Ухвала суду № 58988218, 06.06.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/658/16 Справа № 216/321/16-к Слідчий суддя - Кузнецов Р.О. Суддя-доповідач - ОСОБА_1

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2016 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді доповідача Мазниці А.А.

суддів Онушко Н.М., Кондакова Г.В.

При секретарі Дьоміній А.А.

за участю:

прокурора Чумака О.М.

підозрюваного (в режимі відеоконференції) ОСОБА_2

захисника ОСОБА_3

слідчого Шамрай Д.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. від 30 травня 2016 року, якою до

ОСОБА_2, 1973 року грудня місяця 06 дня народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2, фактично проживає по бул. Вечірньому 7/18 у м. Кривому Розі Дніпропетровської області, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України,

застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_3 порушує питання про скасування оскаржуваної ухвали слідчого судді від 30.05.2016 р. та постановленні нової ухвали, якою у задоволенні клопотання слідчого відмовити, обрати відносно ОСОБА_2 більш мякий запобіжний захід, не повязаний з обмеженням волі, та звільнивши останнього з-під варти.

Оскаржуваною ухвалою слідчого судді від 30.05.2016 р. до підозрюваного ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 24:00 годин 27.07.2016 р., із визначенням розміру застави у 2.030.000, 00 грн.

Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя зазначив, що останній обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, що є, відповідно, тяжким злочином та злочином середньої тяжкості, при цьому є підстави вважати, що він може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити або спотворити речі або документи, що мають значення для кримінального провадження, впливати на свідків, що є його підлеглими. Також слідчий суддя зазначив, що з урахуванням обставин, що характеризують особу підозрюваного, застосування до нього більш мякого запобіжного заходу є недоцільним.

Обгрунтовуючи вимоги своєї апеляційної скарги, захисник ОСОБА_3 зазначає, що оскаржувана ухвала слідчого судді, на його думку, є незаконною та необгрунтованою.

Захисник зазначає, що підозрюваний є раніше не судимою особою, має міцні соціальні звязки, постійне місце роботи, проживання та реєстрації, бездоганну репутацію. Слідство у кримінальному провадженні триває близько року, за цей час слідчим проведено основні процесуальні дії, зокрема вилучено та долучено до справи докази, проведено експертизи, допитано численних свідків, весь цей час ОСОБА_2 під вартою не утримувався, а отже висновок суду про можливість знищення або спотворення ним доказів, незаконного впливу на свідків, є безпідставним припущенням.

Також захисник зазначає, що доводи слідчого та прокурора щодо ухилення підозрюваного від слідства є надуманими та безпідставними, належним чином не підтверджені та спростовуються наданими матеріалами.

Крім того, захисник посилається на неправильну, на його думку, кваліфікацію слідством дій підозрюваного за ознакою великого розміру зважаючи на те, що кожний з інкримінованих ОСОБА_2 епізодів заволодіння грошовими коштами є самостійним злочином, а отже обєднання слідством сум шкоди, заподіяної за цими епізодами, для їх єдиної кваліфікації за ч. 4 ст. 191 КПК України за ознакою великого розміру, є помилковим. На думку захисника, підозрюваному має бути інкримінований менш тяжкий злочин, ніж фактично визначений слідчим.

Заслухавши суддю-доповідача; підозрюваного та його захисника, які апеляційну скаргу підтримали з викладених у ній підстав; думку прокурора, який проти задоволення апеляційної скарги заперечував; дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1)існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2)потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3)може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України запобіжний захід у виді тримання під вартою є винятковим і застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції при обрані запобіжного заходу ОСОБА_2 цих вимог закону дотримався.

Так, колегія суддів вважає правильним висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, зважаючи на наступне.

Як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 р. у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обовязково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть предявлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких обєктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

З наданих матеріалів вбачається, що обґрунтованість підозри ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується низкою доказів, в тому числі договорами поточного ремонту, актами виконаних робіт, платіжними дорученнями, висновками будівельно-технічних експертиз, які у сукупності дають підстави обґрунтовано припускати, що зазначені акти виконаних ТОВ «ТПМ ГРУП» робіт містять недостовірні відомості щодо їх обсягу та вартості, а дійсний обсяг та вартість цих робіт є меншими, ніж були предявлені до оплати та оплачені.

Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя суду першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_2 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України, достатньо обґрунтованої для застосування до останнього запобіжного заходу, з яким колегія суддів погоджується.

Що стосується доводів захисника підозрюваного про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та достатніх підстав для застосування до ОСОБА_2 виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, то вони не можуть бути прийняті до уваги зважаючи на те, що останній обґрунтовано підозрюється у вчиненні зокрема тяжкого корисливого злочину, за який законом про кримінальну відповідальність передбачене суворе основне покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Доказами у даному кримінальному провадженні є, між інших, документи, показання свідків та висновки експертиз.

З наведеного суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, з яким колегія суддів погоджується, оскільки дійсно ці обставини дають достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, а також на даному етапі кримінального провадження незаконно впливати на свідків та експертів, знищити, сховати або спотворити речі та/або документи, що мають значення для встановлення обставин кримінального провадження.

Колегія суддів враховує також встановлені та проаналізовані слідчим суддею суду першої інстанції обставини, що характеризують особу підозрюваного, а саме те, що він у зареєстрованому шлюбі не перебуває; неповнолітніх дітей не має, а його повнолітня донька проживає за межами України; фактично підозрюваний проживає за адресою, відмінною від місця його реєстрації; він є керівником підприємства та депутатом місцевої ради, а отже особою достатньо впливовою. Крім того, приймається до уваги, що у межах розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою судом було надано дозвіл на затримання цього підозрюваного з метою приводу для участі у розгляді згаданого клопотання та затриманий він був за межами Дніпропетровської області.

Ці обставини, на думку колегії суддів, обєктивно підтверджують правильність висновку слідчого судді суду першої інстанції про те, що менш обтяжливий запобіжний захід, ніж тримання підозрюваного під вартою, на даному етапі кримінального провадження не зможе запобігти наявним щодо ОСОБА_2 ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

З урахуванням наведеного колегія суддів не вбачає достатніх підстав для задоволення апеляційної скарги.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Центрально-міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської обл. від 30 травня 2016 року, якою до ОСОБА_2 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

_____ _____ _____

ОСОБА_1 ОСОБА_4 ОСОБА_5