Вирок № 58999335, 12.05.2016, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/461/16-к Провадження №1-кп/694/71/16

В И Р О К

Іменем України

12.05.2016 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючої - судді Сакун Д.І.,

при секретарі Матвієнко А.А.,

з участю прокурора Румянцеа О. М..,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника обвинуваченого ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12014250140000486 за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, непрацюючого, раніше не судимого,

у вчиненні злочину,передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 09.06.2014 року близько 02.00 години, перебуваючи неподалік обеліска по вулиці Овчаренка в с. Моринці, Звенигородського району, Черкаської області, умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із ОСОБА_3, наніс йому близько 3 ударів кулаком по тулубу та у голову, від яких ОСОБА_3 упав на асфальт, внаслідок чого заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді черепно-мозкової травми з переломом лівої скроневої кістки та пірамідки лівої скроневої кістки в ділянці основи, забою головного мозку, розриву барабанної перетинки лівого вуха, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя, розриву слизової оболонки нижньої губи, травматичного відлому коронкової частини 1 зуба верхньої щелепи зліва, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоровя.

В результаті, своїми умисними діями ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в судовому засіданні як обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, визнав повністю, повністю підтвердив фактичні обставини справи і пояснив, що 09.06.2014 року близько 02.00 години, перебуваючи неподалік обеліска по вулиці Овчаренка в с. Моринці, Звенигородського району, Черкаської області, умисно, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних стосунків із ОСОБА_3, наніс йому кілька ударів кулаком по тулубу та у голову, від яких ОСОБА_3 упав на асфальт та знепритомнів. Після чого ОСОБА_1 відтягнув потерпілого ОСОБА_3 на узбіччя та зупинив проїжджаючий попутно автомобіль, попросив води та облив нею ОСОБА_3, після чого останній прийшов до тями. ОСОБА_1 запропонував потерпілому відвезти його до лікарні, проте ОСОБА_3 відмовився. Через кілька днів після вказаної події ОСОБА_1 навідав ОСОБА_3 у лікарні, запропонував його матері допомогти з витратами на лікування, проте остання відмовилася з посиланням на те, що витрати присудить суд. Зазначив, що дуже шкодує за свій вчинок та розкаюється, попросив пробачення у судовому засіданні у потерпілого. Цивільний позов в частині матеріальної шкоди до збільшення позовних вимог визнав у повному обсязі в частині стягнення моральної шкоди визнав у сумі 20000,00грн. Відносно міри покарання погоджується з думкою прокурора.

Потерпілий ОСОБА_3 пояснив, що він з вечора 08.06.2014р. перебував біля бару, де випив два бокали пива. 09.06.2014 року близько 02.00 години він пішов додому. Попереду нього йшов обвинувачений, якому почулося наче він щось сказав на його адресу, внаслідок чого у нього виник конфлікт з останнім, в результаті якого ОСОБА_1 наніс йому два удари один у тулуб інший в область обличчя, після чого ОСОБА_3 знепритомнів і прийшов до тями вже в лікарні вранці. Вказав, що йому відомо наче батько потерпілого пропонував його матері грошові кошти в рахунок відшкодування спричиненої шкоди, проте вона відмовилась. Просить призначити обвинуваченому міру покарання пов`язану з позбавленням волі.

Обставини заподіяння підсудним потерпілому тілесних ушкоджень та наслідки від дій підсудного ніким не оспорюються.

Від допиту заявлених стороною обвинувачення свідків зазначених у обвинувальному акті сторона обвинувачення, сторона захисту та потерпілий відмовилися.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким з учасників процесу не оспорюються, і вважає достатнім обмежитись тільки допитом обвинуваченого, потерпілого та дослідженням доказів щодо позову потерпілого та документів, які характеризують особу обвинуваченого.При цьому з'ясовано, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину доведена повністю та кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 121 КК України - як умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд визнає повне визнання вини обвинуваченим, щире каяття, відшкодування матеріальних збитків потерпілому, часткове відшкодування моральної шкоди, що свідчить про його розкаяння.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не виявлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1 відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, за місцем роботи характеризується позитивно, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, має на утриманні дружину та малолітню дитину ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, попросив пробачення у потерпілого в судовому засіданні та висловив готовність відшкодувати визначену судом шкоду у якнайближчий час.

За наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, який дієво розкаявся, суд призначає йому покарання у вигляді позбавлення волі нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.1ст. 121 КК України. При цьому з урахуванням того, що ОСОБА_1 не судимий, має постійне місце проживання, дружину, на його утриманні знаходиться малолітня дитина, тобто стабільні соціально-побутові зв'язки, суд приходить до висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання і звільняє його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України.

При прийнятті такого рішення також судом взято до уваги значний проміжок часу, який минув із дня події, зниження суспільної небезпеки вчиненого злочину на вказаних підставах, перебування потерпілого у стані алкогольного сп`яніння, та думку сторони обвинувачення щодо застосування покарання не пов'язаного із позбавленням волі.

Суд вважає саме таке покарання необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, його перевиховання та попередження вчинення ним нових злочинів.

Дана позиція відповідає нормам зазначеним уПостанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання».

Потерпілим ОСОБА_5 заявлено цивільний позов про відшкодування моральної шкоди у розмірі 100000 грн. та матеріальної шкоди у розмірі 10875,67грн.

Обвинувачений ОСОБА_1 цивільний позов в частині матеріальної шкоди заявленої у позові визнав повністю, в частині збільшених вимог поклався на розсуд суду за умови належного документального підтвердження такої шкоди, моральну шкоду частково, вважає суму завищеною.

В судовому засіданні представник цивільного позивача збільшив позовні вимоги та додатково просив стягнути з ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 3997,77грн. втраченого заробітку та 519,3 грн. додаткових витрат на медикаменти. Письмової заяви про збільшення позовних вимог з обґрунтуванням не подав. Пояснив, що втрачений заробіток полягає у втраті заробітної плати потерпілим внаслідок не проведення лікарняного листка у зв`язку з відміткою на ньому про отримання травм в стані алкогольного сп`яніння.

Суд приходить до висновку, що заявлений потерпілим ОСОБА_5 цивільний позов про відшкодування 10875,67грн. матеріальної шкоди та 100000грн. моральної шкоди підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Матеріальна шкода спричинена потерпілому в сумі 10875,67грн. визнана ОСОБА_1, відтак під сумнів не ставиться. Разом з тим, збільшені в судовому засіданні вимоги в частині стягнення витрат на лікування 519,3 грн. є необґрунтованими оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Так ОСОБА_3 надано лише довідку КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської міської ради» від 28.04.2016р. згідно якого наведений перелік ліків які були використані для лікування ОСОБА_3 та зазначено, що вони були придбані за його рахунок. Проте, суд не може вважати таку довідку належним доказом понесення витрат на лікування, оскільки квитанцій, товарних чеків або інших фінансових документів, що підтверджували б фактичні витрати не надано. Крім того, лікування проводилося у 2014 році, а довідка про вартість ліків ОСОБА_3 надана з цінами станом на 27 квітня 2016 року. Стосовно втраченого заробітку суд зазначає наступне. У відповідності дост. 1197 ЦК Українирозмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоровя заробітку / доходу/, що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку / доходу/, який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоровя, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності. До втраченого заробітку / доходу/ включаються всі види оплати праці за трудовим договором за місцем основної роботи і за сумісництвом, з якихсплачується податок на доходи громадян, у сумах, нарахованих до вирахування податку. Приймаючи до уваги, що потерпілим ОСОБА_3 не надані довідки про середньомісячний заробіток/дохід/, який він мав, до ушкодження здоров»я, суд на підставі наданих ним доказів не маєможливості визначити розмір втраченого потерпілим заробітку, а тому відмовляє у задоволенні цих вимог за недоказаністю.

Що стосується відшкодування моральної шкоди, то наявними в справі доказами, які досліджені в судовому засіданні, підтверджено спричинення потерпілому фізичного болю, страждання, які він зазнав у зв`язку з каліцтвом, душевних страждань у зв`язку з протиправною поведінкою обвинуваченого ОСОБА_1 щодо нього. Разом з тим, розмір моральної шкоди повинен визначатися залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Під час розгляду справи суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, те що він відчував фізичний біль і тривалий час перебував на лікуванні. При цьому, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, враховує також матеріальний стан обвинуваченого ОСОБА_1, перебування на його утриманні дружини та малолітньої дитини, готовність до відшкодування визначеної судом шкоди та те, що Красюк перебував у стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи викладене суд вважає, що розмір моральної шкоди повинен становити 20000,00 грн., які визнані ОСОБА_1 та на думку суду є обґрунтованими.

