Вирок № 58989805, 18.07.2016, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/879/15-к

В И Р О К

І М 'Я М У К Р А Ї Н И

18.07.2016

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді Шелюховського М.В.,

при секретарі Самарській Г.І.,

з участю: прокурора Струся О.Ю.,

Захисників обвинуваченого ОСОБА_1, ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Іллінці кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 42014020060000009 від 14 грудня 2015 року із обвинувальним актом про підозру ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, українця, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого ПАТ «Жорнище», не військовозобов'язаного, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що він, перебуваючи на посаді Жорницького сільського голови с. Жорнище, Іллінецького району, Вінницької області, будучи посадовою особою органу місцевого самоврядування, згідно рішення першої сесії 22 скликання від 15.07.1994 року, діючи з прямим умислом, в інтересах третіх осіб - держгоспу «Жорницький», вчинив дії щодо видачі завідомо неправдивого документу.

Так, ОСОБА_3, з використанням службового становища, всупереч інтересам служби, з порушенням процедури щодо розгляду земельних питань на сесії сільської ради, достовірно знаючи, що питання видачі державного акту на право постійного користування землею держгоспу «Жорницький» с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області загальною площею 3048,64 га. на 8 сесії 22 скликання від 15.08.1996 року на голосування депутатів не виносилося та не ставилося, перебуваючи в приміщенні сільської ради, що по вул. Бойка, буд.17, с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області, в листопаді 1996 року підписав та поставив відтиск гербової печатки Жорницької сільської ради на рішенні 8 сесії 22 скликання Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області від 15.08.1996 року «Про видачу державного акта на право постійного користування землею», тим самим надав дозвіл н видачу державного акту на право постійного користування землею держгоспу «Жорницький» площею 3048,64 га.

Встановлено, що технічна документація по видачі державного акту на право постійного користування землею держгоспу «Жорницький» с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області комісією затверджена 05.11.1996 року та станом на 15.08.1996 року фактично розроблена не була, що в свою чергу унеможливлює розгляд депутатами сільської ради та прийняття рішення 8 сесії 22 скликання від 15.08.1996 року питання видачі державного акту на право постійного користування землею держгоспу «Жорницький» с. Жорнище Іллінецького району Вінницької області, загальною площею 3048,64 га.

Дії ОСОБА_3 кваліфіковано за ч. 1 ст. 366 КК України, як службове підроблення, тобто видача завідомо неправдивого офіційного документу.

В судовому засіданні ОСОБА_3 своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, він пояснив, що на той час підготовка документів, що підлягають розгляду на сесії сільської ради відносилась до компетенції секретаря сільської ради.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_1 просить суд ухвалити відносно ОСОБА_3 виправдувальний вирок з тих мотивів, що обвинувачення не знайшло свого підтвердження. Він пояснив, що ОСОБА_3 протягом всього часу розслідування справи свою вину не визнавав. Станом на 1996 року ОСОБА_3 перебував на посаді Жорницького сільського голови до 2002 року. В серпні 1996 року до нього звернувся директор державного радгоспу ОСОБА_4 з клопотанням на видачу держаного акту на земельну ділянку площею 3048,64 га., яке було передано секретарю Жорницької сільської ради ОСОБА_5 для реєстрації та включення до порядку денного сесії сільської ради. Чому клопотання не було зареєстровано, він не знає, на сесії депутати голосували одноголосно, протокол сесії вела секретар ОСОБА_5., чому питання не було внесено до протоколу ОСОБА_3 не звернув увагу. Такі пояснення підтверджуються свідченнями ОСОБА_6 та інших депутатів. Подібні свідчення дали і інші свідки обвинувачення, що на сесії 1996 року дане питання обговорювалось.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_2 вказав, що обвинувачення ґрунтується виключно на припущеннях. Покази свідків вказують на протилежне, навантаження у секретаря сільської ради було значне, тому вона могла помились. Адвокат зазначив, що прокурор змовчав, про відсутність книги реєстрації вхідної кореспонденції, стверджуючи, що вони були, але дані обставини не були доведені. З приводу свідчень щодо виготовлення документа покази різні, незрозуміло чому до цього причетний ОСОБА_3, так як виготовленням даних документів займалась секретар ОСОБА_5.

Прокурор Струсь О.Ю. зазначив, що свідчення ОСОБА_7, ОСОБА_6 та ОСОБА_8 про те, що питання розглядалось на сесії , яка відбулась 15.08.1996 року, не можуть прийматись судом, так як пройшло 20 років. Крім того на досудовому розслідуванні вони казали, що не пам'ятають тих подій. Збереглись письмові докази, що свідчать про те, що дане питання на сесії сільської ради не розглядалось, також вказаний документ виготовлений на комп'ютерній техніці, якої на той час в сільській раді не було. Суттєвим та переконливим є те, що на момент прийняття рішення такого підприємства як Державне підприємство Жорницьке не існувало, тому прийняте бути не могло. Це вказує на доведеність вини ОСОБА_3

Всебічно дослідивши всі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен наданий доказ з точки зору незалежності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку суд дійшов до висновку, що пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, виходячи з наступних підстав.

Як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав і пояснив, що станом на 1996 рік він перебував на посаді голови Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області, на вказаній посаді він перебував до травня 2002 року. В серпні 1996 року до нього з письмовим клопотанням звернувся керівник держгоспу «Жорницький» ОСОБА_4, у якому просив Жорницьку сільську раду видати держгоспу державний акт на право постійного користування земельною ділянкою з лісовими насадженнями дерев. Дане клопотання було передано тодішньому секретарю сільської ради ОСОБА_5 для реєстрації в книзі вхідної документації та включення документу до порядку денного 8 сесії 22 скликання Жорницької сільської ради, яка мала місце 15.08.1996 року. Чому заява ОСОБА_4 не була зареєстрована секретарем ОСОБА_3. не відомо. Згідно функціональних обов'язків реєстрація вхідної кореспонденції покладалася на тодішнього секретаря сільської ради - ОСОБА_5. На сесії сільської ради ОСОБА_3 поставив перед депутатами дане питання на голосування. З цього приводу перед депутатами виступив директор держгоспу ОСОБА_4, як ініціатор клопотання, після чого присутні депутати, включно з головою сільської ради, одноголосно проголосували про видачу держгоспу «Жорницький» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою. Протокол сесії вела секретар сільської ради ОСОБА_5, однак чому остання не внесла питання видачі вказаного державного акту держгоспу «Жорницький» до протоколу ОСОБА_3 не знає, він тоді на це не звернув уваги. З секретарем ОСОБА_5., ОСОБА_3. перебував у нормальних ділових стосунках. Документація на той час у сільській раді виготовлялася на друкарській машинці, проте де саме друкувалося рішення сесії сільської ради ОСОБА_3 не знає. За списком депутатів рахувалося п'ятнадцять осіб, однак реально присутніх було лише вісім, які приймали участь в голосуванні на сесії. Рішення вважалося прийнятим, якщо за нього проголосувала проста більшість від депутатського складу. На 8 сесії 22 скликання розглядалися й інші питання, зокрема, щодо передачі земельних ділянок жителям села у приватну власність. Яка кількість питань розглядалася на тій сесії сільської ради ОСОБА_3 точне не пам'ятає - це було близько 30-40 заяв громадян із земельних питань та три додаткових питання життєдіяльності села. Чому тодішній секретар не вписала всіх питань до протоколу сесії ОСОБА_3 не відомо, він не може цього пояснити.

Результати сесії оформлялися секретарем на друкарській машинці.

Реєстрацію та явку присутніх на сесії депутатів здійснювала секретар. Секретар сільської ради після сесії виготовляла протокол від кількох днів до кількох тижнів. ОСОБА_3 припускає можливість, що зі спливом двох тижнів часу секретар могла забути деякі питання, що обговорювалися на сесії влітку 1996 року. Йому було передано на підпис технічну документацію та державний акт на право постійного користування землею держгоспом «Жорницький». Після підпису один примірник державного акту було передано ОСОБА_4, а інший - залишився на зберіганні в Жорницькій сільській раді. На даний час вказаний державний акт не скасований. ОСОБА_3 повідомив, що станом на 15.08.1996 року існував держгосп «Жорницький». До 2002 року у Жорницькій сільській раді жодних перевірок з приводу законності видачі державного акту держгоспу «Жорницький» не було. Чи були розроблені функціональні обов'язки посадових осіб у Жорницькій сільській раді ОСОБА_3, точно вказати не може, не пам'ятає. Документи сільської ради за 1996 рік зберігаються в архіві.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 зазначила, що у кінці літа 1996 року відбулася сесія Жорницької сільської ради, на якій був присутній тодішній голова держгоспу «Жорницький» ОСОБА_4, директор Жорницької школи, який виступав з доповіддю, інші депутати - ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_5. На сесії перед депутатами слухалося питання про передачу землі радгоспу, як свідок зрозуміла, йшла мова про ліс, але детально пригадати вона не може. З даного питання висловлювався директор радгоспу ОСОБА_4 Засідання проводив голова Жорницької сільської ради ОСОБА_3, а документувала усе ОСОБА_12. Свідок вказала, що питання передачі землі держгоспу «Жорницький» дійсно виносилося на голосування, обговорювалося на сесії сільської ради і було одностайно прийнято усіма депутатами. Усі документи у сільській раді вела секретар ОСОБА_5. Скільки було сесій Жорницької сільської ради у 1996 році ОСОБА_6 не пам'ятає. ОСОБА_4 був присутній ще на кількох сесіях сільської ради у 1996 році. Як конкретно на той час називалося господарство свідок не пам'ятає. На сесії сільської ради, також, обговорювалося питання діяльності школи. Свідок вважає, що у 1996 році рішення сесії Жорницької сільської ради писалося від руки секретарем, можливо - на друкарській машинці. На той час комп'ютера не було. Коли було виготовлено протокол сесії свідку невідомо, вона особисто в цьому участі не приймала. Секретар не одразу, тобто не в той же день, виготовляла протокол, а через деякий час, після чого надавала його на підпис. Технічна документація їй для ознайомлення не надавалася. Свідок впевнена, що ОСОБА_3 без винесення питання на голосування сесії не міг самостійно прийняти будь-яке рішення.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_11, ОСОБА_8, ОСОБА_9 дали покази, що питання видачі держгоспу «Жорницький» державного акту на право постійного користування земельною ділянкою Жорницької сільської ради дійсно обговорювалося на сесії Жорницької сільської ради у серпні місяці 1996 року. Перед депутатами виступав колишній директор держгоспу ОСОБА_4, за вказане питання голосували присутні депутати, внаслідок чого було ухвалено рішення про видачу такого державного акту. Усі записи порядку проведення сесії та прийнятих на ній рішень фіксувалися секретарем сільської ради ОСОБА_5

Свідок ОСОБА_13 пояснив суду, що станом на 1996 рік ОСОБА_3 обіймав посаду голови Жорницької сільської ради Іллінецького району Вінницької області, а він працював трактористом. Протягом п'яти років (з 2010 року по 2015 рік) ОСОБА_13 перебував на посаді голови Жорницької сільської ради. ОСОБА_13 повідомив, що зі слів ОСОБА_3 та інших депутатів, які були присутні 15.08.1996 року на сесії Жорницької сільської ради, питання видачі державного акту на право постійного користування землею держгоспу «Жорницький» розглядалося і таке рішення було прийнято більшістю голосів, після голосування. Інші обставини ОСОБА_13 невідомі. На думку свідка, причиною кримінального провадження стосовно ОСОБА_3 є те, що кілька років тому утворений Іллінецький лісгосп, який планував вирізати 230 га. дерев лісу. Так як ОСОБА_13 був сільським головою у нього 2013 року попросили дозволу на такі дії, на що останній відповів відмовою. Через деякий час Жорницьку сільську раду почала перевіряти Державна інспекція сільського господарства у Вінницькій області. Перевірка повинна була стосуватися історико-культурних земель. Однак, під час такої перевірки інспекція витребовувала документи, що стосувалися виключно земель, які перебували у користуванні ПАТ «Жорнище». На вимогу інспекції сільська рада надала довідку про те, що питання видачі державного акту держгоспу «Жорницький» у протоколі 8 сесії 22 скликання відсутнє. Таку довідку було надано на підставі архівних документів - протоколу сесії сільської ради. У протоколі були відсутні рішення та відомості про розгляд даного питання. Коли у сільській раді з'явився перший комп'ютер свідку невідомо, однак рішення готувалося секретарем сільської ради на друкарській машинці. Під час допиту свідків даного кримінального провадження у приміщенні сільської ради ОСОБА_13 присутній не був. Виготовленням документації у Жорницькій сільській раді займається секретар сільської ради. Свідку відомо, що станом на 1996 рік секретарем сільської ради була ОСОБА_5, яка померла. Функціональних обов'язків посадових осіб сільської ради свідок не бачив, зазначив, що розподіл обов'язків передбачений у Законі України «Про місцеве самоврядування».

Свідок ОСОБА_14 пояснив суду, що більш як 20 років він працює у Вінницькому інституті землеустрою. В судове засідання прибув з архівною папкою по виготовленню документації в 1996 році на замовлення держгоспу «Жорницький» які він особисто підписував з датами 05.10.1996 року. З обвинуваченим ОСОБА_3 він особисто не знайомий. Хто конкретно займався оформленням технічної документацією про яку йдеться в судовому засіданні він не пам'ятає. Вся документація виготовлялась відповідно до вимог Земельного Кодексу України ти інструкцій на вимогу замовників. В 1996 році, на його роботі було велике навантаження з виготовлення технічної документації з землеустрою, було багато випадків повернення документації на доопрацювання. На той час існувала непоодинока практика, коли сесії селищних та міських рад приймали рішення по підготовленій більшій часині документації, наприклад без встановлення меж земельних ділянок, як сталось в даному випадку з подальшим доопрацюванням. Чи надавалось йому рішення Жорницької сільської ради, він не пам'ятає, впевнено стверджує, що отримання державного акту на землекористування без виготовлення технічної документації неможливе, тому рішення сесії повинно було бути обов'язково. Допускає можливу розбіжність в датах які містяться в документах з затримками, поверненнями на доопрацювання, необхідністю виправлення помилок, так як така практика була поширена.

Підсумовуючи покази обвинуваченого та свідків сторони обвинувачення, суд приходить до висновку, що дані ними покази не доводять, а навпаки спростовують обвинувачення ОСОБА_3

Так, допитані в судовому засіданні особи зазначили, що питання передачі земель Жорницької сільської ради держгоспу «Жорницький» у постійне користування все ж розглядалося на 22 сесії 8 скликання, в ході якої доповідав з даного приводу колишній директор держгоспу ОСОБА_15 Рішення було законним, оскільки прийнято у встановленому порядку - за вирішення питання проголосували усі присутні депутати. Це в свою чергу виключає можливість видачі державного акту обвинуваченим одноосібно, як це сформульовано в обвинувальному акті.

Крім того, із отриманих показань випливає й те, що веденням усієї документації, що стосувалася підготовки та проведення 22 сесії 8 скликання Жорницької сільської ради займалася лише одна особа - секретар сільської ради ОСОБА_5, в коло чиїх обов'язків входили: реєстрація вхідної кореспонденції, підготовка порядку денного сесії, ведення і виготовлення протоколу сесії, виготовлення рішень сесії сільської ради. За відсутності будь-яких відомостей про існування функціональних обов'язків посадових осіб Жорницької сільської ради станом на 1996 рік, ненадання стороною обвинувачення підтверджуючих документів про існування таких функціональних обов'язків, суд не вбачає недостовірності в показаннях свідків та обвинуваченого в частині вищеописаних обов'язків секретаря ОСОБА_5., а відтак лише вказана особа займалася веденням та виготовленням протоколу сесії сільської ради від 15.08.1996 року та прийнятих на ній рішень.

Досліджуючи письмові докази сторони обвинувачення - Рішення 8 сесії 22 скликання Жорницької сільської ради від 15.08.1996 року про видачу державного акту на право постійного користування держгоспу «Жорницький» с. Жорнище, загальною площею 3048,64 га, суд надає належну оцінку аргументам захисту з приводу допущення помилки секретарем ОСОБА_5. при підготовці проекту документу для його підписання виходячи з наступного.

У Рішенні зазначено: «Розглянувши технічну документацію по видачі державного акту на право постійного користування землею, держгоспу «Жорницький» с. Жорнище, розроблену Вінницьким філіалом інституту землеустрою...». Таке формулювання обставин не могло мати місця станом на 15.08.1996 року, оскільки технічна документація була виготовлена лише 05.11.1996 року, що свідчить про неуважність та помилку секретаря сільської ради при виготовленні документу.

Даний порядок також врегульовано п. 1.10 Інструкції «Про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди)», затвердженої Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах № 28 від 15.04.1993 року, з якого випливає, що розробленню технічної документації передує отримання дозволу відповідної ради народних депутатів про надання земельної ділянки.

Аналізуючи виготовлені секретарем ОСОБА_5. документи, чітко вбачається, що сам протокол сесії та рішення сесії, містять неточності та розбіжності.

Так, секретар ОСОБА_5. зазначала у протоколі, що присутніх запрошених - п'ять осіб, в той час як у додатку до того ж документу значиться, що присутніх було троє - ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, а згідно показань обвинуваченого та свідків присутніх було понад вісім осіб - вісім депутатів, Голова сільської ради ОСОБА_3 та директор держгоспу «Жорницький» ОСОБА_4 У списку виступаючих осіб значиться сім осіб, хоча насправді їх було вісім осіб. Секретар не зазначила директора ОСОБА_10, як виступаючого, хоча він доповідав по питанню підготовки школи до навчального року, про що є відповідне рішення.

Пункт 3 Порядку денного Протоколу сесії «Про хід виконання рішення 7 сесії сільської ради 22 скликання «Про план економічного і соціального розвитку сіл Жорницької сільської ради» взагалі секретарем не внесено до змісту протоколу сесії (де зазначено прийняті рішення з обговорюваних питань). Рішення з даного питання, яке виносилося на порядок денний, не виготовлено, хоча по даному рішенню ОСОБА_5 доповідала особисто.

Усе це свідчить про недбале та безвідповідальне ставлення секретаря сільської ради ОСОБА_5 до виконання своїх обов'язків, що значною мірою спотворило дійсні обставини перебігу сесії Жорницької сільської ради 15.08.1996 року.

Аргументи сторони обвинувачення з приводу того, що станом на 24.10.1996 року було незаконно видано державний акт НОМЕР_1 неіснуючій юридичній особі - держгоспу «Жорницький» с. Жорнище є безпідставним, оскільки підприємство було перетворено на СВАТ «Жорнище» лише з 29.08.1997 року, тобто з дати внесення змін до єдиного державного реєстру підприємств та організацій, відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію СВАТ «Жорнище», яке в подальшому реорганізоване в публічне акціонерне товариство «Жорнище» і є його правонаступником ( а. с. 206).

Досліджені в судовому засіданні Рішення Немирівського районного суду від 25.05.2015 року про відмову у задоволенні позовної заяви ОСОБА_16 до ПАТ «Жорнище» про визнання Державного акту на право постійного користування земельно ділянкою недійсним, яке набуло законної сили згідно Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 07.10.2015 року, відображає те, що питання видачі державного акту на право постійного користування земельною ділянкою площею 3048,64 га держгоспу «Жорницький» дійсно розглядалося на сесії 15.08.1996 року, на підставі чого було прийнято рішення про видачу такого державного акту.

Вказані рішення набули у встановленому порядку законної сили та на момент розгляду даного кримінального провадження не скасовані.

Згідно ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні обов'язковому доказуванню підлягає в першу чергу подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення). Та згідно ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на сторону обвинувачення.

Так, в судовому засіданні стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, які б виключили розумний сумнів, настання самих подій кримінального правопорушення.

Обвинувачення в цій частині спростоване показами обвинуваченого та свідків, які підтвердили, що вказане питання ставилося на голосування та по ньому приймалось колегіальне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

В даному випадку обвинувальний акт не висвітлює мотив і мету ОСОБА_3 під час вчинення кримінального правопорушення, а також час його вчинення, чим порушено вимоги ст. 94 КПК України.

Відповідно до ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.

Згідно ч. 4 ст. 17 КПК України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Відповідно до вимог ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим, в його основу можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні. При постановленні вироку суд, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності для вирішення питань, зазначених у ст.324 КПК України.

Обов'язок суду щодо забезпечення презумпції невинуватості і права на справедливий судовий розгляд, які передбачені ст.62 Конституції України, поєднуються з такими ж положеннями ч. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка відповідно до вимог ч. 1 ст. 9 Конституції України, ратифікована 17 липня 1997 року Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (№ 475/97-ВР).Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006р. передбачено, що «при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права». Так, у справі «Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain» від 6 грудня 1998р. (п.146) Європейський Суд з прав людини встановив, що «принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обо'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину; обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.» (Barberа, Messegu and Jabardo v. Spain, judgment of 6 December 1988, Series A no. 146, p. 33, § 77).

Згідно ч. 3 ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 6 ст. 284 КПК України, якщо обставини, передбачені, п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, а саме: встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення під час судового розгляду, суд зобов'язаний ухвалити виправдувальний вирок.

У зв'язку з недоведеністю наявності в діянні обвинуваченого ОСОБА_3 обов'язкових ознак, які вказують на наявність складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366, КК України, суд приходить до переконання, що його необхідно визнати невинуватим та виправдати.

Судові витрати пов'язані із залученням експерта, слід віднести на рахунок держави. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 368, 373, 374 КПК України, суд

П Р И С У Д И В:

Визнати ОСОБА_3 невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 366 КК України та виправдати.

Судові витрати пов'язані із залученням експерта в сумі 3072,00 грн. віднести на рахунок держави.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Вінницької області через Іллінецький районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку та інші відомості учасники судового провадження мають право отримати в канцелярії Іллінецького районного суду.

Суддя