Вирок № 58997975, 18.07.2016, Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 1-кп/537/63/2016

Справа № 537/4918/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.07.2016 Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської області в складі головуючої судді Зоріної Д.О., з участю прокурорів Торопчина С.О., Гаврильченко А.С., Семеняченко Н.О., обвинуваченого ОСОБА_1 при секретаі Чернявскій А.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місці Кременчуці Полтавської області кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця міста Кременчука Полтавської області, українця, громадянина України, з вищою освітою, не працюючого, одруженого, має на утриманні малолітню дитина - дочку ОСОБА_3, 2012 року народження, раніше не судимого, мешкає за адресою: АДРЕСА_1;

у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, будучи службовою особою, займаючи посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, шляхом обману, заволодів коштами ОСОБА_5 за наступних обставин.

Так, 26 червня 2013 року працівниками ВКР Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області був затриманий ОСОБА_5, який перебував у розшуку як особа, що ухиляється від відбування покарання у виді громадських робіт та доставлений до Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області. ОСОБА_1, будучи службовою особою, займаючи посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, до посадових обов'язків якого входило, в тому числі, організація роботи ВКР КМУ Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців, зловживаючи своїм службовим становищем, всупереч інтересам служби, умисно, з корисливих мотивів, після відібрання у ОСОБА_5 усних пояснень, вів останнього в оману, повідомивши йому завідомо недостовірну інформацію про те, що відносно останнього наявне судове рішення про направлення його до місць позбавлення волі у зв'язку з ухиленням ним від виконання покарання за вироком суду, а також повідомив, що за не вчинення ним (ОСОБА_1.) передбачених законом дій по направленню його до місць позбавлення волі, ОСОБА_5 повинен передати йому 500 доларів США або 4000 грн.

ОСОБА_5 будучи впевненим у тому, що ОСОБА_1 використовуючи своє службове становище, зможе вирішити питання про зняття останнього з розшуку, погодився на пропозицію ОСОБА_1 та 12 липня 2013 року близько 19 год. 30 хв. поблизу будівлі кафе «Нептун », розташованого за адресою: Полтавська область місто Кременчук вулиця 50 років СРСР в місці Кременчуці Полтавської області, передав останньому кошти в розмірі 1000 грн., які за вказівкою ОСОБА_1 поклав на водійське сидіння автомобіля ОСОБА_1, після чого останній був затриманий працівниками міліції, які під час обшуку на передньому пасажирському сидіння автомобіля виявили та вилучили 1000 грн.

В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого йому злочині, передбаченого статтею 368 КК України не визнав, одночасно, підтвердивши, що в липні 2013 року займав посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ УМВС України в Полтавській області, до посадових обов'язків якого входило, наряду з іншим, організація роботи ВКР КМУ Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців. 26 червня 2013 року під час виконання завдання з розшуку особи на прізвище Дичук, яка підозрювалась у спричиненні тілесних ушкоджень, обвинуваченим було встановлено, що інформацією про місцезнаходження цієї особи може володіти ОСОБА_5, після отримання від свого колеги даних про те, що останній знаходиться в розшуку Крюківськог РВ, було вирішено перевірити цю особу за місцем його проживання. Того ж дня, близько 10.00 год. обвинувачений зі своїми підлеглими, приїхали до будинку НОМЕР_2 розташованого по АДРЕСА_2 з якого до них вийшов чоловік, якій представився як ОСОБА_5 і якому під час спілкування було повідомлено, що він перебуває в розшуку, оголошеному кримінально-виконавчою інспекцією Крюківського району міста Кременчук та запропоновано прослідувати разом з працівниками міліції до Кременчуцького МУ, на що ОСОБА_5 погодився. Після прибуття зазначених вище осіб до приміщення міліції, працівником ВКР було повідомлено працівника кримінально-виконавчої інспекції Крюківського району міста Кременчука, після прибуття якого до кабінету сектору ВКР, останній роз'яснив ОСОБА_5 наслідки ухилення його від відбування покарання, при цьому, як наполягає обвинувачений, його в приміщенні кабінету, де відбувалася розмова між працівником КВІ Крюківського району та ОСОБА_5 вже не було і до 12 липня 2013 року він останнього не бачив. 12 липня 2013 року ОСОБА_5 зателефонував йому на мобільний телефон і повідомив, про те, що в нього є інформація щодо місцезнаходження розшукуваної обвинуваченим особи на прізвище Дичук і на даний час він, тобто ОСОБА_5 перебуває в приміщенні бару «Нептун» в районі Першого занасипу в місці Кременчуці, на що обвинувачений погодився зустрітися з останнім після приїзду з місця Полтави, де під час цієї телефонної розмови і знаходився. Приїхавши до міста Кременчук, обвинувачений під'їхав до бару «Нептун», оскільки той знаходився по дорозі та зателефонував ОСОБА_5, коли останній вийшов з бару, то обвинувачений помітив, що той знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, однак оскільки для обвинуваченого було важливо отримати інформацію щодо місця знаходження ОСОБА_14, він залишився і між ними, з приводу проблем в сім'ї ОСОБА_5 відбулася коротка розмова, по закінченню якої, останній підійшов до автомобіля обвинуваченого та відкривши двері водія, поклав на сидіння останнього записку з зазначенням координат ОСОБА_14, як на той час, вважав, сам обвинувачений, і лише після того, як ОСОБА_5 пішов, обвинувачений відкривши свій автомобіль побачив гроші, що знаходилися на сидінні водія. Подальші свої дії обвинувачений пояснює тим, що оскільки в автомобілі знаходилися засекречені документи він відповідно до закону не мав можливості їх залишити в зачиненому транспорті і таким чином догнати ОСОБА_5, а тому останнім було прийнято рішення про повідомлення правоохоронні органи про скоєння відносно нього злочину і саме з цією метою він переклав гроші на пасажирське сидіння та завівши автомобіль мав намір поїхати до Кременчуцького МУ, однак його автомобіль заблокували, а його самого затримали. Як зазначає обвинувачений, в даному випадку мала місця провокація з боку працівників внутрішньої безпеки, прокуратури міста Кременчука та самого ОСОБА_5, якій є неодноразово судимою особою, і на думку обвинуваченого, із врахуванням висновків відображених в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України від 19 лютого 2015 року постановленої за наслідками перегляду попередніх вироків судів, в діях останнього відсутній склад злочину, передбачений статтею 368 КК України, в зв'язку з чим по справі підлягає постановленню виправдувальний вирок.

Однак, покази обвинуваченого суперечать зібраним по справі доказам, всебічно, повно та об'єктивно дослідженими і перевіреними судом.

Так, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що в листопаді 2012 року вироком Крюківського районного суду міста Кременчука він був засуджений за умисне ухилення від сплати аліментів до покарання у вигляді громадських робіт, однак, до виконання покарання так і не став, так як став проживати за іншою адресою. 26 червня 2013 року він знаходився вдома, коли до нього зайшли троє працівників міліції, в тому числі ОСОБА_1, та повідомили, що він перебуває в розшуку, після чого доставили його до Кременчуцького міського управління міліції. Після його опитування в кабінеті працівниками ВКР, ОСОБА_1 вивів його з приміщення і вже коли вони разом знаходились в автомобілі останній повідомив йому, що, так як він (ОСОБА_5.) ухилявся від відбування покарання, то є нове судове рішення про його направлення до місць позбавлення волі і зараз він везе його до Крюківського РВ на виконання зазначеного вище рішення суду. Як зазначає свідок, на його запитання, адресоване ОСОБА_1 щодо можливості вирішення цієї проблеми, останній відповів, що можливо вирішити, якщо він (ОСОБА_5.) передасть йому ( ОСОБА_1.) особисто 500 доларів США. Так як він (ОСОБА_5) був зацікавлений в тому, щоби його не направили до місць позбавлення волі, він погодився на пропозицію ОСОБА_1, однак повідомив, що зараз в нього таких грошей не має і передав ОСОБА_1 частину з 500 доларів США, що дорівнює 4 000 гривень - в сумі 500 гривень. Після чого вони повернулись до Кременчуцького МУ, де ОСОБА_1 при ньому зателефонував до Крюківського РВ і повідомив, що все добре. Після цього сказав йому (ОСОБА_5.), що наступного дня слід з обумовленої в цілому суми передати йому ще 2 000 гривень. Потім ОСОБА_1 знову завів його до кабінету сектору ВКР КМУ, а сам поїхав, свідок з іншими працівниками міліції дочекались прибуття інспектора Крюківського РП КВІ, який відібрав від нього пояснення та дав направлення для відбування покарання у вигляді громадських робіт. В подальшому, виконуючи існуючу між обвинуваченим та свідком домовленість щодо передачі частини коштів, останній 27.06.2013 року, близько 18.00 год. біля хлібокомбінату, що на вул. Кучми в місті Кременчуці, ще передав ОСОБА_1 500 гривень, однак після того як в нього закінчилися кошти, останній вирішив звернутися з відповідною заявою про неправомірні дії ОСОБА_1 до відділу внутрішньої безпеки міліції, що і було зроблено останнім 2 липня 2013 року. 12 липня 2013 року, близько 19 год. 30 хв. біля в»їзду до кафе «Нептун», що по вул. 50 років СРСР в місті Кременчуці, він передав ОСОБА_1 належні йому 1000 гривень, 5 купюрами по 200 гривень, які за вказівкою ОСОБА_1 поклав до салону його автомобіля на сидіння водія.

Свідок ОСОБА_6 підтвердив суду факт затримання ним, разом із ОСОБА_7 та ОСОБА_1 громадянина ОСОБА_5, як особи, що знаходилася в розшуку, після чого ними було здійснено повідомлення про затримання розшукуваної особи спецзведенням, одночасно свідок зазначив, що перед тим як їхати на адресу ОСОБА_5 йому було відомо про те, що останній перебуває в розшуку.

Свідок ОСОБА_8 допитаний в судовому засіданні надав наступні пояснення, в червні 2013 року він працював на посаді оперуповноваженого сектору карного розшуку Кременчуцького міського управління МВС, підтвердивши той факт, що його безпосереднім керівником був ОСОБА_1 26 червня 2013 року, коли він знаходився на роботі, до кабінету № 19 Кременчуцького МУ, де розташовувався їхній сектор карного розшуку, ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 привезли особу, що перебувала в розшуку на прізвище ОСОБА_5, про затримання якого було складене спецповідомлення та відправлене до УМВС України в Полтавській області. Також, ним (ОСОБА_8.) чи кимось з інших працівників ВКР про затримання ОСОБА_5 було повідомлено працівника ВКР Крюківського РВ ОСОБА_9, який і оголошував ОСОБА_5 в розшук. В розмові з»ясувалося, що ОСОБА_5 оголошений в розшук за ініціативою інспекції КВІ, як особа, що ухиляється від відбування покарання, після чого було зателефоновано інспектору Крюківського РП КВІ ОСОБА_10, повідомлено про затримання ОСОБА_5 та запропоновано здійснити необхідні дії після затримання оголошеної в розшук особи, які виконати в приміщенні ВКР Кременчуцького МУ. Під час перебування ОСОБА_5 в кабінеті, з ним розмовляли оперуповноважені ВКР, під час розмови з ОСОБА_5 в останнього з»ясовувалось місце знаходження його знайомого ОСОБА_11. До приїзду до кабінету ВКР інспектора КВІ ОСОБА_10, ОСОБА_5 весь час безвідлучно знаходився в кабінеті. Після прибуття ОСОБА_10, останній про щось спілкувався з ОСОБА_5, зміст розмови він ( ОСОБА_8.) не чув.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_10 показав, що в червні 2013 року він обіймав посаду інспектора Крюківського РП КВІ, та , в силу своїх службових обов»язків, займався питанням виконання призначеного судами покарання у вигляді громадських робіт. ОСОБА_5 перебував на обліку, як засуджений вироком 09.11.2012 року Крюківського районного суду міста Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України - до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт. Так як засуджений ОСОБА_5 до інспекції за викликами не з»являвся та як було встановлено, зазначена особа за адресою, зазначеною у вироку суду, не проживає, до Крюківського РВ Кременчуцького МУ, ним ( ОСОБА_10.) було направлене подання про розшук ОСОБА_5 до Крюківського РВ Кременчуцького МУ. 26 червня 2013 року йому на мобільний телефон зателефонував працівник ВКР Крюківського РВ на ім»я ОСОБА_9 та повідомив, що ОСОБА_5 затримано і він знаходиться в приміщенні ВКР Кременчуцького МУ у працівника на прізвище ОСОБА_8. Після цього він ( ОСОБА_10) поїхав до Кременчуцького МУ, де дійсно, в кабінеті сектору ВКР знаходився ОСОБА_5, від якого останнім було відібране пояснення, де ОСОБА_5 зазначив , що дійсно змінив місце свого проживання, після чого ОСОБА_5 було видане направлення для відбування громадських робіт.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за обставин викладених у вироку, наряду з наведеними вище показами свідків, також підтверджується сукупністю доказів, зібраних у встановленому законом порядку, досліджених та належно оцінених судом, а саме:

- скаргою ОСОБА_5 до ВВБ в Полтавській області - щодо вимагання в нього працівниками міліції 4000 гривень за те щоб він не був поміщений ними в тюрму, як особа, що перебуває в розшуку /а.с.70 т.1/,

- матеріалами ВВБ про прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення /а.с.71-75 т.1/,

- витягом з ЄРДР, яким підтверджується внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей за ознаками ст.368 ч.4 КК України - про вимогу працівниками Кременчуцького МУ від громадянина Б. коштів в розмірі 4000 гривень - за не поміщення останнього до місць позбавлення волі /а.с.67 т.1/,

- дорученням слідчого оперативному підрозділу на проведення слідчих ( розшукових) дій, в тому числі проведення огляду грошових купюр, наданих ОСОБА_5, помічення цих грошових купюр спеціальною речовиною для можливої подальшої передачі цих грошей ОСОБА_5 ОСОБА_1 /а.с.76-77 т.1/,

- протоколом огляду о/у ВВБ Мочоним Є.М. наданих ОСОБА_5 5 грошових купюр номіналом 200 гривень кожна із створенням ксерокопій купюр та поміченням кожної купюри спеціальною хімічної речовиною /а.с.81-83 т.1/

- рапортом о/у ВВБ Мочоного Є.М. - про затримання співробітниками ВВБ ОСОБА_1 після отримання останнім від ОСОБА_5 неправомірної вигоди /а.с.84-85 т.1/,

- розсекреченим протоколом про результати проведення негласної слідчої ( розшукової) дії та відео контролю особи, де зазначено, що негласні слідчі( розшукові) дії стосовно ОСОБА_1 проводились на підставі ухвали № 2000 т від 03.07.2013 року заступника голови Апеляційного суду Полтавської області та доручення слідчого на проведення цих дії № 13-274т/13 від 03.07.2013 року. Негласні слідчі ( розшукові) дії стосовно ОСОБА_1 проводились з 03.07.2013 року по 01.08.2013 року. Також, з протоколу видно, що обставини передачі грошових коштів в сумі 1000 гривень ОСОБА_5 ОСОБА_1 відповідають показанням свідка ОСОБА_5 /а.с.63-66 т.1/,

- відповіддю голови Апеляційного суду Полтавської області, якою підтверджено, що слідчим суддею Апеляційного суду дійсно надавався дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо, відео контролю особи ОСОБА_1 /а.с.125 т.2/,

- протоколом огляду місця події /а.с.86-87 т.1/,

- протоколом освідування особи ОСОБА_1, з якого видно, що в ОСОБА_1, після його затримання в присутності понятих на марлеві тампони відібрані змиви з долонь обох рук /а.с.89-90 т.1/,

- протоколом обшуку автомобіля KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 під час його затримання, зі змісту якого вбачається, що в ході проведення обшуку на передньому пасажирському сидінні автомобіля виявлені грошові кошти - 5 купюр номіналом по 200 гривень кожна; дані купюри при освітленні спеціальною лампою видають свічення жовто-зеленого кольору та за серіями та номерами відповідають купюрам, зафіксованих протоколом огляду та вручення грошових коштів ОСОБА_5 /а.с.91-92 т.1/,

- висновком судової експертизи, з якого видно, що на поверхні марлевого тампону зі змивом з правої руки ОСОБА_1 а також на поверхні вилучених під час обшуку в автомобілі ОСОБА_1 грошових купюр загальною сумою 1000 гривень виявлені нашарування спеціальної хімічної речовини - люмінофору, які мають спільну родову належність між собою і зі зразком спеціальної хімічної речовини, наданої для порівняння /а.с.26-28 т.2/,

- копіями документів з особової справи ОСОБА_1, з яких видно , що з 04 червня 2013 року ОСОБА_1 обіймає посаду начальника сектору розкриття злочинів проти особи відділу карного розшуку Кременчуцького МУ /а.с.47-117 т.2/,

- копією посадової інструкції ОСОБА_1, з якої вбачається, що до його посадових обов»язків входить, в тому числі організація роботи ВКР КМУ, Автозаводського та Крюківського РВ по розшуку злочинців /а.с.18-19 т.2/,

- копією особової справи ОСОБА_5, з якої вбачається, що: ОСОБА_5 був засуджений вироком від 09.11.2012 року Крюківського районного суду міста Кременчука за вчинення злочину, передбаченого ст.164 ч.1 КК України до покарання у вигляді 120 годин громадських робіт. Після направлення вироку до виконання засуджений за викликами до інспекції КВІ не з»являвся, змінив місце свого проживання, в зв»язку з чим було оголошено його розшук. 26.06.2013 року, після його затримання, інспектором КВІ від нього було відібрано пояснення, та вручена копія вироку суду і направлення на відбування громадських робіт /а.с.139-221 т.1/,

- копією оперативно - розшукової справи, з якої видно, що, дійсно, за поданням інспектора Крюківського РП КВІ була заведена оперативно - розшукова справа, яка була закрита 02.07.2013 року в зв»язку із затриманням ОСОБА_5 26.06.2013 року працівниками СКР Кременчуцького МУ /а.с.230-264 т.1/,

- продемонстрованому в судовому засіданні відеозаписом проведеної негласної слідчої (розшукової) дії, з якого видно, що ОСОБА_5 за вказівкою ОСОБА_1 відчиняє двері автомобіля KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1 та кладе гроші в розвернутому вигляді на сидіння водія автомобіля. Окрім того, з відеозапису встановлено, що ОСОБА_1 продовжував створювати перед ОСОБА_5 впевненість його впливу на інспекторів КВІ, так як ОСОБА_5 просить його допомоги у вирішенні питання про виїзд за кордон, на що останній запевняє ОСОБА_5, що таку допомогу при необхідності надасть.

- продемонстрованому в судовому засіданні відеозаписом слідчої дії - протоколу обшуку автомобіля KIA Cerrato, держ № НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_1 під час його затримання, з якого ( відеозапису) видно, що в ході проведення обшуку грошові кошти в загальній сумі 1000 гривень - 5 купюр номіналом по 200 гривень кожна виявлені не на сидінні водія а на передньому пасажирському сидінні.

- процесуальними документами слідчого судді під час досудового розслідування, якими підтверджена правомірність здійснення слідчий дій, на які передбачена обов»язковість надання дозволу слідчим суддею /а.с.127-128, 224-225 т.1, 1-6, 14,23-24 т.2/,

Оцінюючи докази відповідно до статті 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, на підставі наведених вище та досліджених доказів, суд вважає встановленим в судовому засіданні факт, що ОСОБА_1 будучи службовою особою, надав ОСОБА_5 неправдиву інформацію про наявність щодо нього судового рішення про направлення до місць позбавлення волі, з метою отримання від останнього грошових коштів за невиконання цього рішення та в подальшому отримав частину цих коштів від ОСОБА_5

Такі дії ОСОБА_1, стороною обвинувачення, в новій редакції обвинувального акту складеного 30 червня 2016 року, було кваліфіковано за частиною 2 статті 368 КК України як одержання службовою особою неправомірної вигоди за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданого їй службового становища.

Однак, стороною обвинувачення, не було враховано, що при кваліфікації діяння за частиною 2 статті 368 КК України чинниками є не тільки усвідомлення особою, яка передає неправомірну вигоду, що вона передає її особі, яка в силу займаної посади здатна вплинути на вигідний для неї результат, а також усвідомлення особою, яка приймає таку вигоду, що вона здатна використати свою владу, службові повноваження або авторитет для вчинення дії в інтересах третьої особи.

Встановивши, що ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_5 неправдиву інформацію з метою отримання винагороди за не вчинення ним відповідних дій, тобто ввів останнього в оману з метою отримання вигоди для себе, суд вирішуючи питання щодо кваліфікації злочинних дій обвинуваченого, приймає до уваги той факт, що останній цілком усвідомлював, що він не може перешкодити настанню негативних наслідків для ОСОБА_5 у зв'язку з відсутністю об'єктивних підстав для їх настання з використанням свого службового становища, оскільки відповідно до своїх повноважень ОСОБА_1 не мав реальної можливості, у передбаченому кримінально-процесуальним Законом порядку, вирішити питання щодо зняття ОСОБА_5 з оголошеного іншою службою, розшуку.

Суд, із врахуванням ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 лютого 2015 року, вказівки якого є обов'язковими для виконання судами першої інстанції, дійшов висновку, що вищезазначені письмові та речові докази є допустимими доказами, оскільки вони складені та проведені уповноваженими особами відповідно до вимог діючого КПК України, підписані усіма учасниками слідчої дії, узгоджуються між собою так і з іншими матеріалами кримінального провадження, відповідають показанням свідків по справі та є такими, що в своїй сукупності безпосередньо вказують на наявність в діях ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, які суд кваліфікує за частиною 1 статті 190 КК України як заволодіння чужим майном шляхом обману та за частиною 1 статті 364 КК України, в редакції яка діяла на час вчинення ОСОБА_1 інкримінованого злочину, а саме зловживання владою та службовим становищем тобто умисне, з корисливих мотивів використання службовою особою влади та службового становища всупереч інтересам служби, що заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян та державним інтересам .

Суд ставиться критично до показів обвинуваченого які були надані останнім в своє виправдання в залі судового засідання та знаходить їх такими, що спростовуються сукупністю інших узгоджених між собою доказів і розглядає останні як спосіб захисту та спробу уникнення останнього від кримінальної відповідальності, виходячи з наступного.

Так, допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою причетність до вчинення інкримінованого йому злочину не визнав, наполягаючи на тому факті, що будь-якої домовленості між ним та ОСОБА_5 щодо передачі йому грошей не існувало, про те, що саме кошти, а не записку з зазначенням координат ОСОБА_14, ОСОБА_5 поклав до автомобіля обвинуваченого в його присутності, останньому стало відомо після того як ОСОБА_5 вже пішов і догнати його ОСОБА_1 не мав можливості, оскільки в автомобілі знаходились секретні документи, які він відповідно до закону не мав можливості залишити в зачиненому транспорті.

Суд критично відноситься до наведених вище показів обвинуваченого, оскільки неспростовним та достовірним доказом факту передачі ОСОБА_5 грошей обвинуваченому та існуючої про це домовленості, являється по-перше: відеозапис розшукової дії згідно якої вбачається, що ОСОБА_5 демонстративно кладе грошеві кошти в розгорнутому вигляді за персональною вказівкою саме ОСОБА_1 в його автомобіль на водійське сидіння та відповідно ОСОБА_1 бачить, що ОСОБА_5 кладе в автомобіль саме грошові кошти, а не інші предмети; по-друге: після проведення обшуку в автомобілі обвинуваченого вказані кошти в розмірі 1000 грн. були виявлені не на водійському сидінні, а вже на пасажирському; і по-третє: після освідування обвинуваченого, на тампоні змиву з долонь ОСОБА_1 був виявлений люмінофор, яким були оброблені грошеві кошти з метою фіксації дій обвинуваченого.

Покази обвинуваченого, що після виявлення в своєму автомобілі грошей, його подальші дії були спрямовані на фіксацію зазначеного правопорушення, скоєного відносно нього, шляхом звернення останнього до правоохоронних органів з відповідною заявою про злочин, суд не приймає до уваги, оскільки останні спростовуються поясненнями та діями самого обвинуваченого при проведенні огляду його автомобіля, де на запитання слідчого щодо наявності в транспорті обвинуваченого будь яких заборонених предметів, останній відповів відмовою і навіть після виявлення коштів, на питання слідчого в якій спосіб вони там опинилися, факт їх передачі обвинуваченому ОСОБА_5 не зазначив.

Відповідно до статей 84, 85 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Докази повинні бути належними, тобто такими, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Також докази повинні бути допустимими, тобто такими, що отримані у порядку, встановленому цим Кодексом.

Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Відповідно до статті 92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 12 рп/2011 від 20 жовтня 2011 року визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.

При оцінюванні на предмет допустимості як доказу у кримінальному проваджені протоколу про результати проведення негласної слідчої (розшукової ) дії аудіо, відео контролю особи, складений 13.07.2013 року оперуповноваженим в ОВС ВВБ в Полтавській області Мочоним Є.М. та флеш-картки з відеозаписом, суд приймає до уваги, наявну в матеріалах кримінального провадження відповідь Голови Апеляційного суду Полтавської області зі змісту, якої вбачається, що 3 липня 2013 року слідчим суддею Апеляційного суду Полтавської області строком на один місяць надавався дозвіл на проведення негласної слідчої (розшукової) дії, аудіо, відео контролю особи ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 125)

Під час судового розгляду даного кримінального провадження, стороною захисту, а саме обвинуваченим, неодноразово вказувалося на ознаки провокації даного злочину зі сторони правоохоронних органів.

Частина 3 статті 271 КПК України, встановлює, що під час підготовки та проведення заходів з контролю за вчиненням злочину забороняється провокувати ( підбурювати) особу на вчинення цього злочину з метою його подальшого викриття, допомагаючи особі вчинити злочин, який вона би не вчинила, як би слідчий цьому не сприяв, або з цією самою метою впливати на її поведінку насильством, погрозами, шантажем.

Згідно з визначенням, закріпленим у Рішенні Європейського Суду від 09.06.1998 року у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії», підбурювання з боку правоохоронних органів має місце тоді, коли працівники таких органів або особи, які діють за їх вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб»єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.

Судом під час дослідження доказів, встановлено, що між обвинуваченим та ОСОБА_5 була домовленість про передачу останнім коштів обвинуваченому за вирішення питання про зняття його з розшуку, жодних спонукань зі сторони ОСОБА_5 чи то правоохоронних органів вчинити злочин не встановлено.

Європейський Суд з прав людини не визнав провокаційними дії правоохоронних органів у справі « Мілінііне проти Литви» ( рішення від 24.06.2008 року) оскільки не знайшов підстав вважати, що поліція допустила зловживання, зважаючи на її обов'язок перевіряти повідомлення про вчинення злочину і важливості протидії негативного впливу судової корупції на верховенство права в демократичному суспільстві. Європейський Суд з прав людини визнає, що поліція приєдналася до злочинної діяльності, а не ініціювала її. Дії поліції, таким чином, можна охарактеризувати як таємну роботу, але не як провокацію, яка порушувала б пункт 1 ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За викладених вище обставин, приймаючи до уваги покази свідків, дані наведених вище процесуальних документів та на підставі сукупності доказів, суд приходить до висновку, що встановлені судом фактичні обставини справи свідчать про неможливість формування стороною обвинувачення штучних доказів, в зв'язку з чим наведенні вище доводи обвинуваченого не приймає до уваги та відкидає.

Як вбачається зі змісту нової редакції обвинувального акту складеного 30 червня 2016 року, ОСОБА_1 також обвинувачується у отриманні як службова особа незаконної винагороди від ОСОБА_5 в розмірі 500 грн., передача якої відбулася 26 червня 2013 року біля будівлі Кременчуцького МУ КМУ УМВС України в Полтавській області, що знаходиться за адресою: Полтавська область місто Кременчук вулиця 29 Вересня будинок № 3.

Суд, дослідивши наданні стороною обвинувачення докази на підтвердження причетності ОСОБА_1 до вчинення зазначеного вище злочину, приходить до висновку про недоведеність в судовому засіданні, пред'явленого останньому обвинувачення по епізоду від 26 червня 2013 року з тих підстав, що докази аудіо або відео фіксації неправомірних дій ОСОБА_13 відсутні, грошеві кошти не вилучені та не долучені до матеріалів кримінального провадження в якості доказів, достеменно не доведено коли, де, у кого та при яких обставинах із зазначенням деталізації ОСОБА_5 залучав для цього грошеві кошти, їх номінал та кількість банкнот. Окрім того, відсутні зафіксовані данні фрагментальності в показаннях ОСОБА_5 про детальні обставини передання ним кошів обвинуваченому, що унеможливлює на теперішній час перевірку його показань у іншій спосіб.

Таким чином, враховуючи тільки фактичні показання ОСОБА_5 про передачу вказаних коштів та заперечення цього факту ОСОБА_1 суд, трактує вказані сумніви на користь обвинуваченого і вважає пред'явлений ОСОБА_1 епізод обвинувачення останнього у отриманні неправомірної винагороди 26 червня 2013 року недоведеним та таким, що підлягає виключенню з обвинувачення.

Відповідно до вимог статті 65 КК України при призначенні покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Крім того, суди визначаючи, ступінь тяжкості вчиненого злочину, повинні виходити з класифікації злочинів, а також особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та яке б запобігло вчиненю нею нових злочинів.

Обставин, які пом'якшують та обтяжують покарання ОСОБА_1, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання, суд, відповідно до вимог статті 65 КК України приймає до уваги тяжкість скоєного ОСОБА_1 злочинів, особу обвинуваченого якій раніше не судимий, характеризується позитивно, має на утриманні неповнолітню дитину.

З урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, відсутності як пом'якшуючих так і обтяжуючих покарання обставин, відношення обвинуваченого до вчиненого та не визнання останнім своєї вини у вчиненні інкримінованого йому злочині, суд приходить до висновку про доцільність призначення покарання в межах санкції частини 1 статті 364 КК України та частини 1 статті 190 КК України за сукупністю злочинів у виді обмеження волі, із застосуванням додаткового покарання - позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах.

Суд прийшов до переконання, що дана міра покарання відносно обвинуваченого є необхідною і достатньою для виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, особу обвинуваченого та думку учасників процесу.

Речові докази - грошові кошти в сумі 1000 гривень , вилучені в автомобілі KIA Cerrato, державний номер № НОМЕР_1, зразок барвника «Світлячок-М», змиви з долонь правої та лівої рук ОСОБА_1, контрольний зразок бинту слід залишити долученими до матеріалів кримінального провадження.

Підстав для обрання заходів забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не вбачається.

Керуючись статтями 369, 370 КПК України,

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 190, частиною 1 статті 364 КК України та призначити покарання за частиною 1 статті 190 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, за частиною 1 статті 364 КК України у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно визначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки із позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на два роки.

У відповідності до частини 5 статті 72 КК України (в редакції від 22 листопада 2015 року) зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув'язнення з 12 липня 2013 по 14 липня 2013 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі і перерахувати останнє в порядку визначеному пунктом 1 частини 1 статті 72 цього Закону за правилами одному дню позбавлення волі відповідають два дні обмеження волі.

Підстав для обрання заходів забезпечення кримінального провадження щодо ОСОБА_1 не вбачається.

Речові докази - грошові кошти в сумі 1000 гривень , вилучені в автомобілі KIA Cerrato, державний номер № НОМЕР_1, зразок барвника «Світлячок-М», змиви з долонь правої та лівої рук ОСОБА_1, контрольний зразок бинту слід залишити долученими до матеріалів кримінального провадження.

Вирок суду може бути оскаржений до апеляційного суду Полтавської області через Крюківський районний суд міста Кременчука Полтавської протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той строк з моменту вручення йому копії вироку.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченому та прокурору.

Суддя: Зоріна Д.О.