Ухвала суду № 58996252, 18.07.2016, Васильківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 362/3539/16-ц

Провадження 2/362/2170/16

У х в а л а

"18" липня 2016 р. Суддя Васильківського міськрайонного суду Київської області Орда О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ВДВС Васильківського МРУЮ , ВДВС Ульянівського РУЮ про зняття арешту з майна ,-

в с т а н о в и в :

До Васильківського міськрайонного суду Київської області надійшов позов ОСОБА_1 до ВДВС Васильківського МРУЮ , ВДВС Ульянівського РУЮ про зняття арешту з майна в якій він просить зняти арешт (зобов'язати органи ДВС внести зміни в електронні реєстри) з усього належного рухомого та нерухомого майна, яке йому належить йому на праві власності.

Відповідно дост. 122 ЦПК України, суддя відкриває провадження у цивільній справі не інакше як на підставі заяви, поданої і оформленої в порядку, встановленомуЦПК України.

У пункті 7постанови № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що«позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогамстатті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладенні обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину».

Позовна заява не відповідає вимогам, встановленимстаттею 119 ЦПК.

Частина першастатті 30 ЦПКвизначає, що «сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач». Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справідля відповіді за пред'явленими позовними вимогами.

Пленум вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних прав у свої постанові «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 роз'яснив, що «відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення.

У своїй позовній заяві ОСОБА_1В зазначив відповідачем - ВДВС Васильківського МРУЮ та ВДВС Ульянівського РУЮ .

Таким чином, позивачу належить у своїй позовній заяві вказати належну особу, яка є суб'єктом спірного матеріального правовідношення, пред'явивши до неї відповідні позовні вимоги.

Крім цього, у абзаці другому пункті 10 постанови № 5 від 03.06.2016 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що «при розгляді справи зазначеної категорії у матеріалах справи мають бути належним чином завірені копії акта опису та арешту, постанови про арешт коштів чи майна боржника, вироку, рішення суду або іншого органу, на виконання яких проводився опис і арешт, матеріали, що є в кримінальній справі щодо належності описаного майна і джерел коштів на його придбання,документи про право власності на майно, кредитні зобов'язання, реєстраційні посвідчення, паспорти та інші документи, що видаються на це майно.

Зі змісту позовних вимог випливає, що позивач просить скасувати арешт з рухомого та нерухомого майна, яке належить йому на праві власності.

Проте позивач у своїй позовній заяві не зазначив, з якого майна необхідно зняти арешт та не зазначив документи про право власності на це майно, а також докази, що підтверджують кожну з цих обставин.

Враховуючи принцип диспозитивності, суд обмежений у можливості виявляти свою ініціативу. Суд зобов'язаний вирішувати спори лише в межах заявлених фізичними чи юридичними особами вимог і на підставі поданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів. Таким чином, суд обмежений у праві витребувати докази, на підставі яких позивач обгрунтовує свої вимоги у судовому засіданні.

Крім цього, частина п'ятастатті 119 ЦПКпередбачає, що до позовної заяви додається документ, що підтверджує сплату судового збору.

Однак, до позовної заяви не додано документ про сплату судового збору.

Таким чином, позивачу необхідно подати документ, який підтверджує сплату судового збору.

Згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другоїстатті 4 Закону України «Про судовий збір»за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору складає 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 551,20 грн.

Таким чином, позивачу належить сплатити судовий збір у розмірі 551,20 грн.

Також в порушення вимог п.2 ч.2ст. 119 ЦПК України, відповідно до якої в позовній заяві зазначаються ім'я (найменування) відповідача, в назві відповідачів допущені скорочення, які не дають можливості визначити їх зміст.

Згідно ст.ст.15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист свого цивільного права лише у разі його порушення, спосіб захисту має відповідати порушеному праву.

Позивачу необхідно уточнити свої позовні вимоги, зокрема визначити в чому полягають позовні вимоги чи в знятті арешту чи в зобов'язанні органи ДВС внести зміни в електронні реєстри, у один із визначених уст. 16 ЦК Україниспосібза вибором позивача. Тобто саме порушені права і підлягають захисту, проте у відповідний для цього спосіб. Тому такі вимоги позивача, що заявлені як позовні підлягають уточненню.

Також суд звертає увагу, що оскарження дій державного виконавця відбувається на підставі положеньЗакону України «Про виконавче провадження». Розгляд судом скарг сторін виконавчого провадження на рішення , дії або бездіяльність державного виконавця під час виконання судового рішення, здійснюється за правилами розділуVІ-VІІ ЦПК Українив рамках судового контролю за виконанням судових рішень. При цьому право на звернення зі скаргою до суду має лише сторона виконавчого провадження.

Позивач звернувся до суду на підставіст.60 Закону України «Про виконавче провадження», якою передбачено, що особа (не сторона виконавчого провадження), яка вважає, що майно, на яке було накладено арешт належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Таким чином, позивач, як боржник в процедурі виконавчого провадження,не позбавлений права звернутись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, як це передбаченост.82 Закону України «Про виконавче провадження»,

Згідно з частиною першоюстатті 121 ЦПК«суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях119і120цьогоКодексу, або не сплачено судовий збір, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали».

Враховуючи вищезазначене, позовну заяву належить залишити без руху, встановивши спосіб усунення недоліків шляхом подання нової, належним чином оформленої позовної заяви, її копій та копій доданих до неї документів відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі та належного доказу сплати судового збору.

Керуючись ст.ст.119,121 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ВДВС Васильківського МРУЮ , ВДВС Ульянівського РУЮ про зняття арешту з майна залишити без руху, про що повідомити позивачу та надати їй строк для усунення вказаних недоліків який не може перевищувати трьох днів з моменту отримання копії ухвали.

Попереджаю, що у разі невиконання вимог суду щодо усунення вказаних недоліків, Ваша заява буде вважатись неподаною та підлягає поверненню.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я