відповідач ОСОБА_5, який до 2007 р. винаймав житло. Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належний їй на праві власності житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 та на інше майно. Він прийняв спадщину шляхом звернення із відповідною заявою до Другої Сумської держнотконтори і йому стало відомо, що ще у 2003 році його мати ОСОБА_7 склала заповіт та все своє майно заповіла ОСОБА_5 Він звертався до суду із позовом про визнання заповіту недійсним, а відповідач ОСОБА_5 звертався із зустрічним позовом про усунення від права на спадкування, але рішенням суду їм у задоволенні їх позовних вимог було відмовлено. В той же час, рішенням суду встановлено факт того, що відповідач ОСОБА_5 проживав за адресою своєї реєстрації: АДРЕСА_1 з 2001 р. до 2007 р., тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1. ( час смерті спадкодавця) ОСОБА_5 за вказаною адресою не проживав і не проживає там до сьогодні. Він звертався до нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті матері, проте спадщину оформити не може, зважаючи на наявність заповіту та реєстрації відповідача - ОСОБА_5 за місцем проживання спадкодавця ОСОБА_7 Вважає, що оскільки ОСОБА_5, на ім'я якого складено заповіт, фактично на момент смерті ОСОБА_7 разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 не проживав, заяву про прийняття спадщини протягом шести місяців з дня смерті ОСОБА_7 не подавав та не вчиняв, передбачених законом дій, які б свідчили про прийняття спадщини, то він є таким, що спадщину не прийняв. Просив встановити факт постійного не проживання ОСОБА_5 станом на ІНФОРМАЦІЯ_1. за адресою: АДРЕСА_1 та визнати відповідача таким, що не прийняв спадщину за заповітом, відкриту ІНФОРМАЦІЯ_1. після смерті ОСОБА_7 через постійне його не проживання за адресою: АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини.

Рішенням Ковпаківського районного суду м.Суми від 3 червня 2016 року в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено за необґрунтованістю.

На зазначене рішення представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права просить рішення суду скасувати на ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_3 в повному обсязі.

В доводах апеляційної скарги представник позивача зазначає, що судовим рішенням, ухваленим між тими ж сторонами вже встановлено факт не проживання відповідача за місцем проживання спадкодавця на час смерті останнього. Дані обставини підтверджував сам відповідач, а також і допитані судом свідки, а тому рішення суду про відмову в задоволенні позову є не вмотивованим .

Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи позивача та його представника , заперечення представника відповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав:

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивач у справі ОСОБА_3 є сином ОСОБА_7, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 і дана обставина підтверджується свідоцтвом про народження та свідоцтвом про смерть (а.с. 13, 17).

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина на належне їй майно - житловий будинок з надвірними господарчими та побутовими будівлями, розташованими за адресою: АДРЕСА_1, а також на вклади в АТ «Ощадбанк» (а.с. 49, 52).

ОСОБА_3 є інвалідом третьої групи , що підтверджується довідкою до акту огляду серії МСЕК 10 ААА № 651800, виданою 19.09.2011 р. безтерміново (а.с.51). Також ОСОБА_3 є пенсіонером за віком, що підтверджується посвідченням НОМЕР_1, виданим УПФУ в Ковпаківському районі (а.с. 12).

17.05.2012 р. Другою Сумською державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 245/2012 після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 (а.с. 40 - 63). З матеріалів Спадкової справи вбачається , що позивач ОСОБА_3 17.05.2012 р., відповідно до ст. 1241 ЦК України, подав до Другої Сумської державної нотаріальної контори заяву про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом (обов'язкову частку), оскільки на момент смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. матері ОСОБА_7 досяг пенсійного віку, має третю групу інвалідності та сумісно проживав з померлою в одному житловому будинку на день її смерті (а.с. 41).

Також, 17.05.2012 р. позивач ОСОБА_3 подав до Другої Сумської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1. матері ОСОБА_7, як такий, що прийняв спадщину шляхом спільного проживання разом з померлою за однією адресою (а.с. 51).

Крім того, з матеріалів спадкової справи вбачається , що померла ОСОБА_7, за життя, 11.06.2003 р. склала заповіт, яким усе належне їй на день смерті майно заповідала ОСОБА_5 (а.с. 50). Відповідач ОСОБА_5 з 27.03.2001 року зареєстрований в будинку АДРЕСА_1, власником якого є померла ОСОБА_7, і дана обставина підтверджується довідкою Управління «Центр надання адміністративних послуг» від 15.05.2015 р. № 4139 та записом у будинковій книзі на житловий будинок (а.с. 45).

13.06.2012 р. ОСОБА_3 звернувся до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право власності за законом на належний ОСОБА_7 житловий будинок та інше майно, але листом від 27.06.2012 р. № 1340/02-14 завідувач державної нотаріальної контори надав ОСОБА_3 роз'яснення, що ОСОБА_5 (спадкоємець за заповітом) спадщину прийняв відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України (а.с. 54).

За повідомленням Другої Сумської державної нотаріальної контори (вих.1071/02-14) від 23.05.2012 р. ОСОБА_5 являється спадкоємцем (згідно матеріалів спадкової справи № 245/2012) за заповітом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7, оскільки прийняв спадщину шляхом спільного сумісного проживання разом з померлою в одному будинку на день її смерті (а.с. 97).

При цьому нотаріус, керувався пунктом 211 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, чинної на час відкриття спадщини після померлої ОСОБА_7, яким передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які постійно проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прийняття спадщини. Доказом постійного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

21 лютого 2016 року позивач знову звернувся до Другої Сумської нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті його матері ОСОБА_7, як єдиному спадкоємцю, але постановою нотаріуса від 26.02.2016 року йому було відмовлено у задоволенні заяви та у вчиненні нотаріальної дії, а саме видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, як на єдиного спадкоємця за законом, оскільки , на думку нотаріуса, є інший спадкоємець за заповітом ОСОБА_5, який прийняв спадщину шляхом спільного проживання ( а.с.81).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що відповідач ОСОБА_5 у розумінні положень ч.3 ст.1268 ЦК України є таким, що прийняв спадщину , оскільки у його паспорті та в будинковій книзі наявний відповідний реєстраційний запис про його місце реєстрації за адресою АДРЕСА_1 на час відкриття спадщини, а отже не має правових підстав для встановлення факту постійного не проживання його за місцем проживання спадкодавця на час смерті останнього та визнання його таким, що не прийняв спадщину за заповітом .

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для відмови в задоволенні позову . В той же час в частині мотивів за яких позов не підлягає задоволенню, рішення суду підлягає зміні на підставі п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України , у зв'язку з неправильним застосуванням судом норм матеріального та процесуального права.

При цьому колегія суддів виходить з того, що відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст. 1220 ЦК України).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. В той же час, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини ( ч.1 ст.1269 ЦК України) .

Колегія суддів вважає, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав та інтересів не відповідає спірним правовідносинам, що виникли між сторонами.

Зокрема, відповідно положень ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Згідно до ст. 16 ЦК України, особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

З позовних вимог ОСОБА_3 вбачається, що фактично між ним та відповідачем у справі ОСОБА_5 виник спір з приводу визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті його матері ОСОБА_7, а тому колегія суддів вважає, що позивач звернувся за захистом свого порушеного права у спосіб, що не відповідає спірним правовідносинам. В той же час, позивач не позбавлений права звернутись за захистом свого порушеного право у спосіб передбачений ч.2 ст.1223 ЦК України .

Крім того, факти про які позивач просить ухвалити рішення у даній справі , в тому числі і щодо постійного не проживання відповідача із спадкодавцем на день смерті останнього, підлягають встановленню при розгляді позовних вимог ОСОБА_3 про визнання за ним права власності на спадщину.

Спосіб захисту, який обрав позивач щодо встановлення факту постійного не проживання відповідача за місцем відкриття спадщини та визнання його таким, що не прийняв спадщину не передбачений вимогами ст.16 ЦК України та Книгою шостою ЦК України «Спадкове право».

Відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України не є підставою для скасування рішення суду доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм процесуального права, так як справа по суті судом вирішена правильно.

Враховуючи зазначене, колегія суддів приходить до висновку щодо необхідності зміни мотивувальної частини рішення та залишення без зміни рішення суду першої інстанції в інших частинах.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 4, 309, 313, 316 ЦПК України, колегія суддів -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 03 червня 2016 року в даній справі змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -