Ухвала суду № 58994893, 13.06.2016, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/13583/15-а

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.06.2016 м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Світлик О.М.,

при секретарі судового засідання Гайданці Г.В.,

з участю позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді клопотання позивача про поновлення строку звернення з адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради незаконними щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щорічної разової грошової допомоги в повному обсязі, про виплату різниці між виплаченою допомогою і реально отриманих коштів, про притягнення Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області щодо забезпечення виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, Головного управління Державного казначейства України в Закарпатській області, в якому просить визнати незаконними дії (бездіяльність) та вчинення дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, щодо виплати йому щорічної разової грошової допомоги, як інваліду війни другої групи за 2015 рік, у розмірі значно заниженому, ніж це визначено ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-ХІІ від 28.10.1993року; стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради розмір щорічної грошової допомоги за 2015 рік в повному обсязі, та виплатити йому, як інваліду війни другої групи, різницю між виплаченою допомогою змогою, обчисленою з урахуванням 8-ми розмірів мінімальної пенсії за віком і реально отриманих коштів у розмірі 5117.00 грн.

Свій позов обґрунтовує тим, що він, ОСОБА_1, є інвалідом війни другої групи, (посвідчення серії Є № 037940 від 11.12.14). Зазначає, що цей статус наданий йому згідно зі ст. 7 Закону України (Далі №3551 -XII) «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Вказує, що враховуючи те, що останнім часом через погіршення стану здоровя він тривалий час перебував у лікувальних закладах, а це забирає в нього багато часу, зусиль та коштів, він не мав можливості своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав. Тому, просить суд прийняти до уваги положення ч. 2 ст. 46 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої не отримані суми пенсії з вини органу, що призначає і виплачує пенсії, виплачується за минулий час без обмеження будь яким строком. Зазначає, що згідно з ч. 5 ст. 13 Закону України № 3551-ХІІ визначено, що до 5 травня учасником бойових дій та інвалідам війни другої групи виплачується, щорічна разова грошова допомога у розмірі 8-ми мінімальних пенсій за віком відповідно. При цьому виплата державної соціальної допомоги за пропущений час проводиться виходячи із прожиткового мінімуму, затвердженого на момент її виплат, з компенсацією за її несвоєчасну виплату. Тому, стверджує, що відповідачі зобовязані повернути йому, позивачу, суму заборгованості у звязку з недоплатою у 2015 році. Вказує, що Управління праці та соціального захисту населення, порушуючи норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», всупереч пункту 3 ст. 22 Конституції України, передбачену чинним законодавством України грошову допомогу йому за 1 і 5 рік виплачували в значно меншому розмірі, а саме - 2475,00 грн. Також зазначає, що на його усні і письмові звернення, щодо виплати йому суми в повному обсязі отримано негативні відповіді, з посиланням на те, що відбулись зміни в законодавстві. Дані підтвердження вважає безпідставними.

В зв'язку з тим, що відповідачем не в повному обсязі виплачено йому щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2015 рік, передбачену ч. 5 ст. 13 Законом України № 3551-ХІІ йому було нанесено матеріальних і моральних збитків в результаті чого, вважає, що він має право згідно закону на відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Стверджує також, що згідно з наведеним відповідачі є суб'єктами владних повноважень держави України і по відношенню до нього є боржниками, а він щодо них кредитором. Та відповідно до чинного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

У зв'язку з незаконними діями відповідача, йому було виплачено разову грошову допомогу як інваліду війни другої групи, за 2015 рік у наступному розмірі, а саме: 2475 грн., а як він стверджує, мали виплатити 5117 грн. (949*8-2475=5117 грн.). Таким чином, сума недоплати становить 5117,00 грн.

Разом з тим, ОСОБА_1 просить суд поновити строк звернення до суду із даним позовом як при поданні до суду адміністративного позову, так і подавши 20.05.2016 року через канцелярію суду клопотання про поновлення строку позовної давності, яке обґрунтовує тим, що він є інвалідом 2 групи і тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному госпіталі інвалідів війни та учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в цей же час проходив лікування тривалістю 21 день в Трускавецькому військовому санаторії, а також в період з червня по вересень активно займався підготовкою сина до вступу до ВНЗ. У звязку з цим не мав ні часу, ні можливості вжити відповідні заходи з метою захисту своїх прав. А тому просить суд поновити строк звернення до суду за захистом його прав.

Представник відповідача начальник управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради А. Біксей 27.01.2016 року подав через канцелярію суду заперечення на адміністративний позов ОСОБА_1 Свої заперечення обґрунтовує тим, що позивач звернувся в Ужгородський міськрайонний суд із адміністративним позовом у листопаді 2015 року за захистом своїх прав, які, на думку позивача, були порушені Управлінням у травні 2015 року. Таким чином, враховуючи шестимісячний строк звернення до адміністративного суду (ч. 2 ст. 99 КАС України) позивачем було пропущено строк подачі адміністративного позову в частинні визнання протиправними дій Управління щодо виплати щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2015 рік. А тому, Управління наполягає на застосуванні положень ч. 1 ст. 100 КАС України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

У процесі провадження у даній справі з урахуванням того, що ОСОБА_3 управління Державного казначейства України в Закарпатській області ліквідовано, діяльність юридичної особи припинено 26 грудня 2011 року, до участі у справі в порядку ст. 55 КАС України допущено його правонаступника ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області. За згодою позивача у справі, у звязку з клопотанням Головного управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області від 27.01.2016 року №01.3-12-1/3-392 про заміну неналежного відповідача, яке було обґрунтовано тим, що розрахунково-касове обслуговування розпорядника бюджетних коштів Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради здійснює управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, на підставі ст. 52 КАС України допущено заміну відповідача ОСОБА_3 управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області належним відповідачем - управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області.

У судовому засіданні позивач підтримав заявлене клопотання, а представник Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради заперечила проти його задоволення, просила врахувати при вирішенні даного клопотання фізичну присутність ОСОБА_1 у судових засіданнях при розгляді судової справи №308/8163/15-а 22 липня 2016 року та 03 серпня 2016 року, на підтвердження чого надала копії журналі судових засідань від 22.07.2016 року, 03.08.2016 року, а також ухвали Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.08.2016 року у справі №308/8163/15-а. Представник управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду, свою явку у судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду із даним позовом слід задовольнити з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України регламентовано, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. При цьому, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Водночас, у контекстному аналізі ст.ст. 71 та 100 КАС України позивач повинен довести обставини поважності пропуску строку звернення з позовом, їх непереборності, що не залежали від волевиявлення особи, яка звертається до суду, та пов'язані з істотними труднощами чи перешкодами для своєчасного вчинення процесуальних дій з посиланням на відповідні докази.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Як вбачається з клопотання позивача про поновлення строку позовної давності від 20.05.2016 року поважними причинами пропуску звернення до суду позивач зазначив те, що він є інвалідом 2 групи і тривалий час знаходився на стаціонарному лікуванні в обласному госпіталі інвалідів війни та учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, в цей же час проходив лікування тривалістю 21 день в Трускавецькому військовому санаторії, а також в період з червня по вересень активно займався підготовкою сина до вступу до ВНЗ, що підтверджується наявними в матеріалах справи, випискою № 63 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого, від 12.05.2015 року-27.05.2015 року, випискою № 136 із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 02.11.2015 року 17.11.2015 року, випискою з історії хвороби № 4321 з 28.09 по 18.10 2015 року та студентським квитком ОСОБА_4, серії АК № 10992894, виданого 01 вересня 2015 року. Копією посвідчення серії Е № 037940, виданого 11.12.2014 року, що міститься в матеріалах справи, підтверджується, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом 2 групи.

Суд констатує, що спірними правовідносини у даній справі вважаються з 06 травня 2016 року, разом з тим, як встановлено з штемпеля обєкту поштового звязку на поштовому конверті (арк. спр. 8), позивач надіслав до суду адміністративний позов 14 листопада 2016 року.

Частиною першою ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, при цьому ст. ст. 7, 10 КАС України регламентується принцип рівності усіх учасників судового адміністративного процесу перед законом і судом, що забезпечує гарантії реалізації права на судовий захист та доступності правосуддя.

Враховуючи перебування позивача на лікуванні тривалий час за час існування спірних правовідносин між сторонами у справі, в тому числі денному стаціонарі (з 12.05.2015 року по 27.05.2015 року; з 28.09.2015 року по 18.10.2015 року; з 02.11.2015 року по 17.11.2015 року) наявні підстави для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та задоволення клопотання позивача про поновлення строку звернення з позовом.

З огляду на приписи ч. 2 ст. 184 КАС України, виходячи з положень ст. 100, ч. 4 ст. 102 КАС України ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від постанови суду повністю або частково, оскільки її оскарження не встановлено ст. 100 цього кодексу. Заперечення на ухвалу про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Керуючись ст. 55 Конституції України, ст. ст. 99 - 101, 160, 165, 184 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Поновити строк звернення до суду із адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради, управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради незаконними щодо виплати щорічної разової грошової допомоги як інваліду війни, про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Ужгородської міської ради щорічної разової грошової допомоги в повному обсязі, про виплату різниць між виплаченою допомогою і реально отриманих коштів, про притягнення Головного управління Державної казначейства України в Закарпатській області щодо забезпечення виконання рішення суду.

Ухвала суду першої інстанції про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом не підлягає оскарженню в апеляційному порядку окремо від постанови суду. Заперечення на ухвалу про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом можуть бути викладені в апеляційній скарзі на постанову суду першої інстанції.

Суддя О.М. Світлик