Ухвала суду № 58998638, 14.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 543/152/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1919/16Головуючий у 1-й інстанції Гришко О.Я. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Чумак О.В.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю позивачки ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 23 травня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу Литвин Майя Іванівна, про тлумачення заповіту.

в с т а н о в и л а:

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про тлумачення заповіту, складеного 23.07.2002 року її батьком ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року. Оскільки після складання заповіту на земельну частку /пай/ розміром 3,17га, розташовану в с.Заріг Оржицького району Полтавської області, батько оформив державний акт на право приватної власності на землю від 05.01.2005 року, нотаріус відмовила у видачі свідоцтва про право на спадщину з підстав не охоплення заповітом земельної ділянки. Вважає, що за своїм змістом розпорядження спадкодавця було спрямоване на те, щоб заповісти їй земельну ділянку, на яку у нього на момент складання заповіту було право, підтверджене сертифікатом, а пізніше державним актом.

Рішенням Оржицького районного суду Полтавської області від 23 травня 2016 року відмовлено у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Посилаючись на п.п.16,17 Перехідних положень ЗК України, відповідно до яких сертифікати на право на земельну частку (пай) вважаються правовстановлюючими документам при реалізації права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі, та на норму ст.1236 ЦК України щодо права заповідача охопити заповітом права та обов'язки, які можуть йому належати майбутньому, вважає, що волевиявлення батька було спрямоване на розпорядження спірною земельною ділянкою на її користь.

Заслухавши доповідь судді, доводи позивачки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про її відхилення з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_6 , який є батьком позивачки, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року./а.с.8, 47/

На час смерті ОСОБА_5 проживав в АДРЕСА_1 зі своєю дружиною ОСОБА_3./а.с. 34/

До складу спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_5 входить, зокрема, земельна ділянка площею 3,05 га для ведення товарного сільськогосподарського віробництва, яка розташована на території Зарізької сільської ради Оржицького району Полтавської області, яка належала спадкодавцю на підставі Державного акта на право власності на земельну ділянку серія НОМЕР_1 від 05.01.2005р./а.с.7/

Згідно заповіту, посвідченого 23.07.2002 року секретарем виконавчого комітету Горошинської сільської ради, ОСОБА_5 належну йому земельну частку (пай) розміром 3,17 га, розташовану в с. Заріг Оржицького району Полтавської області, заповів дочці ОСОБА_2 /а.с. 6,55/

З інформаційної довідки зі Спадкового реєстру вбачається, що після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_5 заведена спадкова справа. Інформація про видачу свідоцтва відсутня./ а.с. 54/

Спадищу після смерті ОСОБА_5 шляхом подачі заяв про прийняття спадщини до нотаріальної контори прийняли позивачка ОСОБА_2 та відповідачка ОСОБА_3./а.с. 37-53/. Донька спадкодавця ОСОБА_7 відмовилася від своєї частини спадщини на користь позивачки ОСОБА_2 /а.с. 48-49/

В довідці № 610 від 17.04.2000 року, виданої головою Оржицької районної державної адміністрації, зазначено, що члену колгоспу ім. Леніна (с. Заріг Оржицького району Полтавської області) ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_2, на підставі розпорядження Оржицької районної державної адміністрації від 23.10.1996 року належить право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності колгоспу ім. Леніна, розміром 3,17 в умовних кадастрових гектарах /а.с. 9/.

Як вбачається із державного акта на право власності на земельну ділянку Серія НОМЕР_2, виданого 05 січня 2005 року, ОСОБА_5, згідно розпорядження голови Оржицької районної державної адміністрації № 335 від 21.07.2004 року, належить земельна ділянка площею 3,05 га, передана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Зарізької сільської ради Оржицького району Полтавської області. Кадастровий номер земельної ділянки - НОМЕР_3 /а.с. 7/.

Приватний нотаріус Семенівського районного нотаріального округу Литвин М.І. відмовила позивачці у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельну частку (пай),на яке спадкодавець склав заповіт, оскільки такого права зазначеного в заповіті майна не існує, а земельна ділянка, що належала спадкодавцю на підставі державного акта, заповітом не охоплена /а.с. 10/.

Відмовляючи у задоволенні позову районний суд виходи з того, що позивачкою не доведено належними та допустимими доказами, що ОСОБА_5 у своєму заповіті від 23.07.2002 року заповів своїй дочці ОСОБА_2 право саме на ту земельну частку (пай), на підставі права на яку, він пізніше набув право власності на земельну ділянку, площею 3,05 га, що розташовану на території Зарізької сільської ради Оржицького району Полтавської області, кадастровий номер НОМЕР_3 .

Такі висновки суду першої інстанції є правильними, грунтуються на всебічному з'ясуванні фактичних обставин та вірному застосуванні норм матеріального права.

Доводи апеляційної скарги правильність висновків місцевого суду не спростовують, зводяться до незгоди з рішенням суду та хибного тлумачення норм права.

Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. У відповідності до ч. 1 ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені в заповіті.

Згідно ст. 1256 ЦК України тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями, а у разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

У відповідності ч. 2ст. 213 ЦК України, на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Як убачається зі змісту заповіту, тлумачення якого вимагає позивачка, він викладений словами і поняттями, що відповідають їх буквальному значенню, та вказують на справжню волю заповідача щодо розпорядження належною йому земельною часткою (паєм) розміром 3,17 га, розташовану в с.Заріг Оржицького району Полтавської області .

Земельна частка (пай) - умовна частка землі, визначена у результаті поділу земель, переданих у колективну власність, серед членів сільськогосподарського підприємства. Відповідно до Указів Президента України від 10 листопада 1994 р. „Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» та від 8 серпня 1995 р. "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям"

Згідно п.17 Перехідних положень Земелного коджексу України 2002р. сертифікати на парво на земельну частку (пай) є дійсними до виідлення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ЗКУ земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Тобто за своїм змістовим значенням та юридичною природою земельна частка(пай) і земельна ділянка є різними об'єктами прав, а тому відсутні підстави вважати, що зазначена в заповіті ОСОБА_5 земельна частка (пай) і земельна ділянка, на яку він одержав право згідно державного акту на право власності, є одним і тим же об'єктом. Після одержання державного акта на право власності на землю право ОСОБА_5 на земельну частку (пай) припинено, а отже такого об'єкта спадкування на час відкриття спадщини не існувало.

За своїм буквальним змістом заповіт ОСОБА_8 не потребує тлумачення, а тому суд першої інстанції правомірно відмовив у позові.

Посилання відповідачки на норму ст.1236 ЦК України щодо права заповідача охопити заповітом права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому, що і зробив її батько в заповіті від 23.07.2002р., є хибними, оскільки вказана норма стосується майбутніх прав і обов'язків, які можуть виникнути, та про що заповідач мав вказати у заповіті,виразивши на це свою волю, тоді як в даному заповіті мова йде лише про земельну частку (пай).

На підставі викладеного колегія суддів апеляційну скаргу відхиляє, а рішення місцевого суду залишає без змін.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 308, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Оржицького районного суду Полтавської області від 23 травня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді /підписи/ Ю.В. Дряниця

О.В. Чумак

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук