Ухвала суду № 58988843, 18.07.2016, Тлумацький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/104/16-к

Провадження № 1-кп/353/13/16

У Х В А Л А

18 липня 2016 року місто Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Луковкіна У.Ю.

за участю: секретаря - Мороз М.І.

начальника Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2 та його захисника адвоката ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тлумач клопотання начальника Тлумацького відділу Тисменицької місцевої прокуратури Івано-Франківської області ОСОБА_1 про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні N 12015090240000313, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань 07.12.2015 року,за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тлумацького районного суду Івано-Франківської області перебуває кримінальне провадження N 12015090240000313, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 07.12.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.

Ухвалою слідчого судді Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 09.12.2015 р. відносно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

У звязку з спливом строку тримання під вартою, визначеного слідчим суддею, 08.02.2016 р. Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області була винесена Ухвала, за якою щодо ОСОБА_2 повторно обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів.

Відповідно до Ухвали Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 30.03.2016 р. запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 було продовжено до 29.05.2016 р. включно.

Ухвалою Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 20.05.2016 р. відносно ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою було продовжено до 18.07.2016 р. включно.

В судовому засіданні прокурор просив продовжити обвинуваченому строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважаючи при цьому, що з врахуванням характеру протиправної поведінки обвинуваченого, інші, більш м'які запобіжні заходи, не зможуть перешкодити йому у вчиненні нового злочину або забезпечити його явку в судове засідання,та виконання ним інших, передбачених КПК України процесуальних обов'язків. Зазначив, що ризики, що існували на час обрання та продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на даний час не зникли.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат ОСОБА_3 щодо клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заперечили, просили обрати більш мякий запобіжний захід, а саме домашній арешт. Зазначили, що вказані прокурором підстави для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є гіпотетичними та необґрунтованими жодними доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 в судове засідання не зявилась, однак до суду подала письмову заяву, в якій просила судові засідання проводити у її відсутність.

Заслухавши думку прокурора, думку обвинуваченого та його захисника, вивчивши матеріали провадження в межах, наявних у суду та достатніх для вирішення питання щодо продовження дії запобіжного заходу, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

У відповідності до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Оскільки строк дії ухвали про тримання під вартою, визначений ст. 197 КПК України, стосовно ОСОБА_2 спливає, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину, стадію судового розгляду, дані, що характеризують особу останнього, суд не вбачає на час розгляду цього питання достатніх підстав для продовження раніше обраного запобіжного заходу.

При розгляді даного кримінального провадження суд бере до уваги тривалий термін перебування обвинуваченого під вартою та те, що деякі ризики, які вказувались стороною обвинувачення як підстава для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання обвинуваченого під вартою (наприклад, вплив на свідків), на даний час відпали. ОСОБА_3 того, на даний час органом державного обвинувачення не надано суду буд-яких ґрунтовних доказів спроб обвинуваченого переховатися від суду; або знищити, спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; або незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, або вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.

Таким чином, на даний час суд приходить до висновків про відсутність таких ризиків, передбачених положеннями ст. 177 КПК України, для запобігання яким призначений найбільш серйозний запобіжний захід.

При вирішенні даного клопотання судом також враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України, в т.ч. суд бере до уваги наявність у обвинуваченого постійного місця проживання та роботи в Україні, наявність родини, вік обвинуваченого, його позитивну репатацію та характеристику, відсутність судимостей.

Вирішуючи клопотання, суд враховує , що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). При цьому тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК. При розгляді клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Згідно з п. 3 ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу лише наявність обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і сторона обвинувачення має навести інші аргументи для продовження тримання особи під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості" (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року). При цьому винесення судом ухвали про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в якій на обгрунтування вказано лише перелік законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції (правова позиція ЄСПЛ у справі "Белевитський проти Росії", пункти 111 - 112 рішення від 1 березня 2007 року; п. 85 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Також суд враховує позицію Європейського суду з прав людини з приводу того, що серйозність пред'явленого обвинувачення і ризик втечі може бути аргументом лише при обранні запобіжного заходу і відповідно до п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованості підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи.

Згідно з рішенням Європейського суду «Марченко проти України» від 10.02.2011 р., яке є частиною національного законодавства, продовження тримання під вартою може бути виправданим тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості переважає принцип поваги до свободи особистості.

При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися обвинувачений, трохи пом'якшує цей страх і зменшує його наміри втекти. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя, стан здоров'я (рішення ЄСПЧ у справі «Пунцельт проти Чехії»).

Враховуючи все зазначене вище у своїй сукупності, суд приходить до висновку про те, що є підстави вважати, що застосування щодо обвинуваченого такого виду запобіжного заходу як домашній арешт, в даний час зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, а також його можливим спробам сховатися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інший злочин, а також, враховуючи доведеність прокурором наявності всіх обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, вважає за необхідне обрати обвинуваченому запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, поклавши на нього обов'язки, визначені ч. 5 цієї статті.

Керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 177, 178, 183, 194, 331 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Змінити обвинуваченому ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту щодо обвинуваченого ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, з метою забезпечення виконанням ним покладених на нього процесуальних обовязків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 8 ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати за викликом до суду;

- цілодобово не відлучатися із місця проживання: ІНФОРМАЦІЯ_2, без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;

- утриматися від спілкування зі свідками по справі та потерпілою;

- здати на зберігання до сектору Тлумацького РС УДМС Івано-Франківської області паспорт громадянина України, який дає право виїзду за її межі.

Дані зобовязання застосовуються до ОСОБА_2 Михайловичана строк 60 днів, з дати винесення цієї ухвали до 15 вересня 2016 року включно.

Звільнити з під варти ОСОБА_2 в залі суду.

Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_2, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, до нього може бути застосовано більш жорсткий запобіжний захід і накладено грошове стягнення у розмірі 1 (одного) розміру мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали для виконання направити начальнику Івано-Франківської установи виконання покарань (№ 12) та вручити копію цієї ухвали обвинуваченому, захиснику та прокурору негайно після її оголошення.

Ухвала щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом пяти днів з дня її проголошення.

Головуюча У.Ю.Луковкіна