Рішення № 58989430, 13.07.2016, Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області

Справа № 396/823/16-ц

Провадження № 2/396/415/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.07.2016 року Новоукраїнський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого: Шепетько Володимир Іванович

за участю секретаря Корольової Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Новоукраїнка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, третя особа Фурманівська сільська рада Новоукраїнського району Кіровоградської області, про визнання права на спадщину,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання права постійного користування на земельну ділянку в порядку спадкування, посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер його батько ОСОБА_2, він, позивач, являється сином ОСОБА_2

Після смерті батька залишилось спадкове майно: земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 30,2 га, яка розташована на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району. В даний час позивач не може отримати спадщину батька, оскільки за життя батько не встиг отримати правовстановлюючий документ на право власності на землю, тому позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, направивши заяви про розгляд справи в їй відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подавши заперечення по суті позовних вимог, клопотання про розгляд справи у відсутності представника.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, подавши заяву про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає у повному обсязі.

Суд ухвалив розглянути справу у відсутності сторін, їх представників та третьої особи, згідно положень ч.2 ст.197 ЦПК України.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову так, як в судовому засіданні встановлено наступні обставини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 12.06.2015 року серії НОМЕР_2 (а.с.8).

На момент смерті ОСОБА_2 мав у постійному користуванні земельну ділянку площею 30,2 га на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району, яка була надана останньому для ведення фермерського господарства на підставі рішення сесії Фурманівської сільської ради від 19.11.1992 року № 46, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею НОМЕР_3 (а.с.7).

Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, являється сином померлого ОСОБА_2, згідно свідоцтва про народження (а.с.9).

09.12.2015 року позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2, у зв'язку із відсутністю права приватної власності на земельну ділянку, у відповідності із постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії (а.с.12).

Відповідно до ч.1 ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

В ч.1 ст.1269 ЦК України визначено порядок прийняття спадщини: спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. В ст.1270 ЦК України цей строк складає шість місяців.

Після смерті батька позивача відкрилася спадщина, до складу якої входить право постійного користування земельною ділянкою 30,2 га, яка розташована на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області. Цільове використання даної земельної ділянки - ведення селянського (фермерського) господарства, право на яке було отримане в 1992 року, згідно положень діючої на той редакції Земельного кодексу 1990 року.

Право постійного користування на земельну ділянку підтверджується державним актом на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданий Фурманівською сільською радою 17 грудня 1992 року.

Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від року №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Відповідно до ч.1 ст.19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, серед яких також є землі сільськогосподарського призначення.

Згідно з ч.3 ст.22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування:

а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства;

б) сільгосппідприємствам - для ведення товарного сільгоспвиробництва;

Враховуючи те, що позивач являється єдиним спадкоємцем, його батько не складав заповіту, він своєчасно подав заяву для прийняття спадщини, тому у позивача є достатні правові підстави для визнання за ним права постійного користування на земельну ділянку згідно державного акту, що належав його батьку.

Третя особа Фурманівська сільська рада Новоукраїнського району, на території якої знаходиться спірна земельна ділянка, позов визнала, а тому права територіальної громади у разі задоволення позову не будуть порушеними.

Представник відповідача ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області заперечило проти позову, посилаючись на те, що чинним Земельним кодексом не передбачено право позивача набувати права постійного користування землею, а також на те, що з боку відповідача відсутні будь-які порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Указом Президента України від 08.04.2011 року №445 затверджено Положення про Державне агентство земельних ресурсів України, за яким Державне агентство земельних ресурсів України (Держземагентство України) є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів та топографо-геодезичної і картографічної діяльності, діяльність якого спрямовується і координується КМУ через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері земельних відносин та топографо-геодезичної і картографічної діяльності.

Головне управління Держземагентства у Кіровоградській області відповідно до Положення про Головне управління Держземагентства в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 10.05.2012 року №258, є територіальним органом Державного агентства земельних ресурсів України.

Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.01.2013 року №40 доповнено пункт 4 Положення про Головне управління Держземагентства в області підпунктом 4.32, яким встановлено, що Головне управління Держземагентства в області передає відповідно до закону земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності у власність або в користування для всіх потреб в межах області.

Отже, до повноважень Головного управління Держземагентства у Кіровоградській області відносилося розпорядження земельною ділянкою, яка є предметом Договору, так як земельна ділянка належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності.

Постановою КМУ №442 від 10.09.2014 року «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» здійснено реорганізацію Державного агентства земельних ресурсів України шляхом перетворення його в Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр).

Згідно Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 року №15, Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності та земельних відносин, а також у сфері Державного земельного кадастру, який розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.

Оскільки земельна ділянка, яка була передана батьку позивача в постійне користування на підставі Державного акту на право постійного користування землею та належить до категорії земель сільськогосподарського призначення державної форми власності, то, відповідно, повноваження по розпорядженню даною земельною ділянкою на даний час належать територіальному управлінню Держгеокадастру, яким є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Відповідно до наказу голови Держгеокадастру від 19.05.2015 року №77, вирішено погодитися з пропозицією Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 03.03.2015 року №20 «Про затвердження положень про територіальні органи Держгеокадастру у Кіровоградській області» функцій і повноважень Головного управління управління Держземагентства у Кіровоградській області, що припиняється.

Таким чином, з 20.05.2015 року функції органу виконавчої влади, який відповідно до повноважень, визначених ст.122 Земельного Кодексу України, передає у власність або користування земельні ділянки сільськогосподарського призначення за межами населених пунктів на території Кіровоградської області, є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Отже, належним відповідачем по даній справі є Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 року у справі №1-17/2005 (справа про постійне користування земельними ділянками), КСУ встановив наступне.

Згідно з частиною третьою статті 41 Конституції України громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності

відповідно до закону. Ця конституційна гарантія не може тлумачитися як така, що заперечує державний захист інших визнаних майнових прав громадян (крім права власності) або обмежує можливості такого захисту прав землекористувачів, набутих свого часу відповідно до чинного на той час законодавства.

Таким чином, стосовно права постійного користування земельними ділянками діє механізм захисту, гарантований статтями 13,14,41,55 Конституції України.

Згідно зі статтею 22 Конституції України, конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні діяльності визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Конституція України (стаття 13) не виключає можливості для громадян користуватися землею на визначених у законі різних правових титулах, гарантуючи при цьому громадянам

право власності на землю.

Конституційний принцип правової держави передбачає встановлення правопорядку, який повинен гарантувати кожному утвердження і забезпечення прав і свобод. Конституція України

закріпила рівність суб'єктів права власності перед законом, гарантії права власності та обов'язки власників, положення про те, що сама власність не повинна використовуватися

на шкоду людині і суспільству (статті 13,41 Конституції України).

Статтею 412 Цивільного кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав, за яких право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб припиняється.

Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України, акти цивільного законодавства не мають зворотної дії в часі, їх дія поширюється на відносини, які виникли раніше, лише у випадках, коли вони пом'якшують або скасовують цивільну відповідальність особи.

Цей принцип закріплено на конституційному рівні (стаття 58 Конституції України, що є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі між державою і громадянином. Він гарантує впевненість громадян у тому, що їхнє теперішнє становище не буде погіршено прийняттям нового закону чи іншого нормативно-правового акта.

На підставі наведеного Конституційний Суд України дійшов висновку, що пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.

Згідно ст.125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

З огляду на вищевикладене, батько позивача ОСОБА_2 не був зобов'язаний переоформляти своє право постійного користування землею на право оренди чи право власності, у зв'язку з чим його право на момент його смерті залишалось не скасованим, не припиненим і непорушним. За таких обставин, позивач вправі успадкувати після смерті свого батька право постійного користування землею на тих умовах, на яких земельна ділянка надавалась його батькові, а саме на умовах її використання за цільовим призначенням для ведення фермерського господарства.

Як вбачається із копії спадкової справи №219/2015, позивач ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину. Інші спадкоємці, зокрема ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, відмовились від прийняття спадщини на користь позивача (а.с.3-6).

Згідно довідки Піщанобрідської сільської ради Добровеличківського району від 26.06.2015 року №1380, позивач ОСОБА_1 проживав разом із своїм батьком ОСОБА_2 на момент його смерті.

Згідно свідоцтва про право на спадщину, виданого 22.01.2016 року державним нотаріусом Добровеличківської держнотконтори, позивач став власником іншого спадкового майна після смерті свого батька, в т.ч. й власником статутного фонду Фермерського господарства «Арагац».

За таких обставин, визнання права позивача на постійне користування землею після смерті його батька відповідає вимогам чинного законодавства, не порушує права та інтереси третіх осіб, у зв'язку з чим позов є підставним та підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 13,41 Конституції України, ст.ст. 212-215 ЦПК України, ст.ст. 5,412,1261,1269 ЦК України,

вирішив:

Визнати за ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) право постійного користування на земельну ділянку площею 30,2 га, цільове призначення - ведення фермерського господарства, на території Фурманівської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області, яка належала ОСОБА_2, згідно Державного акту на право постійного користування землею серії НОМЕР_3, виданого Фурманівською сільською радою 17 грудня 1992 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, яка може бути подана до апеляційного суду Кіровоградської області через Новоукраїнський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий: В. І. Шепетько