Разом з тим, судом встановлено, що з заявленої до відшкодування суми відшкодовано повністю заявлену у позові та уточненні до нього матеріальну і частково моральну шкоду. Так, згідно фіскального чеку № 0050 від 06.05.2016 року обвинувачений ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ на імя потерпілого ОСОБА_5 в сумі 10875,67 грн. в якості відшкодування матеріальної шкоди та згідно фіскального чеку № 0051 від 06.05.2016 року 5000,00 грн.в рахунок моральної шкоди. Зазначені фіскальні чеки та копії письмових повідомлень про здійснення поштових переказів на зазначені суми, суд вважає належними доказами, так як, вони здійснені на імя та адресу потерпілого, відтак, твердження ОСОБА_3 про неотримання грошових коштів від ОСОБА_1 суд не бере до уваги, оскільки він не позбавлений можливості отримати вказані кошти.

Відтак цивільний позов підлягає задоволенню в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 15000,00 грн.

Стосовно витрат на правову допомогу у сумі 10000,00 грн суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст.120 КПК України визначено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач.

Відповідно до ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.

Стаття 30 ЗУ "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачає, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту , порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На думку суду, витрати, що стосуються процесуальних витрат повязаних з наданням правової допомоги є завищеними, а тому вони підлягають стягненню частково, а саме: за підготовку заяви про допущення до участі по кримінальному провадженню представника потерпілого та цивільного позивача від 20.04.2016 року в сумі 225,00 грн.; підготовку позовної заяви за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої скоєним злочином від 21.04.2016 року в сумі 900 грн.; підготовка адвокатських запитів на Звенигородську районну лікарню, поліклінічне відділення Звенигородської ЦРЛ, КЗ «Черкаська обласна лікарня Черкаської обласної Ради, аптеку «Валекс» в сумі 450 грн.(оскільки суду не надано копії вказаних запитів і суд не може об`єктивно оцінити кількість часу, який був необхідним для їх підготовки), так як на думку суду однієї години для виготовлення чотирьох запитів достатньо. Крім того, підготовка розрахунку вартості ліків, придбаних за власний рахунок та використаних для лікування ОСОБА_3 в 2014-2015 роках від 27.04.2016 року, який здійснював представник потерпілого ОСОБА_4 на думку суду достатній час протягом однієї години, в сумі 450 грн.; підготовка заяви про уточнення позовних вимог від 28.04.2016 року в сумі 900 грн. Перебування в судовому засіданні 28.04.2016 року в сумі 200 грн. та в судовому засіданні 12.05.2016 року в сумі 765 грн. (1год 42хв згідно журналу судового засідання), а всього на суму 3890 грн. В частині інших заявлених витрат на правову допомогу, потерпілим не надано належних доказів затраченого часу по підготовці та веденню кримінальної справи його представником, за час проведення досудового розслідування не надано протоколів слідчих дій з вказівкою на їх тривалість, доказів участі захисника при проведенні зазначених в розрахунку процесуальних дій, а відтак в цій частині необхідно відмовити.

Речові докази відсутні.

Витрати у справі на проведення експертизи відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Керуючись ст.ст. 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,

з а с у д и в:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України та із застосуваннямст. 69 КК України призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку один рік.

Згідно з положеннями п. п. 2, 3, 4 ч.1ст. 76 КК Українипокласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обовязки:

1) не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

2) повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання;

Цивільний позов у справі задовольнити частково.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди 15000 грн., в задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_3 3890 грн. на відшкодування витрат на правову допомогу.

Речові докази відсутні.

Процесуальні витрати у справі відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Апеляційного суду Черкаської області шляхом подачі апеляційної скарги через Звенигородський районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадженнямають право отримати в судікопію вироку. Копія вирокунегайно після його проголошеннявручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Д.І. Сакун