Постанова № 58995905, 14.07.2016, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/6578/16-а

2-а/357/215/16

П ОС Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючий - суддя Дмитренко А. М. ,

при секретарі - Боженко Т. В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Білій Церкві залі суду № 1 справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в місті Білій Церкві Київської області про визнання рішення протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з даним позовом мотивуючи тим, що вона постійно проживає та зареєстрована за адресою: вулиця Сквирське шосе, 216-а кв. 52 в місті Білій Церкві, є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, в АДРЕСА_2 проживали її батьки, після їх смерті вона використовує будинок в якості дачі, разом з чоловіком ОСОБА_2 обробляли город, сад та підтримували будинок в зразковому стані, в 2015 році її чоловік тяжко захворів, переніс декілька операцій і ІНФОРМАЦІЯ_1 помер в с. Матюші, 12.12.2015 року вона отримала повідомлення начальника УПФУ у м. Білій Церкві про те, що оскільки вона проживає з 2005 року в селі Матюші, яке не належить до зони радіоактивного забруднення, то у неї виникла переплата пенсії по ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 23006 грн.49 коп., їй було запропоновано повернути зазначені кошти або буде проводитися відрахування з її пенсії по 20% щомісячно з грудня 2015 року до повного погашення. Таке рішення позивач вважає незаконним, оскільки той факт, що в неї є будинок в с. Матюші, яким вона користується, не свідчить про те, що вона постійно там проживає, цей будинок був подарований їй батьком ще в 1992 році, посвідчення потерпілої особи 4 категорії вона одержала в законний спосіб. А тому позивач просила суд визнати неправомірними дії відповідача щодо утримання 20 % пенсії з грудня 2015 року; зобов'язати відповідача повернути утримані кошти за весь період, починаючи з грудня 2015 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просив суд визнати протиправним рішення УПФУ в місті Білій Церкві від 07.12.2015 року № 892 про утримання з пенсії позивача надміру виплачених сум починаючи з грудня 2015 року, про яке стало відомо в судовому засіданні під час розгляду даної справи; в решті вимог -позов підтримав.

Представники УПФУ в м. Білій Церкві позов не визнали, пояснили, що згідно довідки Матюшівської сільської ради Білоцерківського району, яку було надано на запит УПФУ в м. Білій Церкві, позивач постійно проживає з 2005 року на території села Матюші, яке не належить до зони радіоактивного забруднення, в зв'язку з цим позивачу було нараховано переплату грошових виплат, передбачених ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2005 року по 30.11.2015 року в сумі 23006 грн.49 коп., які позивач мала право одержувати тільки в період проживання на території радіоактивного забруднення. Відповідно до рішення УПФУ, яке прийнято в межах повноважень та у спосіб, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з пенсії позивача відраховується по 20 % починаючи з грудня 2015 року до повного погашення переплати.

Заслухавши пояснення представника позивача, представників відповідача, оглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено по справі, позивач перебуває на обліку в УПФУ у місті Білій Церкві та одержує пенсію за віком з 01.01.1992 року, належить до 4 категорії потерпілих він наслідків аварії на ЧАЕС як особа, яка постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується копіями пенсійного посвідчення та посвідчення потерпілої особи НОМЕР_1, яке видано 06.12.1996 року Київською облдержадміністрацією.

З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2015 року УПФУ у місті Білій Церкві прийнято рішення за № 892 про утримання надміру виплачених сум пенсій, згідно якого позивачу нараховано переплату сум пенсії в зв'язку з її проживанням в АДРЕСА_2 за період з 01.01.2005 року по 30.11.2015 року в розмірі 23 006 грн.49 коп. В рішенні зазначено, що в разі ненадходження від пенсіонера коштів протягом місяця з дня його повідомлення про прийняття рішення, утримувати переплату в розмірі 20 % пенсії щомісячно, починаючи з 01.12.2015 року до повного погашення, що слідує з копії цього рішення /а.с.29/.

Листом від 10.12.2015 року № 21538/03 /а.с.6/ відповідач повідомив позивачу, що в зв'язку з її проживанням з 2005 року в селі Матюші Білоцерківського району згідно довідки Матюшівської сільської ради, яке не належить до зони радіоактивного забруднення, у неї виникла переплата пенсії по ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в сумі 23006 грн.49 коп., яка буде утримуватись з її пенсії по 20% щомісячно до повного погашення починаючи з грудня 2015 року, позивачу також було запропоновано внести вказану суму коштів на розрахунковий рахунок УПФУ.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулася до адміністративного суду.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Так, за ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: в тому числі особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Згідно ст.15 вказаного Закону, підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях.

Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення - органами місцевого самоврядування.

Постановою КМ України від 20.01.1997 року № 51 затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Як передбачено п.10 цього Порядку, посвідчення видаються іншим потерпілим і учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також дружині (чоловіку) або опікуну дітей померлого громадянина, смерть якого пов'язана з Чорнобильською

катастрофою - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Вище в рішенні вказано на те, що позивачу Київською облдержадміністрацією у встановленому законом порядку, тобто, за поданням органу місцевого самоврядування, було видано 06.12.1996 року посвідчення потерпілої особи від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії.

За відомостями про реєстрацію місця проживання в паспорті позивача, вона тільки з 11.02.2003 року по 23.03.2004 року була зареєстрована в селі Матюші, а з 30.08.1990 року постійно зареєстрована в АДРЕСА_1.

Згідно довідки уповноваженого органу -управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області від 11.07.2016 року № 1683 /а.с.36/, ОСОБА_1 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 05.10.1979 року по 05.02.2003 року, з 31.03.2004 року по теперішній час.

Положеннями ст.29 ЦК України визначено, що місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Фізична особа може мати кілька місць проживання.

За ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини; реєстрація - внесення інформації до реєстру територіальної громади, документів, до яких вносяться відомості про місце проживання/перебування особи, із зазначенням адреси житла/місця перебування із подальшим внесенням відповідної інформації до Єдиного державного демографічного реєстру в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

В п.4 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» вказується на те, що судам слід враховувати, що згідно зі статтею 3 Закону України

"Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні" місцем проживання фізичної особи вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування

- адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

Отже, згідно вищенаведених правових норм, місцем проживання ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, оскільки їй було призначено пенсію за віком саме за цим місцем проживання, з врахуванням цього місця проживання їй було оформлено уповноваженим органом посвідчення потерпілої особи від наслідків аварії на ЧАЕС 4 категорії, саме це місце проживання зареєстроване в установленому законом порядку, УПФУ у місті Білій Церкві офіційне листування з ОСОБА_1 здійснюється за вказаною адресою.

В судовому засіданні було встановлено, що підставою для винесення УПФУ у місті Білій Церкві оскаржуваного рішення про нарахування переплати пенсії стала довідка, видана Матюшівською сільською радою від 22.10.2015 року на запит УПФУ у місті Білій Церкві про те, що ОСОБА_1 1939 року народження не зареєстрована, але з 2005 року проживає на території населеного пункту за адресою: АДРЕСА_2.

16.05.2016 року на звернення ОСОБА_1 Матюшівська сільська рада повідомила листом за № 02-14/129 /а.с.7/ про те, що інформація стосовно її проживання з 2005 року а селі Матюші була надана згідно її свідчень.

Тобто, будь-які офіційні відомості щодо проживання ОСОБА_1 у селі Матюші з 2005 року у сільській раді відсутні, тоді як уповноваженим органом було видано довідку про її постійну реєстрацію в АДРЕСА_1.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_2 на підставі договору дарування ще від 05.08.1992 року, що слідує з копії цього договору /а.с.10/, на якому є реєстровий напис Білоцерківського МБТІ про реєстрацію права власності на нерухоме майно на ім'я ОСОБА_1 в книзі № 2 реєстр № 311 від 19.10.1992 року.

Але належність на праві власності позивачу вказаного житлового будинку не свідчить про те, що цей будинок є місцем її постійного проживання.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд вважає, що в даному випадку при прийнятті рішення про нарахування переплати пенсії позивачу у відповідача - УПФУ у місті Білій Церкві не було безспірних доказів того, що позивач постійно проживає в селі Матюші з 2005 року, таких доказів відповідачем не надано і в судовому засіданні.

При вирішенні спору судом також приймаються до уваги наступні обставини: згідно рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 26.04.2011 року по справі № 2-а-32713/2010 було зобов'язано УПФУ у місті Білій Церкві провести перерахунок доплати до пенсії та додаткової пенсії згідно ст.ст.39,51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ОСОБА_1 як особі, яка проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю, що стверджується копіями виконавчих листів /а.с.26-27/, де вказано місце її проживання -АДРЕСА_1.

Це рішення суду набрало законної сили, по даний час не скасоване.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Крім того, той факт, що позивач має місце проживання по АДРЕСА_1, підтверджується довідкою КП Білоцерківської міської ради ЖЕК № 1 від 19.02.2016 року /а.с.33/; представником позивача надано також документи на пільги покійного чоловіка позивачки ОСОБА_2, в яких зазначено його місце проживання саме за вказаною адресою /а.с.34-35/; в медичних документах на ім'я ОСОБА_2 вказується його адреса -АДРЕСА_1 /а.с.37/.

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення на підставі ст.50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», діяв всупереч з нормами законодавства, на які вказано вище, а тому такі дії відповідача суд вважає протиправними.

Відповідно до ст.99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Судом встановлено і вбачається з матеріалів справи, що відповідач повідомив позивача про прийняття оскаржуваного рішення листом від 10.12.2015 року, до суду позивач звернулася з даним позовом 09.06.2016 року, тобто, в установлений строк.

Представник позивача також просив суд відшкодувати на користь позивача понесені нею судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551 грн.20 коп., що підтверджується наданою до суду квитанцією.

Як передбачено ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступив стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

За положеннями ст.87 КАС України до судових витрат належить судовий збір та витрати, пов'язані з розглядом справи.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.29 ЦК України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», постановою КМ України від 20.01.1997 року № 51, якою затверджено Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, ст.ст. 2, 6, 17, 71, 72, 87, 94, 99, 158-163, 167,185,186 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним рішення Управління Пенсійного Фонду України в місті Білій Церкві Київської області від 07.12.2015 року № 892 про утримання з пенсії ОСОБА_1 надміру виплачених сум починаючи з 01 грудня 2015 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Білій Церкві Київської області повернути ОСОБА_1 утримані кошти за період з 01 грудня 2015 року.

Відшкодувати на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 551 грн.20 коп. за рахунок бюджетних призначень Управління Пенсійного Фонду України в місті Білій Церкві Київської області.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Білоцерківський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А. М. Дмитренко