Рішення № 58997268, 29.06.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/6800/13-ц Головуючий у І інстанції Шовкопляс О. П.Провадження № 22-ц/780/854/16 Доповідач у 2 інстанції Суханова Є. М.Категорія 26 29.06.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

29 червня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді: Суханової Є. М.,

суддів: Данілов О.М., Мережко М.В.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно, а також за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «РОДОВІД БАНК», треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним кредитного договору, додаткових угод до кредитного договору, договору іпотеки,-

В С Т А Н О В И Л А :

До Білоцерківського міськрайонного суду в Київській області звернулося ПАТ «РОДОВІД БАНК» з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно.

Позов обґрунтований тим, що 07.04.2008 року між ВАТ «РОДОВІД БАНК» (надалі перейменоване на ПАТ «РОДОВІД БАНК») та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 86/СЖ-006.08.2 (надалі - Кредитний договір).

Згідно з п.1.1. Кредитного договору Банк відкрив Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 40 000 доларів США, які Позичальник згідно п.4.1. Кредитного договору зобов'язувався повернути не пізніше 07.04.2011 року.

Згідно з п. 4.2. Кредитного договору позичальник зобов'язався щомісячно до 10 числа (включно) кожного календарного місяця частково погашати заборгованість за кредитом.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору процентна ставка за кредитами за цим договором встановлена в розмірі 15 процентів річних.

25.04.2008 року договором про внесення змін до кредитного договору процентна ставка за кредитним договором встановлена в розмірі 17 % процентів річних.

13.10.2008 року додатковою угодою до кредитного договору ставка за кредитним договором встановлена в розмірі 18 % річних. Однак, в порушення умов даного договору позичальником не виконано зобов'язання щодо сплати щомісячних платежів. Станом на 27.11.2012 року заборгованість позичальника перед банком становила: 39942, 44 доларів США щодо повернення кредитних коштів, 5034,90 доларів США щодо сплати нарахованих процентів.

Окрім того, з метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань позичальником між ПАТ «РОДОВІД БАНК» - з однієї сторони, та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - з іншої сторони, було укладено договір іпотеки від 07.04.2008 року, посвідчений Дудник І.В., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором відповідно до п.1.1. Договору іпотеки Відповідачами було передано в іпотеку банку квартиру АДРЕСА_1.

Згідно з п. 2.1.6. Договору іпотеки зазначено, що Заставодержатель має право у випадку невиконання чи неналежного виконання Заставодавцем основного зобов'язання звернути стягнення на предмет іпотеки у порядку, передбаченому розділом 3 даного договору та задовольнити свої майнові вимоги за рахунок переданого в іпотеку майна в повному обсязі, визначені на момент фактичного задоволення враховуючи суму заборгованості за кредитом, плату за користування грошовими коштами , збитків, неустойки, штрафів, пені, іншої заборгованості та витрат, пов'язаних із пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням та звернення стягнення на предмет іпотеки, а також витрат, пов'язаних із вчиненням предмету іпотеки, витрат на страхування предмета іпотеки, витрат, пов'язаних із вчиненням виконавчого напису тощо.

Відповідно до п. 3.1. договору іпотеки сторони визначили підстави та порядок звернення стягнення на майно, передане в заставу. Зокрема, в п.3.1.1. договору застави зазначено, що при порушенні Заставодавцем умов основного зобов'язання щодо строків погашення заборгованості за кредитом, сплати процентів за користування грошовими коштами, відшкодування збитків, неустойки, штрафів, пені та іншої заборгованості, а також при порушенні Іпотекодавцями умов даного договору та у випадках, встановлених законом у Іпотекодержателя виникає право задоволення своїх вимог за основним зобовязаням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно п. 3.1.3. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати спосіб звернення стягнення, зокрема, звернути стягнення на предмет застави на підставі рішення суду.

Обгрунтовуючи вказаними доводами, ПАТ «РОДОВІД БАНК» просив суд стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором в розмірі 44942,44 доларів США та 3414980 гривень пені, звернути стягнення на предмет іпотеки: квартиру під АДРЕСА_1, на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» на суму, що складає 44942,44 доларів США та 3414980 гривень, шляхом проведення публічних торгів з початковою ціною предмета застави для його реалізації на підставі оцінки, проведеної незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та подав зустрічний позов, в якому просив визнати недійсними кредитний договір та додаткові угоди до нього, договір іпотеки від 07.04.2008 року, а також зобов'язати приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірину Володимирівну

виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме: квартиру, що була передана в іпотеку.

Позов з урахуванням уточнених позовних вимог обґрунтував тим, що 07.04.2008 року між ОСОБА_2 (надалі - Позичальник) та ВАТ «РОДОВІД БАНК», зараз ПАТ «РОДОВІД БАНК» (надалі - Банк) укладено кредитний договір № 86/СЖ-006.08.2 (надалі - Кредитний договір).

Відповідно до п.1.1. Кредитного договору Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі цілі у розмірі 40 000 доларів США строком по 07.04.2011 року включно.

Згідно з п. 1.3. Кредитного договору процентна ставка за кредитами за цим договором встановлюється в розмірі 15 процентів річних.

Відповідно до п.1.5. Кредитного договору строк користування кредитами обчислюється від моменту перерахування грошових коштів за розпорядженням Позичальника або видачі коштів з каси банку.

Відповідно до п.2.2. Кредитного договору Банк зобов'язується забезпечити позичальника консультаційними послугами з питань виконання цього договору.

В якості забезпечення виконання Кредитного договору між Банком - з однієї сторони та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - з іншої сторони, було укладено договір іпотеки від 07.04.2008 року, згідно якого останні, як співвласники, передали Банку в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_2 зазначив, що банком, як при укладенні, так і при виконанні вказаного кредитного договору було грубо порушено ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджені Постановою Національного Банку України № 168 від 10.05.2007. Зокрема, послався на невідповідність Додатку № 1 до кредитного договору (детальний розпис сукупної вартості кредиту) самому кредитному договору, а саме: щодо строків надання коштів, комісій за видачу коштів, строків початку нарахування відсотків за кредитом; також внесення від його імені невідомими особами неправдивих записів в кредитний договір, а саме: письмового підтвердження споживача про ознайомлення з всіма умовами кредитування, передбаченими ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», ненадання банком детального розпису про сукупну вартість кредиту при укладенні Договору про внесення змін до кредитного договору від 25.04.2008 року , який було збільшено відсоткову ставку по кредитному договору з 15 % до 17 %, підроблення, а саме: вчинення від його імені невідомою особою підписів в додатковій угоді до кредитного договору від 13.10.2008 року.

На підставі викладеного, ОСОБА_2 просив суд визнати недійсними кредитний договір № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року, укладений ним з банком, визнати недійсними Договір від 25.04.2008 року про внесення змін до Кредитного договору № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року, додаткову угоду від 13.10.2008 року до Кредитного договору № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року, договір іпотеки від 07.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Іриною Володимирівною та зобов'язати приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірину Володимирівну виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та яка була передана у іпотеку за договором іпотеки від 07.04.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2012.

Представник позивача за первісним позовом щодо задоволення зустрічного позову заперечував повністю, подав заяву про застосування строків позовної давності до вимог щодо визнання недійсними договорів, дав пояснення по справі, просив позов банку задовольнити повністю. В подальшому представник банку подав заяву, в якій просив суд розглянути справу без участі представника ПАТ «РОДОВІД БАНК».

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 та його представник надали усні та письмові пояснення по справі, просили в задоволенні позову банку відмовити, а позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві з урахуванням поданих уточнень, просили задовольнити повністю. В подальшому подали заяви про слухання справи без о участі.

Відповідачі за первісним позовом та треті особи за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5 та ОСОБА_5 просили суд відмовити у задоволенні первісного позову та задовольнити зустрічний позов, а також слухати справу без їх участі.

За клопотанням представника позивача за зустрічним позовом судом було призначено почеркознавчу експертизу з метою з'ясування обґрунтованості доводів позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 щодо внесення неправдивих даних невідомими особами в кредитний договір від 07.04.2008 року та додаткову угоду від 13.10.2008 року.

Згідно листа КНДІСЕ від 26.03.2014 року № 14(01-05)3025/3026/14-32 суду було надіслано клопотання експертів щодо надання, зокрема, оригіналів досліджувальних документів, а саме: кредитного договору № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року та додаткової угоди від 13.10.2008 року.

Проте, як встановлено в судовому засіданні, банк не мав можливості надати в судове засідання оригінали вказаних документів, оскільки вони були вилучені органами досудового слідства по кримінальному провадженню по підозрі ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України, зареєстрованим за заявою ПАТ «РОДОВІД БАНК» щодо неправомірних дій ОСОБА_2 при укладенні та виконанні кредитного договору.

За клопотанням представника позивача за зустрічним позовом судом було витребувано для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12013100030007251 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України.

Рішення Білоцерківського міськраойнного суду Київської області від 30 грудня 2015 року в задоволенні позову ПАТ «РОДОВІД БАНК» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано недійсним Кредитний договір № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року, укладений між ВАТ «РОДОВІД БАНК» та ОСОБА_2.

Визнано недійсним Договір від 25.04.2008 року про внесення змін до Кредитного договору № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року.

Визнано недійсною Додаткову угоду від 13.10.2008 року до Кредитного договору № 86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008 року.

Визнано недійсним договір іпотеки від 07.04.2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Іриною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2012.

Зобов'язано приватного нотаріуса Білоцерківського міського нотаріального округу Дуднік Ірину Володимирівну виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та яка була передана у іпотеку за договором іпотеки від 07.04.2008 року, зареєстрованим в реєстрі за № 2012.

Не погодившись з висновками наведеними в рішенні суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити первісний позов та відмовити у задоволенні зустрічного позову.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона обґрунтована та підлягає задоволенню.

Так, колегія суддів встановила, що 30.12.2014 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області було ухвалено рішення по справі №357/6800/13-ц , яким в задоволенні позовних вимог «РОДОВІД БАНК" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р. та звернення стягнення на предмет іпотеки було відмовлено повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_2 про визнання недійсним Кредитного договору №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р., Договору від 25.04.2008р. про внесення змін до Кредитного договору №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р., Додаткової угоди від 13.10.2008р. до Кредитного договору №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р., договору іпотеки від 07.04.2008р. зареєстрованого в реєстрі за №2012 та про зобов'язання приватного нотаріуса Білоцерківського міськрайонного нотаріального округу Дудник Ірину Володимирівну виключити з Реєстру іпотек та заборон відчуження запис про іпотеку та заборону відчуження предмету іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_1, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, та яка була передана у іпотеку за договором іпотеки від 07.04.2008р., зареєстрованим в реєстрі за №2012, було задоволено.

Вивчивши матеріали справи, встановивши предмет спору та правовідносини сторін, колегія суддів приходить до висновку , що рішення місцевого суду є необґрунтованим, з неправильним застосування судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.

Відмовляючи в позові АТ «РОДОВІД БАНК» суд першої інстанції посилається на невиконання Банком статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", Постанови Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, якою затверджено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту.

Відповідно до Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту:

Банки зобов'язані в кредитному договорі або додатку до нього надавати детальний розпис сукупної вартості кредиту з урахуванням процентної ставки за яким,вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача, зазначивши таке: значення процентної ставки та порядок обчислення процентних доходів відповідно до вибраного банком методу згідно з вимогами нормативно-правових актів Національного банку; перелік, розмір і базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, що пов'язані з наданням, обслуговуванням і погашенням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, здійснення валютно-обмінних операцій, юридичне оформлення тощо; перелік і розмір інших фінансових зобов'язань споживача, які виникають на користь третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами кредитного договору (страхові платежі під час страхування предмета застави, життя та працездатності споживача, розмір зборів до Пенсійного фонду України, комісії під час купівлі-продажу іноземної валюти для погашення кредиту та процентів за користування ним, біржові збори, послуги реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Кредитний договір має містити графік платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх супутніх послуг, а також інших фінансових зобов'язань споживача за кожним платіжним періодом з урахуванням даних, передбачених у додатку до цих Правил. У графіку платежів має бути докладно розписана сукупна вартість кредиту за кожним платіжним періодом.

3.3. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначати сукупну вартість кредиту з урахуванням процентної ставки за ним, вартості всіх супутніх послуг та інших фінансових зобов'язань споживача, які пов'язані з отриманням, обслуговуванням і погашенням кредиту, а

також зазначити в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за

кредитним договором. Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги (нормативно-правові акти щодо визначення розмірів зборів та обов'язкових платежів, тарифів нотаріусів, страхових компаній, суб'єктів оціночної діяльності, реєстраторів за надання витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна, інших реєстрів тощо); про відкриття банківського рахунку, відкритого з метою зарахування на нього суми наданого кредиту або надання кредиту за рахунком (овердрафт), умови відкриття, ведення та закриття такого рахунку, тарифи та всі суми коштів, які споживач має сплатити за договором банківського рахунку у зв'язку з отриманням кредиту, його обслуговуванням і погашенням; правило, за яким змінюється процентна ставка за кредитом, якщо договором про надання кредиту передбачається можливість зміни процентної ставки за кредитом залежно від зміни облікової ставки Національного банку або в інших випадках. Банки мають право змінювати процентну ставку за кредитом лише в разі настання події,

не залежної від волі сторін договору, яка має безпосередній вплив на вартість кредитних ресурсів банку.

Банки не мають права змінювати процентну ставку за кредитом у зв'язку з волевиявленням однієї із сторін (зміни кредитної політики банку). Банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Якщо умовами кредитного договору передбачено або допускається використання кількох альтернативних варіантів надання банківських послуг, які є супутніми до кредитної операції (зокрема погашення заборгованості готівковими коштами до банку або шляхом безготівкового розрахунку), банк зобов'язаний надати клієнту вичерпну інформацію про вартість кожного з альтернативних варіантів надання послуг.

У разі надання кредиту в іноземній валюті банки зобов'язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов'язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов'язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов'язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.

Колегія суддів не погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що ПАТ «РОДОВІД БАНК» не виконав вищезазначених вимог, адже при подачі позову до суду першої інстанції разом із позовом у додатках №2 банком надано: Додаток №1 до Кредитного договору №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р. детальний розпис сукупної вартості кредиту, який повністю відповідає вищезазначеним правилам.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у своєму рішенні посилається ще на одну з підстав у відмові позовних вимог Банка та задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, так на четвертому, п'ятому та шостому аркуші рішення по справі №357/6800/13-ц суд зазначає, що за клопотанням представника позивача за зустрічним позов судом було витребувано для огляду в судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12013100030007251 за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 358 КК України.

Так, відповідно до п. З висновку експерта №79 від 05.02.2014 року, який міститься в матеріалах витребуваного та дослідженого в судовому засіданні кримінального провадження, рукописний текст в графі «Заповнюється позичальником власноручно», що в Кредитному договорі №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р., що міститься в кредитній справі ОСОБА_2 в ПАТ«РОДОВІД БАНК», виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою, а тому Банком не дотримано вимог статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168.

Натомість з таким твердженням суду, колегія суддів погодитись не може, тому що згідно з вищезазначеною Постановою, розділом 2 Вимоги щодо надання споживачу попередньої інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, зазначається: п. 2.4. Банки зобов'язані отримати письмове підтвердження споживача про ознайомлення з вищенаведеною інформацією. п. 2.5. Банки розробляють форму (бюлетень, довідка, повідомлення тощо) надання споживачу достовірної інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів.

Згідно з ст. 207 ЦК України: п. 1. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. п. 2. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до п. 8.10 Кредитного договору Позичальник підписуючи цей Договір, підтверджує, що він отримав в письмовій формі та ознайомився з інформацією, наданою Банком про умови кредитування, вартість сукупних послуг, орієнтовну сукупну вартість кредиту. Детальний розпис сукупної вартості кредиту наведено в Додатку 1 до цього договору (підписано ОСОБА_2.).

Згідно з п. 8.11 Кредитного договору, цей Договір складений при повному розумінні. Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу, - по одному для кожної із Сторін.

Тобто з усього вищезазначеного випливає, що друкований текст «Я ОСОБА_2 підтверджую, що до моменту укладання цього Договору в письмовій формі повідомлений про всі умови кредитування, передбачені п. 2 ст. 11 Закону України "Про захист прав споживачів" Один оригінальний примірник кредитного договору отримав, дата, підпис», відповідає п.1, п. 2 ст. 207 ЦК України, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" та п.2.4., п. 2.5. Правилам надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, які затверджені Постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168, а тому з висновками суду про недотримання Банком вимог чинного законодавства колегія суддів погодитися не має правових підстав.

Суд першої інстанції зазначає, що відповідно до п. 12 висновку експерта №79 від 05.02.2014 року, який міститься в матеріалах витребуваного та дослідженого в судовому засіданні кримінального провадження, підпис в графі «Позичальник ОСОБА_2.», що в додатковій угоді від 13.10.2008 року до Кредитного договору №86/СЖ-006.08.2 від 07.04.2008р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою.

Колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що ОСОБА_2 у судовому засіданні не заперечував, що Кредитний договір підписував особисто та виконував його, а останній платіж здійснив 28.03.2011 року, підтвердженням чого є банківські виписки по особовому рахунку, які були подані разом із позовною заявою (Додаток №4 до позовної заяви).

Підтвердив зазначену інформацію ОСОБА_2 й під час розгляду апеляційної скарги.

З метою забезпечення виконання кредитних зобов'язань Боржником за Кредитним договором між Позивачем та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, було укладено Договір іпотеки від 07 квітня 2008 року, посвідчений Дудник І.В., приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області.

В якості забезпечення виконання зобов'язань за Кредитним договором

відповідно до п.1.1. Договору іпотеки ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було передано в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1,

Суд першої інстанції зазначає у своєму рішенні про неможливість задоволення вимог Банка відносно звернення стягнення на заставне майно посилаючись на Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Разом з тим, згідно з Ухвалою ВССУ з розгляду цивільних та кримінальних справ від 09 грудня 2015 року (а.с.33-35 т. 3 ) зазначено, що резолютивна частина рішення суду не відповідає вимогам ч. 1 ст.39 Закону України «Про іпотеку», таким чином, під час нового апеляційного розгляду апеляційна інстанції зобов'язала апелянта надати докази вартості квартири, яка є предметом договору іпотеки.

Апелянтом було зроблено звіт, який приєднаний до матеріалів даної цивільної справи.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення основного зобов'язання іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Проте ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізація права іпотекодержателя звернутися у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Таким чином, якщо іпотекодержатель не реалізував способів позасудового врегулювання звернення стягнення на предмет іпотеки, він має право звернутися до суду з метою звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до ст. 39 Закону України «Про іпотеку».

Враховуючи вищевикладене, суд припустився помилки в застосуванні процесуального та матеріального закону, та безпідставно відмовив у задоволені позову Банка в частині звернення стягнення на заставне майно, тому що Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян, як забезпечення кредитів в іноземній валюті», забороняє примусове стягнення (відчужене без згоди власника), реалізацію майна.

Таким чином, суд першої інстанції мав всі процесуальні підстави постановити рішення про задоволення позовних вимог щодо звернення стягнення на заставне майно.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Керуючись: ст.ст.303,307,309,313-315,317,319 ЦПК України колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" задовольнити частково.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 грудня 2014 року скасувати в частині відмови Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно та ухвалити нове.

Позов Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення кредитної заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на майно задовольнити частково.

Звернути стягнення на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1, що належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4, ОСОБА_5 по ? частині кожному шляхом проведення публічних торгів.

Визначити спосіб звернення стягнення - реалізацію предмета іпотеки через прилюдні торги.

Визначити початкову ціну реалізації зазначеного об'єкта предмета іпотеки на підставі договору про іпотеку від 07.04.2008 року посвідченим приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Діднік Іриною Володимирівною та зареєстрований в реєстрі за № 2012, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна згідно звіту про оцінку проведеним генеральним директором ТОВ « Канзас Ріал Естейт» Нестеренком З., а саме в сумі 681 600 грн.

В решті позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Родовід Банк" відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: