Рішення № 58986743, 13.07.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/9462/15-ц

(2/199/20/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

13.07.2016 року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

судді Руденко В.В.,

при секретарі Куземі О.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про поділ майна подружжя, зазначивши, що 16 листопада 2002 року між ним та відповідачем було укладено шлюб. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16.07.2014 року шлюб був розірваний. Від цього шлюбу вони мають двох дітей: доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. 29.09.2007 р. він придбав автомобіль MAZDA 3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 у ТОВ «Сервісний центр «Альфа», офіційного ділера ДП «АВТО Интернешнл», на підставі договору № 381/М. 10.05.2014 року він продав на той час своїй дружині ОСОБА_2 даний автомобіль та на підставі довідки-рахунку № ВІА461915 від 10.05.2014 р. була проведена реєстрація права власності. В свою чергу відповідач без його згоди реалізувала цей автомобіль та 10.10.2014 р. автомобіль був перереєстрований на нового власника ОСОБА_5 за довідкою-рахунком. На момент реалізації відповідачем автомобіля його вартість становила 179487,00 грн. Окрім придбаного за час шлюбу автомобіля вони мають спільні боргові зобов'язання, а саме: відповідно до кредитного договору № ML-300/266/2008 від 20.06.2008 р. позивачем був отриманий кредит в ЗАТ «ОТП Банк» на суму 65180,00 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2015 р. дана квартира була визнана спільною сумісною власністю подружжя. Сума сплаченого позивачем кредиту становить 135804,57 грн. У зв'язку з вищевикладеним, позивач просив суд стягнути з відповідача компенсацію вартості ? частини автомобіля MAZDA 3, 2007 р.в. в сумі 89743,50 грн., стягнути з відповідача на його користь компенсацію ? частини повернутого кредиту за кредитним договором № ML-300/266/2008 від 20.06.2008 р. в розмірі 67902,28 грн., поділити між сторонами обов'язки за вказаним кредитним договором в рівних частках, визнавши за ним та відповідачем виконання боргових зобов'язань за кредитним договором в ? частці кожного, а також просив стягнути з відповідача судовий збір.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, просила суд їх задовольнити, надала суду пояснення аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних заперечував, оскільки автомобіль був придбаний у позивача відповідачем після фактичного припинення шлюбних стосунків, а кредитні кошти відповідач продовжує сплачувати, крім того, є судовий спір за позовом банку про стягнення зі сторін в солідарному порядку заборгованості за кредитним договором.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечувала в повному обсязі.

Вислухавши пояснення всіх учасників процесу, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що заявлені вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 16 листопада 2002 року сторони уклали шлюб, який було розірвано рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 16 липня 2014 року. У вказаному рішенні суду, яке не оскаржувалось та набрало чинності, зазначено, що шлюбно-сімейні відносини між сторонами були остаточно припинені з грудня 2013 року. Згідно ст.. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Під час перебування у шлюбі, а саме 29.09.2007 р. ОСОБА_1 придбав автомобіль MAZDA 3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1 у ТОВ «Сервісний центр «Альфа», офіційного ділера ДП «АВТО Интернешнл», на підставі договору № 381/М. Для придбання кредитного договору ОСОБА_1 уклав кредитний з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» № CL-300/521/2007 від 09.10.2007 року. Відповідно до лита ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 11.04.2016 року, ОСОБА_2 07 травня 2014 року вносила кошти через касу АТ «ОТП Банк» за кредитом свого чоловіка ОСОБА_1, призначення платежу «погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 № CL-300/521/2007 від 09.10.2007 року» та повністю погасила кредит, що підтверджується відповідними квитанціями № 12711408 та № 12711428 від 07.05.2014 року на суми 45474,36 грн. та 114569,58 грн. відповідно.

Згідно з вимогами ст. 60 ч. 1 СК України та ст.368 ч.3 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 70 СК України розмір часток майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя у разі його поділу визнаються рівними.

Як було встановлено в ході розгляду справи, та не заперечувалось сторонами, а тому відповідно до ст. 61 ЦПК України, доказуванню не підлягає,10.05.2014 року позивач продав на той час своїй дружині ОСОБА_2 даний автомобіль та на підставі довідки-рахунку № ВІА461915 від 10.05.2014 р. була проведена реєстрація права власності. А отже, виходячи з даних обставин, після укладання вказаного договору купівлі-продажу спірного автомобіля MAZDA 3, 2007 р.в., реєстраційний номер НОМЕР_1, який був придбаний після припинення між сторонами шлюбно-сімейних відносин у грудні 2013 року, він став приватною власністю відповідача, а тому вимоги позивача щодо компенсацї вартості ? частини спірного автомобіля в сумі 89743,50 грн., як спільної сумісної власності подружжя, задоволенню не підлягають.

Крім того, відповідно до кредитного договору № ML-300/266/2008 від 20.06.2008 р. позивачем був отриманий кредит в ЗАТ «ОТП Банк» на суму 65180,00 доларів США для придбання квартири за адресою: АДРЕСА_1. На підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 07.04.2015 р. дана квартира була визнана спільною сумісною власністю подружжя. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2016 року, було стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2, яка була поручителем по кредитному договору, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму заборгованості за кредитним договором № ML-300/266/2008 від 20.06.2008 р. в розмірі 1181648,98 грн. На час розгляду даної справи вказане рішення не набрало законної сили..

В ході розгляду справи, судом було встановлено, що відповідачем на погашення вказаного кредитного договору були внесені грошові кошти на загальну суму 41600 грн., що підтверджується відповідними квитанціями: № 12652244 від 18.04.2014 року на суму 7000,00 грн., № 12669630 від 24.04.2014 року на суму 4000,00 грн., № 12677016 від 25.04.2014 року на суму 26800,00 грн., № 12680630 від 28.04.2014 року на суму 3800,00 грн., та листом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 11.04.2016 року. В свою чергу, позивачем на погашення вказаного кредитного договору були внесені грошові кошти на загальну суму 32003, 84 грн., що підтверджується відповідними квитанціями: № 0081130535 від 26.06.2014 року на суму 3943,61 грн.,№ 0081443252 від 28.07.2014 року на суму 3842,23 грн., №0081524039 від 12.09.2014 року на суму 4348,00 грн., №0081244470 від 29.09.2014 року на суму 4285,00 грн., №0081524568 від 0.11.2014 року на суму 4300 грн., № 0081410240 від 26.11.2014 року на суму 4985,00 грн., № 0081439531 від 29.12.2014 року на суму 5300 грн., № 1185F117E4 на суму 500 грн., № 11854В17ЕО від 29.10.2015 року на суму 500 грн. Суд не приймає до уваги сплату позивачем грошових коштів за кредитом 26 квітня 2013 року в розмірі 62200,73 грн. відповідно до квитанції № 10979888, оскільки вона здійснена під час під час перебування сторін у шлюбі, тому грошові кошти відносяться до спільної сумісної власності подружжя. Також суд не приймає до уваги надані позивачем копії квитанцій № 12652244 від 18.07.2014 року на суму 7000,00 грн., № 12669630 від 24.04.2014 року на суму 4000,00 грн., № 12677016 від 25.04.2014 року на суму 26800,00 грн., № 12680630 від 28.04.2014 року на суму 3800,00 грн., оскільки відповідно до листа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 11.04.2016 року саме ОСОБА_2 в 2014 році вносила кошти через касу АТ «ОТП Банк» за кредитом свого чоловіка. Доказів належності вказаних коштів позивачу, останнім суду не надано.

Суд вважає, що стягнення компенсації ? частини повернутого кредиту за кредитним договором № ML-300/266/2008 від 20.06.2008 р. та фактичний розподіл обов'язків за вказаним кредитним договором в рівних частках можливий тільки після його повного погашення. А отже вимоги позивача в цій частині також задоволенню не підлягають.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст. 60,69-71 СК України, ст. ст. 5, 10, 11, 15, 212-218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У позовних вимогах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя, - відмовити.

Судові витрати віднести за рахунок позивача.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя