Рішення № 58995022, 13.07.2016, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/3347/16-ц

Категорія 22

2/295/1540/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд м.Житомира в складі:

головуючого судді Кузнєцова Д.В.

при секретарі Білінській Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Богунського районного суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Житомирська міська рада, Департамент реєстрації Житомирської міської ради про визнання договору оренди земельної ділянки недійсним, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, в якому зазначив, що 06.08.2015р. між Житомирською міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі №211, загальною площею 0,4766 га. за адресою вул. Ватутіна, 55-б, в м. Житомирі. Підставою для укладання договору оренди земельної ділянки було те, що відповідач надала документи, які підтверджують право власності на приміщення, що розташовані за вищезазначеною адресою. Проте, як вказує ОСОБА_1 у позовній заяві, ОСОБА_2 на час укладання договору оренди земельної ділянки і на сьогоднішній день не є власником приміщення. Власником приміщень є її чоловік ОСОБА_3 Згідно змісту позовної заяви, рішення суду від 05.09.2013 по справі № 295/7443/13-ц, на підставі якого за ОСОБА_2 визнано право власності на столярний цех - літера В, площею 401,8 кв.м, літера В-2, площею 456,0 кв.м., - літера Е, площею 33,5 кв.м. та котельню - літера Ж, площею 34,3 кв.м., що знаходяться по вул. Ватутіна, 55-б, в м. Житомирі, було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015. Натомість відповідач, знаючи, що вона не є власником приміщення (оскільки була присутня на оголошенні рішення суду 27.07.2015, яке набуло закону силу) водить в оману посадових осіб земельного відділу Житомирської міська ради та підписує договір оренди земельної ділянки. Посилаючись на положення ст.ст. 215, 229, 230 ЦК України позивач просить суд визнати договір оренди земельної ділянки № 211 від 06.08.2015, якій укладений між Житомирською міською радою та ОСОБА_2 недійсним та стягнути на користь позивача з відповідача сплачений судовий збір.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не зявився, направив на адресу суду заяву, в якій просив задовольнити його позовні вимоги та не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про час та місце розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду невідомі. Подала письмові заперечення на позов, в яких просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представники Житомирської міської ради та Департаменту реєстрації Житомирської міської ради в судове засідання не зявились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник міськради у поданому до суду клопотанні зазначив, що не заперечує проти задоволення позову.

Враховуючи не заперечення позивача, керуючись ст. 224 ЦПК України, судом ухвалено проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши й дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку про те, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 06.08.2015 між Житомирською міською радою та ОСОБА_2 був укладений договір оренди землі №211, загальною площею 0,4766 га. за адресою вул. Ватутіна, 55-б, в м. Житомирі (а.с. 26-27).

Як вбачається із п. 1 оспорюваного договору, земельна ділянка була передана в користування для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира, ухваленому 05.09.2013 у справі № 295/7443/13-ц, визнано дійсним укладений 01.12.2011 між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 договір про поділ майна подружжя, а також визнано за ОСОБА_2 право власності на столярний цех літера В, площею 401,8 кв.м, літера В-2, площею 456,0 кв.м., - літера Е, площею 33,5 кв.м. та котельню літера Ж, площею 34,3 кв.м., що знаходяться по вул. Ватутіна, 55-б, в м. Житомирі (а.с. 4-5).

Зазначене рішення суду першої інстанції було скасовано рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 27.07.2015 року (а.с. 7-8).

Судом також встановлено, що Виконкомом Житомирської міської ради на адресу відповідача були направлені угода про розірвання Договору оренди земельної ділянки №211 від 06.08.2015 та акт прийому-передачі обєкта оренди, що були одержані відповідачем (уповноваженою особою) 20.01.2016 року.

Вказана обставина свідчить про намір міської ради розірвати договір в добровільному порядку, за угодою сторін, у звязку із встановленням факту скасування рішення Богунського районного суду м. Житомира, на підставі якого відповідач набула права власності на столярний цех та котельню, що не було відомо міській раді на час укладання оспорюваного правочину.

Статтею 203 ЦК України передбачено, що встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу є підставою недійсності правочину, що передбачено ч. 1 ст. 215 ЦК України.

Відповідно до змісту ст. 230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

У п. 20 постанови Пленум Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам розяснено, що правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину.

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

З огляду на встановлені в судовому засіданні обставини справи суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання договору недійсним, оскільки відповідач на час укладання оспорюваного договору не була власником приміщень, розташованих на земельній ділянці по вул. Ватутіна, 55-б в м. Житомирі, та скрила дану обставину від іншої сторони правочину Житомирської міської ради, що вплинуло на укладення договору оренди.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати договір оренди земельної ділянки № 211 від 06.08.2015, укладений між Житомирською міською радою та ОСОБА_2, недійсним.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 551 грн. 20 коп. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте Богунським районним судом м. Житомира за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити дане заочне рішення до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.В. Кузнєцов