Рішення № 58998601, 07.07.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 545/3417/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1756/16Головуючий у 1-й інстанції Потетій А.Г. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області у складі:

головуючого-судді Пилипчук Л.І.,

суддів Дряниці Ю.В., Кривчун Т.О.,

секретар Філоненко О.В.,

за участю представника ОСОБА_2 - адвоката Тополі В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4

на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-

та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним,-

в с т а н о в и л а:

У листопаді 2015 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу. Позовні вимоги обгрунтовував тим, що разом з відповідачем у червні 2015 року придбали автобус марки БАЗ «Еталон», модель «А079.23» випуску 2008р., № шасі НОМЕР_2 реєстраційний № НОМЕР_1, який зареєстрували на ім'я відповідача для спільної діяльності по перевезенню пасажирів. Оскільки даний транспортний засіб потребував ремонту та технічного обслуговування, він провів їх за свій рахунок на суму 48500 грн., які ОСОБА_4 зобов'язався повернути, про що написав розписку, однак до цього часу гроші не повернув.

У лютому 29016 року ОСОБА_4 пред'явив зустрічний позов до ОСОБА_2 про визнання договору позики недійсним, посилаючись на те, що написана ним розписка про повернення позивачу грошей, написана під тиском, договір позики заперечує.. Підставою для написання розписки були договірні відносини між ним та ОСОБА_2 щодо ремонту автомобіля, який мали використовувати для транспортного обслуговування пасажирів.

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості за розпискою в розмірі 48 500 грн.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. та витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги у ромзірі 2500 грн.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовлено в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процессуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення районного суду скасувати та постановити нове, яким відмовити в позові ОСОБА_2 та задовольнити зустрічний позов.

Посилаючись на правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 року у справі №6-63 цс13, вважає, що суд першої інстанції не встановив справжню правову природу правовідносин, не врахував відсутність факту передачі грошей, доказів проведення позивачем ремонтних робіт, про вартість яких вказано у розписці.

Стверджує, що письмова розписка написана ним без вільного волевиявлення, під моральним тиском та без виконання умов договору і передачі грошових коштів.

Заслухавши суддю-доповідача, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів справи, сторони домовилися про спільну діяльність по перевезенню пасажирів, для здійснення якої у 2014 році придбано автобус марки БАЗ «Еталон», моделі «А079.23» випуску 2008 р. № шасі НОМЕР_3, реєстраційний № НОМЕР_1, який зареєстровано на ім'я ОСОБА_4 Довіреністю від 17.04.2015 року ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 експлуатувати (керувати) вказаним автобусом, здійснювати необхідні ремонтні, профілактичні роботи та інше./ а.с. 9/

Згідно розписки від 20.09.2015 року ОСОБА_4 у присутності свідків зобов'язався повернути гроші в розмірі 48 500грн., які були витрачені ОСОБА_2 на його автобус марки БАЗ Еталон, ном.знак НОМЕР_4./а.с.4/

08.10.2015 року ОСОБА_2 направив ОСОБА_4 вимогу повернути кошти в строк до 15 жовтня 2015 року./а.с.5/ Поштове відправлення з вимогою про повернення коштів отримане відповідачем 16.10.2015 року, що підтверджується повідомленням «Укрпошти». /а.с.8/ До цього часу коштів ОСОБА_4 за розпискою ОСОБА_2 не повернув.

Задовольняючи первісний позов та відмовляючи у зустрічному позові, районний суд виходи з недоведеності написання відповідачем розписки під психологічним тиском та погрозами, а тому, керуючись ст.ст.526,530, 610, 612, 625 ЦК України, стягнув з відповідача на користь позивача кошти, вказані в розписці від 20.09.2015 р, відмовивши у зустрічному позові.

Колегія суддів такі висновки місцевого суду визнає помилковими з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч.1 ст.179 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтями 10,60 ЦПК України передбачено, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведеності перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини виникли між сторонами не з приводу позики грошей, доказом укладення якого може бути відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Обставини, викладені в позовних заявах сторін вказують на те, що спір виник з приводу відшкодування відповідачем, як власником транспортного засобу, затрат позивача у здійсненні ремонту цього транспортного засобу.

Відповідно до довіреності від 17.04.2015р., ОСОБА_4 уповноважив ОСОБА_2 на певні дії щодо зазначеного автобуса, в тому числі слідкувати за технічним станом автобуса, здійснювати його поточний ремонт, профілактичні роботи, замінювати деталі (прилади), що вийшли з ладу.

Факт виконання ОСОБА_2 ремонтних робіт та у зв'язку з цим понесених ним затрат на суму 48500 грн., що зазначені у розписці ОСОБА_4 від 20.09.2015 р., ОСОБА_2 суду не надано, а відповідач здійснення такого ремонту та вказані затрати заперечує.

За таких обставин колегія суддів вважає, що позивач не довів своїх затрат на ремонт автобуса, що належить відповідачу, а письмова розписка не є достатнім доказом таких затрат та наявності між сторонами відповідних зобов'язань, тому в задоволенні позову ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Не підлягає задоволенню і зустрічний позов, оскільки письмова розписка не вказує на укладення між сторонами договору позики, тобто він є не укладеним, а отже не може бути визнаний недійсним.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову та зустрічного позову.

Керуючись ст.ст.303, 304, 307, п.п.3,4 ст.309, ст.ст. 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 12 травня 2016 року - скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 та зустрічного позову ОСОБА_4 - відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий - суддя Л.І.Пилипчук

Судді /підписи/ Ю.В. Дряниця

Т.О. Кривчун

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області Л.І. Пилипчук