Ухвала суду № 58995718, 18.07.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/6834/16-ц Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.

Категорія 59 Доповідач Косигіна Л. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Микитюк О.Ю., Кочетова Л.Г.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської міської ради, ОСОБА_2 про визнання рішення незаконним

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3

на ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2016 року

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 23.05.2016 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та заборонити будь-яким уповноваженим особам проводити реєстраційні дії щодо реєстрації майнових прав на вказану земельну ділянку, а також проводити будь-які дії, в тому числі провадити будівельні роботи, зносити майно, знімати поверхневий шар ґрунту, в тому числі передавати або відчужувати її будь яким способом будь-якій фізичній або юридичній особі.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить ухвалу скасувати, а провадження у справі закрити, оскільки в провадженні Богунського районного суду м. Житомира знаходиться на розгляді ще дві цивільні справи між тими самими особами з того самого предмету спору. Зазначив, що позивач не надав суду належного обґрунтування, з посиланням на беззаперечні докази, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Крім того, дана ухвала порушує законне право ОСОБА_2 на продовження процедури реєстраційних дій щодо реалізації права на земельну ділянку.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову, передбачені ст. 152 ЦПК України, якщо їх невжиття може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

З роз'яснень, викладених у п.п. 1, 4, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» вбачається, що забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Встановлено, що 11.05.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати п. 12 рішення Житомирської міської ради від 28.04.2016 року про передачу земельної ділянки (кадастровий номер НОМЕР_1) у власність ОСОБА_2;

- зобов'язати Житомирську міську раду на черговому засіданні сесії розглянути питання щодо передачі йому в користування земельної ділянки площею 0,0365 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий номер НОМЕР_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд.

В цей же день позивач подав клопотання про забезпечення позову, в якому просив накласти арешт на земельну ділянку за кадастровим номером НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1, заборонити будь-яким уповноваженим особам проводити реєстраційні дії щодо реєстрації майнових прав на вказану земельну ділянку, а також проводити будь-які дії, в тому числі проводити будівельні роботи, зносити майно, знімати поверхневий шар ґрунту, передавати або відчужувати її будь яким способом будь-якій фізичній або юридичній особі.

З матеріалів справи вбачається, що 25.08.2009 року між Житомирською міською радою та ОСОБА_4 було укладено договір оренди трьох земельних ділянок, в тому числі ділянки площею 0,0365 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд. Даний договір зареєстровано у Житомирській регіональній філії Центру ДЗК 25.08.2009 року під № 040922900024 (а.с. 18-21).

Рішенням Житомирської міської ради № 632 від 27.02.2014 року, на підставі заяви ОСОБА_4, достроково припинено дію вищевказаного договору в частині оренди земельної ділянки площею 0,0365 га, кадастровий номер НОМЕР_1 (а.с. 9).

18.06.2014 року міська рада надала ОСОБА_1 дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки за адресою: стара адреса - АДРЕСА_1, рекомендована адреса - АДРЕСА_2, на підставі нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_4 та договору оренди №040922900024 (а.с. 10-12)

Рішенням Житомирської міської ради № 207 від 28.04.2016 року передано ОСОБА_2 у власність земельну ділянку 0,0365 га, кадастровий номер НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд (а.с. 29).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що між сторонами є спір щодо земельної ділянки площею 0,0365 га, кадастровий номер НОМЕР_1, та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду.

Крім того, під час апеляційного розгляду ОСОБА_2 пояснила, що ухвала суду про забезпечення позову перешкоджає їй зареєструвати право власності на земельну ділянку та розпочати будівництво допоміжних приміщень, зокрема, вбиральні.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом, на думку апелянта, вимог п. 3 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, не стосуються суті ухвали про забезпечення позову, а відтак не приймаються до уваги.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду.

Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Богунського районного суду м. Житомира від 23 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуюча Судді