Ухвала суду № 58997164, 14.07.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 357/9065/15-ц Головуючий у І інстанції Ярмола О. Я.Провадження № 22-ц/780/3674/16 Доповідач у 2 інстанції Матвієнко Ю. О.Категорія 47 14.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 липня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого - судді : Матвієнко Ю.О.,

суддів: Олійника В.І., Сліпченка О.І.,

при секретарі: Нагорній Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Дуднік Ірина Володимирівна, про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, визнання спільною сумісною власністю квартири, автомобіля та коштів, поділ спільного майна, визнання частково недійсним та скасування договору дарування квартири, стягнення коштів,

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, в якому, уточнивши та збільшивши позовні вимоги, просила суд встановити факт проживання однією сім»єю з відповідачем без реєстрації шлюбу в період з 01 листопада 2009 року по 15 червня 2015 року; визнати частково недійсним і скасувати договір дарування квартири АДРЕСА_1 від 02.07.2015 року; визнати спільною сумісною власністю подружжя: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, автомобіль марки MERSEDES-BENZ VITO 108 D, д.н.з. НОМЕР_1, та грошові кошти в сумі 8 000 доларів США, розміщені на депозитному рахунку в ПАТ «Платинум Банк» на ім'я ОСОБА_3 В порядку поділу майна ОСОБА_2 просила стягнути з ОСОБА_3 на свою користь 71 237 грн. 77 коп. компенсації за ? частину спірного автомобіля, залишивши його у користуванні відповідача; стягнути на свою користь з відповідача 4 000 дол. США, що становить ? частину від суми депозитного вкладу, та визнати за нею право власності на ? частину однокімнатної квартири АДРЕСА_1. Крім того, позивач просила стягнути з відповідача на свою користь понесені по справі судові витрати на загальну суму 15 906 грн. 60 коп.

Свої вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що з листопада 2009 року по червень 2015 року вона проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3

За час спільного проживання сторони придбали за спільні кошти однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 та автомобіль марки MERSEDES-BENZ VITO 108 D, д.н.з. НОМЕР_1, право власності на які було зареєстровано на ім'я ОСОБА_3

Крім того, позивач і відповідач спільними зусиллями зібрали кошти в сумі 8 000 доларів США, які були розміщені на депозитному рахунку в ПАТ «Платинум Банк» на ім'я ОСОБА_3

02 липня 2015 року ОСОБА_3 без відома ОСОБА_2 відчужив квартиру АДРЕСА_1 за договором дарування ОСОБА_4

На даний час між сторонами стосунки припинені і виник спір щодо спільного майна, а тому ОСОБА_2 просила суд встановити факт, що вона з ОСОБА_3 проживала однією сім'єю без реєстрації шлюбу з листопада 2009 року по червень 2015 року та просила поділити спільно нажите ними майно згідно вимог діючого сімейного законодавства.

Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_2 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що 26.01.2013 року на підставі договору купівлі-продажу за відповідачем ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1.

02.07.2015 року відповідач ОСОБА_3 на підставі договору дарування відчужив належну йому квартиру АДРЕСА_1 відповідачу ОСОБА_4, що підтверджується наявними в справі письмовими доказами.

Крім того, з 17.04.2015 року за відповідачем ОСОБА_3 зареєстроване право власності на автомобіль марки MERSEDES-BENZ VITO 108 D, д.н.з. НОМЕР_1.

02.04.2015 року ПАТ «Платинум Банк» та ОСОБА_3 уклали Договір про розміщення вкладу «Знайомство», за яким ОСОБА_3 вніс 8 000 дол. США на рахунок № НОМЕР_2, який 05.05.2015 року було закрито в зв'язку з закінченням строку дії депозитної угоди.

В судовому засіданні також встановлено, що позивач ОСОБА_2 була зареєстрована за договором найму житла в належній відповідачу ОСОБА_3 квартирі АДРЕСА_1 з 01.03.2013 року. 30.05.2015 року, на вимогу ОСОБА_3, ОСОБА_2 виселилася з квартири і була знята з реєстрації в даному помешканні 03.06.2015 року.

Судом встановлено, що місце проживання відповідача ОСОБА_3 було зареєстроване з 12.02.2002 року по 30.03.2011 року по АДРЕСА_2, а з 2011 року він зареєстрував своє місце проживання в помешканні своєї матері по АДРЕСА_3.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_2 орендувала у відповідача ОСОБА_3 нежитлове приміщення АДРЕСА_4, що підтверджується договором оренди від 07.12.2010 року.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

В п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» роз'яснено, що при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Положення ст. 74 СК України дають підстави дійти висновку, що вони поширюються на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти: спільного проживання однією сім'єю; спільний побут; взаємні права та обов'язки (ст.ст. 3, 74 СК України).

Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року № 6-97цс11, і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України.

Установлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

Суд першої інстанції, врахувавши покази свідків та надавши належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позивачкою факту спільного проживання з відповідачем однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з листопада 2009 року по червень 2015 року, існування взаємних прав та обов'язків між ними, ведення ними спільного побуту або бюджету, або набуття спірного майна спільними коштами та працею чи в інший спосіб, який встановлює можливість визнання майна спільною сумісною власністю, та, як наслідок, суд дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу для скасування рішення суду, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення суду, якщо вони призвели до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно у відповідності з нормами діючого законодавства.

Інших доводів, які б спростували законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить.

Оскільки судом першої інстанції повно і всебічно з'ясовані всі обставини справи, дана належна правова оцінка доказам, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 22 квітня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: