Рішення № 58997289, 07.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/13397/15-ц Головуючий у І інстанції Голуб А. В.Провадження № 22-ц/780/2404/16 Доповідач у 2 інстанції Кулішенко Ю. М.Категорія 26 07.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

07 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кулішенка Ю.М.,

суддів:Лащенка В.Д., Ігнатченко Н.В.,

при секретарі: Якимчук Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів банківських послуг про визнання недійсним кредитного договору та договорів іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 23 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та нею було укладено кредитну угоду №Д 07-02-136 МК. На виконання умов кредитного договору банк надав у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 150 000, 00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 10.08.2017 року. В якості забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення кредиту між позивачем та Банком було укладено договори іпотеки від 28.08.2007 року за якими передано в іпотеку нерухоме майно - нежитлова будівля, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 196,6 кв.м. та нежитлове приміщення в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_2 та складається в цілому з одного нежитлового приміщення, нежитловою площею 323,0 кв.м., розташованого на земельній ділянці розміром 0,11 га. Зазначала, що кредитна угода №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року, кредитний договір №Д 07-02-136/1 МК від 23.08.2007 року з додатком №1 до кредитного договору укладені між сторонами мають бути визнані недійсними на підставі ч.ч. 1,2 ст. 215 ЦК України та ч. 1 ст. 203 ЦК України. Відповідачем не було проведено переддоговірної роботи з позивачем у відповідності до вимог ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" та Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту затверджених Постановою Правління Національного банку України 10.05.2007 року №168 зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.05.2007 року за №541/13808, а саме перед укладенням договору про надання споживчого кредиту Банк не повідомив позивачку у письмовій формі про кредитні умови, зокрема, про орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов»язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати на страхування, юридичне оформлення тощо), наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов»язаннями споживача, переваги та недоліки пропонованих схем кредитування. Банк під час укладення кредитного договору не попередив письмово позивачку про те, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач. Відповідач не провів переддоговірну роботу та не надав їй всю необхідну інформацію перед укладенням кредитного договору, що вплинуло на прийняття нею рішення щодо кредитування на певних умовах та призвело до укладення позивачкою вищевказаних спірних договорів на невигідних для неї умовах. В кредитній угоді №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року, кредитному договорі №Д 07-02-136/1 МК від 23.08.2007 року з додатком №1 до кредитного договору відсутня така істотна умова правочину, як ціна - сукупна вартість кредитного договору, відсутні відомості щодо детального розпису загальної вартості кредиту для споживача, у вказаних спірних договорах та додатку №1 до кредитного договору містяться двозначні положення щодо сум та валюти витрат Позичальника на здійснення щомісячних платежів.

Просила в судовому порядку визнати недійсними з моменту укладення кредитну угоду №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року, кредитний договір №Д 07-02-136/1 МК від 23.08.2007 року з додатком №1 до кредитного договору.

Просила на підставі ч. 2 ст. 548 ЦК України визнати недійсними з моменту укладення договори іпотеки від 28.08.2007 року, які зареєстровані в реєстрі за №4321, №4323, посвідчені державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Пашкевич Л.Г..

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року позов задоволено.

Визнано недійсним кредитну угоду №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року, кредитний договір №Д 07-02-136/1 МК від 23.08.2007 року з додатком №1 до кредитного договору укладені між Закритим акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та громадянкою ОСОБА_4 з моменту укладення.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28.08.2007 року, зареєстрований в реєстрі за №4321, посвідчений державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Пашкевич Л.Г.

Визнано недійсним договір іпотеки від 28.08.2007 року, зареєстрований в реєстрі за №4323, посвідчений державним нотаріусом Узинської міської державної нотаріальної контори Київської області Пашкевич Л.Г.

Не погоджуючись з вказаним рішенням ПАТ «КБ ПриватБанк» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Законним і обґрунтованим відповідно до ст. 213 ЦПК України є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до ст. 215 ЦПК України в мотивувальній частині рішення суд має зазначити встановлені судом обставини і визначити відповідно до них правовідносини, мотиви, з яких суд вважає встановленою наявність чи відсутність фактів, якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення, бере до уваги чи відхиляє докази, застосовує зазначені у рішенні нормативно-правові акти.

Судом встановлено, що 23 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитну угоду №Д 07-02-136 МК (а.с. 11-14).

Відповідно до п. 1.1 кредитної угоди, предметом даної угоди є загальні умови і порядок надання Банком, у рамках програми мікрокредитування, кредиту Позичальнику. Кредит надається при наявності вільних коштів. Надання коштів здійснюється окремими частинами - траншами кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену у п. 1.2. даної угоди. Видача частин кредиту здійснюється після підписання договору про видачу траншу, на термін і на умовах, передбачених у даній угоді, а також у договорі про видачу траншу. Договора про видачу траншів є невід»ємними частинами даної угоди. Умови видачі - сума кожної частини, термін по кожному траншу оформляється окремим договором про видачу траншу при кожній видачі частини кредиту. Кожний договір про видачу траншу є невід»ємною частиною даної угоди. Позичальник зобовязується повернути отриманий кредит, сплатити відсотки і винагороду в терміни, встановлені даною угодою і договорами про видачу траншів у повному обсязі.

Згідно п. 1.2 кредитної угоди загальна сума кредиту в рамках кредитної угоди: 150 000,00 доларів США.

В п. 1.3 кредитної угоди вказано, що термін повернення кредиту й окремих частин- траншів кредиту, встановлюється договорами про видачу траншів кредиту, а також графіками погашення кредиту, відсотків і винагороди, що є невід»ємними додатками до договорів про видачу траншів, але не пізніше 10.08.2017 року. Зазначений термін може бути змінений згідно п.п. 2.3.3, 2.4.1 даної угоди.

Згідно п. 1.4 кредитної угоди, кредит надається на наступні цілі: поповнення оборотних, придбання основних засобів. Ціль надання окремих частин кредиту-траншів, уточнюється в п. 1.4 договорів про видачу траншів.

Відповідно до п. 2.1.1 кредитної угоди, Банк зобов»язується надавати кредит шляхом перерахування кредитних коштів на підставі розрахункових документів Позичальника у вигляді траншів кредиту, сукупна величина сальдо по яких не буде перевищувати суму, обговорену п. 1.2 даної угоди, а також за умови виконання Позичальником зобов»язань, передбачених п. 2.2.11 даної угоди.

Згідно до п. 2.2.1 кредитної угоди, Позичальник зобов»язується використовувати транші кредиту на цілі, зазначені в п. 1.4 договорів про видачу траншів.

Відповідно до п. 2.2.2 кредитної угоди, Позичальник зобов»язується сплачувати відсотки за користування кредитними коштами відповідно до п.п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 цієї угоди, а також п. 4.1, 4.2, 4.3, 4.4 договорів про видачу траншів, що є невід»ємними частинами даної угоди.

В п. 2.2.3 кредитної угоди, Позичальник зобов»язується здійснювати погашення кредитів, відсотків і винагороди в порядку і терміни згідно Графіків погашення кредиту, відсотків і винагороди, що складаються за кожним договором про видачу траншу окремо і є невід»ємними частинами договору про видачу траншу.

23 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_4 було укладено договір про видачу траншу №Д 07-02-136/1 МК згідно до якого ОСОБА_4 було надано кредит в сумі 150 000,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18,0% річних, з кінцевим терміном повернення кредиту 10.08.2017 року (а.с. 15).

Згідно до п. 1.1 договору про видачу траншу, Банк зобов»язується надати Позичальнику кредитні кошти в частині загального ліміту, встановленого п. 1.2 кредитної угоди №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року. Кошти, надані Банком у рамках даного договору, надаються в сумі, що не перевищує суму ліміту, що зазначена в п. 1.2 кредитної угоди на термін і на умовах, передбачених у даному договорі і кредитній угоді, а Позичальник зобов»язується повернути отриманий транш кредиту, сплатити відсотки на суму траншу кредиту, у встановлені даним договором терміни, а також виконати свої зобов»язання згідно цього договору і кредитної угоди №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року у повному обсязі.

Відповідно до п. 1.2 договору про видачу траншу, сума траншу кредиту: 150 000, 00 доларів США.

В п. 1.3 визначено, що терміни повернення траншу кредиту і відсотків визначаються відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток №1 до даного договору). Зазначені терміни можуть бути змінені згідно п.п. 2.3.3, 2.4.1 кредитної угоди №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року.

Згідно до п. 2.2.3 договору, Позичальник зобов»язується здійснювати погашення траншу кредиту і відсотків у порядку і терміни відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди (Додаток №1 до даного договору).

У п. 2.2.4 договору про видачу траншу вказано, що Позичальник зобов»язується остаточну сплату відсотків і винагороди за користування траншем кредиту зробити не пізніше фактичного повного погашення траншу кредиту.

Відповідно до п. 3 кредитного договору, виконання зобов»язань Позичальника за даним договором забезпечується відповідно до розділу 3 кредитної угоди №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року.

Згідно до п. 4.1 кредитного договору, за користування кредитними коштами в період з дати списання коштів з позичкового рахунку до дати погашення траншу кредиту згідно п.п. 2.2.3, 2.3.3, 2.4.1, 4.10 кредитної угоди №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року, п.п. 1.3, 2.2.2, 2.2.3, 2.2.4 даного договору, Позичальник сплачує відсотки в розмірі 18% річних, які відповідають п. 4.1. кредитної угоди.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору, сплата відсотків за користування кредитом, передбачених п. 4.1 даного договору здійснюється в дату сплати відсотків, відповідно до Графіка погашення кредиту, відсотків і винагороди, наведеному в Додатку №1 до даного договору. При несплаті відсотків у зазначений термін, вони вважаються простроченими.

Згідно до п. 4.7 кредитного договору, погашення кредиту, сплата відсотків за даним договором здійснюється у валюті кредиту. Сплата винагороди і неустойки здійснюється в гривні (для кредитів у валюті за курсом НБУ на день здійснення платежу).

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору, договір набирає чинності з моменту підпи сання даного договору обома сторонами і діє разом із Кредитним договором № Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року в обсязі перерахованих за даним договором коштів до повного виконання зобов»язань сторонами.

Згідно до п. 5.2 кредитного договору, будь-які зміни і доповнення до даного договору дійсні тільки в тому випадку, якщо вони оформлені в письмовому вигляді за належними підписами обох сторін. Всі усні домовленості за даним договором юридичної чинності не мають. У випадку розбіжності тексту даного договору і кредитного договору №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року, переважне право мають умови кредитної угоди. У випадку неврегулювання окремих питань даним договором, сторони зобов»язані керуватися умовами кредитного договору №Д 07-02-136 МК від 23.08.2007 року.

Належне виконання ОСОБА_4 умов кредитного договору і договорам про видачу траншу забезпечується: 3.1.1 договором іпотеки б/н 1 від 28.08.2007 року; 3.1.2 договором іпотеки б/н 2 від 28.08.2007 року.

Згідно до п. 1 договору іпотеки від 28.08.2007 року зареєстрованого в реєстрі №4321, предметом цього є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору, в забезпечення виконання зобов»язань Позичальника перед Іпотекодержателем, в силу чого Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов»язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна та земельної ділянки переважно перед іншими кредиторами Іпотекодавцем.

Відповідно до п. 7 вказаного договору іпотеки, в забезпечення виконання своїх зобов»язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку: нежитлове приміщення в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, загальною площею 196,6 кв.м., та належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідченого Узинською державною нотаріальною конторою 12.10.2002 року за реєстром №1-4030 та зареєстрова ного Білоцерківським міжміським бюро технічної інвентаризації в реєстровій книзі №2 за реєстровим номером 105 (а.с.18-19).

Згідно до п. 1 договору іпотеки від 28.08.2007 року № 4323, предметом якого є надання Іпотекодавцем в іпотеку майна, зазначеного в п. 7 цього договору в забезпечення виконання зобов»язань Позичальника перед Іпотекодержателем, Іпотекодержатель має право в разі невиконання Іпотекодавцем зобов»язань, забезпечених іпотекою, одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна та земельної ділянки переважно перед іншими кредиторами.

Відповідно до п. 7 вказаного договору іпотеки, в забезпечення виконання своїх зобов»язань за кредитним договором Іпотекодавець надав в іпотеку: нежитлову будівлю, що знаходиться в АДРЕСА_2, та складається в цілому з одного цегляного нежитлового приміщення, нежитловою площею 323,0 кв.м. розташованого на земельній ділянці розміром 0,11 га, та належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Узинською державною нотаріальною конторою 28.08.2007 року та зареєстрованого (а.с.20-21).

ЗАТ комерційний банк «ПриватБанк» виконав умови кредитної угоди №Д 07-02-136 МК від 28.08.2007 року та кредитного договору № Д 07-02-136/1 МК від 28.08.2007 року та надав позивачці кредит у розмірі 150 000 доларів США.

ОСОБА_4 обов'язки щодо сплати процентів за користування коштами у розмірах та на умовах, встановлених договором виконувала неналежним чином, у зв'язку із чим утворилась заборгованість.

Вказане встановлено рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 липня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 01 жовтня 2015 року. Ухвалено в рахунок погашення боргу ОСОБА_4 перед ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором в розмірі 1133217,15 грн., яка складається із заборгованості по кредиту - 84809,65 доларів США, що еквівалентно 1042310,60грн., заборгованості за процентами - 6864,25 доларів США, що еквівалентно 84361,63 грн., пені - 6544,92грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нежитлову будівлю загальною площею 323 кв.м за адресою: АДРЕСА_2, та нежитлове приміщення в житловому будинку загальною площею 196,60 кв.м за адресою: АДРЕСА_1, що належать на праві власності ОСОБА_4, шляхом продажу предметів іпотеки на підставі договорів іпотеки нежитлових приміщень від 23 серпня 2007 року ПАТ КБ «Приватбанк» з укладанням від свого імені договору купівлі-продажу будь-якій особі-покупцю на умовах та в порядку, передбаченому ст.38 Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності - незалежним експертом.

Задовольняючи позов ОСОБА_4 суд першої інстанції виходив із того, що умови укладеного кредитного договору є несправедливими, наслідком укладення договору є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача, несправедливими є зокрема умови договору про встановлення обов'язкових для споживача умов, з якими він не мав реальної можливості ознайомитися перед укладенням договору, банк приховав від споживача фактичні суми по кредиту, позбавивши його права прийняти відповідне правильне рішення, а позивач не володіє спеціальними знаннями в галузі права та банківської справи.

Також суд виходив із того, що відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 11 та абзацу 16 ч.1 ст. 6 Закону України "Про захист прав споживачів" не надав позивачу відомості, які потрібні клієнту при укладенні договору та відповідно до ст..ст.203, 215, 230 п.1 ЦК України, п.6 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитний договір та договір іпотеки є недійсними.

Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. ст. 627, 628 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Доказів щодо недійсності окремих положень кредитного договору позивачем не надано.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Висновки суду першої інстанції про те, що перед укладенням кредитного договору відповідач не повідомив споживача в письмовій формі про кредитні умови є помилковими та не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи.

За правилами статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір . Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доводи позивачки про порушення її прав споживача під час укладення між сторонами договору про надання споживчого кредиту не знайшли свого підтвердження.

Висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про відмову в задоволені позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

В задоволені позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів банківських послуг про визнання недійсним кредитного договору та договорів іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: