Рішення № 58988390, 06.07.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/3190/16 Справа № 201/13989/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Черновськой Г. В. Доповідач - Красвітна Т.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Романюк М.М., Котушенко С.П.

при секретарі Порубай М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», третя особа - ОСОБА_2, про визнання договору припиненим, -

ВСТАНОВИЛА:

31 серпня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з даним позовом, посилаючись на те, що 13 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11383118000, за умовами якого банк надав у кредит грошові кошти у розмірі 38000,00 дол. США зі сплатою 13,50% річних за користування кредитними коштами та строком повернення до 13 серпня 2015 року. За належне виконання ОСОБА_2 зобов'язань за вказаним кредитним договором поручилась ОСОБА_3, уклавши із АКІБ «УкрСиббанк» договір поруки № 223295 від 13 серпня 2008 року. ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги по зазначеному кредитному договору №11383118000 від 13 серпня 2008 року на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08 грудня 2011 року із ПАТ «УкрСиббанк». У зв'язку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_2 умов кредитного договору, станом на 31 липня 2015 року, утворилась заборгованість, яка складається із тіла кредиту - 790573,42 грн., відсотків - 892457,38 грн., пені - 3584375,88 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по тілу - 13426,54 грн., суми за ставкою 3% від простроченої заборгованості по процентам - 231863,85 грн., а всього - 5512697,07 грн. Тому позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь вказану заборгованість, загальний розмір якої становить 5512697,07 грн. та судові витрати по справі.

Із зустрічною позовною заявою звернулась ОСОБА_3 про визнання припиненим договору поруки №223295 від 13 серпня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 на підставі ч. 4 ст. 559 ЦПК України, оскільки пред'явивши до поручителя 28 березня 2013 року вимогу про дострокове повернення кредитної заборгованості, позивач змінив строк виконання основного зобов'язання, а тому просила визнати договір поруки № 223295 від 13 серпня 2008 року, укладений між нею та ПАТ АКІБ «УкрСиббанк», - припиненим.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року позовні вимоги ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь банку заборгованість за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11383118000 від 13 серпня 2008 року у розмірі 5512697,07 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 790573,42 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 892457,38 грн., пені у розмірі 3584375,88 грн., суми 3-х% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 13426,54 грн. та суми 3-х% річних від простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 231863,85 грн.; стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судовий збір по 1827,00 грн., з кожного. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ПАТ «Дельта Банк» про визнання договору припиненим - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на невідповідність вимогам закону, неврахування обставин та пояснень, наданих відповідачами, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог банку про стягнення заборгованості в повному обсязі.

З даним рішенням не погодилась також ОСОБА_3, в своїй апеляційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк», а зустрічні позовні вимоги щодо визнання договору поруки припиненим задовольнити повністю.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги задовольнити частково, оскаржуване рішення частково змінити, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що 13 серпня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та ОСОБА_2 був укладений договір про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11383118000, за умовами якого позичальник отримав у кредит грошові кошти у розмірі 38000,00 доларів США зі сплатою 13,50% річних за користування кредитними коштами та строком повернення - до 13 серпня 2015 року (а. с. 7-16, 17-20, 21).

Пунктом 1.2.2 кредитного договору погоджено, зокрема, що позичальник зобов'язується повертати суму кредиту та сплачувати проценти шляхом внесення ануїтентних платежів у розмірі 705,00 дол. США в день сплати. Розмір ануїтентного платежу може змінитися у випадку зміни процентної ставки згідно умов договору.

Згідно п. 1.3.3. зазначеного договору, зокрема, проценти нараховуються на суму кредиту, що надана банком позичальнику і ще не повернута останнім у власність банку відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 4.1. кредитного договору, за порушення позичальником термінів погашення будь-яких своїх грошових зобов'язань, передбачених договором, зокрема, термінів повернення кредиту (всієї суми або його частини) та/або термінів сплати процентів та/або комісій, банк має право вимагати від позичальника додатково сплатити банку пеню в наступному порядку, а саме: в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від гривневого еквіваленту суми простроченого платежу, сума якого (еквіваленту) розраховується за офіційним обмінним курсом НБУ гривні до валюти заборгованості станом на дату нарахування такої пені, якщо сума такої заборгованості виражена у іноземній валюті. Пеня нараховується за кожен день прострочення, включаючи день погашення заборгованості, але в будь-якому випадку такий розмір пені не може перевищувати розмір, встановлений чинним законодавством України на момент її нарахування.

Додаток №2 до кредитного договору №11383118000 від 13 серпня 2008 року містить графік періодичності внесення платежів на погашення тіла кредиту, процентів, комісії; платежі вносяться щомісячно (а.с.17-20).

Судом також встановлено, що між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», в порядку забезпечення виконання позичальником умов кредитного договору №11383118000 від 13 серпня 2008 року, було укладено договір поруки №223295 від 13 серпня 2008 року, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, за всіма зобов'язаннями останнього за основним договором, включаючи повернення основної суми боргу, сплати процентів комісій, відшкодування можливих збитків, сплати пені та інших штрафних санкцій, передбачених умовами основного (кредитного) договору (а.с.22-24).

Судом встановлено, що на підставі договору купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, укладеного 08 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк», останнє набуло право вимоги, в тому числі, за договором про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11383118000 від 13 серпня 2008 року, укладеного між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_2, що підтверджується випискою з договору (а. с. 26-27), а також актом прийому-передачі документації за договором купівлі-продажу прав вимог за кредитами від 08 грудня 2011 року (а. с. 28).

За вказаним договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року ПАТ «Дельта Банк» набув всі права вимоги ПАТ «УкрСиббанк» в якості кредитодавця по відношенню до позичальників та до осіб, що надають забезпечення, за відповідними договорами забезпечення.

У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору про надання споживчого кредиту та заставу транспортного засобу №11383118000 від 13 серпня 2008 року, станом на 31 липня 2015 року, утворилась заборгованість, загальний розмір якої становить 77875,64 доларів США (еквівалент 1683030,81 грн.) та 3829666,27 грн., яка складається з тіла кредиту у розмірі 36580,68 доларів США (еквівалент 790573,43 грн.), відсотків за користування кредитом у розмірі 41294,96 доларів США (еквівалент 892 457,38 грн.), пені у розмірі 3584375,88 грн., а також банком нараховані 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 13426,54 грн. та 3% річних від простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 231863,85 грн. Наявність та розмір даної заборгованості підтверджується належним розрахунком, наданим позивачем (а.с. 25).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

У пункті 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року, із змінами та доповненнями, роз'яснено, що відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі статтею 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності, приймаючи до уваги визнання сторонами факту укладення кредитного договору та договору поруки; встановивши наявність заборгованості за кредитним договором №11383118000 від 13 серпня 2008 року, - місцевий суд дійшов правильного висновку про необхідність її солідарного стягнення з боржника та поручителя.

Разом з тим, апеляційний суд не може погодитись з висновком місцевого суду про відсутність підстав для застосування позовної давності та з періодом і розміром стягнутої заборгованості, враховуючи наступне.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, спеціальна позовна давність в один рік встановлено п.1 ч.2 ст.258 ЦК України відносно неустойки.

Згідно із ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

У правовій позиції Верховного Суду України у справі №6-160цс14 від 19 листопада 2014 року роз'яснено, що перебіг позовної давності за вимогами кредитора, які випливають з порушення боржником умов договору (графіка погашення кредиту) про погашення боргу частинами (щомісячними платежами) починається стосовно кожної окремої частини, від дня, коли відбулося це порушення. Позовна давність у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу - до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов'язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами - стаття 1048 ЦК України), що підлягає сплаті. Несплачені до моменту звернення кредитора до суду платежі підлягають стягненню у межах позовної давності по кожному із платежів.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам у їх сукупності; встановивши, що відповідачем, до винесення оскаржуваного рішення місцевим судом, було заявлено про застосування позовної давності (а.с.77-78); збільшена позовна давність домовленістю кредитора і боржника, у передбаченій законом формі, не встановлена; приймаючи до уваги узгодження кредитним договором щомісячної періодичності погашення боргу; враховуючи, що відповідачем не було здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, що визнано сторонами та стверджується випискою з рахунку за договором і розрахунком заборгованості, про порушення свого права банк дізнавався після кожного прострочення сплати чергового платежу за встановленим графіком погашення кредиту; враховуючи, що строк дії кредитного договору, за погодженням сторін, визначено - по 13 серпня 2015 року; приймаючи до уваги, що з даним позовом банк звернувся до суду 31 серпня 2015 року, що стверджується відбитком штемпеля вхідної кореспонденції суду на позовній заяві (а.с. 3), - колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь банку підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту та за відсотками у межах трирічного строку позовної давності, тобто з урахуванням періодичних платежів, строк оплати яких настав у період з 31.08.2012 року по 31.07.2015 року (відповідно до змісту позовних вимог). За вказаний період заборгованість за тілом кредиту складає 20240,87 дол. США (що еквівалентно 437441,12 грн.), а за відсотками - 22848,50 дол. США (що еквівалентно 493796,66 грн.), що стверджується представленими банком відповідними розрахунками на аркушах справи 25, 162-164, 216-220 та випискою по рахунку за кредитним договором на аркушах справи 165-168, 221.

Крім того, згідно зазначених вище розрахунків, у межах річного строку позовної давності, за період з 31.08.2014 року по 31.07.2015 року (відповідно до змісту позовних вимог), банком нарахована пеня у розмірі 1976607,68 грн.

При визначенні розміру пені, що підлягає стягненню на користь банку, суд приймає до уваги положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, де передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У пункті 27 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 за № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", зокрема, роз'яснено, що положення частини третьої статті 551 ЦК України про зменшення розміру неустойки може бути застосовано судом лише за заявою відповідача до відсотків, які нараховуються як неустойка, і не може бути застосовано до сум, які нараховуються згідно з частиною другою статті 625 ЦК, які мають іншу правову природу. При цьому проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК, у такому порядку не підлягають зменшенню через неспівмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу. Істотними обставинами в розумінні частини третьої статті 551 ЦК можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Враховуючи наведене, встановивши, що боржник ОСОБА_2 має складне матеріальне положення, що підтверджується, зокрема, листом Головного управління Державної фіскальної служби України у Дніпропетровській області (а.с.170), з якого вбачається, що вказаний відповідач за період з 2014 по 2015 роки офіційних доходів не отримував, приймаючи до уваги, що розмір неустойки значно перевищує розмір збитків, - колегія дійшла висновку, що нарахований банком у межах строку позовної давності розмір пені у сумі 1976607,68 грн. повинен бути зменшений до достатнього та необхідного розміру - 900000,00 грн.

Крім того, на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 3% річних від заборгованості по тілу кредиту у сумі 7428,90 грн. та 3% річних від заборгованості за відсотками у розмірі 128290,26 грн., що стверджується наданими банком розрахунками, які долучені до матеріалів справи.

З урахуванням викладеного вище, колегія дійшла висновку, що солідарно з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню за кредитним договором №11383118000 від 13 серпня 2008 року, станом на 31.07.2015 року, заборгованість у розмірі 1966956 грн. 94 коп., яка складається із тіла кредиту у розмірі 437441,12 грн. (що еквівалентно 20240,87 дол. США), відсотків за користування кредитом у розмірі 493796,66 грн. (що еквівалентно 22848,50 дол. США), пені у розмірі 900000,00 грн., суми 3% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7428,90 грн. та суми 3% річних від простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 128290,26 грн.

Колегія звертає увагу, що передбачена у п. 5.3 договору поруки збільшена позовна давність тривалістю 84 місяці не спростовує правильність викладених вище висновків, оскільки збільшена позовна давність за кредитним договором на передбачена, а часткове припинення основного зобов»язання зумовлює припинення і забезпечувального зобов»язання у відповідній частині.

Дослідивши обставини справи, колегія дійшла висновку, що місцевий суд правомірно відмовив у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання поруки припиненою, виходячи з наступного.

Згідно пунктів 6.1, 6.2 кредитного договору, про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та внесення плати за користування таким кредитом - банк повідомляє позичальника шляхом направлення відповідної письмової вимоги поштою (цінним листом з описом та повідомленням про вручення) за адресою позичальника.

Відповідно до пункту 5.7 договору поруки, листування між сторонами за цим договором здійснюється шляхом направлення або надання однією стороною відповідних повідомлень (рекомендованих листів) іншій стороні на її адресу, що визначена у даному договорі.

Доводи позивача про те, що банком не приймалось рішення про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту за договором №11383118000 від 13 серпня 2008 року та про дострокове внесення плати за користування таким кредитом - не спростовані. У відповідності до змісту пунктів 6.1, 6.2 кредитного договору та пункту 5.7 договору поруки, ні боржнику, ні поручителю банком не направлялось письмової вимоги про дострокове повернення кредиту, плати за користування ним.

Представлена апелянтом копія листа від 28.03.2013 року з вимогою про «дострокове повернення усієї суми заборгованості, сплати процентів та штрафних санкцій» за кредитним договором №11383118000 (а.с. 61) - не є вимогою позивача про встановлення нового (дострокового) терміну повернення всієї суми кредиту та плати за користування ним, оскільки вказаний лист був направлений на адресу поручителя товариством з обмеженою відповідальністю «КК «Вердикт» без отримання відповідних повноважень від ПАТ «ДельтаБанк». Так, згідно змісту договору доручення, укладеного між ПАТ «ДельтаБанк» та ТОВ «Колекторська компанія «Вердикт» 14 березня 2012 року, а також довіреності від 14.03.2014 року, виданої на строк до 14.03.2014 року, ПАТ «ДельтаБанк» уповноважив ТОВ «КК «Вердикт» представляти свої інтереси перед фізичними особами у питаннях стягнення заборгованості та, зокрема, направляти боржникам листи з вимогою про добровільне здійснення останніми погашення простроченої заборгованості; вказані договір дорученні і довіреність не містять умов про надання колекторській компанії повноважень щодо встановлення дострокового терміну повернення всієї суми кредиту і плати за нього та направлення відповідних листів боржникам.

Приймаючи до уваги, що банком не приймалось рішення про дострокове повернення кредиту, відповідні листи боржнику і поручителю банком не направлялись; враховуючи, що про наявність інших підстав для визнання поруки припиненою позивачем за зустрічним позовом не заявлено, - колегія дійшла висновку про правомірність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в частині відмови у задоволенні зустрічного позову.

Колегія звертає увагу, що відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 212 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, приймаючи до уваги правильне застосування місцевим судом положень ст. 88 ЦПК України, колегія дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а оскаржуване судове рішення - частковій зміні.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 02 лютого 2016 року в частині стягнутої солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованості за кредитним договором №11383118000 від 13 серпня 2008 року у розмірі 5512697 (п'ять мільйонів п'ятсот дванадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) грн. 07 коп., яка складається з тіла кредиту у розмірі 790573,42 грн., відсотків за користування кредитом у розмірі 892457,38 грн., пені у розмірі 3584375,88 грн., суми 3-х% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 13426,54 грн. та суми 3-х% річних від простроченої заборгованості по відсотках у розмірі 231863,85 грн., - змінити, стягнувши солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість з кредитним договором №11383118000 від 13 серпня 2008 року, станом на 31.07.2015 року, у розмірі 1966956 (один мільйон дев'ятсот шістдесят шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн.. 94 коп., яка складається із тіла кредиту у розмірі 437441,12 грн. (що еквівалентно 20240,87 дол. США), відсотків за користування кредитом у розмірі 493796,66 грн. (що еквівалентно 22848,50 дол. США), пені у розмірі 900000,00 грн., суми 3-х% річних від простроченої заборгованості по тілу кредиту у розмірі 7428,90 грн. та суми 3-х% річних від простроченої заборгованості за відсотками у розмірі 128290,26 грн.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий

Судді