Постанова № 59000490, 14.07.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

14.07.16

Справа № 336/2345/16-а

пр.2-а/336/130/2016

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запорожжя у складі:

Головуючого судді Наумова О.О.,

при секретарі Сергієнко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014-2015 роки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району про зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2013 - 2015 роки, які уточнив під час розгляду справи. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що він є інвалідом ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни. З 28 квітня 2013 року по 27 квітня 2015 року він мав статус інваліда війни ІІІ групи. Згідно вимог ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», він є інвалідом війни та має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни. Відповідно до вимог ст.13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» (надалі - Закон № 3551-ХІІ), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах: інвалідам І групи - десять мінімальних пенсій за віком; ІІ групи - вісім мінімальних пенсій за віком; ІІІ групи - сім мінімальних пенсій за віком. Отже, до 5-го травня в 2013 та 2014 роках позивачу повинна була бути надана одноразова грошова допомога, як інваліду війни ІІІ групи, а до 5-го травня 2015 року - як інваліду війни ІІ групи. В порушення цього Закону № 3551-ХІІ, відповідач виплатив йому за вказаний період щорічну грошову допомогу не в повному обсязі. У зв'язку з чим, 18 березня 2016 року позивач звернувся до відповідача з письмовою заявою про здійснення перерахунку щорічної допомоги до 5 травня за 2013, 2014, 2015 роки, відповідно до вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Проте, відповіддю № М-20 від 28.03.2016 року, відповідач відмовив йому в здійсненні перерахунку, посилаючись на те, що підстав для перерахування виплати грошової допомоги до 5 травня за 2013-2015 роки немає, виплати проведені у межах чинного законодавства, в абсолютних розмірах, зазначених у Постановах КМУ на відповідний рік з урахуванням Державного бюджету на рік. У квітні 2014 року йому перерахована грошова допомога у розмірі 2020 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 16 квітня 2014 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань»». У квітні 2015 року йому була перерахована грошова допомога у розмірі 2200 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Позивач зазначає, що відмова відповідача у проведенні перерахунку розміру виплаченої йому у 2014 і 2015 роках щорічної грошової допомоги до 5 травня є неправомірною, та порушує конституційні гарантії соціального захисту позивача. Вважає, що за 2014 рік підлягає перерахунку і виплаті йому щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірі 4 623 гривні (949 х 7-2020 = 4 623грн.)

Згідно повідомлення відповідача № М-20 від 28.03.2016 року, у квітні 2015 року йому була перерахована грошова допомога у розмірі 2200 грн., згідно постанови Кабінету Міністрів України від 31.03.2015 року № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Проте, відповідачем не враховано, що п.1.1 цієї Постанови, грошова допомога у розмірі 2200 грн. встановлена для інвалідів війни ІІІ групи, тоді як, на час здійснення таких виплат, він є інвалідом війни ІІ групи, якому належить виплата у розмірі - 2475 грн., відповідно до вказаної постанови Кабінету Міністрів України.

Отже, за 2015 рік підлягає перерахунку і виплаті йому щорічна грошова допомога до 5 травня у розмірі 275 гривень (2475 - 2200 = 275 грн.)

Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови йому в здійсненні перерахунку та виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2014-2015 роки відповідно до вимог ст.13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту». Зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2014 рік у розмірі 4 623 грн. та щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2015 рік у розмірі 275 грн..

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали на підставах, викладених в позові, просили уточнені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В подальшому надали заяву про розгляд справи без їх участі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог, надав письмові заперечення, просив в задоволенні позовних вимог відмовити на підставах, викладених в запереченнях та додав, що відповідачу за додатковим списком у 2015 році було донараховано та виплачено 275 грн., а саме різницю у зв'язку зі зміною групи інвалідності. В подальшому надав заяву про розгляд справи без його участі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності та оцінивши повідомлені сторонами обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 28 квітня 2013 року по 27 квітня 2015 року мав статус інваліда війни ІІІ групи, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії 10ААБ № 496204 від 29.04.13 року. З 28 квітня 2015 року позивач є інвалідом ІІ групи, що підтверджується посвідченням серії ААБ № 016844, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району 28 квітня 2015 року і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни.

Листом УПСЗН Запорізької міської ради по Шевченківському району № М-20 від 28.03.2016 року, на заяву відповідача від 18.03.2016 року, останньому відмовлено у перерахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014-2015 роки.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-XII від 22.10.1993 року (далі Закон №3551-XII), щорічно до 5 травня інвалідам війни виплачується разова грошова допомога у розмірах, зокрема, інвалідам 3 групи - 7 мінімальних пенсій за віком, інвалідам 2 групи - 8 мінімальних пенсій за віком.

Виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня здійснюють органи праці та соціального захисту населення пенсіонерам - за місцем отримання пенсії, а особам, які не є пенсіонерами - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання (ст. 17-1 Закону №3551-XII).

Як вбачається з матеріалів справи, виплата допомоги позивачу, як інваліду війни 3 групи у квітні 2014 року здійснена в розмірі 2020 грн., при цьому розрахунок суми допомоги позивачу у 2014 році визначався відповідачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 16.04.2014 року № 102 «Деякі питання виплати у 2014 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» (далі Постанова КМУ №102).

Зазначеною постановою, всупереч вимог Закону №3551-XII, який встановлює розмір доплати як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати або пенсії, визначеної Законом на час здійснення виплати, установлено конкретні розміри доплат в твердій грошовій сумі та у розмірах до прожиткового мінімуму.

Як встановлено приписами п. 6-7 Прикінцевих положень ЗаконуУкраїни «Про Державний бюджет України на 2014 рік» №719-VII від 16.01.2014 року, норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону №3551-XII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік, однак вказана норма набула чинності лише з 03.08.2014 року у зв'язку з набуттям законної сили Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» № 1622-VII від 31.07.2014 року.

Крім того, відповідно до ст.8 Конституції України, ст.8 КАС України та ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» №3477-IV від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 26.06.2014 року по справі «Суханов та Ільченко проти України» зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності. Якщо Договірна держава має чинне законодавство, яке передбачає виплату в якості права на отримання соціальної допомоги, таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, та підпадає під дію ст. 1 Першого протоколу щодо осіб, які відповідають її вимогам.

Враховуючи викладене суд вважає, що оскільки до 03.08.2014 року положення ст. 13 Закону №3551-XII, в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня було чинним в редакції, що передбачає виплату, зокрема, інваліду війни 3 групи допомоги в розмірі семи мінімальних пенсій за віком, відповідач під час нарахування та виплати позивачу допомоги у квітні 2014 року повинен був керуватися саме приписами Закону №3551-XII, а не Постановою КМУ №102.

Що стосується позовних вимог про доплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2015 рік у розмірі 275 грн., суд виходить з наступного. Як вже зазначалося вище, з 28 квітня 2015 року позивачу змінено третю групу інвалідності на другу, тобто 28.04.2015 року ОСОБА_1 отримав статус інваліда війни 2 групи. У квітні 2015 року позивачу була перерахована грошова допомога у розмірі 2200 грн., згідно Постанови КМУ від 31 березня 2015 року № 147 «Деякі питання виплати у 2015 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».

14.05.2015 року Управління отримало додаткові списки пенсіонерів на виплату щорічної грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» з різницею зміни групи інвалідності ОСОБА_1.

20.05.2015 року Управління Державного казначейства у Шевченківському районі міста Запоріжжя зробило перерахунок на банк отримувача щорічної грошової допомоги до 5 травня, в сумі 275 гривень, дані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Отже, підстав для задоволення позовних вимог в частині доплати позивачу щорічної грошової допомоги до 5 травня у розмірі 275 грн. у зв'язку зі зміною групи інвалідності судом не встановлено.

Керуючись ст. ст. 3, 22, 46 Конституції України, ст.ст. 7, 13, 17-1 Закону України від 22.10.1993 року №3551-ХІІ «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту», Закону України від 28.12.2007 року №107-VІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008, Рішенням Конституційного Суду України у справах №15-рп/2002 від 09.07.2002 року, Постанови Верховного Суду України від 10.02.2016 року, ст.ст.2, 9, 14, 16-21, 49, 51, 87, 99, 103, 104-106, 137, 161 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок і виплату недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2014-2015 роки задовольнити частково.

Визнати протиправними дії та зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Шевченківському району здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату разової грошової допомоги до 05 травня за 2014 рік як інваліду війни 3 групи, відповідно до приписів статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в розмірі семи мінімальних пенсій за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом 10 днів з дня її отримання.

Суддя Шевченківського районного суду

м. Запоріжжя О.О. Наумов